Використання власної торговельної марки (ВТМ) на ринку косметичної продукції, як і в інших споживчих секторах, є дуже поширеним явищем, доля якого постійно зростає. Модні доми, виробники одягу та товарів широкого вжитку, мережі магазинів або аптек, селебріті та навіть блогери розробляють власні косметичні бренди. При цьому виробництво зазвичай залишається компанії, якої не знайти на маркуванні та яка залишається за дужками для споживача — але не для регуляторних та контролюючих органів. У цій статті ми продовжуємо розбирати особливості ВТМ, зокрема нині на ринку косметичної продукції з точки зору регуляторних вимог Технічного регламенту на косметичну продукцію, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 р. № 65 та що вступає в дію з 3 серпня 2024 р. (далі — Технічний регламент). Оскільки Технічний регламент розроблений на основі Регламенту ЄС 1223/2009, то більшість зроблених висновків у цій публікації буде релевантною й для ринку Європейського Союзу.ВТМ у косметичній галузі відіграє стратегічну роль, оскільки запуск косметичного продукту стає набагато доступнішим, що дозволяє брендам випускати кращі продукти з більшою різноманітністю та за нижчою ціною. Передаючи виробництво третій стороні, власники брендів можуть зосередитися на своїх основних компетенціях, таких як маркетинг та дистрибуція, одночасно знижуючи витрати та скорочуючи час виходу на ринок.
Водночас зростають вимоги до якості, інноваційності, персоналізованості, екологічності та різноманітності косметичної продукції, що робить безпосереднє виробництво більш спеціалізованим, а виробничі процеси — складними та вибагливими. Також контрактні виробники зазвичай пропонують регуляторну підтримку, що у такий спосіб розвантажує та де-юре знімає навантаження з власника ВТМ, спрощує вихід на ринок та постмаркетингову підтримку.
Саме тому на косметичному ринку існує багато продуктів популярних брендів, які насправді не розроблені та не вироблені власними силами цих брендів, а створені з використанням сторонніх (контрактних) виробників.
Є два основні підходи до співпраці із залученим виробником — «Private label» (також відома як «White label») та «Contract manufacturing», і в обох випадках на кінцевому продукті буде розміщена ВТМ.
У першому варіанті компанія-виробник на «білу етикетку» вже готового продукту наносить торговельну марку замовника. Власник торговельної марки не змінює рецептуру, а лише працює із зовнішнім виглядом — дизайном первинної та вторинної упаковки, і лише частково — з інформацією. Ця опція дозволяє власнику бренду запустити виробництво швидко та дешево зазвичай з невеликими мінімальними обсягами замовлення (minimum order quantity — MOQ).
При використанні моделі ВТМ за схемою «White label» виробник виконує більшу частину регуляторної роботи, наприклад:
- розробку складу;
- проведення досліджень та оцінку безпечності продукту;
- надання готової частини «А» звіту про безпеку косметичного продукту (додаток 1 до Технічного регламенту);
- надання заяв щодо відповідності належній виробничій практиці (Good manufacturing practice — GMP) та випробувань на тваринах.
Ця документація буде однаковою для всіх продуктів під «білою етикеткою», але частину «Б» звіту про безпеку (додаток 1 до Технічного регламенту) має підписати експерт щодо конкретної торговельної назви, і далі брендований продукт проходить окрему нотифікаційну процедуру.
У другому варіанті виробник дозволяє або розробку унікальних рецептур, які будуть ексклюзивними для бренду, або обрати певні налаштування в рецептурі-напівфабрикаті. Цей підхід передбачає створення індивідуалізованих продуктів, але зазвичай це коштує дорожче, потребує більше часу на виробництво та більших мінімальних обсягів замовлень. Внесення навіть невеликих змін у готову рецептуру або упаковку передбачатиме проведення досліджень та оновлення звіту про безпечність косметичного продукту.
Кожен власник торговельної марки обирає свою модель для виробництва продукту під свої потреби та задачі, враховуючи переваги та недоліки.
Водночас перед власником торговельної марки постає ще один вибір:
- яка його роль, обов’язки та відповідальність, якщо виробництвом займається 3-тя сторона;
- назва якої компанії буде зазначена на маркуванні (етикетці) продукту і, відповідно, хто буде відомим споживачу та конкурентам.
Тут існує 3 основних підходи — власник бренду може виступити або віртуальним виробником, або відповідальною особою, або не мати очевидного регуляторного статусу та не фігурувати на маркуванні. Для того, щоб розібратися в юридичних тонкощах, почнемо з визначення виробника згідно з Технічним регламентом:
«виробник — будь-яка фізична або юридична особа (резидент чи нерезидент України), яка виготовляє косметичну продукцію або доручає її розроблення чи виготовлення та реалізує цю продукцію під своїм найменуванням або торговельною маркою».
Власник ВТМ не має регуляторного статусу
Такій підхід знімає з власника бренду майже всі обов’язки та відповідальність, залишаючи їх контрактному виробнику. Фактично власник бренду виступає дистриб’ютором для косметичної продукції, виробленої під його власною торговельною маркою.
З наведеного вище визначення зрозуміло, що власність торговельної марки є ознакою виробника, і тому торговельна марка має передатися виробнику в неексклюзивне тимчасове використання. Для цього між власником ВТМ та виробником має бути укладена, поміж інших юридичних документів, ліцензійна угода. Така угода зазвичай має положення, які забороняють виробляти продукцію під цим брендом для третіх осіб та дозволяють відізвати право на торговельну марку в будь-який час.
При цьому підході контрактний виробник виконує всі функції та несе повну відповідальність за продукт, що знаходиться на ринку, і саме його назва та адреса зазначаються на маркуванні. Також виробник сам складає файл з інформацією про продукт, підписує звіт про безпеку, проводить нотифікацію та організовує пост-маркетинг.
