Парадоксальність головного болю: особливості фармдопомоги

Що фармацевту варто знати про головний біль?

Головний біль (цефалгія) — патологічний симптом, що може бути первинним (мігрень, головний біль напруги та кластерний голов­ний біль) та виникати вторинно на тлі інших захворювань або розвиватися внаслідок застосування деяких ліків. Окрему групу становить головний біль, асоційований з нейропатією, болем у зоні обличчя та іншими; який виникає через пошкодження нер­вів та такий, що не підходить під симптоми первинного або вторинного головного болю¹.

Соціально-економічний тягар головного болю є значним. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), майже половина дорослого населення хоча б раз на рік відмічає головний біль, майже половина з них виявляє його періодичні прояви, а близько 4% пацієнтів стикається з цим симптомом протягом ≥15 днів щомісяця.

Найбільш поширеними є первинний головний біль — головний біль напруги (інтенсивний, стискаючий), кластерний (характеризується виснажливим значно вираженим болем та проявами збудження) та мігренозний (періодичний головний біль середнього та тяжкого ступеня, що часто пов’язаний з ураженням вегетативної нервової системи). Попри те що прояви кожного з цих патологічних розладів збігаються, існують й певні відмінності. Зокрема, при мігрені може розвиватися нудота, блювання, чутливість до світла та звуку. Проте, на відміну від однобічної міг­рені, головний біль напруги виникає з обох боків голови. А от почервоніння очей і сльозотеча, закладеність носа або нежить можуть супроводжувати кластерний головний біль (Bigley G.K. et al., 1990; Mier R.W. et al., 2018; Gavazova E.Z. et al., 2022).

Терапевтичний менеджмент головного болю

Попри те що у більшості випадків голов­ний біль виникає внаслідок доброякісних станів, він може також бути раннім проявом потенційно серйозного розладу, тому потребує значної уваги та багатогранного терапевтичного підходу із залученням лікарів різних спеціальностей та фармацевтів.

Першим кроком у лікуванні головного болю є виявлення будь-яких станів здоров’я, які можуть його спричиняти¹.

• Так, лікування першої лінії гострого головного болю напруги включає застосування анальгетиків-антипіретиків, а також нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (Gavazova E.Z. et al., 2022).
• Лікування головного болю (мігрені) передбачає багатогранний підхід, спрямований на зменшення вираженості симптомів (невідкладне лікування), запобігання нападам завдяки низці профілактичних стратегій та модифікації способу життя (нормальному режиму сну та харчування, боротьбі зі стресом, зменшенню маси тіла, регулярній фізичній активності, уникненню багатолюдних, затемнених, занадто холодних, вітряних або жарких місць) з урахуванням індивідуальних тригерів і потреб пацієнта (Gavazova E.Z. et al., 2022; Pescador Ruschel M.A. et al., 2024). В останніх рекомендаціях² щодо гострого фармакологічного лікування мігрені до переліку препаратів для невідкладної терапії включені безрецептурні анальгетики-антипіретики, НПЗП та триптани². Для профілактики мігрені можуть призначатися топірамати, онаботулінічний токсин А, моноклональні антитіла, гепанти та дитани (Koonalintip P. et al., 2024).
• Провідним лікуванням епізодів гострого кластерного головного болю є вдихання 100% кисню протягом 15 хв. Для профілактики кластерних нападів може призначатися верапаміл, препарати літію, мелатонін, стероїди тощо. Нові методи лікування кластерного головного болю пов’язані з геном кальцитоніну та включають застосування пептидних моноклональних антитіл (Gavazova E.Z. et al., 2022).

Щоб впоратися зі стресом, викликаним будь-яким видом головного болю, хворому може бути рекомендована психотерапія (біо­логічний зворотний зв’язок, навчання релаксації, медитація та когнітивно-поведінкова терапія)¹ (Fischer M.A. et al., 2023).

Що може порадити фармацевт?

За оцінкою експертів ВООЗ, потреби пацієнтів із головним болем не задовольняються повністю, незважаючи на вищевказані варіанти лікування. У цьому контексті допомогти можуть фармацевти, які відіграють важливу роль у контролі самолікування та забезпеченні ефективного та безпечного застосування ліків, зокрема при головному болю. У дослідженнях виявлено потенційну ефективність фармдопомоги у зниженні частоти епізодів головного болю, поліпшенні схем терапії та підвищенні якості життя пацієнтів (Gavazova E.Z. et al., 2022).

Фармдопомога при головному болю, яку може порекомендувати першостільник, включає застосування безрецептурних знеболювальних лікарських засобів³, значний вибір яких представлено сьогодні в асортименті аптек⁴.

Зокрема, при скаргах на головний біль для тимчасового полегшення стану фармацевт може запропонувати анальгетики та антипіретики на основі ацетилсаліцилової кислоти, метамізолу натрію або парацетамолу, НПЗП, що містять ібупрофен або мефенамінову кислоту³, або ж їх комбінації, які відпускаються без рецепта.

Варто відзначити, що застосування комбінацій препаратів із різних фармакологічних груп може призводити до синергічної аналгезії та давати можливість пацієнту досягти посиленого контролю головного болю або порівнянного контролю з нижчим ризиком розвитку побічних ефектів (Gavazova E.Z. et al., 2022).

Допомогти мінімізувати симптоми абстиненції у пацієнта та максимізувати комфорт при лікуванні головного болю, як зазначено в деяких дослідженнях щодо підтвердження ефективності, може застосування НПЗП на основі напроксену (Fischer M.A. et al., 2023), безрецептурні форми яких можуть радити першостільники⁴.

