Про «особливе» сприйняття світу

Синестезія — неврологічний стан, коли стимуляція одного почуття викликає автоматичне переживання іншого; інтригуюче явище, яке додає додаткові ноти до людського сприйняття світу.

Існує 5 загальновідомих людських почуттів: зір, слух, запах, смак і дотик. Зазвичай один тип почуття, як, наприклад, звук, активує одне пов’язане почуття, таке як слух. Однак синестети (люди із синестезією) можуть чути звук та одночасно відчувати його смак,  аромат, дотик.

Про синестетів

Близько 4% населення світу відчуває ту чи іншу форму синестезії. Зазвичай ця неврологічна особливість формується ще в ранньому дитинстві, хоча може проявитися і в старшому віці. Синестети здебільшого живуть зі своїми незвичайними відчуттями, вважаючи їх нормою та не приділяючи цьому питанню багато уваги. Такі люди усвідомлюють свою унікальність лише у випадку, коли хтось інший вказує їм на відмінності світосприйняття.

Види синестезії:

• графемно-кольорова: дивитися на літери та цифри та асоціативно поєднувати їх з кольорами;
• звуко-кольорова: слухати звуки, які викликають сприйняття кольорів;
• лексико-смакова: думки, розмови чи читання, які призводять до специфічного присмаку в роті;
• дзеркально-сенсорна: бачити, як хтось інший відчуває фізіологічну зміну (наприклад біль), що призводить до відчуття того ж стану. Люди з цим типом більш емпатичні.

Кожен з перелічених видів належить до категорії проєктивних або асоціативних.

У проєктивній синестезії людське сприйняття включає буквальне бачення кольору або форми, чуття звуку або відчуття об’єкту, коли спрацьовує непов’язане почуття.

Асоціативна синестезія створює міцний мимовільний зв’язок між подразником і неспорідненим почуттям.

Наприклад, людина зі звуко-кольоровою синестезією може почути звук труби і візуально сприйняти помаранчевий трикутник (проєктор). При цьому інший синестет може асоціювати звук труби з помаранчевим кольором (асоціатор).

Встановлення діагнозу

Хоча офіційного клінічного діагнозу синестезії немає, проводиться тестування для визначення рівня відчуттів. Ключовими проявами синестезії є її мимовільний характер, стабільність у часі та яскравість. Синестезію визнають не як хворобу чи психічне порушення, а як відмінність у сприйнятті, що виникає в результаті посилення нейронних зв’язків у сенсорних ділянках головного мозку.

Причини синестезії

Основні етіологічні чинники синестетичного стану — наркотики, сенсорна депривація або пошкодження головного мозку та генетична схильність (40% синестетів повідомляють про родичів у родині, в яких відмічають цей «незвичайний» синдром).

Зі структурної та функціональної точки зору, вчені припускають, що синестезія виникає через велику кількість нейронних зв’язків між різними сенсорними ділянками в головному мозку. Під час внутрішньоутробного розвитку ці взаємопов’язані ділянки, які розташовані здебільшого близько одна до одної, можуть не піддаватися звичайному процесу «нейронного обрізання». Цей процес є способом головного мозку видалити зв’язки, в яких більше немає потреби. Крім того, дослідники фіксують зміни щільності білої та сірої речовини в головному мозку синестетиків.

Наслідки та вплив

Невелика частина синестетів повідомляють про психологічні розлади, такі як стрес, тривога, сенсорне перевантаження та виснаження через надмірну мозкову стимуляцію, через що змушені постійно заспокоювати себе (валеріанкою, Адаптолом чи іншими заспокійливими засобами). Але більшість дорожать своєю екстраординарністю і жодним чином не реагують на свої незвичайні особливості.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
за матеріалами www.medicalnewsbulletin.com

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!