Про статини
Статини — це гіполіпідемічні лікарські засоби, що застосовуються для контролю рівня холестерину. Незважаючи на їх доведену ефективність і профіль безпеки, існує низка міфів, які часто викликають суперечливе ставлення пацієнтів до них.
- Міф «Розвиток міалгій та міопатій при прийомі статинів»
Справа в тому, що близько 10% пацієнтів, яким призначають статини, жаліються на прояви м’язового болю. Важливо відзначити, що пацієнти з плацебо-груп, що не приймають ці лікарські засоби, теж повідомляють про подібні патологічні ефекти. Клінічні дані показали, що різниця в частоті симптомів, пов’язаних з м’язами, у пацієнтів, які отримували статини, порівняно з плацебо-пацієнтами, становить менше 1%. Враховуючи, що біль є суб’єктивним проявом і може бути симптомом супутньої хвороби, а не побічною дією препарату, твердження щодо негативної дії статинів не є достовірним і потребує подальших досліджень (Selva-O’Callaghan A. et al., 2018).
Крім того, доведено, що гідрофільні статини (розувастатин, правастатин), навпаки, зменшують вираженість міалгічних симптомів та можуть бути раціональним вибором для пацієнтів, у яких раніше відмічали патологічну м’язову симптоматику, або для пацієнтів із факторами ризику розвитку міопатії (вік старше 65 років, гіпотиреоз) (Vinci P. et al., 2021).
- Міф «Гіполіпідемічні препарати шкідливі для печінки»
Причиною цього стали повідомлення про підвищення рівня печінкових ферментів у пацієнтів, які приймають статини. Дослідження ж показали, що патологічні зміни печінки, спричинені прийомом даних препаратів, є рідкісним явищем. Печінкове ураження відмічають здебільшого у тих пацієнтів, які зловживають спиртним або вже мають в анамнезі гепатологічні захворювання (Thapar M. et al., 2013).
Фармацевти, які відпускатимуть клієнтам гіполіпідемічні засоби, мають не лише розвіяти побоювання щодо них, а й пояснити, що статини забезпечують більш ніж на 50% зниження рівня ліпопротеїнів низької щільності або «поганого» холестерину та знижують частоту розвитку серцево-судинних порушень (Krähenbühl S. et al., 2016).
Про інгібітори протонної помпи
Інгібітори протонної помпи (ІПП) пригнічують виділення шлункового соку, тому їх призначають для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, серед яких гастроезофагеальна рефлюксна хвороба і виразкова хвороба шлунку.
- Міф «ІПП провокують бактеріальну діарею»
ІПП зменшують вироблення шлункового соку, який діє як природний бар’єр для бактерій. Тому можна припустити, що при тривалому прийомі можливе надмірне заселення патогенної флори та розвиток бактеріальних інфекцій, пов’язаних з цим. Однак результати досліджень зв’язку між бактеріальними інфекціями, зокрема діареєю, спричиненою Clostridium difficile, та ІПП залишаються суперечливими (Janarthanan S. et al., 2012).
- Міф «При прийомі ІПП не всмоктуються поживні речовини»
При прийомі ІПП справді є ризик появи дефіциту вітамінів і мінералів в організмі. Але це стосується лише пацієнтів літнього віку, осіб, що дотримуються спеціальних дієт, а також тих, хто перебуває на хронічному гемодіалізі. Для цих осіб зменшення призначення ІПП може мінімізувати потенційний ризик. А для всіх інших, хто отримує терапію ІПП, немає клінічних доказів, які б рекомендували регулярний скринінг або вживання вітамінно-дієтичних добавок для усунення цього потенційного недоліку (Heidelbaugh J.J. et al., 2013).
- Міф «ІПП підвищує ризик переломів кісток»
Деякі дослідження свідчать, що ІПП потенціюють зниження засвоєння кальцію та посилюють його метаболізм, що з часом призводить до переломів. Проте така побічна дія стосується здебільшого осіб похилого віку, що в анамнезі мають осеопороз та патологію нирок, і необхідні подальші дослідження, щоб краще зрозуміти цей зв’язок. Існує обмежена кількість досліджень щодо впливу цієї групи препаратів на здоров’я молодих людей (Thong B. et al., 2019).
- Міф «ІПП викликають залежність»
Залежність від ІПП відмічають при тривалому прийомі цих ліків. Синдром «відміни» спричинений надмірним виробленням гастрину, що призводить до розвитку таких симптомів, як печія та кислотний рефлюкс, через гіперсекрецію шлункового соку. Як тільки пацієнт припиняє приймати ІПП, надмірна кількість гастрину в крові надсилає сигнали клітинам шлунка, що виробляють кислоту, змушуючи їх виробляти її ще більше. При раптовому припиненні можливі початкове збільшення вироблення кислоти і поява неприємних диспептичних симптомів. Пацієнти неправильно інтерпретують симптоми «відміни», вважаючи, що повернулася основна хвороба, і помилково повторно приймають ІПП. Для уникнення непорозумінь і запобігання появі патологічної симптоматики, пацієнтам, які отримують безперервну терапію ІПП, слід наголошувати, що відміна їх має здійснюватися поступово до повного припинення (Farrell B. et al., 2017).
Приділяючи час консультуванню пацієнтів, фармацевти можуть знівелювати помилкові уявлення людей щодо прийому статинів та ІПП, надати їм точну інформацію щодо цих препаратів, яка ґрунтується на клінічних доказах, та сформувати прихильність щодо призначеної терапії (J. Russo et al.,2023).
Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим