Останніми роками намітилася тенденція до зростання частоти розвитку захворювань гепатобіліарної системи, які характеризуються прогресуючим перебігом і несприятливим медико-соціальним прогнозом. Сьогодні у світі на хронічний гепатит хворіє близько 5% дорослого населення [5]. Показник поширеності захворювань печінки у жителів України також високий. За даними офіційної статистики, у 1997 р. цей показник становив 14 тис. на 100 тис. населення, хоча, на думку спеціалістів, він повною мірою не відтворює реальної картини [1]. Привертає увагу факт, що за останні 10 років в цілому по Україні показник захворюваності на хронічний гепатит підвищився на 76,6%, цироз печінки — на 75,6%. Поширеність хронічного гепатиту зросла ще суттєвіше — у 2,2 разу, на цироз печінки — на 59,6%. Насторожує збільшення кількості пацієнтів із захворюваннями печінки серед молоді. Так, за період, що аналізується, захворюваність на гепатит серед підлітків зросла на 68,8% [3].
Наведені статистичні дані свідчать про суттєве збільшення частоти розвитку хвороб печінки останніми роками. Це спричинено, зокрема, зростанням частоти розвитку онкологічних захворювань, соціальними проблемами, зловживанням алкоголем і лікарськими засобами (ЛЗ), тривалим впливом малих доз радіації, а в ряді випадків — труднощами сучасної діагностики, недостатністю відповідних знань про захворювання печінки та особливості дії ЛЗ, що застосовуються для лікування хворих на хронічний гепатит [4].
У світовій практиці гепатології основний принцип лікування пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки, крім етіотропної терапії, — максимальний захист органа, що досягається обмеженням кількості ЛЗ та призначенням тих із них, терапевтичний ефект яких значно перевищує побічну дію [2].
|
Стабілізація клітинних мембран сприяє фізіологічній секреції жовчі, а відновлення міжклітинних зв’язків — нормалізації її відтоку. Стимуляція синтезу білка прискорює регенерацію печінкових клітин.
|
Тому пошук високоефективних ЛЗ для профілактики та лікування хронічних захворювань печінки — одне з найважливіших завдань сьогодення і майбутнього.
Важливе місце в комплексному лікуванні хворих на хронічний гепатит займають гепатопротектори, що можуть також застосовуватися при гепатитах різної етіології. До цієї групи ЛЗ входять препарати, що розрізняються за своєю структурою та механізмом дії [4]. Загальне у механізмі їх дії — здатність зменшувати пероксидацію ліпідів вільними радикалами і оксидантами, внаслідок чого сповільнюється пошкодження мембран гепатоцитів та зберігається цілість клітин. Гепатотропні засоби поліпшують обмінні процеси в печінці, підвищують стійкість печінкових клітин до зовнішніх негативних факторів різноманітного походження, сприяють швидшому відновленню паренхіми печінки та її фізіологічних функцій.
|
Оригінальна активна субстанція АНТРАЛЮ трис-{N-(2,3-диметилфеніл) антранілато} алюміній та його лікарська форма — таблетки — вже зареєстровані в Україні. АНТРАЛЬ випускають у твердих желатинових капсулах (світло-коричневого — 0,1 г та коричневого — 0,2 г кольору), які містять гранулят світло-жовтого кольору з зеленуватим відтінком. Кожна капсула містить трис-{N-(2,3-диметилфеніл) антранілато}алюміній — 0,1 або 0,2 г.
|
Під час застосування препарату курсами нормалізуються вміст білірубіну, гаммаглобулінів, холестерину в крові, протромбіновий індекс, активність трансаміназ та лужної фосфатази.
|
За результатами доклінічних досліджень встановлено, що АНТРАЛЬ в умовах гострого, підгострого та хронічного ушкодження печінки різними ксенобіотиками та їх комбінаціями сприяє зниженню тяжкості наслідків дії гепатотоксинів, активації репаративних процесів у гепатоцитах, практично нормалізує показники структурно-функціонального стану печінки в дорослих, молодих та нестатевозрілих тварин. Препарат інгібує процеси перекисного окиснення ліпідів крові і тканин, підтримує активність антиоксидантних систем організму, сприяє стабілізації структури печінки та мембран гепатоцитів. АНТРАЛЬ не порушує функції органів і систем організму, не має кумулятивних властивостей, тому не чинить імунотоксичної, місцевоподразнювальної, алергенної, ульцерогенної, ембріотоксичної і тератогенної дії.
Клінічні випробування препарату АНТРАЛЬ було проведено на кафедрі гастроентерології і дієтотерапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика під керівництвом професора Н.В. Харченко [6]. Отримані результати клінічних досліджень свідчать про хороший терапевтичний ефект препарату АНТРАЛЬ. У пацієнтів із хронічним гепатитом різної етіології відзначено зменшення загальної слабості, розмірів печінки, нормалізацію сну, поліпшення апетиту. Динаміка біохімічних показників свідчила про зменшення вираженості цитолітичного, мезенхімально-запального та холестатичного синдромів під впливом препарату.
|
Препарат рекомендують застосовувати у хворих на вірусний гепатит та цироз печінки, у дітей середнього і старшого віку за наявності у них хронічного активного гепатиту з помірною та високою активністю і післягепатитного цирозу.
|
![]() |
У разі тривалого застосування АНТРАЛЮ в поодиноких випадках можливі диспепсичні явища, які виникають після відміни препарату.
Протипоказання до застосування АНТРАЛЮ — порушення видільної функції нирок та індивідуальна підвищена чутливість до компонентів препарату.
При поєднаному застосуванні із стероїдними і цитостатичними засобами у пацієнтів із цирозом печінки АНТРАЛЬ не впливає на їх активність, його можна також призначати разом із жовчогінними та вітамінними препаратами.
Таким чином, АНТРАЛЬ — ефективний гепатопротектор для лікування пацієнтів з хронічним гепатитом різної етіології, який чинить дезінтоксикаційну імуномодулюючу та противірусну дію по відношенню до вірусів гепатиту А, В та Е.
Тамара Торхова, кандидат фармацевтичних наук, доцент кафедри технології ліків і клінічної фармації КМАПО ім. П.Л. Шупика
ЛІТЕРАТУРА |
|
|
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим