У яких країнах фармацевтів краще мотивують фінансово?

Вичерпання звичних джерел фінансування

Аптеки і надалі могли б користуватися фінансовими надходженнями у зв’язку з вартістю відпущеної продукції. Але інституційні платники (держави та компанії медичного страхування) чим далі, тим більше посилюють тиск на ціни.

Відпуск рецептурних ліків — велика проблема для рентабельності аптек у Польщі. Так, починаючи з 2024 р., раз на 3, а раніше — 2 міс, міністерство охорони здоров’я (МОЗ) Польщі публікує оновлені версії переліків ліків, що реімбурсуються (listy leków refundowanych). Державний платник при цьому має на меті економне витрачання коштів, проте аптеки потерпають від пропорційного до цін зменшення винагороди та здешевлення продуктів, придбаних раніше за більш високими цінами. Деякі поетапні зміни, передбачені на законодавчому рівні, також мають покращити фінансове становище аптек та оптових операторів, адже поправками до закону про реімбурсацію (ustawy refundacyjnej) дещо підвищено націнки на відшкодовувані ліки.

Працювати довше та продавати більше

Проте найбільш потужним компенсаційним механізмом у ситуації, де також відіграють роль обмежений доступ до лікарів та орієнтація на самолікування у суспільстві, є активізація продажу безрецептурних ліків та дієтичних добавок (Lasota D. et al., 2022).

Якщо отримання доходу від продажу — основа стратегії виживання аптек, то з боку фармацевтів має місце орієнтація на сумісництво. Іншими словами — додаткова до основної роботи зайнятість. Зростаючу популярність роботи із погодинною оплатою (за сумісництвом) відзначено у звіті про фармацевтичний ринок праці (Rynek pracy w branży farmaceutycznej. Perspektywa 2024).

Чи задоволені опитані своїм поточним заробітком? Позитивно відповіли лише 29% фармацевтів та 24% фармацевтичних техніків. Понад ¹/₃ респондентів вважають, що вони заробляють надто мало.

Замало стимулів щодо фармацевтичних послуг

Якщо ситуація у Польщі близька та зрозуміла для нас, занурення у реалії країн, де переважна більшість витрат на ліки забезпечується суспільним коштом, дає більше несподіваної інформації. Адже політика щодо фармацевтичного ціноутворення може залишати більше «простору для маневру», як, наприклад, у Франції, де обмежують максимальні ціни реімбурсованих ліків та регулюють націнки. При цьому порівняно із багатьма іншими країнами мають вищі ціни, адже виробники та інші оператори ринку за допомогою знижок діляться один з одним коштами, отриманими від інституційного платника.

Але у Нідерландах, наприклад, страховики вирішили посилити цінову конкуренцію між виробниками та, починаючи із 2005 р., поступово запровадили політику преференцій (preferentiebeleid) (Grupstra R., 2022). Згідно з нею страхові компанії відшкодовують витрати тільки на ліки, які обрано серед інших багатоджерельних (референтних із відповідними генериками) завдяки найнижчим цінам. Чи обирає застрахована особа інші ліки? Тоді він чи вона має заплатити за це сам, адже відшкодування аптека не отримуватиме. Ціни на ліки було знижено (а головне — значно зросла частка генериків), але посилилася проблема нестачі ліків, які компанії не в змозі стабільно поставляти за визначеними мінімальними цінами.

Аптеки в цілому не залишилися у збитку, але фінансові надходження від страхових компаній не стимулюють запровадження ними різних фармацевтичних послуг. Так, фіксована плата від страховиків покриває разом усі послуги, що надаються фармацевтами (Hussain R., Babar Z.U.D., 2023).

Системи, що мотивують

Австралія, Великобританія, Нова Зеландія та Канада — приклади країн, де запроваджено багато фармацевтичних послуг. В Австралії федеральний уряд і Фармацевтична гільдія Австралії (Pharmacy Guild of Australia) кожні 5 років підписують угоду про винагороду за послуги аптек, і 30 червня 2025 р. завершується термін чергової, 7-ї угоди (Community Pharmacy Agreement — 7CPA). Відповідно до неї аптеки можуть розраховувати на суспільні кошти у сумі 11,8 млрд австралійських доларів (316 млрд грн) в якості винагороди за відпуск ліків та на порядок меншу суму — 1,2 млрд австралійських доларів (32 млрд грн) — за здійснення професійних програм. Тарифи за участь у них громадських аптек є наступними (таблиця).

Винагорода за відпуск ліків передбачає різні суми у випадках екстемпорально виготовлених, сильнодіючих та наркотичних ліків (опіоїди, тетрагідроканабіноли, деякі бензодіазепіни), плату за адміністрування, обслуговування, інфраструктуру та участь у програмах постачання цитостатиків.

Затишна система

Важко не погодитися, що облік послуг та ведення розрахунків зі страховиками може сприйматися як обтяжливий обов’язок для аптек. Щоб полегшити завдання, користуються послугами дата-центрів. А якщо такий помічник ще й здійснюватиме авансову сплату за послуги, не чекаючи розрахунку зі страховими компаніями?

У Австрії є такий фонд. Він знижує навантаження на аптеки, щоб їм не довелося виставляти рахунки окремо всім існуючим платникам, таким як компанії медичного страхування та інші юридичні особи. Але розрахунки та авансові платежі — не основ­на його задача! Цей фонд — зарплатний (Gehaltskasse) (http://www.gehaltskasse.at). Він створений як суспільна корпорація (öffentlich-rechtliche Körperschaft) зі встановленими законом завданнями для всієї федеральної території. Маючи штаб-квартиру у Відні, утворює адміністративну спільноту з Австрійською палатою фармацевтів (Österreichischen Apothekerkammer — ÖAK).

З одного боку, фонд оплати праці відповідає за оцінку та виплату заробітної плати всім фармацевтам, які працюють у громадській або лікарняній аптеці на основі договору про надання послуг.

Другим основним завданням фонду оплати праці є виставлення рахунків (див. вище).

Третє основне завдання стосується соціально-економічної безпеки фармацевтів, включаючи працевлаштування, а також різні допоміжні послуги (додаткове пенсійне забезпечення, допомога власникам малих аптечних підприємств у сільській місцевості).

Головною мотивацією створення фонду заробітної плати на початку ХХ ст. було бажання створити систему підвищення оплати праці для фармацевтичних спеціалістів без дискримінації працівників літнього віку. Ця ідея все ще лежить в основі системи сьогодні. Наймані фармацевти отримують оплату за шкалою окладів, яка включає 18 рівнів і передбачає підвищення на наступний вищий рівень заробітної плати кожні 2 календарні роки . Відповідні роботодавці — тобто аптечні підприємства, в яких працюють наймані фармацевти, — сплачують єдину суму (так званий збір) до фонду оплати праці, незалежно від рівня заробітної плати їхніх працівників. Крім заробітної плати, передбаченої фондом оплати праці, існують колективно узгоджені частини заробітної плати, які наймані фармацевти отримують безпосередньо від роботодавця.

Цей фонд фінансує інші різноманітні виплати, наприк­лад допомогу при народженні дитини, на випадок безробіття чи хвороби, а також витрати на оздоровлення. Фонд також підтримує самозайнятих фармацевтів із відносно невеликих сільських аптек, які особливо обтяжені численними нічними змінами.

Таким чином, ÖAK створила дуже затишну та зручну систему оплати праці та соціальної підтримки. Адміністративна спільність проявляється, серед іншого, в тому, що збори делегатів (вищий орган) фонду заробітної плати за представництвом ідентичні зборам делегатів ÖAK.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!