Коли ніколи нічого не болить

Біль — цілком природна і важлива для людини захисна реакція, що виникає внаслідок сильних подразнень нервової системи у відповідь на різні захворювання та є потужним захистом організму від механічних і внутрішніх пошкоджень, а також запалення. Больові подразнення сприймаються периферичними нервовими рецепторами і передаються по нервових провідниках до головного мозку. Для зменшення вираженості болю рекомендовано приймати анальгетики або нестероїдні протизапальні препарати (препаратами вибору є парацетамол або ібупрофен). Проте є дуже мала частка людей, яким такі ліки непотрібні, адже вони є носіями синдрому Бельмондо.

Вроджене знеболення (анальгезія), або синдром Бельмондо — рідкісна спадкова сенсорна та вегетативна нейропатія, що характеризується вродженою нечутливістю до болю, загальною гіпестезією, зниженням температурної чутливості та гіпергідрозом.

Основною причиною розвитку цієї хвороби є мутація в генах, яка блокує передачу больових сигналів від нервової системи до головного мозку. Патологія не впливає на зовнішній вигляд або розумові здібності людини, але в той же час приховує в собі безліч небезпек.

Здавалося б, це добре, коли нічого не болить, і залишається просто насолоджуватися життям. Але насправді носії синдрому Бельмондо страждають більше за інших: нездатність відчувати біль призводить до частих травмувань і перешкоджає нормальному загоєнню, особливо у маленьких дітей. У медичній практиці відомі випадки, коли пацієнти отримували переломи, вивихи, опіки, пошкодження рогівки ока, деформації кісток, самі того не помічаючи.

Крім непомітних больових відчуттів, хворі з вродженою анальгезією відчувають такі труднощі:

• ангідроз (відсутність реакції на зміну температури навколишнього середовища і, відповідно, порушення терморегуляції організму);
• відсутність відчуття фізичної втоми та голоду, через що організм виснажується та втомлюється;
• несвідоме ігнорування позивів до туалету;
• як чоловіки, так і жінки ніколи не отримують жодних сексуальних відчуттів.

Таким чином, людям з синдромом Бельмондо доводиться усвідомлено контролювати всі базові фізіологічні потреби, оскільки організм не здатний сигналізувати про нестачу чи потребу в будь-чому. На тлі патологічного синдрому неможливо вчасно діагностувати та лікувати інші соматичні хвороби, що може бути фатальним для хворого.

На даний момент, на жаль, не винайдено лікування для полегшення стану таких пацієнтів, окрім симптоматичної терапії виявлених ушкоджень. Наукові дослідження в цьому напрямку тривають.

Коли болить — погано. Але, як бачимо, коли зовсім не болить — набагато гірше. Адже без болю, який сигналізує про наявність проблем зі здоров’ям, можна потрапити в небезпечну ситуацію, навіть не надавши їй значення (Schon K.R. et al., 2020).

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!