Проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентним тролінгом»

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентним тролінгом»

Обґрунтування необхідності прийняття акта

Перегляд чинного законодавства України у сфері охорони прав на торговельні марки і промислові зразки зумовлений необхідністю забезпечити ефективне виконання Україною зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію).

Запропонованим проєктом Закону передбачається імплементація вимог статей 204-207 Угоди про асоціацію, а також положень Директиви 98/71/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 13 жовтня 1998 року про правову охорону промислових зразків, Регламенту Ради (ЄС) № 6/2002 від 12 грудня 2001 року про промислові зразки Співтовариства; Директиви 2008/95/ЄС від 22 жовтня 2008 року Європейського Парламенту та Ради про наближення законодавств держав-членів щодо торговельних марок, Регламенту Ради (ЄС) № 207/2009 від 26 лютого 2009 року про торговельну марку Співтовариства у національне законодавство.

Крім того, прогалини правового регулювання охорони прав на промислові зразки створили умови для поширення в Україні явища так званого «патентного тролінгу». Мова йде про діяльність суб’єктів господарювання, які реєструють промислові зразки на відомі загалу форми виробів, а потім вимагають сплати «роялті» за використання цих об’єктів у комерційних цілях. Відсутність дієвого механізму боротьби з «патентним тролінгом» призводить до зниження інвестиційної привабливості України.

Цілі і завдання прийняття акта

Метою прийняття проєкту Закону є забезпечення виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції в частині узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на торговельні марки і промислові зразки із правом Європейського Союзу.

З цією метою проєктом Закону пропонується:

щодо торговельних марок – подання заявки в електронній формі; уточнено підстави для відмови у реєстрації або визнання недійсною реєстрації торговельної марки; реєстрація колективної торговельної марки; уточнено порядок надання правової охорони за міжнародною реєстрацією (за Мадридською системою), посилено санкції за порушення прав на торговельні марки;

щодо промислових зразків – додатковий критерій охороноздатності (індивідуальний характер); правова охорона незареєстрованих промислових зразків; подання заявки в електронній формі; можливість поділу заявки; строк чинності прав – не більше 25 років (наразі – 15); змінено вид охоронного документу (з патенту на свідоцтво); можливість досудового скасування свідоцтва в Апеляційній палаті (боротьба з «патентним тролінгом»).

Остання норма є дуже важливою для боротьби з «патентним тролінгом» (явище, яке базується на зловживанні недобросовісними особами правами на промислові зразки, які не є новими, і здебільшого має місце на митному кордоні).

Для боротьби з цим негативним явищем, а також з метою його попередження в майбутньому, законопроєктом пропонується додатковий адміністративний спосіб анулювання реєстрацій – так званий механізм «post grant opposition» (визнання недійсними свідоцтв на промислові зразки в Апеляційній палаті).

Правові аспекти

У цій сфері суспільних відносин діють:

Конституція України; Цивільний та Господарський кодекси України, закони України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на промислові зразки»; Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проєкту Закону не потребуватиме додаткових витрат з державного та місцевого бюджетів.

Прогноз результатів

Прийняття Закону забезпечить досягнення європейського рівня охорони прав інтелектуальної власності на торговельні марки та промислові зразки, виконання зобов’язань, взятих Україною відповідно до Угоди про асоціацію, імплементацію в національне законодавство положень права Європейського Союзу у сфері інтелектуальної власності, забезпечить прозорість процедур набуття та розпорядження правами інтелектуальної власності, підвищить якість охоронних документів, забезпечить впровадження ефективного механізму захисту прав інтелектуальної власності, в тому числі боротьби з «патентним тролінгом» та призведе до покращення інвестиційного клімату в України.

Проєкт

зареєстрований в Парламенті

11.10.2019 р. за № 2258

Закон України
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентним тролінгом

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

У Господарському кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 18–22, ст. 144):

1) у статті 156:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель відповідно до законодавства засвідчується патентом, на промисловий зразок — свідоцтвом.»;

частину другу після слова «патенту» доповнити словом «(свідоцтва)»;

частини третю та п’яту викласти в такій редакції:

«3. Умови використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка у сфері господарювання визначаються законами.»;

«5. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок можуть бути передані як вклад до статутного капіталу суб’єкта господарювання.»;

2) у статті 157:

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Умови використання торговельної марки у сфері господарювання визначаються законом.»;

у частині третій слова «володільцеві» та «правомірного використання торговельної марки без його дозволу» замінити відповідно словами «власнику» та «передбачених законом»;

частини четверту і п’яту виключити;

частину шосту викласти в такій редакції:

«6. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути передані як вклад до статутного капіталу суб’єкта господарювання.»;

3) статтю 158 виключити.

У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40–44, ст. 356):

1) у статті 461:

частину першу після слів «є новим» доповнити словами «і має індивідуальний характер»;

частину другу викласти в такій редакції:

«2. Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольорами, формою, текстурою та/або матеріалом виробу та/або його оздоблення.»;

2) у статті 462:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом, на промисловий зразок — свідоцтвом.»;

у частині другій слова «сукупністю суттєвих ознак промислового зразка» замінити словами «зображенням промислового зразка»;

частину третю викласти в такій редакції:

«3. Умови та порядок державної реєстрації права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та видачі патенту, свідоцтва встановлюються законом.»;

3) частину другу статті 464 після слова «патенту» доповнити словом «(свідоцтва)»;

4) частину п’яту статті 465 викласти в такій редакції:

«5. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок становить п’ять років від дати подання заявки на промисловий зразок в установленому законом порядку і продовжується за клопотанням власника промислового зразка на один або більше п’ятирічних періодів. Загальний строк чинності цих прав не може перевищувати двадцяти п’яти років від дати подання заявки.»;

5) у частині першій статті 496 слова «, наступної за датою» виключити.

У підпункті «у» пункту 6 статті 3 Декреті Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113 із наступними змінами):

в абзаці другому слова «патенту на промисловий зразок» виключити;

в абзаці п’ятому слова «на знак для товарів і послуг» замінити словами «на торговельну марку»;

доповнити пункт після абзацу сьомого новими абзацами такого змісту:

«за реєстрацію промислових зразків:

для фізичних (юридичних) осіб, що постійно проживають (знаходяться) в Україні, — один неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

для фізичних (іноземних юридичних) осіб, що відповідно постійно проживають (знаходяться) за межами України, — 100 доларів США;».

У зв’язку з цим абзаци восьмий — п’ятнадцятий вважати відповідно абзацами одинадцятим — вісімнадцятим.

У Законі України «Про охорону прав на промислові зразки» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 34 із наступними змінами):

1) статтю 1 викласти в такій редакції:

«Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) автор — людина, творчою працею якої створено промисловий зразок;

2) Апеляційна палата — колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом;

3) Бюлетень — офіційний електронний бюлетень Установи;

4) виріб — будь-який предмет промислового виробництва або ручної роботи, включаючи, зокрема, частини, призначені для збирання у складений виріб, упаковку, зовнішнє оформлення, графічні символи та типографські шрифти (елементи), за винятком комп’ютерних програм;

5) власник промислового зразка — власник прав інтелектуальної власності на зареєстрований промисловий зразок та/або незареєстрований промисловий зразок;

6) ВОІВ — Всесвітня організація інтелектуальної власності;

7) дата пріоритету — дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі, за якою заявлено пріоритет;

8) державна система правової охорони інтелектуальної власності — Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи;

9) заклад експертизи — уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок;

10) зареєстрований промисловий зразок — промисловий зразок, відомості про який занесено до Реєстру і на який видано свідоцтво;

11) заявка — сукупність документів, необхідних для державної реєстрації промислового зразка;

12) заявник — особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку;

13) міжнародна реєстрація — міжнародна реєстрація промислового зразка, здійснена відповідно до Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків;

14) МКПЗ — Міжнародна класифікація промислових зразків;

15) особа — фізична або юридична особа;

16) права на промисловий зразок — права інтелектуальної власності на промисловий зразок;

17) пріоритет заявки (пріоритет) — першість у поданні заявки;

18) промисловий зразок — результат інтелектуальної, творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання;

19) Реєстр — Державний реєстр України промислових зразків, що ведеться в електронній формі;

20) роботодавець — особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом);

21) свідоцтво — свідоцтво про державну реєстрацію промислового зразка;

22) складений виріб — виріб, що складається з кількох елементів, які можуть бути замінені таким чином, що робить можливим розбирання та наступне збирання виробу;

23) ступінь свободи автора — обмеження можливостей автора із розробки рішення зовнішнього вигляду виробу даного призначення, пов’язані, зокрема, з функціональними особливостями виробу;

24) Установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.»;

2) у статті 2:

абзац третій пункту 1 викласти в такій редакції:

«забезпечує державну реєстрацію промислових зразків та видає свідоцтва;»;

доповнити статтю пунктом 3 такого змісту:

«3. На документах, які приймає або затверджує відповідно до цього Закону Установа, може бути використано кваліфікований електронний підпис. Подання документів в електронній формі до Установи та видача нею документів в електронній формі здійснюється відповідно до законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, цього Закону та правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.»;

3) статтю 3 після слів «договором України» доповнити словами
«, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України,»;

4) у статті 4:

назву статті викласти в такій редакції:

«Стаття 4. Права та обов’язки іноземних та інших осіб»;

у пункті 1 слова «Іноземці та особи без громадянства» замінити словами «Іноземні особи та особи без громадянства», а слово «громадянами» — словом «особами»;

у пункті 2 слова «Іноземці та особи без громадянства» замінити словами «Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та інші особи, що мають місце постійного проживання чи постійне місцезнаходження за межами України,», а слова «(патентні повірені)» — словами «(патентних повірених)»;

5) статті 5 і 6 викласти в такій редакції:

«Стаття 5. Умови надання правової охорони

Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає критеріям охороноздатності.
Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольорами, формою, текстурою та/або матеріалом виробу та/або його оздоблення.
Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону:

об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо;

результат інтелектуальної, творчої діяльності в галузі художнього конструювання, втілений або застосований у виробі, який є частиною складеного виробу і є невидимим під час звичайного використання виробу. Звичайним використанням виробу вважається використання його кінцевим користувачем, при цьому матеріально-технічне забезпечення, обслуговування або ремонтні роботи звичайним використанням не вважаються;

ознаки зовнішнього вигляду виробу, що зумовлені виключно його технічними функціями;

ознаки зовнішнього вигляду виробу, розмір та форма якого мають бути точно відтворені для того, щоб один виріб був механічно з’єднаний з іншим виробом або розташований всередині, навколо чи навпроти іншого виробу таким чином, щоб кожен виріб міг виконувати свою функцію; зазначене положення не стосується зовнішнього вигляду виробів, призначених для множинного складання або з’єднання взаємозамінних виробів всередині модульної конструкції.

Промисловий зразок може одержати правову охорону:

як зареєстрований промисловий зразок, якщо його внесено до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом;

як незареєстрований промисловий зразок, якщо його доведено до загального відома в порядку, передбаченому цим Законом.

Набуття прав на зареєстрований промисловий зразок засвідчується свідоцтвом з наведеним у ньому внесеним до Реєстру зображенням промислового зразка.

Набуття прав на промисловий зразок, що має міжнародну реєстрацію, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Строк чинності майнових прав на зареєстрований промисловий зразок становить 5 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника промислового зразка на один або більше п’ятирічних періодів за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 24 цього Закону. Сукупний строк чинності майнових прав на зареєстрований промисловий зразок не може перевищувати двадцять п’ять років від дати подання заявки. Порядок продовження строку чинності майнових прав на зареєстрований промисловий зразок встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Чинність майнових прав на зареєстрований промисловий зразок припиняється достроково за умов, викладених у статті 24 цього Закону.

Строк правової охорони незареєстрованого промислового зразка становить 3 роки від дати його доведення до загального відома на території України.
Обсяг правової охорони, що надається на зареєстрований промисловий зразок, визначається зображенням промислового зразка, внесеного до Реєстру.

Обсяг правової охорони промислового зразка включає будь-який інший промисловий зразок, що не справляє на інформованого користувача відмінного загального враження.

Для визначення обсягу правової охорони береться до уваги ступінь свободи автора під час створення промислового зразка.

Стаття 6. Критерії охороноздатності промислового зразка

Промисловий зразок відповідає критеріям охороноздатності, якщо він є новим і має індивідуальний характер.

Промисловий зразок, який застосовано або втілено у виробі, що становить складову частину складеного виробу, визнається таким, що є новим та має індивідуальний характер, якщо складова частина, включена до складеного виробу, залишається видимою під час звичайного використання складеного виробу та видимі ознаки складової частини складеного виробу відповідають вимогам щодо новизни та індивідуального характеру.

Промисловий зразок визнається новим, якщо жодний ідентичний промисловий зразок не доведено до загального відома:

щодо зареєстрованого промислового зразка — до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету;

щодо незареєстрованого промислового зразка — до дати, на яку промисловий зразок, щодо якого вимагається охорона, вперше був доведений до загального відома.

Промислові зразки вважаються ідентичними, якщо їх суттєві ознаки відрізняються лише незначними деталями.

У процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, крім тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або щодо них Установою прийнято рішення про відмову в державній реєстрації промислового зразка і вичерпано можливості оскарження таких рішень.

Промисловий зразок визнається таким, що має індивідуальний характер, якщо загальне враження, яке він справляє на інформованого користувача, відрізняється від загального враження, яке справляє на такого користувача будь-який інший промисловий зразок, який було доведено до загального відома:

Для оцінки індивідуального характеру береться до уваги ступінь свободи автора під час створення промислового зразка.

Зареєстрований промисловий зразок вважається доведеним до загального відома, якщо його було опубліковано в результаті державної реєстрації або з інших підстав, або його було експоновано на виставці, використано у торгівлі або іншим чином оприлюднено, крім випадків, коли ці події не могли стати відомими під час звичайного провадження господарської діяльності у колах, які спеціалізуються у відповідній галузі і провадять свою діяльність у межах України, до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету.

Незареєстрований промисловий зразок вважається доведеним до загального відома, якщо він був опублікований, експонований на виставці, використаний у торгівлі або в інший спосіб оприлюднений таким чином, що під час звичайного провадження господарської діяльності ці заходи з об’єктивних причин могли б стати відомими у колах, які спеціалізуються у відповідній галузі і провадять свою діяльність на території України.

При цьому промисловий зразок не вважається доведеним до загального відома, якщо він був розкритий третій особі за явної чи неявної умови збереження конфіденційності.

На визнання промислового зразка охороноздатним не впливає розкриття інформації про нього автором, його правонаступником або особою, яка одержала від автора або його правонаступника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом дванадцяти місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану в застосуванні положень цього пункту.

Положення цього пункту застосовується також у разі, якщо промисловий зразок було доведено до загального відома внаслідок зловживань стосовно автора або його правонаступника.»;

6) назву розділу ІІІ викласти в такій редакції:

«Розділ ІІІ

Право на реєстрацію промислового зразка»;

7) пункти 1 і 2 статті 7 викласти в такій редакції:

«1. Право на реєстрацію промислового зразка має автор або його спадкоємець, якщо інше не передбачено цим Законом.

Право на реєстрацію промислового зразка, який створено спільною працею декількох авторів, належить авторам спільно, якщо інше не передбачено договором між ними.»;

8) у статті 8:

абзац перший пункту 1 викласти в такій редакції:

«1. Право на реєстрацію промислового зразка має роботодавець автора, якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти з автором письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.»;

в абзаці другому пункту 2 слова «одержання патенту» замінити словами «реєстрацію промислового зразка»;

9) у статті 9 слова «одержання патенту» замінити словами «реєстрацію промислового зразка»;

10) у статті 10 слова «одержання патенту на промисловий зразок, створений» замінити словами «на реєстрацію промислового зразка, створеного», а слова «у видачі патенту» — словами «у державній реєстрації промислового зразка»;

11) у назві розділу IV слова «ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ» замінити словами «РЕЄСТРАЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО ЗРАЗКА»;

12) у статті 11:

у пункті 1:

слова «одержати патент» замінити словами «зареєструвати промисловий зразок»;

доповнити пункт абзацами такого змісту:

«Заявка може подаватися у паперовій або електронній формі. Спосіб подання заявки обирає заявник.

За заявками, поданими в електронній формі, здійснюється електронне діловодство відповідно до законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, цього Закону та правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Заявки в електронній формі подаються за умови ідентифікації заявника (представника у справах інтелектуальної власності чи іншої довіреної особи заявника) з використанням кваліфікованого електронного підпису.»;

пункт 3 викласти в такій редакції:

«3. Заявка може стосуватися одного або кількох (множинна заявка) промислових зразків, що належать до одного і того самого класу МКПЗ.

Множинна заявка може містити не більше ста промислових зразків.

У множинній заявці заявником (заявниками), а також автором (авторами) для всіх заявлених промислових зразків мають бути одні і ті самі особи.»;

в абзаці другому пункту 4 слова «видачу патенту» замінити словами «державну реєстрацію промислового зразка»;

у пункті 5:

в абзаці першому слова «видачу патенту» замінити словами «державну реєстрацію промислового зразка»;

в абзаці другому слово «патент» замінити словами «державну реєстрацію промислового зразка»;

пункт 7 викласти в такій редакції:

«7. Складення і подання заявки здійснюється відповідно до правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.»;

перше і друге речення пункту 8 викласти в такій редакції: «За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості заявлених промислових зразків. Зазначений збір сплачується до спливу двох місяців від дати подання заявки.»;

13) в абзаці другому пункту 1 статті 12 слова «видачу патенту» замінити словами «державну реєстрацію промислового зразка»;

14) у статті 13:

у пункті 2 слова «відкриття виставки» замінити словами «початку першого відкритого показу на виставці експоната, в якому втілено або застосовано заявлений промисловий зразок»;

текст статті після слів «Паризької конвенції про охорону промислової власності» доповнити словами «чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі»;

15) у статті 14:

у пункті 3:

друге речення абзацу першого замінити реченнями такого змісту: «На підставі такого висновку Установа приймає рішення про державну реєстрацію промислового зразка або про відмову в державній реєстрації промислового зразка. Для множинної заявки може бути прийнято рішення про державну реєстрацію окремих промислових зразків та відмову в державній реєстрації щодо решти зразків.»;

доповнити пункт абзацами такого змісту:

«Кінцеві результати експертизи за міжнародною реєстрацією в разі відмови у визнанні її дії відображаються в повідомленні про повну чи часткову відмову у визнанні дії міжнародної реєстрації в Україні, яке надсилається до Міжнародного бюро ВОІВ.

