Про стрес у дитини та як допомогти його подолати

Ти ніколи не знаєш, наскільки ти сильний,
поки бути сильним не стане єдиним вибором у тебе самого.
Боб Марлі

Черговий ракетний удар ворог завдав по найбільшій дитячій спеціалізованій лікарні України, де на лікуванні перебували діти з різними діагнозами з усієї країни. По маленьких українцях та українках, які, попри фізичний біль від своєї хвороби, змушені були пережити нечуваний жах. По дітях, єдиним бажанням яких було побороти власне захворювання, а не отримати такий тяжкий стрес, якого апріорі у них бути не має. Важко описати все те, що відбувається зараз у наших думках, та контролювати емоції, але потрібно триматися та бути пильними насамперед до психологічного стану наших дітей та того, як вони адаптуються до цих страшних подій. А ще потрібно всіма способами допомагати їм пережити ці важкі часи, які, на жаль, за відсутності адекватної допомоги та підтримки можуть залишати за собою сліди — як у пам’яті, так і на стані здоров’я (Страшок Л. та ін., 2023).

Про стрес

Загалом стрес визначається як «індивідуальна фізична та психічна реакція організму на будь-яку подію — приємну чи неприємну». Попри те, що значна частина людей вважають стрес чимось, що викликає страждання, він не завжди шкідливий, і навіть у деяких випадках — корисний та може сприяти підвищенню продуктивності й мотивувати досягати цілей. Наприклад, коли йдеться про радість від перемоги у конкурсі, то це «хороший» стрес, або ж еустрес.

На жаль, ми наразі живемо в період «поганого» стресу — дистресу, що викликає дизадаптацію, відсутність нормалізації емоційного та фізичного стану, а також чинить свій травматичний вплив як на дорослих, так і дітей. Попри те, що більшість людей з часом оговтуються від початкових симптомів, у випадку, коли стресовий фактор наявний тривалий час у будь-кого в будь-якому віці, він може призвести до розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

У дослідженнях визначено, що особи, які пережили ди­стрес, часто відчувають себе неповноцінними порівняно з іншими (Liu Y. et al., 2022).

Стрес у дітей: особливості

Зважаючи на вік та інтелектуальний розвиток, діти не можуть повною мірою висловлюватися стосовно того, що відбувається поряд з ними. Проте їх свідомість є своєрідною «губкою», яка вбирає все, що відбувається навколо — хороше чи погане, дає головному мозку завдання для переосмислення та потім спонукає до емоційної реакції у відповідь.

Стрес може «заразити» та вплинути на фізичне, емоційне, соціальне та інтелектуальне благополуччя дітей.

Варто наголосити, що стресовими для дітей можуть бути не лише травматичні події чи перебування в небезпечному середовищі, а й негативні думки або почуття про себе, зміни в їхньому організмі, схожі на початок статевого дозрівання, навчання, проблеми з друзями в школі та комунікацією, життєві зміни (наприклад переїзд чи розлучення батьків), хронічні хвороби, фінансові проблеми в сім’ї або смерть близької людини. У міру того, як діти дорослішають, перелік джерел стресу може збільшуватися.

Симптоми стресу та можливі наслідки

Коли будь-яка людина, без різниці — дорослий чи дитина, зазнає стресового впливу, у його організмі виробляються гормони — адреналін і кортизол, які готують його до невідкладних дій (реакція «бийся або біжи»). Зазвичай цей стан супроводжується низкою фізичних (поверхневим диханням, підвищеним потовиділенням, прискореним серцебиттям, головним болем, запамороченням і проблемами зі сном, блюванням, нудотою, розладами травлення, збільшенням або втратою маси тіла) та психічних (підвищеною дратівливістю і злістю, відстороненням від родини та друзів, нехтуванням обов’язками, зниженням ефективності виконання завдань або труднощами з концентрацією уваги, відчуттям смутку, плаксивістю) проявів. За відсутності належної уваги ці симптоми можуть призводити до ще більшого стресу, а в разі, коли стрес стає тривалим або хронічним — до серйозних наслідків для організму (Dhabhar F.S., 2018).

У дослідженнях встановлено, що короткочасний стрес зміцнює імунну систему, а от хронічний чинить значний вплив на імунну систему, що зрештою проявляється розвитком низки хвороб. Зокрема, уже доведено, що хронічний стрес корелює з розвитком вісцерального ожиріння, цукрового діабету II типу, атеросклерозу та метаболічного синдрому (Kyrou I. et al., 2007), а також з такими психічними розладами, як неврози, депресія і шизофренія (Salleh M.R., 2008).

Як допомогти дитині впоратися зі стресом?

Варто зазначити, що навіть, коли здається, що дитина «адаптувалася», тому що, наприклад, задає менше питань, її внутрішній психологічний стан може бути «на межі». Особ­ливо сьогодні, коли дітям доводиться стикатися з такою ненормальною подією, як війна. Тому, щоб попередити розвиток небажаних ускладнень від стресового впливу, дітям важливо вчасно надати належну психологічну підтримку та допомогти розібратися в стресовій ситуації.

