Як фармацевтам захистити свої права у трудових відносинах із роботодавцями?

ПЕРЕВИЩЕННЯ НОРМ РОБОЧОГО ЧАСУ

На жаль, бувають ситуації, коли фармацевтам під час прийому на роботу обговорюються одні норми робочого часу, наприклад, 2 дні роботи і 2 вихідних, а на практиці їх «просять» працювати майже протягом тижня без цих вихідних. Згідно зі ст. 50 КЗпП, нормальна тривалість робочого тижня не може перевищувати 40 год. Однак у період воєнного стану певні норми КЗпП не діють і регулюються Законом № 2136.

Згідно зі ст. 6 цього закону, роботодавцям дозволяється встановлювати 5-денний або 6-денний робочий тиждень та визначати час початку і закінчення щоденної роботи (зміни).

Нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 год на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Тобто 12-годинний робочий день при 5-денному робочому тижні або 10 год при 6-денному робочому тижні.

Тому запровадження 15-годинного робочого денного графіка є порушенням і згідно зі ст. 106 КЗпП порушенням є робота понад встановлений графік без відповідної компенсації. Наприклад, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Якщо норми законодавства порушуються, то слід вимагати офіційного графіка, який відповідає нормам закону № 2136. Якщо ж змушують працювати понаднормово без оплати — фіксувати порушення (наприклад фото табелів робочого часу, повідомлення в месенджерах від керівництва).

У разі невиплати компенсації за понаднормову працю можна подати скаргу до Державної служби України з питань праці (ДСУП) або до суду.

ПРИМУСОВЕ ПЕРЕВЕДЕННЯ В ІНШУ АПТЕКУ

Наші читачі повідомляли про випадки, коли їх змушують у свій вихідний день йти працювати в інший аптечний заклад на заміну іншого працівника.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, використання примусової праці забороняється, а ст. 71 КЗпП встановлюється заборона роботи у вихідні дні. Однак на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених ст. 43 Конституції України, та призупиняється дія ст. 71 КЗпП.

Ст. 3 закону № 2136 передбачено, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії) і якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я.

Проте таке переведення можливе лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу для життя чи нормальних життєвих умов людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. В інших випадках роботодавцям забороняється вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором або будь-яке примусове залучення до роботи без згоди працівника (ст. 31 КЗпП).

Тому фармацевтам у разі примусу доцільно вимагати надання офіційного наказу, де зазначені підстави та умови роботи в інший день або в іншій аптеці.

ПРИХОВУВАННЯ РЕАЛЬНОГО РІВНЯ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Як відомо, ст. 265 КЗпП передбачено, що юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків. Розмір штрафу визначається у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку І–ІІІ груп, застосовується попередження.

Водночас згідно із законом № 2136, на період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення вищезгаданого порушення, штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, не застосовуються.

Для захисту своїх прав варто вимагати офіційного оформлення усіх виплат у трудовому договорі. У цьому випадку при невиплаті належних коштів можна звертатися до ДСУП та Державної податкової служби України.

ЗАБОРОНА ЙТИ НА ЛІКАРНЯНИЙ

Інколи роботодавці забороняють працівнику у разі захворювання скористатися лікарняним, погрожуючи звільненням. Це порушує норми ст. 49 Конституції України, якими гарантується, що кожен має право на охорону здоров’я. Також це порушує положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким визначаються надання допомоги з тимчасової непрацездатності та тривалість її виплати.

Тому в разі тиску з боку роботодавця слід зафіксувати його відмову від лікарняного у письмовій формі (електронні листи, повідомлення в месенджерах).

Стосовно звільнення, то законом № 2136 допускається на період дії воєнного стану звільнення працівника за ініціативою роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, крім відпустки у зв’язку з вагітністю й пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

ВИСНОВКИ

Знання своїх прав є головним інструментом у боротьбі за гідні умови праці. Фармацевти, які усвідомлюють свої законні гарантії, можуть ефективніше протидіяти порушенням і захищати власні інтереси. Роботодавці часто сподіваються на мовчазну згоду працівників, проте активна позиція, фіксація порушень і звернення до відповідних органів здатні змінити ситуацію.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!