У разі визнання дії міжнародної реєстрації на території України повідомлення про це до Міжнародного бюро ВОІВ не надсилається.»;

в абзаці третьому пункту 5 слова «видачу патенту» замінити словами «реєстрацію промислового зразка»;

пункт 8 викласти в такій редакції:

«8. Під час проведення експертизи:

встановлюється дата подання заявки на підставі статті 12 цього Закону;

визначається, чи відповідає заявлений промисловий зразок вимогам, зазначеним у пункті 2 статті 5 цього Закону;

визначається, чи не належить заявлений промисловий зразок до об’єктів, зазначених у пункті 3 статті 5 цього Закону;

перевіряється, чи не суперечить заявлений промисловий зразок публічному порядку та загальновизнаним принципам моралі;

заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 11 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності;

сплачений збір за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.»;

у пункті 9 слова «наявності документа про сплату збору за подання заявки» замінити словами «сплаченого збору за подання заявки встановленим вимогам»;

пункт 11 викласти в такій редакції:

«11. Якщо в матеріалах заявки, що відповідає вимогам статті 12 цього Закону, є посилання на креслення (схему, карту), але такого креслення (схеми, карти) в ній немає, зазначене посилання під час проведення експертизи не береться до уваги.»;

у пункті 13:

в абзаці першому слова і цифри «заявлений об’єкт не відповідає вимогам пункту 2 статті 5» замінити словами і цифрами «заявлений промисловий зразок не відповідає вимогам пункту 2 статті 5, або заявлений промисловий зразок належить до об’єктів, зазначених у пункті 3 статті 5, або заявлений промисловий зразок суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі,», а слова «документ про сплату збору» — словами «сплачений збір»;

абзаци третій і четвертий викласти в такій редакції:

«Якщо в заявці порушено вимоги пункту 3 статті 11 цього Закону, а саме заявлено більше ста промислових зразків та/або заявлені промислові зразки не належать до одного і того самого класу МКПЗ, заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення з пропозицією здійснити поділ заявки відповідно до статті 15¹ цього Закону протягом трьох місяців від дати одержання ним зазначеного повідомлення.

У разі невиконання заявником зазначеної пропозиції експертиза проводиться щодо перших ста промислових зразків, включених до заявки, та/або щодо промислового зразка, зазначеного у заявці першим, а також щодо промислових зразків, які належать до того ж самого класу МКПЗ, що і перший.»;

доповнити статтю пунктом 14 такого змісту:

«14. Якщо за результатами експертизи встановлено, що промисловий зразок за міжнародною реєстрацією належить до об’єктів, зазначених у пункті 2 статті 5 цього Закону, не належить до об’єктів, зазначених у пункті 3 статті 5 цього Закону, не суперечить публічному порядку та загальновизнаним принципам моралі, визнається дія міжнародної реєстрації на території України.

Якщо встановлено, що промисловий зразок за міжнародною реєстрацією не відповідає зазначеним у попередньому абзаці вимогам, до Міжнародного бюро ВОІВ надсилається повідомлення про повну чи часткову відмову у визнанні дії міжнародної реєстрації в Україні.»;

16) у статті 15 слова «видачу патенту» замінити словами «реєстрацію промислового зразка»;

доповнити Закон статтею 15¹ такого змісту:

«Стаття 15¹. Поділ заявки

Заявник у відповідь на пропозицію Установи або за власною ініціативою має право до прийняття рішення Установи за заявкою поділити множинну заявку на дві і більше заявок шляхом розподілу між ними заявлених промислових зразків.
Поділ заявки здійснюється шляхом подання заявником заяви про внесення до заявки відповідних змін і виділеної заявки (заявок) за умови сплати зборів за подання зазначених заяви та заявки (заявок).
Дата подання виділеної заявки є такою самою, як дата подання поділеної заявки. Дата пріоритету виділеної заявки встановлюється, якщо на це є підстава, такою самою, як дата пріоритету поділеної заявки.
Інші вимоги щодо поділу заявки визначаються правилами, встановленими на основі цього Закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.»;

17) статті 16 і 17 викласти в такій редакції:

«Стаття 16. Реєстрація

На підставі рішення про державну реєстрацію промислового зразка та за наявності документа про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка і сплаченого збору за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка Установа здійснює державну реєстрацію промислового зразка шляхом внесення до Реєстру відповідних відомостей. Зазначені мита і збір сплачуються після надходження до заявника рішення про державну реєстрацію промислового зразка. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Державна реєстрація промислового зразка здійснюється під відповідальність його власника за відповідність промислового зразка критеріям охороноздатності.

Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про державну реєстрацію промислового зразка документ про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка і збір за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка в розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшли, державна реєстрація не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

Строк надходження документа про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка та сплати збору за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо строк надходження документа про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка та сплати збору за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка пропущений з поважних причин, права заявника щодо заявки відновлюються, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання разом із документом про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка та сплачено збір за подання зазначеного клопотання і збір за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка.

Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, та одержати відповідно до свого клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей про промисловий зразок за умови сплати збору за подання такого клопотання.
Помилки у внесених до Реєстру відомостях виправляються за ініціативою власника промислового зразка або Установи.

До Реєстру за ініціативою власника промислового зразка можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За внесення до Реєстру змін щодо свідоцтва сплачується збір.

Стаття 17. Публікація

Одночасно з державною реєстрацією промислового зразка Установа здійснює публікацію в Бюлетені відомостей про державну реєстрацію промислового зразка, визначених в установленому порядку.
Після публікації відомостей про державну реєстрацію промислового зразка будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір.»;

18) у статті 18:

пункт 1 викласти в такій редакції:

«1. Видача свідоцтва здійснюється Установою в місячний строк після державної реєстрації промислового зразка. Свідоцтво видається особі, яка має право на реєстрацію промислового зразка. Якщо право на реєстрацію промислового зразка мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.»;

у пункті 2 слово «патенту» замінити словом «свідоцтва»;

у пункті 3 слова «офіційному бюлетені» замінити словом «Бюлетені»;

19) у статті 19:

пункт 2 виключити;

у пункті 3 слова «за видачу патенту» замінити словами «за реєстрацію промислового зразка»;

у першому реченні пункту 4 слова «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності,» замінити словом «Установи»;

абзац другий пункту 7 після слів «підлягає поверненню» доповнити словами і цифрами «у розмірі 50 відсотків установленого»;

пункт 8 виключити;

доповнити статтю пунктом 10 такого змісту:

«10. Після затвердження рішення Апеляційної палати Установа оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті визначені нею відомості про таке рішення.»;

20) у назві розділу V слова «, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З ПАТЕНТУ» замінити словами «СУБ’ЄКТІВ ПРАВ НА ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ»;

21) у статті 20:

у назві статті слова «з патенту» замінити словами «з державної реєстрації промислового зразка, та права, що надаються на незареєстрований промисловий зразок»;

пункт 1 викласти в такій редакції:

«1. Права на зареєстрований промисловий зразок діють від дати, що настає за датою державної реєстрації промислового зразка, за умови сплати збору за підтримання їх чинності.»;

у пункті 2:

в абзаці першому слова «Патент надає його власнику» та «власників патентів» замінити відповідно словами «Власник промислового зразка має» та «осіб»;

абзац другий викласти в такій редакції:

«Взаємовідносини під час використання промислового зразка, права на який належать кільком особам, визначаються договором між ними. У разі відсутності такого договору кожний із власників може використовувати промисловий зразок на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати майнові права на промисловий зразок іншій особі без згоди решти власників промислового зразка.»;

в абзаці третьому слова «запатентованого промислового зразка» замінити словами «зареєстрованого промислового зразка чи незареєстрованого промислового зразка», а після слів «імпорт (ввезення)» доповнити словом «, експорт»;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

«Виріб визнається виготовленим із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, якщо зовнішній вигляд такого виробу або його частини справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок, що охороняється.»;

у пункті 3 слова «Патент надає його власнику» та «власника патенту» замінити відповідно словами «Власник зареєстрованого промислового зразка має» та «на промисловий зразок»;

пункт 4 викласти в такій редакції:

«Власник зареєстрованого промислового зразка може передавати на підставі договору майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника.»;

у пункті 5 слова «Власник патенту має право дати» замінити словами «Власник зареєстрованого промислового зразка має право надати»;

у пункті 7:

абзац перший викласти в такій редакції:

«7. Власник зареєстрованого промислового зразка має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання зареєстрованого промислового зразка. У такому разі річний збір за підтримання чинності прав на промисловий зразок зменшується на 50 відсотків починаючи з року, що настає за роком публікації такої заяви.»;

в абзаці другому слово «патенту» замінити словами «зареєстрованого промислового зразка»;

в абзаці третьому:

у першому реченні слова «власнику патенту» замінити словами «власнику зареєстрованого промислового зразка»;

у другому реченні слова «чинності патенту» замінити словами «чинності прав на промисловий зразок»;

пункт 8 викласти в такій редакції:

«8. Права, що випливають з державної реєстрації промислового зразка, не зачіпають будь-які інші особисті немайнові чи майнові права автора промислового зразка, що регулюються законодавством України.»;

доповнити статтю пунктом 9 такого змісту:

«9. Власник незареєстрованого промислового зразка, доведеного до загального відома, має право забороняти його копіювання.

Промисловий зразок не вважається результатом копіювання, якщо його створено самостійною творчою працею автора, щодо якого можна вважати, що він не був ознайомлений з промисловим зразком, доведеним до загального відома власником незареєстрованого промислового зразка.»;

22) у статті 22:

в абзацах першому і другому пункту 1 слова «попереднього користування» замінити словами «попереднього користувача»;

у пункті 2:

в абзаці першому слова «прав, що надаються патентом, використання запатентованого промислового зразка» замінити словами «прав використання зареєстрованого промислового зразка»;

абзац другий після слова «засобу» доповнити словами «, а також операції щодо імпорту запчастин та комплектуючих для ремонту зазначеного засобу та виконання ремонтних робіт на ньому»;

доповнити пункт після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:

«з метою ілюстрації або з навчальною метою за умови зазначення джерела інформації та за умови, що такі дії не суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності і не завдають шкоди звичайному використанню промислового зразка;».

У зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом шостим;

в абзаці шостому слово «патенту» замінити словами «промислового зразка»;

у пункті 3 слова «прав, що надаються патентом», «запатентованого» та «патенту» замінити відповідно словами «прав на промисловий зразок», «зареєстрованого» та «промислового зразка»;

23) статтю 23 викласти в такій редакції:

«23. Обов’язки власника зареєстрованого промислового зразка

Власник зареєстрованого промислового зразка повинен добросовісно користуватися належними йому правами.
Якщо промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати державної реєстрації промислового зразка або від дати, коли використання промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати промисловий зразок, у разі відмови власника зареєстрованого промислового зразка від укладення ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання промислового зразка.
Якщо власник зареєстрованого промислового зразка не доведе, що факт невикористання чи недостатнього використання промислового зразка зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання заінтересованій особі дозволу на використання зареєстрованого промислового зразка з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику зареєстрованого промислового зразка.»;

24) розділ VI викласти в такій редакції:

«Розділ VI

ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ТА ВИЗНАННЯ ПРАВ НЕДІЙСНИМИ

Стаття 24. Припинення державної реєстрації

Власник зареєстрованого промислового зразка у будь-який час може відмовитися від прав на такий промисловий зразок повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати внесення відомостей про це до Реєстру. Одночасно Установа здійснює публікацію в Бюлетені відомостей про таку відмову.
Державна реєстрація промислового зразка припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання чинності прав на промисловий зразок.

Річний збір сплачується за кожний рік чинності прав на промисловий зразок, починаючи від дати подання заявки. Перша сплата зазначеного збору здійснюється одночасно із сплатою збору за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка. Сплата збору за кожний наступний рік здійснюється до кінця поточного року за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців.

Річний збір за підтримання чинності прав на промисловий зразок може бути сплачено протягом шести місяців після встановленого строку. В цьому разі розмір річного збору збільшується на 50 відсотків.

Клопотання про продовження строку чинності прав на промисловий зразок та збір за його подання подається до Установи не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку державної реєстрації або спливу продовженого строку.

Державна реєстрація промислового зразка припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Стаття 25. Визнання прав на промисловий зразок
недійсними у судовому порядку

Права на зареєстрований промисловий зразок можуть бути визнані у судовому порядку недійсними повністю або частково у разі:

а) невідповідності промислового зразка умовам надання правової охорони, визначеним у Законі;

б) наявності у зображенні промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;

в) державної реєстрації промислового зразка з порушенням прав інших осіб.

Позовна заява заінтересованої особи про визнання прав на промисловий зразок недійсними може бути подана до суду протягом усього строку чинності майнових прав на промисловий зразок та після припинення їх чинності.
У разі визнання прав на промисловий зразок недійсними Установа повідомляє про це у Бюлетені.
Права на промисловий зразок, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати державної реєстрації промислового зразка.
Якщо права на промисловий зразок визнані недійсними в установленому законом порядку і встановлено, що заявка була подана з порушенням прав інших осіб, суд може постановити рішення про відшкодування власником свідоцтва збитків особі, якій були завдані збитки діями на підставі реєстрації такого промислового зразка, або про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків. Розмір разового грошового стягнення визначається судом у сумі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Стаття 25¹. Визнання прав на промисловий зразок недійсними Апеляційною палатою

Будь-яка особа може подати до Апеляційної палати обґрунтовану заяву про визнання прав на промисловий зразок недійсними повністю або частково з підстав його невідповідності умовам надання правової охорони, визначених цим Законом. За дорученням заявника заяву може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.
Заява про визнання прав на промисловий зразок недійсними може бути подана протягом усього строку чинності майнових прав на промисловий зразок та після припинення їх чинності. За подання заяви сплачується збір. Заява вважається поданою в разі надходження збору на рахунок закладу експертизи.
Сторонами розгляду справи про визнання прав на промисловий зразок недійсними в Апеляційній палаті є особа, яка подала заяву про визнання прав на промисловий зразок недійсними, та власник промислового зразка.
Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед Апеляційною палатою їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вимоги до заяви про визнання прав на промисловий зразок недійсними, умови та порядок її розгляду визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.
Заява про визнання прав на промисловий зразок недійсними розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати протягом трьох місяців від дати одержання Апеляційною палатою заяви за умови наявності сплаченого збору за її подання.
За результатами розгляду заяви Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається сторонам.
Сторони можуть оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення.
Рішення Апеляційної палати набирає чинності з дати затвердження наказом Установи та підлягає оприлюдненню в повному обсязі на офіційному веб-сайті Установи.

У разі визнання прав на промисловий зразок недійсними Установа повідомляє про це у Бюлетені.

Права на промисловий зразок, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати державної реєстрації промислового зразка.
Якщо під час визнання прав на промисловий зразок недійсними встановлено, що заявка була подана з порушенням прав інших осіб, то суд за заявою інших осіб, яким такими діями було завдано шкоду, може постановити рішення (ухвалу) про відшкодування власником зареєстрованого промислового зразка збитків, завданих внаслідок таких дій, або про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків. Розмір разового грошового стягнення визначається судом у сумі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.»;

25) у статті 26:

у назві статті, пункті 1 та абзаці першому пункту 2 слово «патенту» замінити словами «зареєстрованого промислового зразка або незареєстрованого промислового зразка»;

в абзаці другому пункту 2 слово «патенту» замінити словами «зареєстрованого промислового зразка»;

26) у пункті 2 статті 27:

в абзацах п’ятому і шостому слово «патенту» замінити словами «промислового зразка»;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«Суд може постановити рішення про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання промислового зразка. Розмір разового грошового стягнення визначається судом у сумі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.»;

27) у статті 28:

у частині першій слова «видачу патентів на промислові зразки» замінити словами «реєстрацію промислових зразків»;

частину другу викласти в такій редакції:

«Кошти, одержані від сплати державного мита за реєстрацію промислових зразків, зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.»;

28) у статті 29:

у назві статті слово «Патентування» замінити словом «Реєстрація»;

у пункті 1 слово «запатентувати» замінити словом «зареєструвати»;

доповнити статтю пунктом 2¹ такого змісту:

«2¹. Заявка на міжнародну реєстрацію, що подається відповідно до Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків, надсилається заявником безпосередньо до Міжнародного бюро ВОІВ.»;

у пункті 3 слово «патентуванням» замінити словом «реєстрацією»;

29) у тексті Закону слово «патент» у всіх відмінках замінити словом «свідоцтво» у відповідному відмінку.

У Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 7, ст. 36 із наступними змінами):

1) у назві та тексті Закону слова «знаки для товарів і послуг» в усіх відмінках і числах замінити словами «торговельна марка» у відповідному відмінку і числі;

2) у преамбулі слова «права власності на знаки для товарів і послуг (далі — знак)» замінити словами «прав на торговельні марки»;

3) статтю 1 викласти в такій редакції:

«Стаття 1. Визначення термінів та скорочення

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) Апеляційна палата — колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом;

2) База даних заявок — база даних заявок, що ведеться в електронній формі, містить визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, відомості про заявку та поточне діловодство за нею;

3) Бюлетень — офіційний електронний бюлетень Установи;

4) ВОІВ — Всесвітня організація інтелектуальної власності;

5) дата пріоритету — дата подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності або Угоди про заснування Світової організації торгівлі, за якою заявлено пріоритет;

6) державна система правової охорони інтелектуальної власності — Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що належать до сфери управління Установи;

7) доменне ім’я — ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів у мережі Інтернет;

8) заклад експертизи — уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок;

9) зареєстрована торговельна марка — торговельна марка, на яку видано свідоцтво;

10) заявка — сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва;

11) заявник — особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку;

12) торговельна марка — позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб;

13) колективна торговельна марка — позначення, за яким товари і послуги учасників об’єднання осіб, існування якого не суперечить законодавству держави, в якій воно створено, відрізняються від товарів і послуг інших осіб;

14) міжнародна реєстрація — міжнародна реєстрація торговельної марки, здійснена відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та/або Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків;

15) МКТП — Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків;

16) особа — фізична або юридична особа;

17) Паризька конвенція — Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року;

18) пріоритет заявки (пріоритет) — першість у поданні заявки;

19) Реєстр — Державний реєстр свідоцтв України на торговельні марки, що ведеться в електронній формі;

20) свідоцтво — свідоцтво України на торговельну марку;

21) Установа — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.»;

4) у статті 2:

у пункті 1:

в абзаці третьому слова «їх державну реєстрацію» замінити словами «державну реєстрацію торговельних марок»;

в абзаці четвертому слова «про знаки для товарів і послуг» замінити словами «про зареєстровані торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені»;

доповнити пункт після абзацу десятого новим абзацом такого змісту:

«забезпечує ведення Бази даних заявок;».

У зв’язку з цим абзац одинадцятий вважати абзацом дванадцятим;

доповнити статтю пунктом 3 такого змісту:

5) пункт 1 статті 3 після слів «договором України» доповнити словами «згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України»;

6) у статті 4:

у назві статті слова «іноземців та осіб без громадянства» замінити словами «іноземних та інших осіб»;

у пункті 1:

слова «Іноземці та особи без громадянства» замінити словами «Іноземні особи та особи без громадянства», а слово «громадянами» — словом «особами»;

у пункті 2 слова «Іноземці та особи без громадянства» замінити словами «Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та інші особи, що мають місце постійного проживання чи постійне місцезнаходження за межами України,», а слова «патентні повірені» — словами «патентних повірених»;

7) у статті 5:

у пункті 1 слова «принципам гуманності і моралі» замінити словами «загальновизнаним принципам моралі»;

у пункті 2:

перше речення після слова «позначень» доповнити словами «, придатні для їх графічного відтворення»;

друге речення після слова «елементи» доповнити словами «, форма або паковання товарів»;

у пункті 3:

в абзаці першому слова «Право власності» замінити словами «Набуття права»;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«Набуття права на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана добре відомою в Україні, не вимагає засвідчення свідоцтвом.»;

8) у статті 6:

у пункті 1:

абзац третій викласти в такій редакції:

«офіційні повні або скорочені назви держав чи міжнародні двобуквені коди держав»;

у другому реченні абзацу сьомого слова «щодо назви держави» замінити словами «з надання дозволу на використання в торговельній марці офіційної назви та міжнародного коду держави Україна»;

у пункті 2:

в абзаці третьому слова «є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду» замінити словами «стали загальновживаними у сучасній мові або у добросовісній та усталеній торговельній практиці»;

абзаци четвертий і п’ятий викласти в такій редакції:

«складаються лише з позначень чи даних, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв’язку з ними, свідчать про вид, якість, склад, кількість, властивості, передбачене призначення, цінність товарів і послуг, географічне походження, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг, або на інші характеристики товарів чи послуг;

можуть ввести в оману щодо товарів чи послуг, зокрема щодо їх сутності, якості або географічного походження;»;

доповнити пункт після абзацу сьомого новими абзацами такого змісту:

«містять географічні зазначення (у тому числі для спиртів та алкогольних напоїв), зареєстровані чи заявлені на реєстрацію в Україні або яким надана правова охорона відповідно до міжнародного договору України, до дати подання заявки на торговельну марку, що містить таке зазначення, а якщо заявлено пріоритет – то до дати пріоритету для таких самих або споріднених з ними товарів, якщо:

під час використання заявленого позначення використовується репутація географічного зазначення та/або

заявлене позначення вводить в оману щодо особливої якості, характеристик та дійсного походження товару.».

У зв’язку з цим абзац восьмий вважати абзацом одинадцятим;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«Позначення, зазначені в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому і сьомому цього пункту, можуть одержати правову охорону, якщо вони набули розрізняльної здатності в результаті їх використання до дати подання заявки.»;

у пункті 3:

абзац перший після слова «які» доповнити словами «на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету», а після слів «сплутати» — «, зокрема, асоціювати»;

абзац третій замінити абзацами такого змісту:

«торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції щодо неспоріднених товарів і послуг, якщо використання торговельної марки іншою особою щодо таких товарів і послуг, які не є спорідненими, свідчитиме про зв’язок між ними та власником добре відомої торговельної марки і його інтересам може бути завдано шкоди таким використанням за наявності заперечення власника добре відомої торговельної марки;».

У зв’язку з цим абзаци четвертий — шостий вважати відповідно абзацами п’ятим — сьомим;

в абзаці п’ятому слово «фірмовими» замінити словом «комерційними»;

абзац шостий виключити;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«торговельними марками, які використовуються іншою особою в іноземній державі, якщо заявка подана заявником недобросовісно, зокрема подана від свого імені агентом чи представником цієї особи в розумінні статті 6 septies Паризької конвенції без її дозволу і відсутні докази, що обґрунтовують таке подання, за наявності заперечення цієї особи.»;

доповнити статтю пунктом 6 такого змісту:

«6. Позначення, зазначені в абзацах другому — п’ятому і сьомому пункту 3 та абзаці другому пункту 4 цієї статті, можуть бути зареєстровані як торговельні марки, якщо на те є згода власника свідоцтва раніше зареєстрованої торговельної марки або власника іншого раніше набутого права та не існує можливості введення в оману споживачів.»;

9) у статті 7:

пункт 1 доповнити абзацами такого змісту:

«Заявка може подаватися у паперовій або електронній формі. Спосіб подання заявки обирає заявник.

За заявками, поданими в електронній формі, здійснюється електронне діловодство відповідно до законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, цього Закону та правил, встановлених на їх основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Заявки в електронній формі подаються за умови ідентифікації заявника (представника у справах інтелектуальної власності чи іншої довіреної особи заявника) з використанням кваліфікованого електронного підпису.»;

у пункті 3 слова «одного знака» замінити словами «однієї торговельної марки»;

пункт 5 доповнити абзацом такого змісту:

«У заяві про реєстрацію колективної торговельної марки робиться відповідна відмітка та наводиться перелік осіб, які мають право використовувати цю торговельну марку. До заяви про реєстрацію колективної торговельної марки також додається документ, який визначає умови її використання.»;

у пункті 6:

в абзаці першому слова «свого знака» замінити словами «своєї торговельної марки»;

в абзаці третьому слова «вказаного знака» замінити словами «зазначеної торговельної марки»;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«надати приклади використання торговельної марки, якщо позначення, що заявляється, є кольором як таким.»;

пункти 7 і 8 викласти в такій редакції:

За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості заявників та класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги, та особливостей заявленого позначення. Зазначений збір сплачується до спливу двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.»;

10) у статті 8:

в абзаці п’ятому пункту 1 слово «знак» замінити словами «торговельна марка, викладений українською мовою»;

пункт 3 виключити;

11) у статті 9:

пункти 1 і 2 викласти в такій редакції:

«1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на таку саму торговельну марку стосовно таких самих товарів і послуг або таких, що охоплюються переліком товарів і послуг, зазначених у попередній заявці, протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет.

Пріоритет торговельної марки, використаної в експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави — учасниці Паризької конвенції чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі, може бути встановлено за датою початку першого відкритого показу на виставці експоната, в якому використано або представлено заявлену торговельну марку, якщо заявка надійшла до Установи протягом шести місяців від зазначеної дати.»;

перше речення пункту 3 викласти в такій редакції: «Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію з перекладом на українську мову або документ, що підтверджує показ зазначеної торговельної марки на виставці, якщо така заявка була подана чи такий показ було проведено в державі — учасниці Паризької конвенції чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі.»;

12) у статті 10:

пункт 3 викласти в такій редакції:

«3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, чи торговельної марки за міжнародною реєстрацією відображаються в обґрунтованому висновку експертизи, що набирає чинності після затвердження його Установою.

На підставі такого висновку за заявкою Установа приймає рішення про реєстрацію торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію торговельної марки щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації торговельної марки для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи за заявкою надсилається заявнику.

Після затвердження висновку експертизи щодо торговельної марки за міжнародною реєстрацією Установа приймає рішення про надання або про відмову в наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні для всіх зазначених товарів і послуг, або про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні щодо частини зазначених товарів і послуг.

Заява про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні надсилається до Міжнародного бюро ВОІВ.

Якщо після затвердження висновку експертизи щодо торговельної марки за міжнародною реєстрацією Установою прийнято рішення про відмову в наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні для всіх зазначених товарів і послуг, або про надання правової охорони торговельній марці щодо частини зазначених товарів і послуг, до Міжнародного бюро ВОІВ надсилається відповідна заява.

Заявник має право протягом одного місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені відповідно заявці. Для власника міжнародної реєстрації цей строк становить два місяці від дати надіслання закладом експертизи до Міжнародного бюро ВОІВ заяви про відмову в наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні для всіх зазначених товарів і послуг, або про надання правової охорони торговельній марці щодо частини зазначених товарів і послуг.

Ці копії надсилаються відповідно заявнику чи власнику міжнародної реєстрації протягом одного місяця.»;

у пункті 6:

друге — четверте речення абзацу третього замінити реченням такого змісту: «Якщо заявник не подає додаткові матеріали в установлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення.»;

доповнити пункт абзацами такого змісту:

«Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Якщо незважаючи на вжиття заявником належних заходів строк подання додаткових матеріалів пропущено, права заявника щодо заявки відновлюються, якщо протягом шести місяців від спливу цього строку було подано відповідне клопотання разом з додатковими матеріалами та сплачено збір за його подання.»;

у пункті 8:

абзаци перший і третій викласти в такій редакції:

«8. Будь-яка особа протягом трьох місяців від дати публікації в Бюлетені відповідно до пункту 10 цієї статті відомостей про заявку або міжнародну реєстрацію торговельної марки чи територіальне поширення міжнародної реєстрації на Україну, зроблене після міжнародної реєстрації, може подати до закладу експертизи мотивоване заперечення проти заявки чи дії міжнародної реєстрації в Україні щодо невідповідності наведеного в них позначення умовам надання правової охорони, встановленим цим Законом.»;

«Вимоги до заперечення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Заперечення подається разом з його копією.»;

абзац п’ятий доповнити реченням такого змісту: «Для власника міжнародної реєстрації цей строк становить три місяці від дати відправлення закладом експертизи до Міжнародного бюро ВОІВ повідомлення про попередню відмову в наданні правової охорони разом з копією заперечення.»;

абзац шостий виключити;

в абзаці четвертому пункту 9 слова «документ про сплату збору» замінити словами «сплачений збір»;

пункт 10 викласти в такій редакції:

«10. У разі відповідності матеріалів заявки вимогам статті 8 цього Закону та сплаченого збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається повідомлення про встановлену дату подання заявки та здійснюється публікація в Бюлетені визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, відомостей про заявку протягом п’яти робочих днів з дати надіслання такого повідомлення. Склад відомостей, що підлягають публікації, повинен включати таку інформацію (за наявності): номер заявки; дату подання заявки; дату виставкового пріоритету; номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; дату подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; двобуквений код держави–учасниці Паризької конвенції; індекс (індекси) МКТП для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг; індекс (індекси) Міжнародної класифікації зображальних елементів знака; зображення знака; заявлені кольори (зазначення кольору чи поєднання кольорів, які охороняються); заявника (ім’я або повне найменування та адресу заявника (заявників)); представника (ім’я (повне найменування) та реєстраційний номер представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи); адресата (адреса для листування).

Одночасно із здійсненням публікації в Бюлетені до Бази даних заявок вносяться відомості про заявку. Порядок ведення Бази даних заявок та склад відомостей, що містяться в ній, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Відомості, що містяться в Базі даних заявок, повинен включати таку інформацію (за наявності): номер заявки; дату подання заявки; дату виставкового пріоритету; номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; дату подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; двобуквений код держави-учасниці Паризької конвенції; індекс (індекси) МКТП для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг; індекс (індекси) Міжнародної класифікації зображальних елементів знака; зображення знака; заявлені кольори (зазначення кольору чи поєднання кольорів, які охороняються); заявника (ім’я або повне найменування та адресу заявника (заявників); представника (ім’я (повне найменування) та реєстраційний номер представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи); адресата (адреса для листування).

Після публікації відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір.

Відомості про міжнародну реєстрацію торговельної марки або про територіальне поширення міжнародної реєстрації на Україну, зроблене після міжнародної реєстрації, публікуються в Бюлетені після одержання Установою повідомлення Міжнародного бюро ВОІВ відповідно про міжнародну реєстрацію торговельної марки або про територіальне поширення міжнародної реєстрації на Україну, зроблене після міжнародної реєстрації.»;

у пункті 12 слова «документа про сплату збору» замінити словами «сплаченого збору»;

у пункті 14:

в абзаці першому слова «документа про сплату збору» замінити словами «сплаченого збору»;

в абзаці третьому слово «встановлений» замінити словами «та у порядку, встановленому»;

пункт 15 викласти в такій редакції:

«15. Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом, та розглядаються заперечення, подані відповідно до пункту 8 цієї статті.

Під час перевірки відповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом, використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявок, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.

Подане заперечення розглядається в межах мотивів, викладених у ньому, та з урахуванням відповіді заявника у разі її надання в установлений строк.

Результати розгляду заперечення відображаються у висновку експертизи за заявкою. Копія рішення Установи, прийнятого на підставі такого висновку експертизи, надсилається подавцю заперечення.

Якщо за результатами такого розгляду Установа приймає рішення про реєстрацію торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації торговельної марки для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг, розгляд заявки зупиняється до закінчення строку, встановленого абзацом другим пункту 1 статті 15 цього Закону, для оскарження такого рішення особою, яка подала заперечення відповідно до пункту 8 статті 10 цього Закону.»;

у пункті 16:

абзац перший після слово «Якщо» доповнити словами «за результатами кваліфікаційної експертизи та розгляду заперечення, у разі наявності такого,»;

в абзаці другому слова «встановлений» замінити словами «та у порядку, встановленому»;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи є підстави вважати, що торговельна марка за міжнародною реєстрацією не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, заклад експертизи надсилає до Міжнародного бюро ВОІВ повідомлення про попередню відмову в наданні правової охорони. У такому разі відповідь власника міжнародної реєстрації надається у порядку, встановленому пунктом 6 цієї статті, протягом трьох місяців від дати відправлення закладом експертизи такого повідомлення.»;

13) у пункті 1 статті 11¹ слова «Заявник має право» замінити словами «До прийняття Установою рішення за заявкою заявник має право»;

14) у статті 12:

в абзаці першому слово «документів» замінити словом «документа»;

в абзаці другому слова «документи» та «збору» замінити відповідно словами «документ» та «збір»;

абзац третій замінити абзацами такого змісту:

«Строк надходження документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва та сплати збору за публікацію про видачу свідоцтва продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо строк надходження документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва та сплати збору за публікацію про видачу свідоцтва пропущений з поважних причин, права заявника щодо заявки відновлюються, якщо протягом шести місяців від спливу цього строку буде подано відповідне клопотання разом з документом про сплату державного мита за видачу свідоцтва та сплачено збір за публікацію про видачу свідоцтва та збір за подання клопотання.

Одночасно з надсиланням до Міжнародного бюро ВОІВ заяви про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні здійснюється публікація відомостей про це в Бюлетені.»;

15) у статті 13:

друге речення пункту 1 викласти в такій редакції: «Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.»;

у пункті 3:

друге речення абзацу другого виключити;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«За подання заяви про виправлення помилки або про внесення будь-якої із змін сплачується збір за умови, що помилка не є очевидною чи технічною, а зміна виникла через залежні від заявника обставини.»;

16) у статті 15:

у назві статті слова «за заявкою» замінити словом «Установи»;

у пункті 1:

доповнити пункт реченням такого змісту: «Для власника міжнародної реєстрації цей строк становить три місяці від дати надсилання закладом експертизи до Міжнародного бюро ВОІВ заяви про відмову в наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні для всіх зазначених товарів і послуг або про надання правової охорони торговельній марці щодо частини зазначених товарів і послуг.»;

доповнити пункт абзацом такого змісту: «Особа, яка подала заперечення відповідно до пункту 8 статті 10 цього Закону, може оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання копії рішення, надісланого цій особі відповідно до абзацу четвертого пункту 15 статті 10 цього Закону.»;

пункт 2 виключити;

пункт 3 викласти в такій редакції:

«3. Заявник втрачає право оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати у разі сплати державного мита за видачу свідоцтва.»;

у пункті 4:

у першому реченні слова «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності» замінити словом «Установи»;

у третьому реченні слово «заявнику» замінити словами «особі, що подала заперечення,»;

у пункті 5:

слова «документа про сплату» замінити словом «сплати»;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«У разі коли заперечення проти рішення Установи за заявкою подано відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї статті, заявнику за такою заявкою невідкладно надсилаються повідомлення та копія такого заперечення. Заявник має право подати до Апеляційної палати обґрунтовану відповідь на заперечення у порядку та строк, встановлені регламентом Апеляційної палати.»;

у пункті 6:

у першому реченні слово «заявником» виключити, а після слів «його розгляду» доповнити словами «, а також з урахуванням відповіді заявника, у разі її надходження»;

друге речення після слова «заявника» доповнити словами і цифрою «або особи, яка подала заперечення відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї статті»;

у пункті 7:

абзац перший після слів «надсилається заявнику» доповнити словами і цифрою «та, у разі якщо заперечення подано особою відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї статті, особі, що подала заперечення»;

абзац другий після слів «підлягає поверненню» доповнити словами і цифрами «у розмірі 50 відсотків від установленого»;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«У разі подання заперечення особою, яка не є заявником за заявкою, Апеляційна палата надсилає заявнику другий примірник такого рішення за результатами розгляду заперечення.»;

пункт 8 виключити;

пункт 9 після слова «Заявник» доповнити словами і цифрою «або особа, що подала заперечення відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї статті,»;

доповнити статтю пунктом 10 такого змісту:

«10. Рішення Апеляційної палати набирають чинності з дати затвердження наказом Установи та підлягають оприлюдненню в повному обсязі на офіційному веб-сайті Установи.»;

17) у статті 16:

друге речення пункту 1 виключити;

у пункті 3:

у першому реченні слово «який» замінити словом «яку»;

у другому реченні слово «власності» виключити;

у пункті 4:

в абзацах другому, третьому і четвертому слово «його» замінити словом «її»;

в абзаці п’ятому слова «використаним, якщо його» замінити словами «використаною, якщо її»;

у пункті 5:

абзаци другий — п’ятий викласти в такій редакції:

«позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;

позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;

позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.»;

у пункті 6:

доповнити пункт після абзацу четвертого новими абзацами такого змісту:

«використання під час торгівлі позначень, що стосуються виду, якості, кількості, призначення, цінності, географічного походження, часу виробництва товарів чи надання послуг або інших характеристик товарів чи послуг;

використання під час торгівлі торговельної марки, якщо вона необхідна для вказівки на призначення товару чи послуги, зокрема як додаткового обладнання чи запасних деталей, за умови, що таке використання здійснюється відповідно до чесної підприємницької практики;

застосування торговельної марки у порівняльній рекламі виключно для вирізнення товарів і послуг з метою об’єктивного підкреслення їх відмінностей за умови, що таке застосування здійснюється відповідно до чесної підприємницької практики та з дотриманням положень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції;».