Додатково фармацевт при скаргах на головний біль може порадити прийом препаратів з магнієм або споживання дієтичних добавок, що його містять (Fischer M.A. et al., 2023). У дослідженнях зафіксовано, що магній потенційно добре переноситься та є потенційно безпечним засобом для профілактики мігрені, що також може бути ефективним як варіант лікування гострого головного болю, включно з міг­ренню, головним болем напруги та кластерним головним болем (Yablon L.A. et al., 2011).

Попри те що з більшістю випадків головного болю може допомогти впоратися симптоматична терапія, фармацевту слід заохочувати звернутися до лікаря пацієнтів, якщо вони не відмічають полегшення стану після застосування безрецептурних знеболювальних засобів (Gavazova E.Z. et al., 2022).

За наявності загрозливих симптомів відвідувача зі скаргами на головний біль необхідно негайно скерувати до лікаря. Зокрема, небезпечним для здоров’я та життя вважається виникнення пульсуючого головного болю, або ж коли головний біль супроводжується розвитком неврологічних симптомів (порушенням мовлення, гостроти зору, рухів, тремтінням кінцівок тощо) або порушенням свідомості, підвищенням температури тіла або тонусу потиличних м’язів, відчуттям тиску «зсередини — назов­ні», нудотою, запамороченням, потемнінням в очах, «мушками» перед очима, відчуттям тиску, розпиранням у ділянці придаткових носових пазух, підвищеною чутливістю до гучних звуків, яскравого світла, підвищеною дратівливістю, втратою (зниженням) чутливості в кінцівках. Якнайшвидшої консультації лікаря потребують і пацієнти з головним болем, пов’язаним з травмою голови, особливо якщо така травма супроводжувалася втратою свідомості або ж йдеться про раптове виникнення, збільшення вираженості головного болю, зокрема при напруженні, кашлю, зміні положення голови, або ж головний біль у вагітних чи дітей³.

Коли є загроза розвитку «рикошету»

Як це не дивно звучить, але виявляється, що тривале та/або часте застосування ліків для зменшення вираженості головного болю може підвищувати частоту його нападів. Зокрема, одне з досліджень свідчить, що в усьому світі близько 4% населення зловживає анальгетиками для лікування хронічних больових станів. Головний біль, викликаний надмірним застосуванням препаратів (рикошетний головний біль), може бути діагностований у пацієнтів із наявним первинним голов­ним болем, які мають такий біль, що виникає ≥15 днів на місяць, і регулярно зловживають екстреними методами лікування — >10–15 днів на місяць протягом 3 міс поспіль (для триптанів і опіоїдів — >10 днів на місяць, для інших анальгетиків та НПЗП — >15 днів на місяць (Fischer M.A. et al., 2023; Koonalintip P. et al., 2024). Варто відмітити, що розвиток вторинного головного болю може також виникати при прийомі нітратів, антагоністів Н₂-гістамінових рецепторів, антигіпертензивних засобів (антагоністів кальцію, метилдопи, резерпіну), дипіридамолу, інгібіторів моноаміноксидази, транквілізаторів, пероральних контрацептивів, симпатоміметиків, теофіліну, кофеїну³.

Значна кількість пацієнтів (близько 40%), особливо з хронічним головним болем, не поінформовані про концепцію синдрому рикошету. Тому фармацевти, які займаються відпуском знеболювальних засобів, мають обов’язково попереджати відвідувачів про потенційні ризики. У разі ж підозри на розвиток синдрому рикошету у хворого фармацевт має порадити йому якнайшвидше звернутися до лікаря³ та донести інформацію про те, що застосування ліків для терапії нападів головного болю може спричиняти збільшення його вираженості, а припинення їх прийому, ймовірно, зменшить вираженість головного болю в довгостроковій перспективі. У разі наявності скарг на супутні симптоми відміни (нудоту, блювання, занепокоєння, порушення сну та тривогу) фармацевт може порадити засоби від нудоти, седативні та снодійні препарати³. Знизити ризик розвит­ку рикошетного болю, зокрема при мігрені, може допомогти комбіноване застосування лікарських засобів для її профілактики та лікування супутніх тригерних хвороб (наприклад депресії та тривоги) (Gavazova E.Z. et al., 2022; Koonalintip P. et al., 2024).

З метою поліпшення результатів терапії та профілактики рецидивів головного болю (або, наприклад, з метою попередження розвитку синдрому рикошету) першостільник при відпуску знеболювальних засобів має зазначати, що їх прийом при головному болю обмежений (до 2 р/тиж), оскільки можливе зниження порогу больової чутливості та підвищення частоти й сили нападів головного болю. У разі якщо головний біль при мігрені не минає протягом 12 год, необхідно звернутися до лікаря, оскільки виникає загроза порушення мозкового кровообігу. А для профілактики періодичного головного болю, що не має характеру мігрені і не пов’язаний із загальними захворюваннями, слід регулярно збалансовано харчуватися (за наявності зв’язку нападів головного болю із вживанням деяких продуктів харчування — виключити їх з раціону), забезпечити достатню фізичну активність, більше гуляти на свіжому повітрі, дотримуватися раціонального режиму сну і відпочинку, утримуватися від тютюнокуріння (зокрема — пасивного) та уникати задушливих, загазованих приміщень^{1, 3}.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!