Тривога і тривожні розлади: основні аспекти та принципи лікування

Що таке тривога?

Тривога є нормальною реакцією організму на стрес, якого він намагається уникнути. Ця реакція зазвичай не є патологією, оскільки виконує адаптивну функцію, сприяючи уникненню небезпеки. Періодична тривога є нормальною частиною життя. У деяких ситуаціях легкий рівень тривоги може бути корисним, адже може попередити про небезпеку. Проте тривога може бути й патологічною — дезадаптивною, такою, що заважатиме нормальному функціонуванню. Наприклад, у осіб з тривожними розладами тривога не зникає і з часом її вираженість може збільшуватися, заважаючи повсякденній діяльності (Beesdo K. et al., 2009).

Короткий огляд тривожних розладів

Тривожні розлади є найпоширенішими психічними порушеннями, які вирізняються від звичайних почуттів нервозності або занепокоєння та передбачають надмірний страх або занепокоєння. Вони уражують майже третину дорослих у певний момент їхнього життя.

Існують різні види тривожних розладів.

• Зокрема, генералізований тривожний розлад включає постійне та надмірне занепокоєння, яке заважає повсякденній діяльності. Це тривале занепокоєння та напруженість можуть супроводжуватися фізичними симптомами, такими як неспокій, відчуття нервозності або незначно вираженої втомлюваності, труднощами у зосередженні, напругою м’язів або проблемами зі сном.
• Основним симптомом панічного розладу є повторювані напади паніки, переважна комбінація фізичного та психологічного стресу. Під час нападу може відмічатися прискорене серцебиття, підвищене потовиділення, тремтіння, відчуття нестачі повітря або задуха, біль у грудях, запаморочення, непритомність, оніміння або поколювання, озноб або припливи, нудота, біль у животі, відчуття відстороненості, страх втратити контроль або померти тощо. Оскільки симптоми можуть бути досить серйозними, деякі особи, які відчувають напад паніки, можуть вважати, що у них серцевий напад або інша небезпечна для життя хвороба.
• Специфічна фобія — це надмірний і постійний страх перед певним об’єктом, ситуацією або діяльністю, яка, як правило, не є шкідливою. Пацієнти знають, що їхній страх надмірний, але не можуть його подолати. Ці страхи викликають таке страждання, що деякі люди докладають максимум зусиль, щоб уникнути того, чого вони бояться (наприклад публічних виступів, польотів або павуків).
• Агорафобія — страх опинитися в ситуаціях, коли втеча може бути складною або незручною, або допомога може бути недоступною в разі розвитку симптомів паніки. Страх є непропорційним до реальної ситуації та зазвичай триває 6 міс або довше та спричиняє проблеми у функціонуванні. Пацієнт з агорафобією відчуває цей страх у 2 або більше з наступних ситуацій: користування громадським транспортом, перебування на відкритому просторі або в закритих приміщеннях, перебування в черзі або натовпі, поза домом наодинці.
• Особа із соціальним тривожним розладом відчуває значну тривогу та дискомфорт через те, що її збентежили, принизили, відкинули або на неї дивилися зневажливо під час соціальних взаємодій. Хворі з цим розладом намагатимуться уникнути ситуації або терпіти її зі значно вираженим занепокоєнням. Типовими прикладами є надзвичайний страх перед публічними виступами, знайомством з новими людьми або споживанням їжі в громадських місцях.
• Пацієнт з тривожним розладом розлуки надмірно боїться або переживає розлуку з тими, до кого він прив’язаний. Відчуття виходять за межі тих, що відповідають віку людини, зберігаються (принаймні 4 тиж у дітей та 6 міс у дорослих) і викликають проблеми з функціонуванням. Особа з тривожним розладом при розлуці може постійно переживати про втрату найближчої людини, може не хотіти або відмовлятися виходити на вулицю чи спати поза домом або без цієї людини, або може бачити кошмари про розлуку. Фізичні симптоми дистресу часто з’являються у дітей, але симптоми можуть проявлятися навіть у осіб дорослого віку.
• Вибірковий мутизм здебільшого фіксується у дітей, але не може бути ідентифікований, поки дитина не піде до школи. Зокрема, діти з цим тривожним розладом не говорять у певних соціальних ситуаціях, де від них очікують говорити, наприклад, у школі. Вони будуть говорити вдома в оточенні найближчих родичів, але часто мовчать перед іншими.