У зв’язку з цим абзаци п’ятий — сьомий вважати відповідно абзацами восьмим — десятим;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«Виключне право власника свідоцтва на торговельну марку, що містить географічне зазначення, забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється на добросовісне використання іншими особами відповідної географічної назви.»;

пункт 7 викласти в такій редакції:

«7. Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору.»;

абзац другий пункту 8 викласти в такій редакції:

«Ліцензійний договір повинен містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.»;

пункт 10 після слова «маркування» доповнити словами «у вигляді латинської літери «R», обведеної колом, або поєднання літер «ТМ»;

у пункті 11 слова «свій знак» замінити словами «свою торговельну марку»;

18) у статті 18:

у пункті 1 слова «офіційному бюлетені Установи» замінити словом «Бюлетені»;

у пункті 2:

у другому реченні абзацу першого слова «Документ про сплату збору» замінити словами «Клопотання про продовження дії свідоцтва та збір», а слово «має» — словом «мають»;

у першому реченні абзацу другого слова «документ про його сплату» замінити словами «клопотання про продовження дії свідоцтва»;

пункти 3 і 4 викласти в такій редакції:

«3. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду:

у зв’язку з перетворенням торговельної марки в загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг після дати публікації відомостей про видачу свідоцтва;

якщо внаслідок використання торговельної марки власником свідоцтва або з його дозволу іншою особою вона може ввести громадськість в оману, зокрема щодо походження, якості або географічного походження товарів і послуг, для яких вона була зареєстрована.

Якщо підстави для припинення дії свідоцтва стосуються деяких товарів чи послуг, то дія свідоцтва припиняється лише стосовно таких товарів чи послуг.

Якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п’яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено від іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п’ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Для цілей застосування цього пункту датою, з якої повинно розпочинатися використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією, є дата опублікування в Бюлетені Установи відомостей про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні.

У цьому разі дія свідоцтва або дія міжнародної реєстрації в Україні може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва чи міжнародної реєстрації не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами є обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва чи міжнародної реєстрації, а саме обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством.

Для цілей цього пункту використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою.

Використання торговельної марки особою, яка має право використовувати колективну марку, вважається використання власником свідоцтва.

Дію свідоцтва не може бути припинено, якщо у строк від закінчення п’ятирічного періоду невикористання торговельної марки до подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва почалося чи відновилося її використання, крім випадку, коли підготовка до початку використання або відновлення використання торговельної марки розпочалися протягом трьох місяців до подання такого позову та після того, як власник свідоцтва довідався про можливість його подання.»;

19) у статті 19:

у пункті 3 слова «від дати» замінити словами «з дати, наступної за датою»;

доповнити статтю пунктами 4 і 5 такого змісту:

«4. Особа, яка є власником торговельної марки в іноземній державі, право на яку набуто в Україні її агентом або представником без її дозволу, може вимагати визнання свідоцтва на таку торговельну марку недійсним або передання їй прав на таку торговельну марку, якщо агент або представник не обґрунтує свої дії відповідними доказами.

Якщо свідоцтво визнано недійсним і судом встановлено, що заявка була подана з порушенням прав інших осіб, суд може постановити рішення про відшкодування власником свідоцтва збитків особі, якій були завдані збитки діями на підставі реєстрації торговельної марки, або про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків. Розмір разового грошового стягнення визначається судом від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.»;

20) в абзаці другому пункту 2 статті 20 слова «використаного знака» замінити словами «використаної торговельної марки», а слово «ним» — словом «нею»;

21) пункт 1 статті 21 доповнити абзацом такого змісту:

«Суд може постановити рішення про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання торговельної марки. Розмір стягнення визначається судом від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.»;

22) текст статті 22 викласти в такій редакції:

«Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію торговельної марки протягом двох років після припинення дії свідоцтва згідно з пунктами 1 і 2 статті 18 цього Закону, крім випадків, коли власник свідоцтва, дію якого припинено, надасть свою згоду на реєстрацію заявленої торговельної марки.»;

23) частину другу статті 23 викласти в такій редакції:

«Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв на торговельні марки, зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.»;

24) у пункті 2 статті 24:

слово «знака» замінити словами «торговельної марки», а слово «розширення» — словами «поширення після міжнародної реєстрації»;

доповнити пункт абзацом такого змісту:

«Заява про територіальне поширення після міжнародної реєстрації і заява про продовження міжнародної реєстрації можуть подаватися безпосередньо до Міжнародного бюро ВОІВ, якщо міжнародна реєстрація здійснена виключно згідно з Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію.»;

25) у статті 25:

назву статті, пункти 1 і 4 викласти в такій редакції:

«Стаття 25. Охорона прав на добре відому торговельну марку

Охорона прав на добре відому торговельну марку здійснюється згідно із статтею 6 bis Паризької конвенції та цим Законом на підставі визнання торговельної марки добре відомою Апеляційною палатою або судом. Торговельна марка може бути визнана добре відомою незалежно від реєстрації її в Україні.»;

«4. У разі визнання торговельної марки добре відомою в судовому порядку, особа, торговельна марка якої визнана добре відомою, інформує Установу про таке рішення.

Відомості про добре відомі торговельні марки, які визнані такими Апеляційною палатою або судом, вносяться Установою до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та публікуються в Бюлетені. Перелік добре відомих в Україні торговельних марок має інформаційний характер, є загальнодоступним і оприлюднюється на офіційному веб-сайті Установи.»;

у пунктах 2 і 3 слова «відомий» та «визнаний» в усіх відмінках замінити відповідно словами «відома» та «визнана» у відповідному відмінку;

26) у тексті Закону:

слова «зареєстрований знак» в усіх відмінках і числах замінити словами «зареєстрована торговельна марка» у відповідному відмінку і числі;

слово «знак» в усіх відмінках і формах числа замінити словами «торговельна марка» у відповідному відмінку і числі, крім абзаців чотирнадцятого і п’ятнадцятого пункту 1 статті 1, абзацу шостого пункту 3 статті 6 та пункту 2 статті 24;

слова «офіційний бюлетень» в усіх відмінках замінити словом «Бюлетень» у відповідному відмінку.

Прикінцеві та перехідні положення
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
До приведення нормативно-правових актів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом вони діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Експертиза заявок на промислові зразки, експертиза яких не завершена на момент набрання чинності цим Законом, проводиться у порядку, встановленому цим Законом.
Експертиза заявок на знаки для товарів і послуг, формальна експертиза яких не завершена на момент набрання чинності цим Законом, проводиться у порядку, встановленому цим Законом.
Експертиза заявок на знаки для товарів і послуг, формальна експертиза яких завершена на момент набрання чинності цим Законом, проводиться у порядку, встановленому цим Законом, за винятком опублікування таких заявок, передбаченого цим Законом.
Патенти та свідоцтва, видані за заявками, що одержані Установою до набрання чинності цим Законом, є чинними.
Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради УкраїниД. Разумков

Порівняльна таблиця
до проєкту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення охорони і захисту прав на торговельні марки і промислові зразки та боротьби з патентним тролінгом»