Власник бренду, додатково до обов’язкової інформації про контрактного виробника — відповідальну особу, може зазначити себе на маркуванні в якості ексклюзивного дистриб’ютора, офіційного представника тощо, зокрема — вказати назву та адресу, вебсайт та ін.
З очевидних плюсів — швидкість реалізації та перекладання на плечі виробника не тільки питань виробництва, а й усіх регуляторних аспектів. З мінусів вбачаємо розкриття інформації про виробника на маркуванні та суттєву залежність від нього.
Власник ВТМ — відповідальна особа
Згідно з Технічним регламентом лише та косметична продукція може вводитися в обіг, для якої юридична або фізична особа визначена як «відповідальна особа». Регламент не надає визначення поняття «відповідальна особа», але з тексту зрозуміло, що така особа несе повну відповідальність за дотримання регуляторних процедур, вимог щодо безпеки та якості продукту.
Назва та адреса виробника не включені до обов’язкової інформації на маркуванні, натомість вимагається назва та місцезнаходження відповідальної особи. За замовчуванням, для косметичної продукції — імпортер.
В обох випадках виробник або імпортер можуть призначити третю сторону бути відповідальною особою, а саме — власника торговельної марки.
У цьому випадку власник ВТМ — відповідальна особа має укласти ліцензійну угоду з виробником, щоб позбутися ризику визнання його виробником, а також укласти Договір з якості та забезпечити виконання всіх вимог Технічного регламенту:
- оцінити відповідність виробництва вимогам GMP;
- розробити відповідне маркування;
- скласти та підписати звіт про безпеку косметичного продукту;
- сформувати файл з інформацією про продукт;
- провести нотифікацію, а в подальшому — зберігати та надавати доступ до документації в разі перевірок;
- вести нагляд за небажаними ефектами;
- контролювати відповідність виробника вимогам GMP та ін.
На етикетці косметичного продукту споживач побачить лише інформацію про власника бренду, який і є відповідальною особою для свого продукту, а дані виробника будуть вказані в файлі на продукт, який є закритим для споживача, операторів ринку та конкурентів.
Незважаючи на те що відповідальна особа відіграє первинну роль в питаннях якості, безпеки та регуляторної відповідності, специфічні вимоги до такої особи відсутні. Законодавство не потребує створення системи якості відповідно до GMP або іншого стандарту, відсутні дозволи або ліцензії — звісно за умови, що всі затверджені вимоги будуть виконуватися.
Цей підхід до ВТМ за швидкістю реалізації є ідентичним до попереднього варіанту, дозволяє розмістити на маркуванні лише назву та адресу власника ВТМ, розподілити обов’язки, передавши йому основну відповідальність за продукцію під власним брендом.
Власник ВТМ — віртуальний виробник
Згідно з визначенням виробника, він може доручити розроблення чи виготовлення косметичної продукції «під ключ» третій стороні. При цьому Технічний регламент вимагає, щоб виробництво відповідало вимогам GMP, а документація на косметичну продукцію має включати відповідну заяву.
Стандарт ДСТУ EN ISO 22716:2015 «Косметика. Належна виробнича практика (GMP)» містить розділ «види субконтракту», який передбачає можливість передачі на підряд функцій виробництва, пакування, контролю якості.
Відповідно, виробник може бути віртуальним — власником торговельної марки, мати систему управління якістю відповідно до вимог GMP, управляти та контролювати виробництво та якість продукції з офісу та не мати власних виробничих потужностей.
Під час такого підходу виробників стає 2 — один віртуальний, який є власником бренду та відповідальною особою, а другий — реальний, який виконує виключно виробничу функцію. На маркуванні зазначатиметься віртуальний виробник — відповідальна особа.
Цей підхід дозволяє віртуальному виробнику бути власником рецептури та документації, мати сертифікат ISO 22716 (GMP) — що відкриває можливості для контрактного виробництва для інших брендів та є важливою передумовою для виходу на ринки інших країн, а також дозволяє краще управляти конфіденційністю документації та розробок.
Висновок
Використання ВТМ на ринку косметичних продуктів стає все популярнішим, дозволяючи брендам швидко та ефективно виходити на ринок з новими продуктами. Водночас Технічний регламент висуває нові більш суворі вимоги до всього ланцюга постачання, які будуть контролюватися органом державного ринкового нагляду.
Власнику ВТМ для побудови успішного та стійкого бізнесу слід досконально розібратися як у різноманітності опцій побудови співпраці з контрактним виробником, так і у власних обов’язках та відповідальності.
Виробник, який розвиває виробництво за контрактом, має побудувати зручну та прозору систему співпраці з власниками брендів, розробити систему якості та документацію на косметичний продукт, які б відповідали найкращим регуляторним вимогам та практикам.
Принагідно зазначаємо, що Асоціацією «Оператори ринку медичних виробів» AMOMD® спільно з компанією «КРАТІЯ» 21 червня 2024 р. проводиться практичний вебінар «Власна торговельна марка: виробництво медичних виробів, косметичної продукції та дієтичних добавок під ВТМ. як зробити ВТМ правильно?», цільовою аудиторією якого є лідери операторів фармацевтичного ринку та FMСG (товари масового споживання: продукти харчування, парфумерія, засоби особистої гігієни тощо — Fast-Moving Consumer Goods).
Серед спікерів вебінару запрошені представники Міністерства охорони здоров’я України, Держлікслужби України, а також призначеного органу з оцінки відповідності. Щоб зареєструватися та отримати додаткову інформацію, будь ласка, перейдіть за наступним .
Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
за матеріалами
Асоціації AMOMD® та
експертів компанії «Кратія»
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим