Обережно: слизько!

Падіння та їх наслідки

Пошкодження організму, зумовлене раптовим впливом на організм людини зовнішніх чинників, у результаті чого порушується її фізіологічний стан, називають травмою, а її наслідки — пораненнями. Травми є основною причиною захворюваності та смертності пацієнтів віком до 35 років і 6-ю за значимістю причиною смерті у всьому світі (Simon L.V. et al., 2023). Протягом життя кожна людина може зазнавати різних видів травм, які не обмежені щодо віку, статі, соціально-економічного статусу, раси, етнічного походження чи сексуальної орієнтації. До травмувань можуть призвести необережність чи неуважність, нехтування правилами безпеки, нещасні випадки, небезпечні ситуа­ції та події (Center for Substance Abuse Treatment (US), 2014; Dumovich J. et al., 2022).

Так, вуличні травми пов’язані із нещасними випадками в міському або природному середовищі, зокрема, падіннями, які, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), є 2-ю провідною причиною смерті від ненавмисних травм у всьому світі. Для них характерна певна сезонна кореляція: взимку, порівняно з іншими порами року, зростає кількість травмувань, пов’язаних з падіннями на відкритому повітрі, здебільшого через несприятливу погоду — ожеледицю, сніг, дощ тощо (Kakara R.S. et al., 2021). Згідно з дослідженням, через сковзання на крижаній поверхні кожні 3,5 людини з 1000 отримали травми, половину з яких становили переломи (Chuansi Gao et al., 2004). Окрім «поганих» погодних умов, підвищувати ризик падінь може також тривале перебування в приміщенні в прохолодну пору року, потенційним наслідком чого є знижена фізична активність, яка призводить до зниження м’язової сили, розвиток сезонних афективних розладів через недостатнє освітлення та ізоляцію, спотикання через знижений рівень природного освітлення, погіршення зору та труднощі з ходою та рівновагою (особливо у людей похилого віку), прийом ліків, що порушують координацію, тощо (Kakara R.S. et al., 2021).

Легкі травми — не привід не лікуватися!

Легкі¹ травми м’язів і опорно-рухового апарату, як-от розтягнення та забої, що можуть виникнути й під час падінь, складають більшість травм, у тому числі пов’язаних зі спортом (Lionberger D.R. et al., 2010).

• Забій (забиття) — травма шкірного покриву без порушення його цілісності, яку можна отримати при падінні, є результатом прямої тупої травми м’язових волокон, що спричиняє пошкодження структури та функції м’яза (Lionberger D.R. et al., 2010). Травмоване місце стає набряклим, болючим, синюшним (через розрив великих судин під шкірою накопичується кров — гематоми), може виникати помірне обмеження руху ураженої ділянки².
• Розтягнення — поширені травми, які, як правило, можуть відмічатися в поверхневих м’язах, які перетинають два суглоби (SantAnna J.P.C. et al., 2022). Вони можуть виникати через рухи в невластивий для суглоба напрям і рухи в суглобі, що перевищують його фізіологічний об’єм, та характеризуватися такими проявами, як різкий місцевий біль на фоні порушення рухливості суглобів².

Найпоширенішими розтягненнями є травми гомілковостопного суглоба, пошкодження якого зазвичай виникають у результаті інверсійної травми зі стопою в певному ступені підошовного згинання та включають ураження бічних структур щиколотки. Крім негайної появи болю, набряку та втрати рухливості суглоба, повідомляють, що у близько 70% випадків після бокового розтягнення зв’язок гомілковостопного суглоба може виникнути його хронічна нестабільність із повторюваними розтягненнями зв’язок і залишковим відчуттям стиснення (Bleakley C.M. et al., 2007).

Фармакотерапевтичний алгоритм

Надання допомоги при травмах м’язів або будь-яких травмах м’яких тканин проводиться за принципом PRICE:

• Protection — захист;
• Rest — відпочинок;
• Ice — лід;
• Compression — стиснення;
• Elevation — підняття (SantAnna J.P.C. et al., 2022).

Якщо пошкодження незначне, першочергово необхідно обмежити рухову діяльність пошкодженої ділянки тіла (P), щоб захистити від подальших пошкоджень, та забезпечити їй спокій (R)².

