Йододефіцитні захворювання: проблема, яку можна попередити

У сучасну прогресивну епоху життя людей зазнає значних змін, зокрема, трансформації відзначають в моделях харчування, коректність яких у деяких випадках викликає занепокоєння. Так, сучасні дієтичні тенденції, що включають більш часте використання ультраоброблених харчових продуктів та перехід до рослинних молочних альтернатив, зумовлюють недостатнє надходження йоду в організм¹. Як повідом­ляється, третина населення світу має нестачу йоду (Lisco G. et al., 2023), а понад 1 млрд — наслідки цього дефіциту (Hatch-McChesney A. et al., 2022). Щоб популяризувати серед населення знан­ня про роль цього важливого мікроелемента та попередити небажані наслідки для здоров’я, які можуть спіткати при недостатності його споживання, щороку 21 жовтня у світі відзначається Всесвітній день йододефіциту.

Йод і здоров’я: який зв’язок?

Йод є одним із найважливіших мікроелементів для підтримки здоров’я людини, що бере участь в синтезі гормонів щитоподібної залози — тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3), які відповідають за ріст, розвиток, репродуктивні функції та низку метаболічних процесів в організмі², включаючи синтез білка та ферментативну активність, розвиток скелета та центральної нервової системи у плода і немовлят. Йод також відіграє важливу роль у формуванні імунної відповіді та може чинити сприятливий вплив на дисплазію молочної залози та фіброзно-кістозну хворобу молочної залози.

В організмі здорової дорослої людини на постійній основі міститься близько 15–20 мг йоду, 70–80% з якого — у щитоподібній залозі. Добова потреба організму людини у йоді залежить від віку: у дітей — 90–150 мкг, у дорослих — 150 мкг, при цьому слід враховувати додатково до норми відповідно до фізичної активності та фізіологічного стану — вагітним +200 мкг, жінкам, які годують грудьми, +100 мкг йоду⁵.

Споживання йоду у дозі нижче 10–20 мкг/добу може призводити до низки йододефіцитних розладів, включаючи зоб, гіпотиреоз, інтелектуальні порушення, репродуктивні розлади, зниження виживаності дітей та різні ступені аномалій росту та розвитку. Зокрема, у вагітних дефіцит йоду може спричинити серйозні порушення нервової системи та затримку росту плода, а також викидні і мертвонародження, тяжкий внутрішньоутробний дефіцит йоду може викликати серйозні порушення нервової системи (наприклад кретинізм). Хронічний йододефіцит корелює із підвищеним ризиком розвитку фолікулярної форми раку щитоподібної залози (Levie D. et al., 2019).

Історичні передумови та актуальність йододефіциту

Історично дефіцит йоду був значно поширеним патологічним станом у більшій частині Європи. Так, симптоматика ендемічного зобу та когнітивних порушень, зумовлених недостатністю споживання цього мікроелементу, згадується ще в манускриптах часів Римської імперії та Середньовіччя. Повідомляється, що раніше майже половина дітей народжувалися із зобом, а майже у кожного двадцятого немовляти відмічали тяжку інтелектуальну відсталість (кретинізм). Особливо актуальною ця проблема була для жителів гірських районів¹. Попри те що ще в давні часи люди спостерігали значне зменшення розміру зобу у тих, хто споживав значну кількість морських водоростей, знадобилося більше тисячі років, щоб зрозуміти істинну причину цього зв’язку.

У 1820-х роках швейцарський лікар Жан-Франсуа Коінде (Jean-Francois Coindet) першим припустив, що історично описане зменшення розміру зоба після вживання морепродуктів пов’язане з високим вмістом йоду в ньому. Роками пізніше численні наукові дослідження повністю довели висловлену науковцем гіпотезу (Lisco G. et al., 2023). Французький науковець Жан Батіст Буссенго (Jean Baptiste Dieudonné Boussingault) став першим, хто у 1833 р. припустив, що споживання йодованої солі може допомогти виправити ситуацію з йододефіцитом. Варто зауважити, що батьківщина лікаря Коінде — Швейцарія, стала першою країною, яка у 1922 р. на державному рівні запровадила йодування харчової солі, довівши з часом ефективність цих заходів з метою запобігання поширеності йододефіцитних розладів¹.

Попри сучасні глобальні заходи профілактики, йодо­дефіцит продовжує залишатися поширеною проблемою в Європейському регіоні, що призводить до низки небажаних наслідків: від потенційного негативного впливу на центральну нервову систему на ранніх стадіях життя до підвищеного ризику розвитку зоба, вузлів щитоподібної залози та гіпертиреозу у дорослих та людей похилого віку¹. Найбільш чутливими до йододефіциту є жінки репродуктивного віку, оскільки новонароджені з дефіцитом йоду в утробі матері мають високий ризик незворотних розумових порушень, а також жінки, які годують дітей грудним молоком, оскільки воно може бути єдиним джерелом йоду для немовляти протягом перших 6 міс життя².

