Обираємо інгалятор для дому: як правильно вибрати небулайзер?

Які функції виконує і для чого потрібен інгалятор?

На сьогодні завдяки інгаляційній терапії вдається лікувати низку респіраторних патологічних станів, серед яких бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), муковісцидоз, бронхоектатична хвороба, запальні захворювання нижніх дихальних шляхів, пневмонії тощо. Завдяки інгаляціям за допомогою спеціальних пристроїв — інгаляторів, препарати потрапляють у легені у вигляді аерозолю, що дає змогу призначеному лікарському засобу проникати глибоко в дихальні шляхи та діяти у вогнищі запального процесу. Зокрема, на сьогодні можна вибрати дозовані інгалятори під тиском (pressurized metered-dose inhale — pMDI), струменеві інгалятори з можливістю дозування (metered-dose liquid inhaler — MDLI), порошкові інгалятори (dry powder inhaler — DPI) та небулайзери (Borghardt J.M. et al., 2018; Misik O. et al., 2022). Більш детально про зазначені види інгаляторів та різницю між ними можна дізнатися в нашій попередній публікації.

У документах Глобальної ініціативи щодо бронхіальної астми (Global Initiative for Asthma — GINA) та Глобальної ініціативи щодо хронічної обструктивної хвороби легень (Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease — GOLD) зазначено важливість вибору інгалятора в повсякденній практиці. Встановлено, що погана техніка інгаляції може серйозно вплинути на клінічну ефективність ліків, що призводить до погіршення контролю патології, якості життя, підвищення ризику розвитку загострення та рівня смертності, збільшення кількості госпіталізацій і, з іншого боку, зростання витрат на охорону здоров’я (Dekhuijzen R. et al., 2016).

Що таке інгалятор-небулайзер?

У міру розвитку та вдосконалення технологій розпилення протягом останніх кількох десятиріч популярними в домашніх умовах починають ставати небулайзери. Небулайзер — це інгалятор, особливістю якого є перетворення рідких лікарських форм за допомогою механічної або теплової енергії в аерозолі, які можна вдихати та які можуть швидко досягати дистальних відділів легень завдяки специфічному розміру крапель. На відміну від дозованих інгаляторів під тиском або сухих порошкових інгаляторів, небулайзер не є приладом, який може самостійно визначати дозу препарату,  проте він буде кращим для дітей, осіб похилого віку та критично хворих пацієнтів, у яких можуть виникати труднощі при використанні інших видів інгаляторів, адже хворим у цьому випадку не потрібно робити глибокий форсований вдих під час використання (лікувальний аерозоль вдихається при звичайному диханні протягом визначеного періоду часу) (McCarthy S.D. et al., 2020; Misik O. et al., 2022).

Варто зазначити, що інгалятори-небулайзери не мають вікових обмежень — їх можна використовувати у дітей з перших місяців життя, проте у них неприпустиме використання масляних і спиртових розчинів або ж трав’яних відварів. Для небулізації можуть застосовуватися розчини — однорідні суміші, в яких молекули діючої речовини рівномірно розподілені між молекулами розчинника, та суспензії — неоднорідні суміші, в яких молекули діючої речовини перебувають у формі нерозчинних дрібних твердих частинок, диспергованих у розчиннику (Зайков С.В., 2021).

Класифікація інгаляторів-небулайзерів

Існує 4 основні категорії небулайзерів:

• повітряно-струменеві небулайзери (компресорні інгалятори) працюють за принципом Бернуллі, за яким стиснений газ (повітря або кисень) проходить через вузький отвір, створюючи зону низького тиску на виході сусідньої трубки для подачі рідини. Це сприяє тому, що розчин препарату витягується з резервуара рідини та розбивається на краплі в потоці газу (Labiris N.R. et al., 2003);
• компресорний інгалятор — прилад, який потребує подачі стисненого повітря та стабільного електроживлення, тому в разі перебоїв ліпше обрати менш енергозалежний пристрій;
• вібраційні сітчасті небулайзери (mesh-nebulizer) містять невелику пластинку з великою кількістю дрібних отворів (близько 1 мкм). Ця сітка вібрує на високих частотах. При контакті з рідким лікарським розчином дрібні крапельки рідини відриваються сітчастими отворами і викидаються з приладу у вигляді аерозолю. Такі аерозольні частинки, як правило, мають вузький гранулометричний склад, а на розмір частинок впливає розмір отворів (Misik O. et al., 2022). Вибрати компактний меш-небулайзер — пристрій, який здебільшого живиться від батарейок чи повербанка, можна в якості дорожнього варіанта. До того ж він є найбільш тихою моделлю серед інших небулайзерів (Máiz Carro L. et al., 2011);
• в ультразвукових небулайзерах використовується п’єзоелектричний кристал, який вібрує на високій частоті (зазвичай на рівні 1–3 МГц), щоб створити фонтан рідини в камері небулайзера; чим вища частота, тим менші утворюються краплі. Аерозоль лікарської речовини утворюється за допомогою коливань ультразвукових частот (Labiris N.R. et al., 2003). Однак ці вібрації прогрівають розчин, і з цієї причини такі небулайзери не можуть бути використані для термолабільних лікарських розчинів (Misik O. et al., 2022);
• інгалятори з м’яким туманом являють собою комбінацію інгаляторів під тиском та небулайзерів, в яких рідкий препарат зберігається в спеціальному резервуарі. Перед початком роботи в дозуючу камеру заливається доза рідини. Під час запуску приладу розчин препарату подається примусово через здвоєне сопло, яке здійснює зіткнення 2 потоків рідини, що призводить до розпилення. Такий аерозоль діє набагато повільніше, ніж у випадку звичайного інгалятора під тиском, а час розпилення довший, що робить такий пристрій придатним для пацієнтів, які не в змозі дотримуватися правильної техніки проведення інгаляції (Зайков С.В. 2021; Misik O. et al., 2022).