Зміст положення (норми) чинного законодавства	Зміст положення (норми) запропонованого проєкту акта
Господарський кодекс України
Стаття 156. Правомочності щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка 1. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом. 2. Відносини суб’єкта господарювання, що є роботодавцем для винахідника (винахідників) або автора (авторів) об’єктів, зазначених у частині першій цієї статті, щодо прав на одержання патенту і права використання зазначених об’єктів інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України та іншими законами. 3. Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є: виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону; застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України; пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється відповідно до закону. 4. Суб’єктам господарювання належить право попереднього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов, передбачених Цивільним кодексом України. 5. Володілець патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка як вклад у статутний капітал підприємства. 6. Правила цієї статті застосовуються також до регулювання відносин, що виникають у зв’язку з реалізацією у сфері господарювання прав на сорти рослин та породи тварин. Стаття 157. Правомочності щодо використання торговельної марки 1. Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом. 2. Використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг. 3. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу. 4. Суб’єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні. 5. Суб’єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки. 6. Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного капіталу суб’єкта господарювання. 7. У разі банкрутства суб’єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб’єкта. Стаття 158. Правомочності щодо використання торговельної марки, право на яку належить кільком особам 1. Торговельна марка, право на яку належить кільком особам, – це марка, що відрізняє товари і послуги учасників об’єднання підприємств (торговельна марка об’єднання, спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб’єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб’єктами в інших випадках, передбачених законом. 2. Реєстрація торговельної марки, право на яку належить кільком особам, здійснюється в порядку, встановленому законом	Стаття 156. Правомочності щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка 1. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель відповідно до законодавства засвідчується патентом, на промисловий зразок – свідоцтвом. 2. Відносини суб’єкта господарювання, що є роботодавцем для винахідника (винахідників) або автора (авторів) об’єктів, зазначених у частині першій цієї статті, щодо прав на одержання патенту (свідоцтва) і права використання зазначених об’єктів інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України та іншими законами. 3. Умови використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка у сфері господарювання визначаються законами. 4. Суб’єктам господарювання належить право попереднього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов, передбачених Цивільним кодексом України. 5. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок можуть бути передані як вклад до статутного капіталу суб’єкта господарювання. 6. Правила цієї статті застосовуються також до регулювання відносин, що виникають у зв’язку з реалізацією у сфері господарювання прав на сорти рослин та породи тварин. Стаття 157. Правомочності щодо використання торговельної марки 1. Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом. 2. Умови використання торговельної марки у сфері господарювання визначаються законом. 3. Свідоцтво надає право його власнику забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків передбачених законом. частини четверту виключено; частини п’яту виключено; 6. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку можуть бути передані як вклад до статутного капіталу суб’єкта господарювання. 7. У разі банкрутства суб’єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб’єкта. Статтю 158 виключено
Цивільний кодекс України
Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього 1. Промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим. 2. Об’єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок 1. Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. 2. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. 3. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом Стаття 464. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок … 2. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом. Стаття 465. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок … 5. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок спливає через п’ятнадцять років від дати подання заявки на промисловий зразок в установленому законом порядку. Стаття 496. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку 1. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.	Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права інтелектуальної власності на нього 1. Промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим і має індивідуальний характер. 2. Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольорами, формою, текстурою та/або матеріалом виробу та/або його оздоблення. Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок 1. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом, на промисловий зразок – свідоцтвом. 2. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, зображенням промислового зразка. 3. Умови та порядок державної реєстрації права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок та видачі патенту, свідоцтва встановлюються законом. Стаття 464. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок … 2. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом. Стаття 465. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок … 5. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок становить п’ять років від дати подання заявки на промисловий зразок в установленому законом порядку і продовжується за клопотанням власника промислового зразка на один або більше п’ятирічних періодів. Загальний строк чинності цих прав не може перевищувати двадцяти п’яти років від дати подання заявки. Стаття 496. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку 1. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито»
Стаття 3. Розміри ставок державного мита … 6. За вчинення інших дій: … у) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності: за видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід, деклараційного патенту на корисну модель, патенту на промисловий зразок: для фізичних (юридичних) осіб, що постійно проживають (знаходяться) в Україні, – 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; для фізичних (іноземних юридичних) осіб, що відповідно постійно проживають (знаходяться) за межами України, – 100 доларів США; за видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг: для фізичних (юридичних) осіб, що постійно проживають (знаходяться) в Україні, – 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; для фізичних (іноземних юридичних) осіб, що постійно проживають (знаходяться) за межами України, – 200 доларів США; Положення відсутні	Стаття 3. Розміри ставок державного мита … 6. За вчинення інших дій: … у) за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об’єкти інтелектуальної власності: за видачу патенту (деклараційного патенту) на винахід, деклараційного патенту на корисну модель: для фізичних (юридичних) осіб, що постійно проживають (знаходяться) в Україні, – 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; для фізичних (іноземних юридичних) осіб, що відповідно постійно проживають (знаходяться) за межами України, – 100 доларів США; за видачу свідоцтва на торговельну марку: для фізичних (юридичних) осіб, що постійно проживають (знаходяться) в Україні, – 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; для фізичних (іноземних юридичних) осіб, що постійно проживають (знаходяться) за межами України, – 200 доларів США; за реєстрацію промислового зразка: для фізичних (юридичних) осіб, що постійно проживають (знаходяться) в Україні, – 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян; для фізичних (іноземних юридичних) осіб, що відповідно постійно проживають (знаходяться) за межами України, – 100 доларів США; …
Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»
Стаття 1. Визначення У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні: Установа – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності; промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання; автор – людина, творчою працею якої створено промисловий зразок; патент – патент України на промисловий зразок; запатентований промисловий зразок – промисловий зразок, на який видано патент; особа – фізична або юридична особа; заявка – сукупність документів, необхідних для видачі патенту; заявник – особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку; пріоритет заявки (пріоритет) – першість у поданні заявки; дата пріоритету – дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет; роботодавець – особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом); Реєстр – Державний реєстр патентів України на промислові зразки; Апеляційна палата – колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом; заклад експертизи – уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок; державна система правової охорони інтелектуальної власності – Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи. Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на промислові зразки 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає патенти на промислові зразки, забезпечує їх державну реєстрацію; … Стаття 3. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про промислові зразки, то застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 4. Права та обов’язки іноземців та осіб без громадянства 1. Іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права та обов’язки, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Іноземці та особи без громадянства у відносинах з Установою реалізовують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентні повірені), зареєстрованих згідно з положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Стаття 5. Умови надання правової охорони 1. Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності. 2. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. 3. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону: об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція як така; об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо. 4. Пункт 4 статті 5 виключено 5. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника патенту, але не більш як на п’ять років. Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 24 цього Закону. 6. Обсяг правової охорони, що надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Реєстру, і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу. Тлумачення ознак промислового зразка повинно здійснюватися в межах його опису. Стаття 6. Умови патентоспроможності промислового зразка 1. Промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим. Положення відсутні 2. Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень. Положення відсутні Положення відсутні 3. На визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту. 4. Пункт 4 статті 6 виключено. Розділ III ПРАВО НА ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ Стаття 7. Право автора 1. Право на одержання патенту має автор або його спадкоємець, якщо інше не передбачено цим Законом. 2. Автори, які створили промисловий зразок спільною працею, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. … Стаття 8. Право роботодавця 1. Право на одержання патенту має роботодавець, якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка. Спори щодо умов одержання винагороди та її розміру розв’язуються у судовому порядку. 2. Автор промислового зразка подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним промисловий зразок з матеріалами, що розкривають суть промислового зразка досить ясно і повно. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подасть заявки до Установи, то право на одержання патенту переходить до автора. Стаття 9. Право правонаступника Право на одержання патенту має відповідно правонаступник автора або роботодавця. Стаття 10. Право першого заявника Право на одержання патенту на промисловий зразок, створений роздільною працею, належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийняте рішення про відмову у видачі патенту, можливості оскарження якого вичерпані. Розділ IV ПОРЯДОК ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ Стаття 11. Заявка 1. Особа, яка бажає одержати патент і має на це право, подає до Установи заявку. Положення відсутні Положення відсутні … 3. Заявка повинна стосуватися одного промислового зразка і може містити його варіанти (вимога єдності). Положення відсутні Положення відсутні 4. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про видачу патенту; … 5. У заяві про видачу патенту необхідно вказати заявника (заявників) і його адресу, а також автора (авторів). Автор має право вимагати, щоб його не згадували як такого в будь-якій публікації Установи, зокрема у відомостях про заявку чи патент. … 7. Інші вимоги до документів заявки визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 8. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Стаття 12. Дата подання заявки 1. Датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про видачу патенту, викладене українською мовою; … Стаття 13. Пріоритет 1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же промисловий зразок протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. 2. Пріоритет промислового зразка, використаного в експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, може бути встановлено за датою відкриття виставки, якщо заявка надійшла до Установи протягом шести місяців від зазначеної дати. 3. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, з перекладом на українську мову, або документ, що підтверджує показ зазначеного промислового зразка на виставках, проведених на території держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення. ….. Стаття 14. Експертиза заявки … 3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про видачу патенту або про відмову у видачі патенту. Рішення Установи надсилається заявнику. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця. Положення відсутнє 5. Заявник має право вносити до заявки виправлення помилок та зміни свого імені (найменування) і своєї адреси, адреси для листування, імені та адреси свого представника. … Ці виправлення та зміни враховуються, якщо вони одержані закладом експертизи не пізніше одержання ним документа про сплату державного мита за видачу патенту. … 8. Під час проведення експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 12 цього Закону; визначається, чи належить об’єкт, що заявляється, до об’єктів, зазначених у пункті 2 статті 5 цього Закону; Положення відсутнє Положення відсутнє заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 11 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам. 9. За відповідності матеріалів заявки вимогам статті 12 цього Закону та наявності документа про сплату збору за подання заявки заявнику надсилається повідомлення про встановлену дату подання заявки. … 11. Якщо в матеріалах заявки, що відповідає вимогам статті 12 цього Закону, є посилання на креслення (схему, карту), але такого креслення (схеми, карти) в ній немає, заявнику надсилається про це повідомлення і пропонується на його вибір надіслати креслення (схему, карту) чи вилучити посилання на нього у заявці. У разі подання креслення (схеми, карти) протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення датою подання заявки вважається дата одержання закладом експертизи креслення (схеми, карти). Якщо у цей строк заявник не зробить запропонованого йому вибору, то заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення. … 13. Якщо є підстави вважати, що заявлений об’єкт не відповідає вимогам пункту 2 статті 5 або заявка не відповідає формальним вимогам статті 11 цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, чи документ про сплату збору за подання заявки не відповідає встановленим вимогам, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених у висновку недоліків. Відповідь заявника надається у строк, встановлений пунктом 6 цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою. У випадку порушення вимоги єдності, встановленої пунктом 3 статті 11 цього Закону, заявник повинен зазначити у відповіді промисловий зразок, щодо якого слід проводити експертизу заявки, і у разі необхідності внести уточнення до заявки. При цьому щодо інших промислових зразків можуть бути подані самостійні заявки. Якщо на пропозицію закладу експертизи вимогу єдності не буде виконано, експертиза заявки проводиться щодо промислового зразка, зазначеного в описі першим. Положення відсутнє Стаття 15. Відкликання заявки Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати сплати державного мита за видачу патенту. Положення відсутнє Стаття 16. Публікація про видачу патенту 1. На підставі рішення про видачу патенту та за наявності документів про сплату державного мита за видачу патенту і збору за публікацію про видачу патенту здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про видачу патенту. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу патенту документи про сплату державного мита за видачу патенту і збору за публікацію про видачу патенту в розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшли, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною. Строк надходження цих документів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. 2. Після публікації відомостей про видачу патенту будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір. Стаття 17. Реєстрація патенту 1. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, здійснює державну реєстрацію патенту на промисловий зразок, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 2. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, та одержати відповідно до свого клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей про патент, за умови сплати збору за подання цього клопотання. 3. Помилки у внесених до Реєстру відомостях виправляються за ініціативою власника патенту або Установи. До Реєстру за ініціативою власника патенту можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За внесення до Реєстру змін щодо патенту сплачується збір. Стаття 18. Видача патенту 1. Видача патенту здійснюється Установою у місячний строк після державної реєстрації патенту. Патент видається особі, яка має право на одержання патенту. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб, їм видається один патент. Патент видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту. 2. Форма патенту і зміст зазначених у ньому відомостей визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 3. До виданого патенту на вимогу його власника Установа вносить виправлення очевидних помилок з наступним повідомленням про це в офіційному бюлетені. 4. У випадку втрати чи зіпсування патенту його власнику видається дублікат патенту у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За видачу дубліката патенту сплачується збір. Стаття 19. Оскарження рішення за заявкою 1. Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до пункту 3 статті 14 цього Закону. 2. Якщо рішення Установи за заявкою оскаржено у судовому порядку після державної реєстрації патенту, то суд вирішує разом і питання щодо дійсності відповідного патенту. 3. Право оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати втрачається у разі сплати державного мита за видачу патенту. 4. Оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що заявнику надсилається повідомлення. … 7. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику. У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за подання заперечення підлягає поверненню. 8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом. … Положення відсутнє Розділ V ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З ПАТЕНТУ Стаття 20. Права, що випливають з патенту 1. Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. 2. Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Взаємовідносини при використанні промислового зразка, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати право власності на промисловий зразок іншій особі без згоди решти власників патенту. Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка. 3. Патент надає його власнику право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника патенту. 4. Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту. 5. Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору. … 7. Власник патенту має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого промислового зразка. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви. Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов’язана укласти з власником патенту договір про платежі. Спори, що виникають під час укладання та виконання цього договору, розв’язуються у судовому порядку. Якщо жодна особа не заявила власнику патенту про свої наміри щодо використання промислового зразка, він може подати до Установи письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання. 8. Права, що випливають з патенту, не зачіпають будь-які інші особисті майнові чи немайнові права автора промислового зразка, що регулюються іншим законодавством України. Положення відсутнє Стаття 22. Дії, які не визнаються порушенням прав 1. Будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користування). Право попереднього користування може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлений промисловий зразок чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання. 2. Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, використання запатентованого промислового зразка: в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначеного засобу; без комерційної мети; з науковою метою або в порядку експерименту; Положення відсутнє за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням про таке використання власника патенту одразу як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації. 3. Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу. Стаття 23. Обов’язки, що випливають з патенту 1. Власник патенту повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту. Якщо промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати промисловий зразок, у разі відмови власника патенту від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання промислового зразка. Якщо власник патенту не доведе, що факт невикористання чи недостатнього використання промислового зразка зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання промислового зразка з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику патенту. 2. Власник патенту зобов’язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка власнику пізніше виданого патенту, якщо промисловий зразок останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав першого власника. При цьому надання такого дозволу може бути обумовлено відповідним дозволом власника пізніше виданого патенту, який зобов’язаний дати дозвіл, якщо його промисловий зразок удосконалює промисловий зразок власника раніше виданого патенту або призначений для досягнення тієї ж мети. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання промислового зразка власником патенту, який такий дозвіл затребував. Спори щодо ліцензій розв’язуються у судовому порядку. Розділ VI ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ПАТЕНТУ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ Стаття 24. Припинення дії патенту 1. Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. 2. Дія патенту на промисловий зразок припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності. Річний збір сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до Установи одночасно з документом про сплату збору за видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти до Установи до кінця поточного року, за умови сплати збору протягом двох останніх його місяців. Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачено, а документ про його сплату – надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Стаття 25. Визнання патенту недійсним 1. Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, визначеним цим Законом; б) наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; в) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб; 2. Пункт 2 статті 25 виключено 3. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. 4. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту. Стаття відсутня Стаття 26. Порушення прав власника патенту 1. Будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 20 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. 2. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію. Стаття 27. Способи захисту прав … 2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв’язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про: авторство на промисловий зразок; встановлення факту використання промислового зразка; встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; право попереднього користування; компенсації. Положення відсутнє Стаття 28. Державне мито і збори Розмір та порядок сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки визначаються законодавством. Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу патентів на промислові зразки, зараховуються до Державного бюджету України. … Стаття 29. Патентування промислового зразка в іноземних державах 1. Будь-яка особа має право запатентувати промисловий зразок в іноземних державах. … Положення відсутнє 3. Витрати, пов’язані з патентуванням промислового зразка в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.	Стаття 1. Визначення термінів 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: 1) автор – людина, творчою працею якої створено промисловий зразок; 2) Апеляційна палата – колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом; 3) Бюлетень – офіційний електронний бюлетень Установи; 4) виріб – будь-який предмет промислового виробництва або ручної роботи, включаючи, зокрема, частини, призначені для збирання у складений виріб, упаковку, зовнішнє оформлення, графічні символи та типографські шрифти (елементи), за винятком комп’ютерних програм; 5) власник промислового зразка – власник прав інтелектуальної власності на зареєстрований промисловий зразок та /або незареєстрований промисловий зразок; 6) ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності; 7) дата пріоритету – дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі, за якою заявлено пріоритет; 8) державна система правової охорони інтелектуальної власності – Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи; 9) заклад експертизи – уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок; 10) зареєстрований промисловий зразок – промисловий зразок, відомості про який занесено до Реєстру і на який видано свідоцтво; 11) заявка – сукупність документів, необхідних для державної реєстрації промислового зразка; 12) заявник – особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку; 13) міжнародна реєстрація – міжнародна реєстрація промислового зразка, здійснена відповідно до Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків; 14) МКПЗ – Міжнародна класифікація промислових зразків; 15) особа – фізична або юридична особа; 16) права на промисловий зразок – права інтелектуальної власності на промисловий зразок; 17) пріоритет заявки (пріоритет) – першість у поданні заявки; 18) промисловий зразок – результат інтелектуальної, творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання; 19) Реєстр – Державний реєстр України промислових зразків, що ведеться в електронній формі; 20) роботодавець – особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом); 21) свідоцтво – свідоцтво про державну реєстрацію промислового зразка; 22) складений виріб – виріб, що складається з кількох елементів, які можуть бути замінені, і, таким чином, що робить можливим розбирання та наступне збирання виробу; 23) ступінь свободи автора – обмеження можливостей автора із розробки рішення зовнішнього вигляду виробу даного призначення, пов’язані, зокрема, з функціональними особливостями виробу; 24) Установа – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на промислові зразки 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; забезпечує державну реєстрацію промислових зразків та видає свідоцтва; … 3. На документах, які приймає або затверджує відповідно до цього Закону Установа, може бути використано кваліфікований електронний підпис. Подання документів в електронній формі до Установи та видача нею документів в електронній формі здійснюється відповідно до законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, цього Закону та правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Стаття 3. