Держава повинна зробити реальні кроки у бік підвищення економічної доступності лікарських засобів для населення та дерегуляції фармацевтичного ринку. Для цього необхідно визначитися з переліком препаратів, які закуповуватиме держава, та визначити реальну потребу у медикаментах.
На сьогодні в Україні існує декілька регульованих переліків лікарських засобів. Зокрема, мова йде про наступні переліки:
- Національний перелік основних лікарських засобів, затверджений постановою КМУ від 25 березня 2009 р. № 333;
- Перелік лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, затверджений постановою КМУ від 5 вересня 1996 р. № 1071;
- Обов’язковий мінімальний асортимент (соціально орієнтованих) лікарських засобів і виробів медичного призначення для аптечних закладів, затверджений наказом МОЗ України від 29 грудня 2011 р. № 1000.
Ціни на ліки, що включені до зазначених переліків, підлягають державному регулюванню. Постановою КМУ від 17.10.2008 р. № 955 зафіксовано розмір граничних постачальницько-збутових надбавок для лікарських засобів та медичних виробів, включених до Національного переліку та обов’язкового мінімального асортименту на рівні 10% від оптово-відпускної ціни, а граничні торговельні (роздрібні) надбавки — в розмірі 10–25% залежно від закупівельної ціни. Тут важливо зазначити, що диференційовані надбавки не чинять позитивного впливу на економічну доступність препаратів для населення, але ускладнюють господарську діяльність аптечних закладів.
Граничні постачальницько-збутові надбавки на ліки та медичні вироби, які придбаваються за рахунок державного бюджету, становлять не вище ніж 10% до задекларованої зміни оптово-відпускної ціни з урахуванням мита, ПДВ; граничні торговельні (роздрібні) надбавки — не вище ніж 10% до закупівельної ціни з урахуванням ПДВ.
Таким чином, на теперішній час державне регулювання цін на лікарські засоби в Україні складне та неефективне, адже економічна доступність фармацевтичної продукції для населення продовжує знижуватися.
За умов, що склалися, необхідно шукати механізми, які б передбачали підвищення економічної доступності лікарських засобів з метою забезпечення населення належною терапією та забезпечили зниження регуляторного тиску на суб’єктів ринку, що дуже важливо в контексті дерегуляції.
Протягом останніх років на рівні професійних асоціацій та фармацевтичної індустрії обговорювалося питання щодо необхідності створення замість трьох регульованих переліків лікарських засобів єдиного переліку лікарських засобів — Національного переліку основних лікарських засобів в Україні, що відповідає концепції Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), згідно з якою національні переліки основних лікарських засобів можуть використовуватися як основа для закупівель і поставок препаратів у державному та приватному секторах, схем відшкодування витрат на них, безкоштовного надання лікарських засобів та управління їх місцевим виробництвом.
Свого часу Міністерством охорони здоров’я України навіть було розроблено та винесено на громадське обговорення проект Національного переліку основних лікарських засобів в Україні (далі — проект Національного переліку), який базується на останній актуальній версії Примірного переліку ВООЗ основних лікарських засобів і доповнений препаратами, які включені в протоколи лікування актуальних захворювань в Україні. Операторами ринку на той час пропонувалося доповнити його лікарськими засобами з урахуванням номенклатури державних закупівель МОЗ України.
Нагадаємо, що сьогодні перелік препаратів, що можуть закуповуватися за бюджетні кошти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. № 1071 «Про порядок закупівлі лікарських засобів закладами охорони здоров’я, що фінансуються з бюджету».
Перелік препаратів, які закуповуються за бюджетні кошти, включає більше 1000 міжнародних непатентованих найменувань, фіксованих комбінацій і загальноприйнятих назв лікарських засобів.
За даними аналітичної системи дослідження ринку «PharmXplorer»/«Фармстандарт» компанії «Proxima Research», загальний обсяг їх аптечного продажу та державних закупівель у 2014 р. становить 33,9 млрд грн. і 1,1 млрд упаковок. При цьому обсяг госпітальних закупівель становить 5,2 млрд грн. і 129 млн упаковок.
Частка лікарських засобів, включених до переліку препаратів, які можуть закуповуватися за бюджетні кошти, в загальному обсязі ринку за підсумками 2014 р. становить 84,3% в грошовому та 86,2% в натуральному вираженні.
Частка лікарських засобів, включених до проекту Національного переліку, в загальному обсязі ринку в грошовому та натуральному вираженні за підсумками 2014 р. становила 24,9 та 28,6% відповідно (рис. 1 і 2).


Структура державних закупівель лікарських засобів, включених в проект Національного переліку, та перелік ліків, які можуть закуповуватися за бюджетні кошти, в розрізі препаратів українського і зарубіжного виробництва досить схожа як у грошовому, так і в натуральному вираженні (рис. 3 і 4).


У сегменті госпітальних закупівель частка безрецептурних лікарських засобів у переліку препаратів, які можуть закуповуватися за бюджетні кошти, низька і становить 3,9% в грошовому та 11,7% у натуральному вираженні. У той же час питома вага безрецептурних препаратів, включених в проект Національного переліку, ще менша — 1,7 і 6,2% відповідно (рис. 5 і 6).


В Україні давно назріла необхідність оптимізувати процес ціноутворення і створити єдиний регульований перелік лікарських засобів на заміну трьом існуючим перелікам шляхом затвердження Національного переліку основних лікарських засобів, який би базувався на останній актуальній версії Примірного переліку ВООЗ основних лікарських засобів, Державному формулярі України та враховував номенклатуру державних закупівель МОЗ України.
Такий перелік повинен використовуватися при здійсненні централізованих та децентралізованих закупівель лікарських засобів, реалізації механізму безоплатного та пільгового відпуску препаратів.
Крім того, він може використовуватися в рамках механізму реімбурсації, однак в будь-якому випадку необхідно визначити потребу в медикаментах шляхом створення та ведення реєстру пацієнтів.
«Щотижневика АПТЕКА»
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим