Паразитарні ураження у дітей: допоможемо батькам пройти квест

Основне про педикульоз

Педикульоз — захворювання, спричинене зараженням вошами — паразитами, які живляться кров’ю та «заселяють» волосисті ділянки тіла людини. Зокрема, наразі у багатьох розвинених країнах відмічають зростання захворюваності на педикульоз, спричинений головними вошами (Pediculus humanus capitis), особливо серед дітей (у більшості дівчат) шкільного віку, незважаючи на поліпшення гігієнічних умов та появу нових методів лікування. Пік захворюваності зазвичай досягає максимуму під час повернення до школи восени після літніх канікул.

Педикульоз має в основному безсимптомний перебіг. Провідним побічним проявом є свербіж волосистої частини голови, переважно у скроневій і потиличній ділянках, що посилюється увечері та вночі і зазвичай виникає внаслідок розвитку сенсибілізації до слини вошей та призводить до розчісувань та вторинних інфікувань (Baghdadi H.B. et al., 2021). Окрім свербежу, можуть відмічати лоскіт або відчуття, що щось ворушиться у волоссі, дратівливість, безсоння, появу виразок на голові, викликаних розчісуваннями, тощо. Варто зауважити, що попри місцевий дискомфорт, головні воші можуть стати переносниками таких небезпечних інфекційних захворювань, як епідемічний висипний тиф, зворотна лихоманка та хвороба Вернера — Гіса (Badiaga S. et al., 2012).

Оскільки воші — повзаючі комахи, то для того, щоб вони потрапили на голову іншої людини, потрібен доволі близький та тривалий контакт («голова до голови») з волоссям зараженої людини. Такий контакт особливо поширений у дитячих колективах. Воші можуть також передаватися з одягом, під час спільного використання гребінців, щіток, перук або рушників, на ліжку, дивані, подушці чи килимі, з якими контактувала інфікована людина (Bragg B.N. et al., 2023).

Визначити наявність вошей або гнид можна за допомогою візуального огляду, використовуючи збільшувальне скло та яскраве світло. Варто зазначити, що живі воші доволі важко помітити, адже вони уникають світла та швидко рухаються по волоссю. Окрім того, вони дуже маленькі — розміром із зерна кунжуту, переважно блідого сірого або коричневого кольору, що робить їх майже непомітними на тлі волосся. А от яйця комах — гниди, що виглядають як маленькі білі або жовто-коричневі цятки та частіше розташовані за вухами або на шиї, при розчісуванні на світлі можна доволі швидко ідентифікувати. На відміну від лупи чи частинок бруду, які легко струшуються, гниди міцно прикріпляються до волосся.

Методи боротьби з педикульозом

Раніше вошей здебільшого видаляли механічним способом, голивши уражені ділянки або фізично вичісуючи густим гребінцем. Наразі вичісування голови рекомендується одночасно з терапією лікарськими засобами. Схвалені Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами США (Food and Drug Administration — FDA) засоби для лікування головних вошей включають безрецептурні препарати в різних формах випуску — шампуні, креми, лосьйони тощо. Вони здатні діяти у 2 напрямках — викликати параліч вошей (нейротоксичність) або ж їх загибель (Bragg B.N. et al., 2023).

За відсутності загрозливих симптомів* фармацевт може порадити лікування інсектицидними засобами, що можуть містити бензилбензоат або перметрин, всіх уражених осіб та санітарну обробку особистих речей і помешкання, з подальшим суворим дотриманням правил особистої гігієни.

За наявності на шкірі пошкоджених та інфікованих ділянок необхідно обирати протипедикульозний лікарський засіб з найменшою подразливою дією. А за наявності відкритих ран та гострих запальних процесів шкіри голови від їх застосування потрібно відмовитися повністю.

Можливою потенційною альтернативою синтетичним педикулоцидам можуть стати ефірні олії — вербенова, корична, евкаліптова, миртова, лавандова, чайного дерева, м’ятна, орегано, анісова та чебрецева. Вони багаті на сполуки анетолу, 1,8-цинеолу, коричного альдегіду, р-цимену, евгенолу, линалоолу, лимонену, пулегону, терпинен-4-олу та тимолу, що мають потужний інсектицидний потенціал (Candy К. et al., 2020).