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про промислові зразки, то застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 4. Права та обов’язки іноземних та інших осіб 1. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права та обов’язки, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та інші особи, що мають місце постійного проживання чи постійне місцезнаходження за межами України, у відносинах з Установою реалізовують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих згідно з положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Стаття 5. Умови надання правової охорони 1. Правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає критеріям охороноздатності. 2. Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольорами, формою, текстурою та/або матеріалом виробу та/або його оздоблення. 3. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону: об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо; результат інтелектуальної, творчої діяльності в галузі художнього конструювання, втілений або застосований у виробі, який є частиною складеного виробу і є невидимим під час звичайного використання виробу. Звичайним використанням виробу вважається використання його кінцевим користувачем, при цьому матеріально-технічне забезпечення, обслуговування або ремонтні роботи звичайним використанням не вважаються; ознаки зовнішнього вигляд виробу, що зумовлені виключно його технічними функціями; ознаки зовнішнього вигляд виробу, розмір та форма якого мають бути точно відтворені для того, щоб один виріб був механічно з’єднаний з іншим виробом або розташований всередині, навколо чи навпроти іншого виробу таким чином, щоб кожен виріб міг виконувати свою функцію; зазначене положення не стосується зовнішнього вигляду виробів, призначених для множинного складання або з’єднання взаємозамінних виробів всередині модульної конструкції. 4. Промисловий зразок може одержати правову охорону: як зареєстрований промисловий зразок, якщо його внесено до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом; як незареєстрований промисловий зразок, якщо його доведено до загального відома в порядку, передбаченому цим Законом. 5. Набуття прав на зареєстрований промисловий зразок засвідчується свідоцтвом, з наведеним у ньому внесеного до Реєстру зображенням промислового зразка. Набуття прав на промисловий зразок, що має міжнародну реєстрацію, не вимагає засвідчення свідоцтвом. Строк чинності майнових прав на зареєстрований промисловий зразок становить 5 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника промислового зразка на один або більше п’ятирічних періодів за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 24 цього Закону. Сукупний строк чинності майнових прав на зареєстрований промисловий зразок не може перевищувати двадцять п’ять років від дати подання заявки. Порядок продовження строку чинності майнових прав на зареєстрований промисловий зразок встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Чинність майнових прав на зареєстрований промисловий зразок припиняється достроково за умов, викладених у статті 24 цього Закону. 6. Строк правової охорони незареєстрованого промислового зразка становить 3 роки від дати його доведення до загального відома на території України. 7. Обсяг правової охорони, що надається на зареєстрований промисловий зразок, визначається зображенням промислового зразка, внесеному до Реєстру. Обсяг правової охорони промислового зразка включає будь-який інший промисловий зразок, що не справляє на інформованого користувача відмінного загального враження. Для визначення обсягу правової охорони береться до уваги ступінь свободи автора під час створення промислового зразка. Стаття 6. Критерії охороноздатності промислового зразка 1. Промисловий зразок відповідає критеріям охороноздатності, якщо він є новим і має індивідуальний характер. Промисловий зразок, який застосовано або втілено у виробі, що становить складову частину складеного виробу, визнається таким, що є новим та має індивідуальний характер, якщо: складова частина, включена до складеного виробу, залишається видимою під час звичайного використання складеного виробу, та видимі ознаки складової частини складеного виробу задовольняють вимогам щодо новизни та індивідуального характеру. 2. Промисловий зразок визнається новим, якщо жодний ідентичний промисловий зразок не доведено до загального відома: щодо зареєстрованого промислового зразка – до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету; щодо незареєстрованого промислового зразка – до дати, на яку промисловий зразок, щодо якого вимагається охорона, вперше був доведений до загального відома. Промислові зразки вважаються ідентичними, якщо їх суттєві ознаки відрізняються лише незначними деталями. У процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, крім тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або щодо них Установою прийняті рішення про відмову в державній реєстрації промислового зразка і вичерпані можливості оскарження таких рішень. 3. Промисловий зразок визнається таким, що має індивідуальний характер, якщо загальне враження, яке він справляє на інформованого користувача, відрізняється від загального враження, яке справляє на такого користувача будь-який інший промисловий зразок, який було доведено до загального відома: щодо зареєстрованого промислового зразка – до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету; щодо незареєстрованого промислового зразка – до дати, на яку промисловий зразок, щодо якого вимагається охорона, був вперше доведено до загального відома. Для оцінки індивідуального характеру береться до уваги ступінь свободи автора під час створення промислового зразка. 4. Зареєстрований промисловий зразок вважається доведеним до загального відома, якщо його було опубліковано в результаті державної реєстрації або з інших підстав, або його було експоновано на виставці, використано у торгівлі або іншим чином оприлюднено, крім випадків, коли ці події не могли стати відомими під час звичайного здійснення господарської діяльності у колах, які спеціалізуються у відповідній галузі і здійснюють свою діяльність у межах України, до дати подання заявки до Установи, або, якщо заявлено пріоритет, до дати пріоритету. Незареєстрований промисловий зразок вважається доведеним до загального відома, якщо він був опублікований, експонований на виставці, використаний у торгівлі або в інший спосіб оприлюднений таким чином, що під час звичайного здійснення господарської діяльності ці заходи з об’єктивних причин могли б стати відомими у колах, які спеціалізуються у відповідній галузі і здійснюють свою діяльність на території України. При цьому, промисловий зразок не вважається доведеним до загального відома, якщо він був розкритий третій особі за явної чи неявної умови збереження конфіденційності. 5. На визнання промислового зразка охороноздатним не впливає розкриття інформації про нього автором, його правонаступником або особою, яка одержала від автора або його правонаступника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом дванадцяти місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану в застосуванні положень цього пункту. Положення цього пункту застосовується також у разі, якщо промисловий зразок було доведено до загального відома внаслідок зловживань стосовно автора або його правонаступника. Розділ ІІІ ПРАВО НА РЕЄСТРАЦІЮ ПРОМИСЛОВОГО ЗРАЗКА Стаття 7. Право автора 1. Право на реєстрацію промислового зразка має автор або його спадкоємець, якщо інше не передбачено цим Законом. 2. Право на реєстрацію промислового зразка, який створено спільною працею декількох авторів, належить авторам спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. … Стаття 8. Право роботодавця 1. Право на реєстрацію промислового зразка має роботодавець автора, якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти з автором письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка. Спори щодо умов одержання винагороди та її розміру розв’язуються у судовому порядку. 2. Автор промислового зразка подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним промисловий зразок з матеріалами, що розкривають суть промислового зразка досить ясно і повно. Якщо роботодавець протягом чотирьох місяців від дати одержання цього повідомлення не подасть заявки до Установи, то право на реєстрацію промислового зразка переходить до автора. Стаття 9. Право правонаступника Право на реєстрацію промислового зразка має відповідно правонаступник автора або роботодавця. Стаття 10. Право першого заявника Право на реєстрацію промислового зразка, створеного роздільною працею, належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не прийняте рішення про відмову у державній реєстрації промислового зразка, можливості оскарження якого вичерпані. Розділ IV ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ ПРОМИСЛОВОГО ЗРАЗКА Стаття 11. Заявка 1. Особа, яка бажає зареєструвати промисловий зразок і має на це право, подає до Установи заявку. Заявка може подаватися у паперовій або електронній формі. Спосіб подання заявки обирає заявник. За заявками, поданими в електронній формі, здійснюється електронне діловодство відповідно до законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, цього Закону та правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Заявки в електронній формі подаються за умови ідентифікації заявника (представника у справах інтелектуальної власності чи іншої довіреної особи заявника) з використанням кваліфікованого електронного підпису. … 3. Заявка може стосуватися одного або кількох (множинна заявка) промислових зразків, що належать до одного й того самого класу МКПЗ. Множинна заявка може містити не більше ста промислових зразків. У множинній заявці заявником (заявниками), а також автором (авторами) для всіх заявлених промислових зразків мають бути одні й ті самі особи. 4. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про державну реєстрацію промислового зразка; … 5. У заяві про державну реєстрацію промислового зразка необхідно вказати заявника (заявників) і його адресу, а також автора (авторів). Автор має право вимагати, щоб його не згадували як такого в будь-якій публікації Установи, зокрема у відомостях про заявку чи про державну реєстрацію промислового зразку. … 7. Складання і подання заявки здійснюється відповідно до правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 8. За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості заявлених промислових зразків. Зазначений збір сплачується до спливу двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Стаття 12. Дата подання заявки 1. Датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про державну реєстрацію промислового зразка, викладене українською мовою; … Стаття 13. Пріоритет 1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же промисловий зразок протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. 2. Пріоритет промислового зразка, використаного в експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі, може бути встановлено за датою початку першого відкритого показу на виставці експоната, в якому втілено або застосовано заявлений промисловий зразок, якщо заявка надійшла до Установи протягом шести місяців від зазначеної дати. 3. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка була подана в іноземній державі – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі, з перекладом на українську мову, або документ, що підтверджує показ зазначеного промислового зразка на виставках, проведених на території держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення. … Стаття 14. Експертиза заявки … 3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про державну реєстрацію промислового зразка або про відмову в державній реєстрації промислового зразка. Для множинної заявки може бути прийнято рішення про державну реєстрацію окремих промислових зразків та відмову в державній реєстрації щодо решти. Рішення Установи надсилається заявнику. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця. Кінцеві результати експертизи за міжнародною реєстрацією в разі відмови у визнанні її дії відображаються у повідомленні про повну чи часткову відмову у визнанні дії міжнародної реєстрації в Україні, яке надсилається до Міжнародного бюро ВОІВ. У разі визнання дії міжнародної реєстрації на території України, повідомлення про це до Міжнародного бюро ВОІВ не надсилається. … 5. Заявник має право вносити до заявки виправлення помилок та зміни свого імені (найменування) і своєї адреси, адреси для листування, імені та адреси свого представника. … Ці виправлення та зміни враховуються, якщо вони одержані закладом експертизи не пізніше одержання ним документа про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка. … 8. Під час проведення експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 12 цього Закону; визначається, чи відповідає заявлений промисловий зразок вимогам, зазначеним у пункті 2 статті 5 цього Закону; визначається, чи не належить заявлений промисловий зразок до об’єктів, зазначених у пункті 3 статті 5 цього Закону; перевіряється, чи не суперечить заявлений промисловий зразок публічному порядку та загальновизнаним принципам моралі; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 11 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; сплачений збір за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам. 9. За відповідності матеріалів заявки вимогам статті 12 цього Закону та сплаченого збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається повідомлення про встановлену дату подання заявки. … 11. Якщо в матеріалах заявки, що відповідає вимогам статті 12 цього Закону, є посилання на креслення (схему, карту), але такого креслення (схеми, карти) в ній немає, зазначене посилання під час проведення експертизи не береться до уваги. … 13. Якщо є підстави вважати, що заявлений промисловий зразок не відповідає вимогам пункту 2 статті 5, або заявлений промисловий зразок належить до об’єктів, зазначених у пункті 3 статті 5, або заявлений промисловий зразок суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, або заявка не відповідає формальним вимогам статті 11 цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, чи сплачений збір за подання заявки не відповідає встановленим вимогам, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь з усуненням, у разі необхідності, зазначених у висновку недоліків. Відповідь заявника надається у строк, встановлений пунктом 6 цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою. Якщо в заявці порушено вимоги пункту 3 статті 11 цього Закону, а саме заявлено більше ста промислових зразків та/або заявлені промислові зразки не належать до одного й того самого класу МКПЗ, заклад експертизи надсилає заявнику повідомлення з пропозицією здійснити поділ заявки відповідно до статті 15-1 цього Закону протягом трьох місяців від дати одержання ним зазначеного повідомлення. У разі невиконання заявником зазначеної пропозиції, експертиза проводиться щодо перших ста промислових зразків, включених до заявки, та/або щодо промислового зразка, зазначеного у заявці першим, а також щодо промислових зразків, які належать до того ж самого класу МКПЗ, що й перший. 14. Якщо за результатами експертизи встановлено, що промисловий зразок за міжнародною реєстрацією, належить до об’єктів, зазначених у пункті 2 статті 5 цього Закону, не належить до об’єктів, зазначених у пункті 3 статті 5 цього Закону, не суперечить публічному порядку та загальновизнаним принципам моралі, визнається дія міжнародної реєстрації на території України. Якщо встановлено, що промисловий зразок за міжнародною реєстрацією не відповідає зазначеним у попередньому абзаці вимогам, до Міжнародного бюро ВОІВ надсилається повідомлення про повну чи часткову відмову у визнанні дії міжнародної реєстрації в Україні. Стаття 15. Відкликання заявки Заявник має право відкликати заявку в будь-який час до дати сплати державного мита за реєстрацію промислового зразка. Стаття 15-1. Поділ заявки 1. Заявник у відповідь на пропозицію Установи або за власною ініціативою має право до прийняття рішення Установи за заявкою поділити множинну заявку на дві і більше заявок шляхом розподілу між ними заявлених промислових зразків. 2. Поділ заявки здійснюється шляхом подання заявником заяви про внесення до заявки відповідних змін і виділеної заявки (заявок), за умови сплати зборів за подання зазначених заяви та заявки (заявок). 3. Дата подання виділеної заявки є такою самою, як дата подання поділеної заявки. Дата пріоритету виділеної заявки встановлюється, якщо на це є підстава, такою самою, як дата пріоритету поділеної заявки. 4. Інші вимоги щодо поділу заявки визначаються правилами, встановленими на основі цього Закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Стаття 16. Реєстрація 1. На підставі рішення про державну реєстрацію промислового зразка та за наявності документа про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка і сплаченого збору за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка Установа здійснює державну реєстрацію промислового зразка шляхом внесення до Реєстру відповідних відомостей. Зазначені мита і збір сплачуються після надходження до заявника рішення про державну реєстрацію промислового зразка. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Державна реєстрація промислового зразка здійснюється під відповідальність його власника за відповідність промислового зразка критеріям охороноздатності. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про державну реєстрацію промислового зразка документ про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка і збір за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка в розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшли, державна реєстрація не провадиться, а заявка вважається відкликаною. Строк надходження документа про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка та сплати збору за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо строк надходження документа про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка та сплати збору за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка пропущений з поважних причин, права заявника щодо заявки відновлюються, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання разом із документом про сплату державного мита за реєстрацію промислового зразка та сплачено збір за подання зазначеного клопотання і збір за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка. 2. Після внесення до Реєстру відомостей будь-яка особа має право ознайомитися з ними у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, та одержати відповідно до свого клопотання виписку з Реєстру щодо відомостей про промисловий зразок, за умови сплати збору за подання такого клопотання. 3. Помилки у внесених до Реєстру відомостях виправляються за ініціативою власника промислового зразка або Установи. До Реєстру за ініціативою власника промислового зразка можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За внесення до Реєстру змін щодо свідоцтва сплачується збір. Стаття 17. Публікація 1. Одночасно з державною реєстрацією промислового зразка Установа здійснює публікацію в Бюлетені відомостей про державну реєстрацію промислового зразка, визначених в установленому порядку. 2. Після публікації відомостей про державну реєстрацію промислового зразка будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в установленому порядку. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір. Стаття 18. Видача свідоцтва 1. Видача свідоцтва здійснюється Установою в місячний строк після державної реєстрації промислового зразка. Свідоцтво видається особі, яка має право на реєстрацію промислового зразка. Якщо право на реєстрацію промислового зразка мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво. 2. Форма свідоцтва і зміст зазначених у ньому відомостей визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 3. До виданого свідоцтва на вимогу його власника Установа вносить виправлення очевидних помилок з наступним повідомленням про це в Бюлетені. 4. У випадку втрати чи зіпсування свідоцтва його власнику видається дублікат свідоцтва у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За видачу дубліката свідоцтва сплачується збір. Стаття 19. Оскарження рішення за заявкою 1. Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до пункту 3 статті 14 цього Закону. Пункт другий виключено 3. Право оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати втрачається у разі сплати державного мита за реєстрацію промислового зразка. 4. Оскарження рішення Установи до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що заявнику надсилається повідомлення. … 7. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику. У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за подання заперечення підлягає поверненню у розмірі 50 відсотків від установленого. Пункт восьмий виключено … 10. Після затвердження рішення Апеляційної палати Установа оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті визначені нею відомості про таке рішення. Розділ V ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ ПРАВ НА ПРОМИСЛОВІ ЗРАЗКИ Стаття 20. Права, що випливають з державної реєстрації промислового зразка, та права, що надаються на незареєстрований промисловий зразок 1. Права на зареєстрований промисловий зразок діють від дати, що настає за датою державної реєстрації промислового зразка, за умови сплати збору за підтримання їх чинності. 2. Власник промислового зразка має виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших осіб. Взаємовідносини під час використанні промислового зразка, права на який належать кільком особам, визначаються договором між ними. У разі відсутності такого договору кожний із власників може використовувати промисловий зразок на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати майнові права на промисловий зразок іншій особі без згоди решти власників промислового зразка. Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням зареєстрованого промислового зразка чи незареєстрованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, якщо зовнішній вигляд такого виробу або його частини справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок, що охороняється. 3. Власник зареєстрованого промислового зразка має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав на промисловий зразок. 4. Власник зареєстрованого промислового зразка може передавати на підставі договору майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника. 5. Власник зареєстрованого промислового зразка має право надати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору. … 7. Власник зареєстрованого промислового зразка має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання зареєстрованого промислового зразка. У такому разі річний збір за підтримання чинності прав на промисловий зразок зменшується на 50 відсотків починаючи з року, що настає за роком публікації такої заяви. Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов’язана укласти з власником зареєстрованого промислового зразка договір про платежі. Спори, що виникають під час укладання та виконання цього договору, розв’язуються у судовому порядку. Якщо жодна особа не заявила власнику зареєстрованого промислового зразка про свої наміри щодо використання промислового зразка, він може подати до Установи письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі річний збір за підтримання чинності прав на промисловий зразок сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання 8. Права, що випливають з державної реєстрації промислового зразка, не зачіпають будь-які інші особисті немайнові чи майнові права автора промислового зразка, що регулюються іншим законодавством України. 9. Власник незареєстрованого промислового зразка, доведеного до загального відома, має право забороняти його копіювання. Промисловий зразок не вважається результатом копіювання, якщо його створено самостійною творчою працею автора, щодо якого можна розумно вважати, що він не був ознайомлений з промисловим зразком, доведеним до загального відома власником незареєстрованого промислового зразка. Стаття 22. Дії, які не визнаються порушенням прав 1. Будь-яка особа, яка до дати подання до Установи заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлений промисловий зразок чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання. 2. Не визнається порушенням прав використання зареєстрованого промислового зразка: в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що промисловий зразок використовується виключно для потреб зазначеного засобу, а також операції щодо імпорту запчастин та комплектуючих для ремонту зазначеного засобу та виконання ремонтних робіт на ньому; без комерційної мети; з науковою метою або в порядку експерименту; з метою ілюстрації або з навчальною метою за умови зазначення джерела інформації та за умови, що такі дії не суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності і не завдають шкоди звичайному використанню промислового зразка; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням про таке використання власника промислового зразка одразу як це стане практично можливим та виплатою йому відповідної компенсації. 3. Не визнається порушенням прав на промисловий зразок введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником промислового зразка чи з його спеціального дозволу. Стаття 23. Обов’язки власника зареєстрованого промислового зразка 1. Власник зареєстрованого промислового зразка повинен добросовісно користуватися належними йому правами. 2. Якщо промисловий зразок не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати державної реєстрації промислового зразка або від дати, коли використання промислового зразка було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використовувати промисловий зразок, у разі відмови власника зареєстрованого промислового зразка від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання промислового зразка. 3. Якщо власник зареєстрованого промислового зразка не доведе, що факт невикористання чи недостатнього використання промислового зразка зумовлений поважними причинами, суд виносить рішення про надання заінтересованій особі дозволу на використання зареєстрованого промислового зразка з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди власнику зареєстрованого промислового зразка. Положення виключено Розділ VI ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ТА ВИЗНАННЯ ПРАВ НЕДІЙСНИМИ Стаття 24. Припинення державної реєстрації 1. Власник зареєстрованого промислового зразка у будь-який час може відмовитися від прав на такий промисловий зразок повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати внесення відомостей про це до Реєстру. Одночасно Установа здійснює публікацію в Бюлетені відомостей про таку відмову. 2. Державна реєстрація промислового зразка припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання чинності прав на промисловий зразок. Річний збір сплачується за кожний рік чинності прав на промисловий зразок, починаючи від дати подання заявки. Перша сплата зазначеного збору здійснюється одночасно зі сплатою збору за публікацію відомостей про державну реєстрацію промислового зразка. Сплата збору за кожний наступний рік здійснюється до кінця поточного року, за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців. Річний збір за підтримання чинності прав на промисловий зразок може бути сплачено протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. Клопотання про продовження строку чинності прав на промисловий зразок та збір за його подання подається до Установи не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку державної реєстрації або спливу продовженого строку. Державна реєстрація промислового зразка припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Стаття 25. Визнання прав на промисловий зразок недійними у судовому порядку 1. Права на зареєстрований промисловий зразок можуть бути визнані у судовому порядку недійсними повністю або частково у разі: а) невідповідності промислового зразка умовам надання правової охорони, визначеним у Законі; б) наявності у зображенні промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці; в) державної реєстрації промислового зразка внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. 2. Позовна заява заінтересованої особи про визнання прав на промисловий зразок недійними може бути подана до суду протягом усього строку чинності майнових прав на промисловий зразок та після припинення їх чинності 3. У разі визнання прав на промисловий зразок недійсними Установа повідомляє про це у Бюлетені. 4. Права на промисловий зразок, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати державної реєстрації промислового зразка. 5. Якщо права на промисловий зразок визнані недійсними в установленому законом порядку і встановлено, що заявка була подана з порушенням прав інших осіб, суд може постановити рішення про відшкодування власником свідоцтва збитків особі, якій були завдані збитки діями на підставі реєстрації такого промислового зразка, або про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків. Розмір разового грошового стягнення визначається судом у сумі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення. Стаття 25¹. Визнання прав на промисловий зразок недійсними Апеляційною палатою 1. Будь-яка особа може подати до Апеляційної палати обґрунтовану заяву про визнання прав на промисловий зразок недійсними повністю або частково, з підстав його невідповідності умовам надання правової охорони, визначених цим Законом. За дорученням заявника заяву може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. 2. Заява про визнання прав на промисловий зразок недійсними може бути подана протягом усього строку чинності майнових прав на промисловий зразок та після припинення їх чинності. За подання заяви сплачується збір. Заява вважається поданою в разі надходження збору на рахунок закладу експертизи. 3. Сторонами розгляду справи про визнання прав на промисловий зразок недійсними в Апеляційній палаті є особа, яка подала заяву про визнання прав на промисловий зразок недійсними, та власник промислового зразка. 4. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед Апеляційною палатою їх переконливості. 5. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 6. Вимоги до заяви про визнання прав на промисловий зразок недійсними, умови та порядок її розгляду визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 7. Заява про визнання прав на промисловий зразок недійсними розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом трьох місяців від дати одержання Апеляційною палатою заяви за умови наявності сплаченого збору за її подання. 8. За результатами розгляду заяви Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається сторонам. 9. Сторони можуть оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення. 10. Рішення Апеляційної палати набирають чинності з дати затвердження наказом Установи та підлягають оприлюдненню в повному обсязі на офіційному веб-сайті Установи. У разі визнання прав на промисловий зразок недійсними Установа повідомляє про це у Бюлетені. 11. Права на промисловий зразок, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати державної реєстрації промислового зразка. 12. Якщо під час визнання прав на промисловий зразок недійсними встановлено, що заявка була подана з порушенням прав інших осіб, то суд за заявою інших осіб, яким такими діями було завдано шкоду, може постановити рішення (ухвалу) про відшкодування власником зареєстрованого промислового зразка збитків, завданих внаслідок таких дій, або про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків. Розмір разового грошового стягнення визначається судом у сумі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення. Стаття 26. Порушення прав власника зареєстрованого промислового зразка або незареєстрованого промислового зразка 1. Будь-яке посягання на права власника зареєстрованого промислового зразка або незареєстрованого промислового зразка, передбачені статтею 20 цього Закону, вважається порушенням прав власника зареєстрованого промислового зразка або незареєстрованого промислового зразка, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. 2. На вимогу власника зареєстрованого промислового зразка або незареєстрованого промислового зразка таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику зареєстрованого промислового зразка або незареєстрованого промислового зразка заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника зареєстрованого промислового зразка може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію. Стаття 27. Способи захисту прав … 2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв’язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про: авторство на промисловий зразок; встановлення факту використання промислового зразка; встановлення власника промислового зразка; порушення прав власника промислового зразка; право попереднього користування; компенсації. Суд може постановити рішення про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання промислового зразка. Розмір разового грошового стягнення визначається судом у сумі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення. Стаття 28. Державне мито і збори Розмір та порядок сплати державного мита за реєстрацію промислових зразків визначаються законодавством. Кошти, одержані від сплати державного мита за реєстрацію промислових зразків, зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. … Стаття 29. Реєстрація промислового зразка в іноземних державах 1. Будь-яка особа має право зареєструвати промисловий зразок в іноземних державах. … 2¹. Заявка на міжнародну реєстрацію, що подається відповідно до Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків, надсилається заявником безпосередньо до Міжнародного бюро ВОІВ. 3. Витрати, пов’язані з реєстрацією промислового зразка в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа.
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі – знак) в Україні. Стаття 1. Визначення У цьому Законі нижченаведене вживається у такому значенні: Установа – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності; особа – фізична або юридична особа; знак – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; свідоцтво – свідоцтво України на знак для товарів і послуг; зареєстрований знак – знак, на який видано свідоцтво; заявка – сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва; заявник – особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку; пріоритет заявки (пріоритет) – першість у поданні заявки; дата пріоритету – дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет; Реєстр – Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг; Апеляційна палата – колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом; заклад експертизи – уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок; державна система правової охорони інтелектуальної власності – Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи; доменне ім’я – ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті; МКТП – Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків. Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про знаки для товарів і послуг; … Положення відсутнє Положення відсутнє Стаття 3. Міжнародні договори 1. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про знаки, то застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 4. Права та обов’язки іноземців та осіб без громадянства 1. Іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права та обов’язки, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Іноземці та особи без громадянства у відносинах з Установою реалізовують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентні повірені), зареєстрованих згідно з положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Розділ II ПРАВОВА ОХОРОНА ЗНАКІВ Стаття 5. Умови надання правової охорони 1. Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. 2. Об’єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Об’єктом знака не можуть бути імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті. 3. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону. Положення відсутнє … Стаття 6. Підстави для відмови в наданні правової охорони 1. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою. 2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв’язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності. Положення відсутнє Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака. Положення відсутнє Положення відсутнє 3. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів». Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями; знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку. Положення відсутнє Положення відсутнє Стаття 7. Заявка 1. Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. Положення відсутнє Положення відсутнє 2. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. 3. Заявка повинна стосуватися одного знака. 4. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП. 5. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. Положення відсутнє 6. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов’язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 7. Інші вимоги до документів заявки визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 8. За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Стаття 8. Дата подання заявки 1. Датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про реєстрацію знака, викладене українською мовою; відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; достатньо чітке зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявляється знак. 2. Дата подання заявки встановлюється згідно з пунктами 10 та 11 статті 10 цього Закону. 3. Після встановлення дати подання заявки будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір. Стаття 9. Пріоритет 1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. 2. Пріоритет знака, використаного в експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, може бути встановлено за датою відкриття виставки, якщо заявка надійшла до Установи протягом шести місяців від зазначеної дати. 3. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію з перекладом на українську мову або документ, що підтверджує показ зазначеного знака на виставці, якщо ці заявка чи показ відповідно була подана чи було проведено у державі – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, то право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення. Стаття 10. Експертиза заявки … 3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені заявці. Ці копії надсилаються заявнику протягом місяця. … 6. Заклад експертизи може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від нього копії матеріалів, що протиставлені заявці. Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо заявник не подасть додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення. … 8. Будь-яка особа може подати до закладу експертизи мотивоване заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного в ній позначення умовам надання правової охорони, встановленим цим Законом. За подання заперечення сплачується збір. Заперечення розглядається, якщо воно одержане закладом експертизи не пізніше ніж за 5 днів до дати прийняття Установою рішення за заявкою. Заклад експертизи надсилає копію заперечення заявнику. Заявник вправі повідомити заклад експертизи про своє ставлення до заперечення протягом двох місяців від дати його одержання. Він може спростувати заперечення і залишити заявку без змін, внести до заявки зміни або відкликати її. Результати розгляду заперечення відображаються в рішенні Установи за заявкою. Копія цього рішення надсилається подавцю заперечення. 9. Під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам. 10. За відповідності матеріалів заявки вимогам статті 8 цього Закону та наявності документа про сплату збору за подання заявки заявнику надсилається повідомлення про встановлену дату подання заявки. … 12. За відповідності заявки вимогам статті 7 цього Закону та документа про сплату збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається про це повідомлення. … 14. У разі невідповідності заявки формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, чи документа про сплату збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається повідомлення із пропозиціями щодо усунення недоліків. … Усунення зазначених у повідомленні недоліків проводиться у строк, встановлений пунктом 6 цієї статті для додаткових матеріалів. 15. Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання. 16. Якщо є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь на користь реєстрації знака. Відповідь заявника надається у строк, встановлений пунктом 6 цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою. Положення відсутні Стаття 11¹. Поділ заявки 1. Заявник має право поділити заявку на дві і більше заявок (виділені заявки) шляхом розподілу між ними перелічених у цій заявці товарів і послуг таким чином, щоб кожна з виділених заявок не містила товари і послуги, споріднені з товарами і послугами, переліченими в інших заявках. … Стаття 12. Публікація про видачу свідоцтва На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію знака. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про реєстрацію знака документи про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва в розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшли, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною. Строк надходження цих документів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Цей строк, пропущений з поважних причин, поновлюється, якщо протягом шести місяців від його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Стаття 13. Реєстрація знака 1. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. … 3. Помилки у внесених до Реєстру відомостях виправляються за ініціативою власника свідоцтва або Установи. До Реєстру за ініціативою власника свідоцтва можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За внесення до Реєстру змін щодо свідоцтва сплачується збір. Положення відсутнє Стаття 15. Оскарження рішення за заявкою 1. Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до пункту 3 статті 10 цього Закону. 2. Якщо рішення Установи за заявкою оскаржено у судовому порядку після державної реєстрації знака, то суд вирішує разом і питання щодо дійсності відповідного свідоцтва. 3. Право оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати втрачається у разі сплати державного мита за видачу свідоцтва. 4. Оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що заявнику надсилається повідомлення. 5. У разі одержання Апеляційною палатою заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення діловодство за заявкою зупиняється до затвердження рішення Апеляційної палати. Положення відсутнє. 6. Заперечення проти рішення Установи за заявкою розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом двох місяців від дати одержання заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених заявником у запереченні та під час його розгляду. Строк розгляду заперечення продовжується за ініціативою заявника, але не більше ніж на два місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. 7. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику. У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за подання заперечення підлягає поверненню. Абзац відсутній 8. До затвердження рішення Апеляційної палати, в місячний строк від дати його прийняття, керівник Установи може внести мотивований письмовий протест на це рішення, який має бути розглянутий протягом місяця. Рішення Апеляційної палати, прийняте за цим протестом, є остаточним і може бути скасоване лише судом. 9. Заявник може оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення. Положення відсутнє. Стаття 16. Права, що випливають із свідоцтва 1. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. 2. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. 3. Взаємовідносини при використанні знака, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва. 4. Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака. 5. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати. 6. Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв’язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; абзац четвертий пункту 6 статті 16 виключено Положення відсутнє Положення відсутнє Положення відсутнє некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес. Положення відсутнє 7. Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу. 8. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. … 10. Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні. 11. Власник свідоцтва, який здійснює посередницьку діяльність, має право на основі договору з виробником товарів або особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд із знаком зазначених осіб, а також замість їх знака. Стаття 18. Припинення дії свідоцтва 1. Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. 2. Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Документ про сплату збору за кожне продовження строку дії свідоцтва має надійти до Установи до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців. Збір за продовження дії свідоцтва може бути сплачено, а документ про його сплату – надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50 відсотків. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено. 3. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду у зв’язку з перетворенням знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після дати подання заявки. 4. Якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. У цьому разі дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами, зокрема є: обставини, що перешкоджають використанню знака незалежно від волі власника свідоцтва, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством; можливість введення в оману щодо особи, яка виробляє товари або надає послуги, під час використання знака особою, що звернулася до суду, чи іншою особою щодо товарів і послуг, відносно яких висунута вимога про припинення дії свідоцтва. Для цілей цього пункту використанням знака власником свідоцтва вважається також використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва. Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним 1. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. 2. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. 3. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки. Положення відсутнє Положення відсутнє Стаття 20. Порушення прав власника свідоцтва … 2. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. … Стаття 21. Способи захисту прав 1. Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Положення відсутнє … Стаття 22. Право повторної реєстрації Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 – 3 статті 18 цього Закону. Стаття 23. Державне мито і збори … Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв на знаки для товарів і послуг, зараховуються до Державного бюджету України. … Стаття 24. Реєстрація знака в іноземних державах 1. Будь-яка особа має право зареєструвати знак в іноземних державах. 2. У разі реєстрації знака в іноземних державах згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та/або Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків заявка на міжнародну реєстрацію та відповідні їй заява про територіальне розширення і заява про продовження міжнародної реєстрації подаються через Установу за умови сплати національного збору за подання кожної з них. Положення відсутнє 3. Витрати, пов’язані з реєстрацією знака в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа. Стаття 25. Охорона прав на добре відомий знак 1. Охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні. … 4. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв’язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.	Закон України «Про охорону прав на торговельні марки» Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням прав на торговельні марки в Україні. Стаття 1. Визначення термінів та скорочення 1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні: 1) Апеляційна палата – колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом; 2) Бюлетень – офіційний електронний бюлетень Установи; 3) ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності; 4) База даних заявок – база даних заявок, що ведеться в електронній формі, містить визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, відомості про заявку та поточне діловодство за нею; 6) дата пріоритету – дата подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності або Угоди про заснування Світової організації торгівлі, за якою заявлено пріоритет; 7) державна система правової охорони інтелектуальної власності – Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що належать до сфери управління Установи; 8) доменне ім’я – ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в мережі Інтернет; 9) заклад експертизи – уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок; 10) зареєстрована торговельна марка – торговельна марка, на яку видано свідоцтво; 11) заявка – сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва; 12) заявник – особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку; торговельна марка – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; 13) колективна торговельна марка – позначення, за яким товари і послуги учасників об’єднання осіб, існування якого не суперечить законодавству держави, в якій воно створено, відрізняються від товарів і послуг інших осіб; 14) міжнародна реєстрація – міжнародна реєстрація торговельної марки, здійснена відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та/або Протоколу до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків; 15) МКТП – Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрації знаків; 16) особа – фізична або юридична особа; 17) Паризька конвенція – Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року; 18) пріоритет заявки (пріоритет) – першість у поданні заявки; 19) Реєстр – Державний реєстр свідоцтв України на торговельні марки, що ведеться в електронній формі; 20) свідоцтво – свідоцтво України на торговельну марку; 21) Установа – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Стаття 2. Повноваження Установи у сфері охорони прав на торговельні марки 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на торговельні марки, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на торговельні марки, забезпечує державну реєстрацію торговельних марок; забезпечує опублікування офіційних відомостей про торговельні марки та подані заявки на торговельні марки у Бюлетені; … забезпечує ведення Бази даних заявок; … 3. На документах, які приймає або затверджує відповідно до цього Закону Установа, може бути використано кваліфікований електронний підпис. Подання документів в електронній формі до Установи та видача нею документів в електронній формі здійснюється відповідно до законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, цього Закону та правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Стаття 3. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про торговельні марки, то застосовуються правила міжнародного договору. Стаття 4. Права та обов’язки іноземних та інших осіб 1. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права та обов’язки, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи та інші особи, що мають місце постійного проживання чи постійне місцезнаходження за межами України, у відносинах з Установою реалізовують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих згідно з положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Розділ II ПРАВОВА ОХОРОНА ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК Стаття 5. Умови надання правової охорони 1. Правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на яку не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. 2. Об’єктом торговельної марки може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатні для їх графічного відтворення. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, форма або пакування товарів, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Об’єктом торговельної марки не можуть бути імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української науки та культури), працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті. 3. Набуття прав на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у статті 18 цього Закону. Набуття права на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана добре відомою в Україні, не вимагає засвідчення свідоцтвом. … Стаття 6. Підстави для відмови в наданні правової охорони 1. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні повні або скорочені назви держав чи міжнародні двобуквені коди держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можуть бути включені до торговельної марки як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом з надання дозволу на використання в торговельній марці офіційної назви та міжнародного коду держави Україна є колегіальний орган, утворений Установою. 2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що стали загальновживаними у сучасній мові або у добросовісній та усталеній торговельній практиці; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими під час використання щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв’язку з ними, свідчать про вид, якість, склад, кількість, властивості, передбачене призначення, цінність товарів і послуг, географічне походження, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг, або на інші характеристики товарів чи послуг; можуть ввести в оману щодо товарів чи послуг, зокрема, щодо їх сутності, якості або географічного походження; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності; містять географічні зазначення (у тому числі для спиртів та алкогольних напоїв), зареєстровані чи заявлені на реєстрацію в Україні або яким надана правова охорона відповідно до міжнародного договору України, до дати подання заявки на торговельну марку, що містить таке зазначення, а якщо заявлено пріоритет – то до дати пріоритету для таких самих або споріднених з ними товарів, якщо: під час використання заявленого позначення використовується репутація географічне зазначення та/або заявлене позначення вводить в оману щодо особливої якості, характеристик та дійсного походження товару. Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до торговельної марки як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні торговельної марки. Позначення, зазначені в абзацах другому, третьому, четвертому, шостому та сьомому цього пункту, можуть одержати правову охорону, якщо вони набули розрізняльної здатності в результаті їх використання до дати подання заявки. Позначенням, які містять зареєстровані чи заявлені на реєстрацію в Україні географічні зазначення або назви місця походження товарів, може бути надана правова охорона як колективним торговельним маркам. 3. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема асоціювати, з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції щодо неспоріднених товарів і послуг, якщо використання торговельної марки іншою особою щодо таких товарів і послуг, які не є спорідненими свідчитиме про зв’язок між ними та власником добре відомої торговельної марки і його інтересам може бути завдано шкоди таким використанням, за наявності заперечення власника добре відомої торговельної марки; комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; абзац виключено. знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку; торговельними марками, які використовуються іншою особою в іноземній державі, якщо заявка подана заявником недобросовісно, зокрема подана від свого імені агентом чи представником цієї особи в розумінні статті 6 septies Паризької конвенції без її дозволу і відсутні докази, що обґрунтовують таке подання, за наявності заперечення цієї особи. 6. Позначення, зазначені в абзацах другому – п’ятому та сьомому пункту 3 та абзаці другому пункту 4 цієї статті можуть бути зареєстровані як торговельні марки, якщо на те є згода власника свідоцтва раніше зареєстрованої торговельної марки або власника іншого раніше набутого права та не існує можливості введення в оману споживачів. Стаття 7. Заявка 1. Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. Заявка може подаватися у паперовій або електронній формі. Спосіб подання заявки обирає заявник. За заявками, поданими в електронній формі, здійснюється електронне діловодство відповідно до законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, цього Закону та правил, встановлених на їх основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Заявки в електронній формі подаються за умови ідентифікації заявника (представника у справах інтелектуальної власності чи іншої довіреної особи заявника) з використанням кваліфікованого електронного підпису. 2. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. 3. Заявка повинна стосуватися однієї торговельної марки. 4. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію торговельної марки; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати торговельну марку, згрупованих за МКТП. 5. У заяві про реєстрацію торговельної марки необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. У заяві про реєстрацію колективної торговельної марки робиться відповідна відмітка та наводиться перелік осіб, які мають право використовувати цю торговельну марку. До заяви про реєстрацію колективної торговельної марки також додається документ, який визначає умови її використання. 6. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки своєї торговельної марки, то він зобов’язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення зазначеної торговельної марки. Кількість примірників таких зображень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; надати приклади використання торговельної марки, якщо позначення, що заявляється, є кольором як таким. 