Зокрема, потрібно виявити тригери (допомогти ідентифікувати та відстежувати стресові моменти та їх наслідки), проявити почуття та вислухати (у будь-якій ситуації, навіть нестресовій, кожна дитина потребує любові, часу і уваги), стати взірцем для наслідування (поділитися власним досвідом з розв’язання ситуації), сприяти позитивному мисленню, спонукати до здорового способу життя (повноцінного сну, збалансованого харчування, належної фізичної активності), заохочувати до комунікації з друзями та однолітками тощо.

Чи варто говорити про «погане»?

Від перебільшень та кричущих фактів насильства та жорстокості, під час обговорення яких імовірне виникнення різних негативних думок, що можуть лякати чи викликати відчуття провини, дітей дійсно варто убезпечити. Проте повне уникання — це не вихід із ситуації, що склалася, адже воно не дає можливості опрацьовувати травматичний досвід. І хоча діти — уразливі особистості, батькам не варто їх повністю відгороджувати від «поганих» новин та не комунікувати з ними на «незручні» теми. Адже, якщо інформація не надійде від батьків, вони можуть дізнатися про все, що відбувається, від сторонніх осіб чи з інтернету, але вже без відповідного «контролю». Тому потрібно в будь-якому разі спілкуватися з дітьми та надавати їм інформацію, але не в найдрібніших деталях, а дозовано, з урахуванням індивідуального стану дитини та поступово, даючи час на переосмислення отриманого меседжу.

Варто відмітити, що діти — це віддзеркалення дорослих. Якщо батьки зможуть показати належний приклад та будуть піклуватися про себе та стабілізацію свого емоційного стану, то й їхні діти матимуть «правильний» орієнтир.

Фармакопідтримка дітей, що зазнали впливу стресу

Вчасно діагностована проблема та підбір належного лікування — запорука того, що дитина зможе впоратися з потенційним психологічним викликом.

У разі, якщо у постраждалого, як дитини, так і дорослого, на тлі отриманого стресу фіксуються загрозливі симптоми, його потрібно скерувати на огляд до лікаря. Зокрема, йдеться про біль у грудях, який іррадіює в ліву половину тіла і триває більше 20 хв, тяжку форму задишки, ускладнення дихання, нерівномірне або прискорене серцебиття, підвищений артеріальний тиск, збільшення вираженості будь-якого виду болю та значне (>38 °С) підвищення температури тіла, розвиток неврологічних симптомів (ускладнень мови, рухів, тремтіння кінцівок тощо) або порушення свідомості, поява панічних настроїв, страхів, фобій, депресії, діарея з прожилками крові, що виникає у відповідь на стресову подію.

У разі відсутності загрозливих симптомів та підтвердження факту впливу стресових факторів для зменшення вираженості проявів наявних симптомів можуть бути рекомендовані безрецептурні препарати відповідної дії — седативні, снодійні, анксіолітики, антидепресанти рослинного походження.

Так, гліцин — засіб, що діє на нервову систему, є нейромедіатором гальмівного типу дії та регулятором метаболічних процесів у центральній нервовій системі, та може застосовуватися у дітей віком від 3 років з метою зниження психо­емоційного напруження у стресових ситуаціях.

Трава звіробою, як виявлено в дослідженнях, є потенційно безпечним і ефективним засобом для терапії дітей із симптомами депресії (Hübner W.D. et al., 2001), що, зокрема, може розвитися на тлі стресу.

Анксіолітик мебікар чинить помірну транквілізувальну (анксіолітичну) дію, знімає або знижує відчуття неспокою, тривоги, страху, внутрішнє емоційне напруження та роздратування. Окрім того, він підвищує когнітивні функції, увагу і розумову працездатність, не зумовлюючи розвиток симптоматики продуктивних психопатологічних розладів, таких як марення чи патологічна емоційна активність. У дослідженні доведено ефективність від застосування лікарського засобу, що містить мебікар, при генералізованому тривожному розладі (Chutko L.S. et al., 2010).

У результатах досліджень зафіксовано ефективність від прийому заспокійливих засобів рослинного походження, таких як:

• екстракт глоду зменшує вираженість тривоги залежно від дози і, зокрема, може бути потенційною заміною транквілізаторів для усунення цього симптому;
• ефірна олія лаванди може зумовлювати анксіолітичний і антидепресивний ефект;
• екстракт ромашки краще зменшує вираженість симптомів гострого тривожного розладу, ніж плацебо;
• екстракт меліси зумовлює виражений анксіолітичний ефект в умовах помірного стресу;
• у складі фітоекстракту липи міститься кверцетин, ізокверцитрин та рутин, які проявляють анксіолітичну та седативну активність;
• екстракт валеріани можна використовувати для підвищення якості сну та зменшення вираженості тривоги (Motti R. et al., 2021).

У наш час важливо вміти переключати фокус уваги дітей на те, що є зараз хорошого в житті попри тимчасові негаразди. Проте в разі, якщо випробувані психологічні прийоми не приноситимуть очікуваного результату, а стан дитини буде помітно погіршуватися, потрібно звернутися по медичну допомогу. Не варто боятися лікарів та ймовірної фармакопідтримки емоційного стану дитини, а слід убезпечити її від наслідків, які може спровокувати бездіяльність та ігнорування наявних симптомів.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!