Чому розвиваються тривожні розлади?

Причини тривожних розладів наразі достеменно невідомі, але науковці припускають, що ними може бути поєднання низки різних факторів, включно з генетичними, екологічними та психологічними чинниками.

Зокрема, ними можуть бути:

• стать (жінки хворіють частіше, ніж чоловіки (Meyer C. et al., 2000; Kringlen E. et al., 2001));
• освіта (нижчий рівень психічної захворюваності відмічається у осіб з вищою освітою);
• фінансове становище (виявлено кореляцію між незадовільним фінансовим становищем і розвитком тривожного розладу (Meyer C. et al., 2000));
• урбанізація (ті, хто проживає в сільській місцевості, менше хворіє на тривожні розлади (Vega W.A. et al., 1998));
• генетична схильність (діти батьків із принаймні 1 тривожним розладом мають значно підвищений ризик теж його мати; особливий ризик виникає для нащадків, коли хворіють обидва батьки (Beesdo K. et al., 2009);

Соматичні захворювання, такі як ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, хвороби печінки, онкологічна патологія можуть супроводжуватися тривожністю і депресією. Останні ускладнюють перебіг і результат соматичного захворювання, а також ефективність його фармакотерапії (Lee Y.B. et al., 2017). Варто нагадати, що тривожність є одним із симптомів шизофренії та біполярних розладів (Grillo L. A. et al., 2018; Du N. et al., 2017).

Для чого при тривожних розладах призначають бензодіазепіни (наприклад ГІДАЗЕПАМ IC^®)?

У наш час важливе місце у фармакотерапії тривожних станів займають бензодіазепіни, що є одними з найбільш широко призначуваних психіатричних препаратів у світі.

Цю групу лікарських засобів також можуть призначати при інших патологіях, включно з алкогольною абстиненцією, збудженням або агресією, кататонією, манією, безсонням, м’язовими спазмами, епілепсією, розладами поведінки, судомами та депривацією сну (Garakani A. et al., 2020).

Клінічна ефективність бензодіазепінів характеризується зменшенням вираженості симптомів тривоги протягом декількох днів від початку прийому ліків, а максимальний ефект розвивається на 4–5-му тиж. Бензодіазепіни слід призначати в найнижчій дозі, яка зумовлює клінічний ефект. Пацієнт має строго слідувати рекомендаціям лікаря. При цьому слід стежити за ефективністю лікування і розвитком побічних реакцій. Оскільки до препаратів бензодіазепінового ряду (наприклад гідазепаму) може розвинутися толерантність (звикання), виникає необхідність корекції дозування лікарського засобу.

Бензодіазепіни можуть проявляти як анксіолітичну активність, так і забезпечувати сприятливий профіль сну, цілком можливо приймати їх, зокрема гідазепам, для терапії пацієнтів із тривожними станами.

• Про що зазначається в інструкції до препарату Гідазепам IC^®?

Зокрема, з інструкції для медичного застосування таблеток Гідазепам IC^® можемо дізнатися, що цей засіб є представником групи похідних бензодіазепіну.

Важливо, що вказаний препарат може поєднувати анксіолітичну та активувальну дію з антидепресантною при незначних проявах побічних ефектів та низькій токсичності.

У показаннях до препарату  Гідазепам IC^® зазначено, що його застосовують як денний транквілізатор при невротичних, психопатичних астеніях, при станах, які супроводжуються тривогою, страхом (зокрема перед хірургічними втручаннями та болісними діагностичними обстеженнями), підвищеною дратівливістю, порушенням сну, а також при емоційній лабільності.