У 1990 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнала, що дефіцит йоду є провідною причиною вродженої розумової відсталості, а з майже 30% населення світу, що живуть у ендемічних по відношенню до йоду регіонах, у 500–850 млн виявляють зоб². Через зміни в харчуванні та способі життя (зокрема зменшення споживання молока та молочних продуктів, перехід на альтернативні рослинні молокозамінники, особливо серед жінок), варіативність національних правил йодування солі та відсутність розуміння раціональності йодного харчування, прогрес у оптимізації споживання йоду може регресувати¹.

Що стосується українців, то йодний статус нашої держави, на жаль, дотепер залишається одним із найнижчих у регіо­ні Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) Європи та Центральної Азії (ЄЦА), а використання йодованої солі залишається найнижчим серед країн регіону. Зокрема, дані 2021 р. свідчать про те, що українські жінки репродуктивного віку продовжують відчувати йодний дефіцит, і лише близько п’ятої частини домогосподарств споживають достатню кількість йодованої солі².

Способи профілактики йододефіциту

Повідомляється, що близько третини населення світу проживає в районах, де природні джерела йоду є недостатніми, а отже, потребує постійного йодного втручання².

Попри збагачення щоденного раціону йодовмісними продуктами (морепродуктами, морською рибою, ламінарією, яйцями, молоком, яловичиною, волоськими горіхами), провідною рекомендацією з профілактики дефіциту йоду в організмі є споживання йодованої солі.

Проте не все так просто, як здається на перший погляд. Йодована сіль значно зменшила поширеність йододефіциту у світі³. Виявляється, ще майже третина населення планети, що живе в географічних районах з дефіцитом йоду, попри збалансованість харчування, не може покрити базові потреби в йоді для дорослих та забезпечити адекватне надходження цього мікроелементу. Найвищому ризику розвитку йододефіциту піддаються й ті, хто не вживає достатню кількість йодованої солі, вагітні (потреби в йоді у вагітних зростають до 220 мкг/добу), вегани та люди, які їдять мало або взагалі не вживають молочних продуктів, морепродуктів і яєць, жителі ендемічних по відношенню до йоду регіонів, ті, хто вживає продукти, що містять гойтрогени (речовини, що містяться в хрестоцвітих овочах і соєвих продуктах, які можуть перешкоджати виробленню тиреоїдних гормонів) (Levie D. et al., 2019).

Тому людям, які живуть у ендемічних районах, а також тим, у кого існують обмеження у споживанні йодовмісних продуктів, ВООЗ, Американська асоціація щитоподібної залози та Американська академія педіатрії рекомендують додатково приймати препарати йоду для досягнення рекомендованих норм споживання. Рекомендації ВООЗ також включають грудне вигодовування до віку 24 міс у поєднанні з прикормом, збагаченим йодом, для дітей віком 7–24 міс⁴.

Варто зазначити, що в Україні, де після аварії на Чорнобильській атомній електростанції йодна профілактика не використовувалася, різко зросла захворюваність на рак щитоподібної залози серед дітей та підлітків⁴, на противагу дітям з ендемічних районів, які додатково споживали препарати йоду, і це чинило позитивний вплив на їх фізичний і розумовий розвиток і знижувало смертність із незначними та тимчасовими побічними ефектами (Angermayr L. et al., 2004).

З огляду на наведені результати зарубіжних та вітчизняних досліджень, обґрунтованим вибором з метою профілактики та усунення дефіциту йоду є додатковий прийом монопрепаратів йоду, що може абсорбуватися в організмі у формі солей — йодидів, накопичуючись в щитоподібній залозі, а також у позаклітинній рідині та у молочних залозах (Lisco G. et al., 2023).

У складі лікарських засобів йод здебільшого представлений у формі йодиду натрію або калію. Як показало дослідження, краще засвоюється йодид калію (більше 96%) (Aquaron R. et al., 2002), що потенційно вказує на ефективність застосування при йододефіциті препаратів, що його містять.

Варто підкреслити, що дефіцит йоду є однією з найпоширеніших причин порушення когнітивного розвитку, яким можна запобігти ². Своєчасна діагностика йодного статусу та належна корекція за потреби, у тому числі за допомогою лікарських засобів, можуть попередити розвиток низки небажаних розладів, зумовлених йододефіцитом.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!