7. Складання і подання заявки здійснюється відповідно до правил, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. 8. За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості заявників та класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги, та особливостей заявленого позначення. Зазначений збір сплачується до спливу двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Стаття 8. Дата подання заявки 1. Датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять принаймні: клопотання у довільній формі про реєстрацію торговельної марки, викладене українською мовою; відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою; достатньо чітке зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявляється торговельна марка, викладений українською мовою. 2. Дата подання заявки встановлюється згідно з пунктами 10 та 11 статті 10 цього Закону. Пункт третій виключено Стаття 9. Пріоритет 1. Заявник має право на пріоритет попередньої заявки на таку саму торговельну марку стосовно таких самих товарів і послуг або таких, що охоплюються переліком товарів і послуг, зазначених у попередній заявці, протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. 2. Пріоритет торговельної марки, використаної в експонаті, показаному на офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставках, проведених на території держави – учасниці Паризької конвенції чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі, може бути встановлено за датою початку першого відкритого показу на виставці експоната, в якому використано або представлено заявлену торговельну марку, якщо заявка надійшла до Установи протягом шести місяців від зазначеної дати. 3. Заявник, який бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців від дати подання заявки до Установи подає заяву про пріоритет з посиланням на дату подання і номер попередньої заявки та її копію з перекладом на українську мову або документ, що підтверджує показ зазначеної торговельної марки на виставці, якщо така заявка була подана чи такий показ було проведено в державі – учасниці Паризької конвенції чи Угоди про заснування Світової організації торгівлі. У межах цього строку зазначені матеріали можуть бути змінені. Якщо ці матеріали подано несвоєчасно, то право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявнику надсилається повідомлення. Стаття 10. Експертиза заявки … 3. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана чи торговельної марки за міжнародною реєстрацією, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку за заявкою Установа приймає рішення про реєстрацію торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію торговельної марки щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації торговельної марки для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи за заявкою надсилається заявнику. Після затвердження висновку експертизи щодо торговельної марки за міжнародною реєстрацією Установа приймає рішення про надання або про відмову в наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні для всіх зазначених товарів і послуг, або про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні щодо частини зазначених товарів і послуг. Заява про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні надсилається до Міжнародного бюро ВОІВ. Якщо після затвердження висновку експертизи щодо торговельної марки за міжнародною реєстрацією Установою прийнято рішення про відмову в наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні для всіх зазначених товарів і послуг, або про надання правової охорони торговельній марці щодо частини зазначених товарів і послуг, до Міжнародного бюро ВОІВ надсилається відповідна заява. Заявник має право протягом одного місяця від дати одержання ним рішення Установи затребувати копії матеріалів, що протиставлені відповідно заявці. Для власника міжнародної реєстрації цей строк складає два місяці від дати надіслання закладом експертизи до Міжнародного бюро ВОІВ заяви про відмову у наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні для всіх зазначених товарів і послуг, або про надання правової охорони торговельній марці щодо частини зазначених товарів і послуг. Ці копії надсилаються відповідно заявнику чи власнику міжнародної реєстрації протягом одного місяця. … 6. Заклад експертизи може вимагати від заявника надання додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи неможливе, або у разі виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності будь-яких відомостей чи елементів, що містяться в матеріалах заявки. Заявник має право протягом місяця від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи із вимогою про надання додаткових матеріалів затребувати від нього копії матеріалів, що протиставлені заявці. Додаткові матеріали мають бути подані заявником протягом двох місяців від дати одержання ним повідомлення чи висновку закладу експертизи або копій матеріалів, що протиставлені заявці. Якщо заявник не подає додаткові матеріали у встановлений строк, то заявка вважається відкликаною, про що йому надсилається повідомлення. Строк подання додаткових матеріалів продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо незважаючи на вжиття заявником належних заходів строк подання додаткових матеріалів пропущено, права заявника щодо заявки відновлюються, якщо протягом шести місяців від спливу цього строку було подано відповідне клопотання разом з додатковими матеріалами та сплачено збір за його подання. … 8. Будь-яка особа протягом трьох місяців від дати публікації в Бюлетені, відповідно до пункту 10 цієї статті, відомостей про заявку або міжнародну реєстрацію торговельної марки, чи територіальне поширення міжнародної реєстрації на Україну, зроблене після міжнародної реєстрації, може подати до закладу експертизи мотивоване заперечення проти заявки чи дії міжнародної реєстрації в Україні щодо невідповідності наведеного в них позначення умовам надання правової охорони, встановленим цим Законом. За подання заперечення сплачується збір. Вимоги до заперечення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Заперечення подається разом з його копією. Заклад експертизи надсилає копію заперечення заявнику. Заявник вправі повідомити заклад експертизи про своє ставлення до заперечення протягом двох місяців від дати його одержання. Він може спростувати заперечення і залишити заявку без змін, внести до заявки зміни або відкликати її. Для власника міжнародної реєстрації цей строк складає три місяці від дати відправлення закладом експертизи до Міжнародного бюро ВОІВ повідомлення про попередню відмову в наданні правової охорони разом з копією заперечення. Виключити. 9. Під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; сплачений збір за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам. 10. У разі відповідності матеріалів заявки вимогам статті 8 цього Закону та сплаченого збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається повідомлення про встановлену дату подання заявки та здійснюється публікація в Бюлетені визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, відомостей про заявку протягом п’яти робочих днів з дати надіслання такого повідомлення. Склад відомостей, що підлягають публікації, повинен включати таку інформацію (за наявності): номер заявки; дату подання заявки; дату виставкового пріоритету; номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; дату подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; двобуквений код держави-учасниці Паризької конвенції; індекс (індекси) МКТП для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг; індекс (індекси) Міжнародної класифікації зображальних елементів знака; зображення знака; заявлені кольори (зазначення кольору чи поєднання кольорів, які охороняються); заявника (ім’я або повне найменування та адресу заявника (заявників)); представника (ім’я (повне найменування) та реєстраційний номер представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи); адресата (адреса для листування). Одночасно із здійсненням публікації в Бюлетені, до Бази даних заявок вносяться відомості про заявку. Порядок ведення Бази даних заявок та склад відомостей, що містяться в ній, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. Відомості, що містяться в Базі даних заявок, повинні включати таку інформацію (за наявності): номер заявки; дату подання заявки; дату виставкового пріоритету; номер попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; дату подання попередньої заявки відповідно до Паризької конвенції; двобуквений код держави-учасниці Паризької конвенції; індекс (індекси) МКТП для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг; індекс (індекси) Міжнародної класифікації зображальних елементів знака; зображення знака; заявлені кольори (зазначення кольору чи поєднання кольорів, які охороняються); заявника (ім’я або повне найменування та адресу заявника (заявників)); представника (ім’я (повне найменування) та реєстраційний номер представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншої довіреної особи); адресата (адреса для листування). Після публікації відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За ознайомлення з матеріалами заявки сплачується збір. Відомості про міжнародну реєстрацію торговельної марки або про територіальне поширення міжнародної реєстрації на Україну, зроблене після міжнародної реєстрації, публікуються в Бюлетені після одержання Установою повідомлення Міжнародного бюро ВОІВ відповідно про міжнародну реєстрацію торговельної марки або про територіальне поширення міжнародної реєстрації на Україну, зроблене після міжнародної реєстрації. … 12. За відповідності заявки вимогам статті 7 цього Закону та сплаченого збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається про це повідомлення. … 14. У разі невідповідності заявки формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, чи сплаченого збору за подання заявки встановленим вимогам заявнику надсилається повідомлення із пропозиціями щодо усунення недоліків. … Усунення зазначених у повідомленні недоліків проводиться у строк та у порядку, встановленому пунктом 6 цієї статті для додаткових матеріалів. 15. Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом, та розглядаються заперечення, подані відповідно до пункту 8 цієї статті. Під час перевірки відповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом, використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявок, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання. Подане заперечення розглядається в межах мотивів, викладених у ньому, та з урахуванням відповіді заявника у разі її надання в установлений строк. Результати розгляду заперечення відображаються у висновку експертизи за заявкою. Копія рішення Установи, прийнятого на підставі такого висновку експертизи, надсилається подавцю заперечення. Якщо за результатами такого розгляду Установа приймає рішення про реєстрацію торговельної марки для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації торговельної марки для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг, розгляд заявки зупиняється до закінчення строку, встановленого абзацом другим пункту 1 статті 15 цього Закону, для оскарження такого рішення особою, яка подала заперечення відповідно до пункту 8 статті 10 цього Закону. 16. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи та розгляду заперечення, у разі наявності такого, є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь на користь реєстрації торговельної марки. Відповідь заявника надається у строк та у порядку, встановленому пунктом 6 цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи є підстави вважати, що торговельна марка за міжнародною реєстрацією не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, заклад експертизи надсилає до Міжнародного бюро ВОІВ повідомлення про попередню відмову в наданні правової охорони. У такому разі відповідь власника міжнародної реєстрації надається у порядку, встановленому пунктом 6 цієї статті, протягом трьох місяців від дати відправлення закладом експертизи такого повідомлення. Стаття 11¹. Поділ заявки 1. До прийняття Установою рішення за заявкою заявник має право поділити заявку на дві і більше заявок (виділені заявки) шляхом розподілу між ними перелічених у цій заявці товарів і послуг таким чином, щоб кожна з виділених заявок не містила товари і послуги, споріднені з товарами і послугами, переліченими в інших заявках. … Стаття 12. Публікація про видачу свідоцтва На підставі рішення про реєстрацію торговельної марки та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в Бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію торговельної марки. Якщо протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про реєстрацію торговельної марки документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збір за публікацію про видачу свідоцтва в розмірі та порядку, визначених законодавством, до закладу експертизи не надійшли, публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною. Строк надходження документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва та сплати збору за публікацію про видачу свідоцтва продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. Якщо строк надходження документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва та сплати збору за публікацію про видачу свідоцтва пропущений з поважних причин, права заявника щодо заявки відновлюються, якщо протягом шести місяців від спливу цього строку буде подано відповідне клопотання разом з документом про сплату державного мита за видачу свідоцтва та сплачено збір за публікацію про видачу свідоцтва та збір за подання клопотання. Одночасно з надсиланням до Міжнародного бюро ВОІВ заяви про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні здійснюється публікація відомостей про це в Бюлетені. Стаття 13. Реєстрація торговельної марки 1. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію торговельної марки, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Порядок ведення Реєстру і склад відомостей, що містяться в Реєстрі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. … 3. Помилки у внесених до Реєстру відомостях виправляються за ініціативою власника свідоцтва або Установи. До Реєстру за ініціативою власника свідоцтва можуть бути внесені зміни згідно з установленим переліком можливих змін. За подання заяви про виправлення помилки або про внесення будь-якої із змін сплачується збір, за умови, що помилка не є очевидною чи технічною, а зміна виникла через залежні від заявника обставини. Стаття 15. Оскарження рішення Установи 1. Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою у судовому порядку або до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копій матеріалів, затребуваних відповідно до пункту 3 статті 10 цього Закону. Для власника міжнародної реєстрації цей строк складає три місяці від дати надсилання закладом експертизи до Міжнародного бюро ВОІВ заяви про відмову у наданні правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні для всіх зазначених товарів і послуг, або про надання правової охорони торговельній марці щодо частини зазначених товарів і послуг. Особа, яка подала заперечення відповідно до пункту 8 статті 10 цього Закону, може оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання копії рішення, надісланого цій особі відповідно до абзацу четвертого пункту 15 статті 10 цього Закону. Пункт другий виключено 3. Заявник втрачає право оскаржити рішення Установи до Апеляційної палати у разі сплати державного мита за видачу свідоцтва. 4. Оскарження рішення Установи до Апеляційної палати здійснюється шляхом подання заперечення проти рішення у порядку, встановленому цим Законом та на його основі регламентом Апеляційної палати, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. За подання заперечення сплачується збір. Якщо збір не сплачено у строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, заперечення вважається неподаним, про що особі, що подала заперечення, надсилається повідомлення. 5. У разі одержання Апеляційною палатою заперечення та сплати збору за подання заперечення діловодство за заявкою зупиняється до затвердження рішення Апеляційної палати. У разі коли заперечення проти рішення Установи за заявкою подано відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї статті, заявнику за такою заявкою невідкладно надсилаються повідомлення та копія такого заперечення. Заявник має право подати до Апеляційної палати обґрунтовану відповідь на заперечення у порядку та строк, встановлені регламентом Апеляційної палати. 6. Заперечення проти рішення Установи за заявкою розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом двох місяців від дати одержання заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених у запереченні та під час його розгляду, а також з урахуванням відповіді заявника, у разі її надходження. Строк розгляду заперечення продовжується за ініціативою заявника або особи, яка подала заперечення відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї статті, але не більше ніж на два місяці, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання. 7. За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику та, у разі якщо заперечення подано особою відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї статті, особі, що подала заперечення. У разі задоволення заперечення повністю або частково збір за подання заперечення підлягає поверненню у розмірі 50 відсотків від установленого. У разі подання заперечення особою, яка не є заявником за заявкою, Апеляційна палата надсилає заявнику другий примірник такого рішення за результатами розгляду заперечення. Пункт восьмий виключено 9. Заявник або особа, що подала заперечення відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї статті, може оскаржити затверджене Установою рішення Апеляційної палати у судовому порядку протягом двох місяців від дати одержання рішення. 10. Рішення Апеляційної палати набирають чинності з дати затвердження наказом Установи та підлягають оприлюдненню в повному обсязі на офіційному веб-сайті Установи. Стаття 16. Права, що випливають із свідоцтва 1. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. 2. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. 3. Взаємовідносини при використанні торговельної марки, свідоцтво на яку належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати торговельну марку на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання торговельної марки та передавати право на торговельну марку іншій особі без згоди решти власників свідоцтва. 4. Використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельна марка зареєстрована, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки. 5. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою. 6. Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання торговельної марки для товару, введеного під цією торговельною маркою в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв’язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; абзац четвертий пункту 6 статті 16 виключено використання під час торгівлі позначень, що стосуються виду, якості, кількості, призначення, цінності, географічного походження, часу виробництва товарів чи надання послуг або інших характеристик товарів чи послуг; використання під час торгівлі торговельної марки, якщо вона необхідна для вказівки на призначення товару чи послуги, зокрема як додаткового обладнання чи запасних деталей, за умови, що таке використання здійснюється відповідно до чесної підприємницької практики; застосування торговельної марки у порівняльній рекламі виключно для вирізнення товарів і послуг з метою об’єктивного підкреслення їх відмінностей, за умови, що таке застосування здійснюється відповідно до чесної підприємницької практики та з дотриманням положень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; некомерційне використання торговельної марки; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес. Виключне право власника свідоцтва на торговельну марку, що містить географічне зазначення, забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється на добросовісне використання іншим особами відповідної географічної назви. 7. Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Абзац другий пункту 7 виключено 8. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. … 10. Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування у вигляді латинської літери «R», обведеної колом (®), або поєднання літер «ТМ», яке вказує на те, що ця торговельна марка зареєстрована в Україні. 11. Власник свідоцтва, який здійснює посередницьку діяльність, має право на основі договору з виробником товарів або особою, що надає послуги, використовувати свою торговельну марку поряд із торговельною маркою зазначених осіб, а також замість їх торговельної марки. Стаття 18. Припинення дії свідоцтва 1. Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в Бюлетені. 2. Дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії. Клопотання про продовження дії свідоцтва та збір за кожне продовження строку дії свідоцтва мають надійти до Установи до кінця поточного періоду строку дії свідоцтва за умови сплати збору протягом шести останніх його місяців. Збір за продовження дії свідоцтва може бути сплачено, а клопотання про продовження дії свідоцтва – надійти до Установи протягом шести місяців після встановленого строку. У цьому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50 відсотків. Дія свідоцтва припиняється з першого дня періоду строку дії свідоцтва, за який збір не сплачено. 3. Дія свідоцтва припиняється за рішенням суду: у зв’язку з перетворенням торговельної марки в загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг після дати публікації відомостей про видачу свідоцтва; якщо внаслідок використання торговельної марки власником свідоцтва або з його дозволу іншою особою, вона може ввести громадськість в оману, зокрема, щодо походження, якості або географічного походження товарів і послуг, для яких вона була зареєстрована. Якщо підстави для припинення дії свідоцтва стосуються деяких товарів чи послуг, то дія свідоцтва припиняється лише стосовно таких товарів чи послуг. 4. Якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг безперервно протягом п’яти років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або якщо використання торговельної марки призупинено від іншої дати після цієї публікації на безперервний строк у п’ять років, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково. Для цілей застосування цього пункту датою, з якої повинно розпочинатися використання торговельної марки за міжнародною реєстрацією, є дата опублікування в Бюлетені Установи відомостей про надання правової охорони торговельній марці за міжнародною реєстрацією в Україні. У цьому разі дія свідоцтва або дія міжнародної реєстрації в Україні може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва чи міжнародної реєстрації не зазначить поважні причини такого невикористання. Такими поважними причинами є обставини, що перешкоджають використанню торговельної марки незалежно від волі власника свідоцтва чи міжнародної реєстрації, такі як обмеження імпорту чи інші вимоги до товарів і послуг, встановлені законодавством. Для цілей цього пункту використанням торговельної марки власником свідоцтва вважається також використання її з дозволу власника свідоцтва іншою особою. Використання торговельної марки особою, яка має право використовувати колективну марку, вважається використання власником свідоцтва. Дію свідоцтва не може бути припинено, якщо у строк від закінчення п’ятирічного періоду невикористання торговельної марки до подання позову про дострокове припинення дії свідоцтва почалося чи відновилося її використання, крім випадку, коли підготовка до початку використання або відновлення використання торговельної марки розпочалися протягом трьох місяців до подання такого позову та після того, як власник свідоцтва довідався про можливість його подання. Стаття 19. Визнання свідоцтва недійсним 1. Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення торговельної марки та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. 2. При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у Бюлетені. 3. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності з дати, наступної за датою подання заявки. 4. Особа, яка є власником торговельної марки в іноземній державі, право на яку набуто в Україні її агентом або представником без її дозволу, може вимагати визнання свідоцтва на таку торговельну марку недійсним або передання їй прав на таку торговельну марку, якщо агент або представник не обґрунтує свої дії відповідними доказами. 5. Якщо свідоцтво визнано недійсним і судом встановлено, що заявка була подана з порушенням прав інших осіб, суд може постановити рішення про відшкодування власником свідоцтва збитків особі, якій були завдані збитки діями на підставі реєстрації торговельної марки, або про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків. Розмір разового грошового стягнення визначається судом від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення. Стаття 20. Порушення прав власника свідоцтва … 2. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаної торговельної марки або позначення, схожого з нею настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. … Стаття 21. Способи захисту прав 1. Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Суд може постановити рішення про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання торговельної марки. Розмір стягнення визначається судом від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення. … Стаття 22. Право повторної реєстрації Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію торговельної марки протягом двох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 – 2 статті 18 цього Закону, крім випадків коли власник свідоцтва, дію якого припинено, надасть свою згоду на реєстрацію заявленої торговельної марки. Стаття 23. Державне мито і збори … Кошти, одержані від сплати державного мита за видачу свідоцтв на торговельні марки, зараховуються до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України. … Стаття 24. Реєстрація торговельної марки в іноземних державах 1. Будь-яка особа має право зареєструвати торговельну марку в іноземних державах. 2. У разі реєстрації торговельної марки в іноземних державах згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та/або Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків заявка на міжнародну реєстрацію та відповідні їй заява про територіальне поширення після міжнародної реєстрації і заява про продовження міжнародної реєстрації подаються через Установу за умови сплати національного збору за подання кожної з них. Заява про територіальне поширення після міжнародної реєстрації і заява про продовження міжнародної реєстрації можуть подаватися безпосередньо до Міжнародного бюро ВОІВ, якщо міжнародна реєстрація здійснена виключно згідно з Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію. 3. Витрати, пов’язані з реєстрацією торговельної марки в іноземних державах, несе заявник чи за його згодою інша особа. Стаття 25. Охорона прав на добре відому торговельну марку 1. Охорона прав на добре відому торговельну марку здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції та цим Законом на підставі визнання торговельної марки добре відомою Апеляційною палатою або судом. Торговельна марка може бути визнана добре відомою незалежно від реєстрації її в Україні. … 4. У разі визнання торговельної марки добре відомою в судовому порядку, особа, торговельна марка якої визнана добре відомою, повідомляє Установу про таке рішення. Відомості про добре відомі торговельні марки, які визнані такими Апеляційною палатою або судом, вносяться Установою до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та публікуються в Бюлетені. Перелік добре відомих в Україні торговельних марок має інформаційний характер, є загальнодоступним і оприлюднюється на офіційному веб-сайті Установи.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Добавить свой Скасувати відповідь

Останні новини та статті

Централізовані закупівлі МЗУ: Уряд розширив перелік ліків та медичних виробів

МОЗ розрахувало максимальні ціни на найбільш популярні лікарські засоби

Затверджено порядок ввезення ліків на виконання нового Закону України «Про лікарські засоби»

Подати заяву про державну реєстрацію (перереєстрацію) ліків тепер можна онлайн

Покращення доступності до ліків: у Парламенті зареєстровано законопроєкт про запровадження «Правила Болар»

Близько 600 звернень щодо завищених цін на ліки надійшло до Держпродспоживслужби за 2 тиж березня

В Україні розпочала роботу електронна система рейтингового розподілу в інтернатуру

Розпорядження Держлікслужби у період з 07.03.2025 р. по 14.03.2025 р. про заборону/дозвіл на обіг лікарських засобів

Фармацевтичне регулювання в Центральній та Східній Європі: ключові механізми та тенденції

Робоча група з питань удосконалення державного регулювання цін на лікарські засоби продовжує роботу