Варто відмітити, що Гідазепам IC^® вирізняється від інших бензодіазепінів наявністю вираженого активувального ефекту та слабо вираженою міорелаксантною дією, що в помірних терапевтичних дозах не провокує низку небажаних наслідків, таких як снодійний ефект чи стомлення в процесі оперантної діяльності.

• Через який час діє Гідазепам IC^®?

При пероральному застосуванні гідазепам швидко абсорбується, а його дія після прийому одноразових доз проявляється через 30–60 хв, досягаючи максимуму протягом 1–4 год з подальшим поступовим послабленням.

Біологічна доступність достатньо висока. Окрім того, він сумісний з іншими психотропними, снодійними та протисудомними препаратами. Зокрема, Гідазепам IC^® потенціює дію фенаміну, 5-окситриптофану та посилює дію алкоголю, снодійних препаратів, нейролептиків, наркотичних анальгетиків.

Як прийом бензодіазепінів, зокрема препарату Гідазепам IC^®,  діє на серце?

У численних популяційних дослідженнях зазначено психоемоційний стрес як важливий фактор ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Найбільш несприятливий ефект зумовлює хронічний вплив стресорів, що призводять до стану тривалої психоемоційної напруженості, підвищеної тривоги, фізичного й психічного дискомфорту та депресії (Мавродій В.М., 2023).

Тривожні розлади визначаються як «психосоціальний фактор ризику ішемічної хвороби серця», хоча роль тривоги незалежно від депресії залишається суперечливою. Виявлено, що у пацієнтів із серцево-судинними розладами підвищена поширеність тривожних розладів порівняно із загальною популяцією, а також показники тривожних розладів протягом життя. Зокрема, генералізований тривожний розлад у амбулаторних хворих асоціюється з підвищеним ризиком розвитку серйозних кардіологічних порушень, а панічний розлад асоціюється з ризиком розвитку ішемічної хвороби серця у жінок у період постменопаузи. Повідомлялося, що у пацієнтів з інфарктом міокарда та супутньою тривогою кількість ускладнень зростає на 36%, а смертність — на 47% (Zwas D.R. et al., 2020).

У дослідженнях зафіксовано, що ризик смерті й госпіталізації був нижчим у пацієнтів із захворюваннями серця, які отримували низькі та помірні дози бензодіазепінів, одним із представників яких є Гідазепам IC  порівняно з тими хворими, що не отримали ці ліки (Wu C.K. et al., 2014).

Бензодіазепіни, зокрема Гідазепам IC, можуть впливати на артеріальний тиск, тому рекомендуються як додаткове лікування аномалій артеріального тиску у пацієнтів з генералізованим тривожним розладом (Fontaine R. et al., 1982). У рандомізованому дослідженні вони були ефективні для терапії лабільної артеріальної гіпертензії (Mabadeje A.F. et al., 1989). Додаткове застосування бензодіазепінів при артеріальній гіпертензії привело до загального поліпшення стану, зниження артеріального тиску, тривожності, стомлюваності й депресії (Matsuo H. et al., 1992).

Загалом низькі й помірні дози бензодіазепінів, до яких належить препарат Гідазепам IC, чинять потенційну позитивну дію на серце, через що їх можна застосовувати при безсимптомному перебігу ішемії міокарда, стенокардії, артеріальній гіпертензії та хронічній серцевій недостатності, особливо у пацієнтів із супутньою тривогою (Starcevic V., 2022; Мавродій В.М., 2023).

У контексті вищенаведеної інформації можна підсумувати, що тривожні розлади — небезпечні патологічні стани з численними небажаними наслідками, зокрема для серцево-судинної системи. Проте при своєчасній та раціональній терапії, що зокрема включає прийом бензодіазепінів, можна уникнути розвитку низки потенційних ускладнень та покращити якість життя пацієнтів.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
за матеріалами www.psychiatry.org, www.drlz.com.ua

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!