Протипедикульозні лікарські засоби необхідно наносити на чисте волосся, а після обробки вичісувати густим гребінцем (відстань між зубцями 0,2–0,3 мм) від самого кореня волосся загиблих вошей і гнид. Гребінці та щітки після вичісування слід промивати вищезгаданими лікарськими засобами. Важливо пам’ятати, що доступні лікарські засоби можуть вбити паразитів, але не знищити їх яйця. Тому для повної ерадикації вошей здебільшого рекомендується повторне лікування через 7–10 днів після першої обробки (Bragg B.N. et al., 2023). Для попередження розвитку у вошей резистентності до протипедикульозних засобів та для максимально ефективного результату перевагу варто надавати комбінованим препаратам.

Небезпека гельмінтозів та як з ними боротися

Гельмінтози — ще одна доволі поширена група паразитарних інфекцій у світі, зокрема серед дітей та молоді (Lapat J.J. et al., 2024). Причинами інфікування є анатомо-фізіологічні особ­ливості травної системи дітей та підлітків, нехтування правилами особистої гігієни, вживання заражених паразитами продуктів, низький соціальний та економічний рівень сім’ї, систематичне відвідування організованих колективів (садочки, школи), проживання в гуртожитках тощо (Al Amin A.S.M. et al., 2023).

Найбільш поширеними гельмінтозами серед дітей є ентеробіоз та аскаридоз:

• перебіг аскаридозу (інвазії аскаридами) здебільшого безсимптомний, за винятком ймовірної затримки росту та гіпотрофії. Можливі прояви — біль у животі, здуття, нудота, блювання, анорексія, періодична діарея, легко сплутати з такими при шлунково-кишкових розладах. Якщо кількість личинок аскарид, що проходитимуть через легені, буде знач­ною, може розвиватися симптоматика пневмоніту та еозинофілії (синдром Леффлера), для яких характерні хрипи, задишка, кашель, кровохаркання та значне підвищення температури тіла. У разі суперінфекції дорослі черв’яки можуть мігрувати до трубчастих структур, таких як жовчні протоки та підшлункова залоза, викликаючи холецистит, холангіт, панкреатит, непрохідність тонкої кишки, заворот, апендицит тощо. Діти більш сприйнятливі до ускладнень, ніж дорослі (de Lima Corvino D.F. et al., 2023);
• основними скаргами при інвазії гостриками (ентеробіозі) є свербіж періанальної ділянки (здебільшого в нічний час) та неспокійний сон. Ентеробіоз корелює з розвитком жіночих сечостатевих інфекцій, хронічної водянистої діареї, дерматиту та хронічного болю в животі. А блокування просвіту сліпого відростку гостриками може призвести до апендициту (Rawla P. et al., 2023).

При гельмінтозах рекомендованими безрецептурними лікарськими засобами є препарати на основі пірантелу, що призводить до нейром’язової блокади чутливих до нього статево­зрілих та статевонезрілих форм аскаридів та гостриків, та левамізолу, який спричиняє деполяризуючий нейром’язовий параліч нематод**. Потенційним альтернативним способом боротьби з гельмінтами є споживання гарбузового насіння (Dotto J.M. et al., 2020).

Профілактика паразитарної патології

Попередити розвиток педикульозу можна, уникаючи прямого контакту «голова до голови», спільного носіння одягу та використання засобів догляду, зокрема, гребінців, рушників тощо. Так, Центр із контролю та профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) радить утриматися від спільного користування головними уборами та аксесуарами для волосся, щоб максимально знизити ризик передачі. Не варто також користуватися предметами побуту, з якими нещодавно контактувала хвора на педикульоз людина. Перед використанням слід випрати при високій температурі одяг і постільну білизну зараженої особи та випрасувати її. Якщо немає змоги випрати, потенційно заражені речі можна залишити закритими в герметичному поліетиленовому пакеті на 2 тиж на карантин.

Що стосується гельмінтозів, то Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) з метою зниження глобального тягаря захворюваності в ендемічних районах рекомендує лікарям призначати профілактичну хіміотерапію (дегельмінтизацію) або періодичне введення антигельмінтних препаратів особам груп ризику, зокрема, із застосуванням препаратів альбендазол або мебендазол 1 раз на рік або 1 раз на 2 роки в рекомендованих дозах*** для дітей віком 1–14 років.

Не слід забувати й про такі звичні речі, як часте миття рук, утримання приміщень у чистоті, ретельне кип’ятіння продуктів, особливо м’яса, та води, ретельне миття овочів та фруктів, що споживатимуться сирими, та уникання місць потенційного поширення паразитів (наприклад забруднених водойм та купання в них).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!