Літо — пора відпочинку та… діареї

Основне про діарею

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає діарею як 3 або більше рідкі випорожнення на день (або частіше, ніж є звичним для людини), що можуть провокувати дефіцит поживних речовин, зниження стійкості до інфекцій і порушення росту та розвитку. Тяжка форма цієї патології може призводити до втрати рідини та становити загрозу для життя, особливо у маленьких дітей та людей, які незбалансовано харчуються або мають ослаблений імунітет. При цьому варто зазначити, що часте виділення сформованого стулу, як і виділення рідкого кашкоподібного стулу у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні, не вважаються діареєю.

Розрізняють 3 основні клінічні типи діареї: гостра водяниста, яка триває кілька годин або днів (включає холеру), гостра кривава (дизентерія) та стійка (хронічна), що триває 14 днів і довше (Nemeth V. et al., 2022).

Діарея не є окремою хворобою, але є одним із поширених проявів діарейної патології — захворювань, які можуть бути спричинені різноманітними бактеріальними, вірусними та паразитарними організмами, що поширюються через заражену або зіпсовану їжу чи питну воду або від людини до людини внаслідок недотримання правил гігієни.

Окрім того, діарея може бути однією з початкових ознак захворювань не шлунково-кишкового тракту, включаючи менінгіт, бактеріальний сепсис, пневмонію, середній отит, інфекцію сечовивідних шляхів, порушення обміну речовин, застійну серцеву недостатність, проковтування токсинів або навіть травми (King C.K. et al., 2003). Поширеними причинами хронічної діареї є запальне захворювання кишечнику, хвороба Крона та виразковий коліт (Nemeth V. et al., 2022).

• За даними ВООЗ, діарейні захворювання є основною причиною дитячої смертності та захворюваності у світі. Наприклад, ротавірус та кишкова паличка є найпоширенішими бактеріальними збудниками у дітей усіх вікових груп, паразитарні збудники переважають у дітей віком 3–5 років, а бактеріальні збудники, такі як кишкова паличка, сальмонела, шигела, а також ротавірус, норовірус та саповірус — у дітей віком 6–10 років.
• У країнах з низьким рівнем доходу діти віком до 3 років переживають у середньому три епізоди діареї щороку, при цьому кожен такий епізод позбавляє дитину споживання належного обсягу потрібних для росту мікро­елементів.

Основні аспекти терапевтичної допомоги при діареї

Під час епізоду діареї вода та електроліти (натрій, хлорид, калій і бікарбонат) втрачаються через рідкий стул, блювання, піт, сечу та дихання. Коли ж ці втрати не компенсуються, в організмі може розвинутися зневоднення, що може зумовити летальні наслідки. Тому щоб не допустити розвитку ймовірних ускладнень, першочерговою є необхідність компенсації втрати рідини (об’єм рідини, що втрачається через рідкий стул, може становити >200 мл/кг маси тіла на день) та підтримки достатнього надходження поживних речовин.

Дорослим та дітям пропонується рясне пиття (немовлятам слід пропонувати часте годування грудьми або з пляшечки) та застосування пероральної регідратаційної терапії (King C.K. et al., 2003), застосування якої, як визначено у дослідженнях, знижує ризик розвитку низки ускладнень, зокрема й з летальним результатом, аж до 93% (Munos M.K. et al., 2010).

Так, для відновлення водно-електролітного балансу рекомендованими є сольові сполуки, які містять комбінації натрію хлориду, натрію цитрату, калію хлориду та глюкози.

Якщо втрату рідини важко виміряти, можна вводити додатково 10 мл сольового розчину на кілограм маси тіла на кожен епізод водянистого стулу (дітям з масою тіла <10 кг слід вводити 60–120 мл розчину на кожен епізод діареї, а дітям з масою тіла >10 кг — 120–240 мл) (King C.K. et al., 2003; Nemeth V. et al., 2022).

Додаткова терапія призначається після встановлення причин діареї.

