Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки надзвичайно поширена в осіб молодого працездатного віку. Захворювання досить часто спричиняє розвиток тяжких ускладнень.
Основним у лікуванні пацієнтів з пептичною виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки є ерадикація збудника захворювання — Helicobacter pylori, що є однією з основних причин виникнення пептичної виразки. Лише після успішної ерадикації Helicobacter pylori можна досягти вилікування пептичної виразки та уникнути подальших рецидивів захворювання.
 |
Для ерадикації Helicobacter pylori використовують так звану потрійну та квадритерапію. Актуальною є проблема резистентності штамів Helicobacter pylori до різних компонентів потрійної та квадритерапії.
Одним із компонентів схем лікування, що застосовують у разі резистентності Helicobacter pylori, є солі вісмуту, які підсилюють антимікробну дію інших протихелікобактерних компонентів.
На цей час фармацевтичний ринок України насичений різними препаратами, до складу яких входять солі вісмуту: колоїдний субцитрат вісмуту, вісмуту субсаліцилат, субгалат тощо. Завод ВАТ «Фармак» випускає препарат ВІС-НОЛ (колоїдний субцитрат вісмуту).
Мета даного дослідження — оцінка ефективності та переносимості препарату ВІС-НОЛ у терапії пацієнтів з пептичною виразкою. У всіх пацієнтів, що були включені в дослідження (їх було 28), попередньо проведено спробу ерадикації Helicobacter pylori із застосуванням потрійної терапії. Анамнез захворювання у всіх пацієнтів становив більше 10 років.
ВІС-НОЛ призначали хворим з пептичною виразкою цибулини дванадцятипалої кишки за схемою квадритерапії: омепразол — по 20 мг 2 рази на добу, тетрациклін — по 500 мг 4 рази на добу, ВІС-НОЛ — по 120 мг 3 рази на добу, метронідазол — по 400 мг 3 рази на добу протягом 7 днів, а також дієтотерапію. Після цього пацієнти продовжували прийом омепразолу та ВІС-НОЛУ протягом 10–12 днів.
Під час госпіталізації всі хворі відзначали біль різної інтенсивності в епігастральній ділянці, лівому підребер’ї, більшість хворих — голодний нічний біль у ділянці проекції дванадцятипалої кишки, диспепсію, нудоту, печію, відрижку кислим, болючість у пілородуоденальній зоні.
Перед початком лікування хворим проводили фіброгастродуоденоскопію, брали біоптат для проведення уреазного тесту на виявлення Helicobacter pylori. Під час фіброгастродуоденоскопії виявляли ендоскопічні ознаки гастриту: набряк, гіперемію слизової оболонки, у 8 (28,5%) хворих — ерозії. В усіх обстежуваних хворих пептичну виразку було виявлено в ділянці цибулини дванадцятипалої кишки, у 2 — кровотечу, яку вдалося купірувати; цим хворим було призначено протихелікобактерну терапію.
До початку лікування всім хворим визначали наявність Helicobacter pylori за допомогою уреазного тесту. У 10 з використанням дихального тесту було підтверджено наявність Helicobacter pylori, у 12 — біоптат з антрального відділу шлунка вміщували в диференціально-діагностичне середовище для виявлення чутливості штамів Helicobacter pylori до різних антибактеріальних засобів.
Отримані результати свідчать про високу чутливість виділених штамів до амоксициліну — в 100% випадків, до ВІС-НОЛУ — в 100%, низьку чутливість до метронідазолу — в 50% випадків.
В усіх хворих поліпшувалося самопочуття, зменшувалася вираженість чи зникав біль, диспептичні явища. У більшості пацієнтів (22–78,6%) значно зменшилася вираженість болю вже на 2–3-й день лікування. До кінця курсу лікування лише один хворий відзначав дискомфорт, незначний біль натще, у 2 (7%) — збереглися періодична печія, метеоризм.
Під час контрольної фіброгастродуоденоскопії через 3 тиж лікування у 24 (85,7%) хворих виявлено рубцювання виразки, у 4 — зменшення її розміру та початок стадії рубцювання.
Основним критерієм успішного проведення протихелікобактерної терапії є ерадикація Helicobacter pylori.
Через 4–5 тиж після закінчення лікування нами проведено дослідження з метою виявлення Helicobacter pylori у 27 хворих: уреазний тест — у 19, дихальний — у 8.
Ерадикацію Helicobacter pylori відзначено у 24 (85,7%) хворих, що відповідає вимогам, які висуваються до протихелікобактерної терапії: ерадикація більш як у 80–85% випадків (Передерій В.Г. та співавт., 1997).
Отже, препарат ВІС-НОЛ — ефективний компонент протихелікобактерної терапії у пацієнтів з пептичною виразкою, асоційованою з Helicobacter pylori.
Н.В. Харченко, завідуюча кафедрою гастроентерології та дієтології КМАПО
ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор
Коментарі