У разі поверхневих ран та подряпин рану слід про­дезінфікувати. Невеликі подряпини і порізи необхідно промити водними антисептичними розчинами за допомогою ватного або марлевого тампону, або, за їх відсутності, чистою водою з милом та накласти стерильну пов’язку (за наявності — бажано з антисептиком). Якщо обробка рани проведена належним чином, у подальшому з метою прискорення загоєння рани можуть бути рекомендовані місцеві антисептики та дезінфікуючі засоби, топічні антибактеріальні препарати та ранозагоювальні засоби для місцевого застосування³.

Для того щоб зменшити біль та запальні явища, рекомендується прикласти до травмованого місця холод (I)².

Варто зауважити, що кріотерапія (прикладання льоду) є одним із найпоширеніших терапевтичних методів, що використовується для надання негайної медичної допомоги при гострих пошкодженнях м’яких тканин, що, як вважається, виявляє знеболювальний ефект та може пришвидшувати процес одужання (Bleakley C.M. et al., 2007).

Припинити крововилив у м’які тканини можна шляхом накладання пов’язки або джгута (C)² (стискання має бути достатньо тугим, але таким, щоб не порушувати при цьому циркуляції крові³).

Опісля необхідно підняти уражену ділянку тіла (E)².

За необхідності, якщо процес загоєння травмованої ділянки після надання першої допомоги проходить без ускладнень (у випадку травмування більше 2 діб тому), для полегшення процесу одужання фармацевт може радити топічні лікарські засоби симптоматичної дії³. Варто відзначити, що лікарські засоби для місцевого застосування можуть швидко досягати місця призначення, скорочувати час, протягом якого препарат чинить терапевтичний ефект, і уникати несприятливих наслідків накопичення ліків в інших тканинах (Zhao L. et al., 2024).

Терапевтичний акцент у симптоматичному лікуванні поверхневих травм робиться на топічні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (Lionberger D.R, et al., 2010), які необхідно наносити тільки на інтактні ділянки тіла, ретельно уникаючи потрапляння на пошкоджені ділянки або поверхню рани, а також на слизові оболонки, щоб уникнути додаткового подразнення³.

У дослідженнях продемонстровано, що НПЗП ефективно сприяють зменшенню вираженості болю та запалення, покращують функціональність та дозволяють швидше повернутися до нормальної активності після отриманої травми (Lionberger D.R. et al., 2010). Окрім того, НПЗП можуть значно знижувати кількісні показники ураження скелетних м’язів людини (O’Grady M. et al., 2000), і навіть при короткочасному застосуванні зменшувати вираженість клітинної запальної реакції без розвитку побічних ефектів на процес загоєння (Mishra D.K. et al., 1995).

За наявності набряків та з метою прискорення процесу розсмоктування гематом можуть рекомендуватися місцеві антитромботичні засоби та ангіопротектори³.

Зокрема, як показано, м’язові травматичні гематоми (синці), як правило, є доброякісними і, незважаючи на біль, піддаються лікуванню за допомогою місцевих венотоніків (Davis D.D. et al., 2023).

При вираженому больовому синдромі першостільник може запропонувати прийом системних анальгетиків та НПЗП, прийом яких без огляду лікаря може здійснюватися до 3 днів³.

У випадку серйозного травмування або у разі погіршення стану (наявності гною, почервоніння і набряку прилеглих ділянок шкіри, підвищення температури тіла тощо) на фоні рекомендованої підтримувальної терапії постраждалого потрібно скерувати до лікарні³.

Насамперед — безпека

Попри сучасні фармакотерапевтичні можливості, не варто нехтувати заходами безпеки. Адже будь-який патологічний розлад краще попередити, ніж займатися його лікуванням. Тому в межах фармацевтичної опіки, щоб уникнути або принаймні знизити ризик травмувань на вулиці, першостільник має завжди радити своїм відвідувачам дотримуватися обережності під час ходьби, не поспішати, ходити маленькими кроками, бути уважними на дорозі (особ­ливо за «поганої» погоди), обирати зручне взуття з рельєфною підошвою (або ж використовувати зимові накладки на взуття, якщо на вулиці ожеледиця), використовувати тростини чи палиці зі спеціальними наконечниками, при відчутті нестабільності на льоду (актуально для людей літнього віку) тримати руки вільними, щоб підтримувати рівновагу^2, тощо.

Як бачимо, зимові травми можуть значно ускладнити життя. Проте дотримуючись правил безпеки та знаючи, як діяти в разі нещасного випадку, можна уникнути багатьох неприємностей.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!