Фармацевтичний погляд на біліарну патологію

Під біліарною патологією розуміють низку захворювань жовчного міхура та жовчовивідних шляхів. До найбільш поширених уражень цієї групи належать функціональні розлади жовчного міхура та сфінктера Одді, хронічний безкам’яний холецистит та холангіти, холестероз жовчного міхура, жовчнокам’яна хвороба, постхолецистектомічний синдром. Значно рідше відмічають ксантогранулематозний холецистит, первинний склерозуючий холангіт та онкологічні ураження біліарного тракту (поліпи, рак тощо).

Встановлено, що провідним фактором у біліарному літогенезі є моторна дисфункція жовчного міхура та сфінктерного апарату жовчних шляхів. При адекватному консервативному лікуванні можливі відновлення функції жовчного міхура, повна елімінація кристалів холестерину, пігментних кристалів і солей кальцію з його порожнини. Це дозволяє запобігти розвитку жовчнокам’яної хвороби та оперативному втручанню (Щербиніна М.Б. та ін., 2015).

В аптечному асортименті є низка засобів, що застосовуються при біліарній патології, і їх згідно з Протоколом може порадити фармацевт:

• холеретики, які посилюють секрецію жовчі гепатоцитами (ті, що містять жовчні кислоти, їх солі та жовч) — дегідрохолева кислота, Холензим, ліобіл, Алохол; препарати рослинного походження на основі квіток цмину піщаного, стовпчиків і приймочок кукурудзи, валеріани, пижма звичайного, м’яти перцевої, шипшини, Холагол, берберину сульфат, петрушка; синтетичні — Циквалон; гідрохолеретики — мінеральні води з жовчогінною дією — Нафтуся, Єсентуки № 17 та № 4, Слов’янська).

Слід зазначити, що прийом рослинних препаратів на основі шипшини доцільно рекомендувати разом з настоями плодів кмину, коріандру або кропу для зменшення метеоризму;

• холекінетики — сприяють виділенню жовчі у кишечник — магнію сульфат, ксиліт, сорбіт;
• холеспазмолітики, які розслаблюють гладкі м’язи жовчного міхура, жовчовивідних шляхів і сфінктера Одді — папаверину гідрохлорид, дротаверину гідрохлорид (Машковський М.Д., 2002);
• усунути посилене газоутворення та пригнічувати процес бродіння в кишечнику, що часто супроводжує біліарні порушення, можуть комбіновані препарати, що містять сухий часник (наприклад Алохол).

Прийом жовчогінних засобів має супроводжуватися достатнім споживанням рідини — 1,0–1,5 л рідини на добу (більшу частину вживати в першу половину доби) та тривати до 20 діб.

Рекомендуючи вищезазначені препарати, фармацевт має пам’ятати, що вони протипоказані при обтурації жовчних шляхів, у період загострення захворювань нирок, печінки, жовчного міхура, жовчних і сечових шляхів, шлунка і дванадцятипалої кишки, при схильності до діареї, синдромі подразненого товстого кишечнику, виразковій хворобі. А також слід уникати одночасного застосування жовчогінних з протимікробними і нестероїдними протизапальними засобами з метою запобігання додатковому навантаженню на печінку.

Якщо при прийомі жовчогінних лікарських засобів не зникають скарги на нудоту, важкість в правому підребер’ї, порушення стулу або погіршується самопочуття пацієнта — слід терміново звернутися до лікаря.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
за матеріалами www.dec.gov.ua

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!