• Для симптоматичного лікування діареї рекомендуються лікарські засоби, що пригнічують перистальтику (лоперамід), антидіарейні мікробні препарати (бактерії, що продукують молочну кислоту, сахароміцети буларді (Saccharomyces boulardii), бактерії, що продукують молочну кислоту, та їх комбінації), ентеросорбенти (вугілля медичне активоване, гідрогель метилкремнієвої кислоти, діосмектит).
• За відсутності загрозливих симптомів, коли діарея виникла після переїдання, різкої зміни режиму харчування (наприклад на відпочинку) або вживання продуктів, що викликають посилення перистальтики, рекомендується за можливості повернутися до звичного раціону харчування, а для полегшення симптомів — приймати ферментні препарати.

Коли самолікування може становити небезпеку

Якщо у хворого зі скаргами на діарею відмічають загрозливі симптоми (загальний тяжкий стан хворого, тривалість діареї більше 48 год, підвищення температури тіла, часті болісні позиви і болісна дефекація, у випорожненнях визначається багато слизу та кров, кал змінює колір на чорний, змінюється його консистенція, наявні ознаки загального зневоднення, діарея супроводжується нудотою і блюванням), або ж патологічний симптом визначається у вагітних або у дітей віком до 1 року, необхідно негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря.

Звернутися за кваліфікованою медичною допомогою варто також, коли діарею спровокували споживання незбираного молока (причиною може бути лактазна недостатність), загострення хронічних хвороб шлунково-кишкового тракту (гіпоацидний гастрит, панкреатит, коліт, холецистит), прийом антимікробних препаратів, антикоагулянтів, нестероїдних протизапальних препаратів, антацидів, що містять магній, серцевих глікозидів, препаратів калію, антиаритмічних засобів чи замінників цукру. До консультації лікаря та встановлення остаточної причини прийому потенційного «подразника» необхідно уникати.

Харчування при діареї

Незалежно від причини розвитку діареї за її наявності потрібна значна увага. Зокрема, коли діарею викликає споживання певних продуктів (незбиране молоко, певні фрукти чи овочі), їх потрібно виключити з раціону. Слід також уникати їжі з високим вмістом простих цукрів, у тому числі газованих безалкогольних напоїв, соків, желатинових десертів, які через осмотичне навантаження можуть збільшити вираженість діареї, та жирної їжі (King C.K. et al., 2003).

У низці досліджень визначено, що при діареї збільшуються втрати організмом цинку, а при його додатковому споживанні покращувалися результати лікування та профілактики діарейних захворювань (King C.K. et al., 2003). Тому бажаним є збагачення раціону продуктами, що містять цинк, та споживання дієтичних добавок, які його містять (Lazzerini M. et al., 2016) і які, як показало дослідження, можуть скорочувати тривалість епізоду діареї на 25% і зменшувати об’єм стулу на 30% (Duguma N.A. et al., 2022).

Що ж стосується дієтичних харчових обмежень загалом при діарейних захворюваннях, то наразі вони не є рекомендованими.

Американська академія педіатрії зазначає, що більшість дітей повинні дотримуватися нормальної дієти відповідно до віку, а продукти з дієти BRAT — банани, рис, яблука та сухарики, що раніше рекомендувалися при шлунково-кишкових розладах, можна додавати до раціону, щоб полегшити симптоми, але вони не повинні замінювати звичайні переносимі продукти. Не є винятком і дорослі пацієнти.

Обмеження в їжі не лише не полегшує діарею та не скорочує її тривалості, а, навпаки, може призвести до дефіциту поживних речовин в організмі (Huang D.B. et al., 2004; Hatchette T.F. et al., 2011).

Попри те, що більшість діарейних захворювань наразі піддається терапії, будь-яку хворобу раціональніше попередити, ніж лікувати. Основою профілактики цих порушень є дотримання санітарних правил особистої гігієни та гігієни харчування, споживання безпечної питної води та вакцинація.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!