У сучасному аптечному асортименті сьогодні представлені всі вищезазначені види інгаляторів. Проте як же вибрати «правильний» небулайзер, який би задовольняв потреби споживача і став «помічником» у лікуванні респіраторних захворювань?

Як вибрати інгалятор-небулайзер?

Окрім типу, вартості та назви бренду, вибір яких має ґрунтуватися виключно на індивідуальних можливостях та уподобаннях клієнта, усі небулайзери володіють низкою технічних характеристик, на які варто звернути увагу під час придбання. Кожен інгаляційний пристрій генерує свій лікарський аерозоль по-різному і, отже, розмір частинок, вдихувана доза, осадження в легенях і розподіл також будуть відрізнятися (Labiris N.R. et al., 2003).

1. Середній розмір частинок аерозолю

Розмір частинок є одним із найбільш важливих параметрів аерозолю під час інгаляцій, які визначають його місце осідання в легенях людини та від яких залежить локалізація його терапевтичної дії. Рекомендований аерозоль для інгаляційної терапії патологічних станів дихальних шляхів повинен мати середню величину розподілу масового аеродинамічного розміру частинок у діапазоні від 1 до 5 мкм, а фракція дрібних частинок >70% (Зайков С.В., 2021). Так, аерозольні частинки >6 мкм переважно відкладаються в ділянці ротоглотки, не можуть чинити дію в легенях, проте можуть бути актуальними в терапії запальних процесів носоглотки та гортані. Аерозольні частинки розміром від 2 до 5 мкм здатні відкладатися та діяти в центральних дихальних шляхах, тому можуть використовуватися при лікуванні бронхітів, трахеїтів тощо. А от частинки <2 мкм можуть досягати периферичних відділів легень, тому можуть бути показані в лікуванні бронхіальної астми та поширених запальних процесів нижніх відділів дихальних шляхів (Misik O. et al., 2022). Фракція дрібних частинок визначається відсотковою масовою часткою частинок лікарського засобу діаметром <5 мкм у всій аерозольній хмарі (у відсотках) (Зайков С.В., 2021).

Тому якщо небулайзер використовуватиметься всією родиною в різних клінічних ситуаціях, краще вибрати модель, яка матиме кілька режимів, що даватимуть можливість регулювати розмір частинок.

2. Респірабельна фракція — масова частка необхідних у конкретному випадку респірабельних частинок — частинок з аеродинамічним діаметром <5 мкм, які здатні депонуватися в тих чи інших відділах дихальних шляхів, у масі всієї аерозольної хмари, виражена у відсотках. Слід зазначити, що респірабельна фракція при кожному захворюванні різна і залежить від відділу дихальних шляхів, в який потрібно доставити препарат (Купрійонок П.А. та ін., 2010).
3. До чинників, що також впливають на ефективність небулайзерної терапії, належать: стійкість отриманого аерозолю та швидкість потоку при виході аерозолю з небулайзерної камери. Зокрема, чим нижча швидкість виходу аерозолю з пристрою доставки, тим кращий кінцевий результат лікування (Купрійонок П.А. та ін., 2010).
4. Прогнозування лікувального ефекту використання того чи іншого небулайзера неможливе без урахування розподілу аерозольної хмари (Купрійонок П.А. та ін., 2010).

Варто зауважити, що коли постає питання, який небулайзер вибрати, потрібно перед купівлею врахувати не лише його технічні характеристики, тип застосовуваних лікарських засобів та фізіологічні особливості (вік, діагноз) хворого, а й особистісні побажання, оскільки призначення інгалятора, який подобається лікарю, але не подобається пацієнту, може, як уже доведено, призвести до зниження прихильності до терапії (Pedersen S., 1996).

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!