Роль біологічно активних речовин у житті людини та до чого тут кохання

Що належить до біологічно активних речовин та яка їх роль?

Біологічно активними речовинами є сполуки, які містяться в організмі в невеликій кількості, але відіграють певну біологічну роль, впливаючи на різні процеси в живих клітинах.

Біологічна роль, або ж «біологічна активність» — це відображення взаємодії речовини з організмом, що зумовлює відповідь організму на цю дію, наприклад заспокійливий ефект (від седативного засобу) чи зниження температури тіла (від дії антипіретика).

Зокрема, до біологічно активних речовин належать вітаміни, гормони, ферменти, алкалоїди, антибіотики, феромони тощо. Спочатку ці сполуки виявлено в природі (передусім у рослинах), а згодом багато з них науковцям вдалося синтезувати в лабораторіях, у тому числі створюючи лікарські засоби на їх основі (Янченко В.О. та ін., 2023).

Основними функціями біологічно активних речовин є клітинний метаболізм речовин в організмі, їх трансформація, синтез необхідних сполук, вплив на різні біологічні реакції в організмі (Гуляєв В.М., 2017).

Класифікація та характеристика біологічно активних речовин

Класифікацію біологічно активних речовин проводять за декількома напрямками: в загальному вони поділяються на ендогенні та екзогенні, а також залежно від дії цих сполук на організм, їх токсичність, походження та інше (таблиця). Можливі інші підходи до класифікації біологічно активних речовин, наприклад відповідно до розміру часток, стійкості до температури тіла, можливості накопичуватися в організмі, виявляти наркотичні та інші властивості (Гуляєв В.М., 2017).

Про біологічні речовини та кохання

В організмі існує велика кількість речовин, які керують поведінкою людини, зокрема її смаковими уподобаннями, нюховим сприйняттям, настроєм, самопочуттям тощо. Одними з таких є феромони — біологічні речовини, що управляють поведінкою практично всіх живих істот на Землі (Brennan P.A., 2010).

Ще у XIX ст. французький натураліст Жан-Анрі Фабр (Jean Henri Fabre), спостерігаючи за метеликами, припускав, що для того, щоб привабити самців, самка метелика, ймовірно, синтезує якісь речовини у повітря, які у 50-х рр. XX ст. групі німецьких учених під керівництвом Адольфа Бутенандта (Adolf Butenandt) вдалося екстрагувати із залоз самок метеликів шовкопряда. У 1959 р. ентомологи Пітер Карлсон (Peter Carlson) і Мартін Лушер (Martin Lüscher) вирішили називати їх феромонами (від грец. pherо — несу; hormао — збуджую) — «речовинами, які виділяються назовні особинами того самого виду, в яких вони викликають певну реакцію, наприклад, певну поведінку або процес розвитку». Пізніше було висловлено припущення, що певні «хімічні месенджери» — феромони діють також всередині організму людини (Янченко В.О. та ін., 2023; Doty R.L., 2014).

Тобто кохання — це не що інше, як складний емоційний процес всередині людини, спровокований низкою біологічно активних речовин, що першочергово спрямований на вибір партнера для продовження роду, що є базовим для виживання популяції та виду в цілому (Янченко В.О. та ін., 2023).

Як і всі хребетні, люди виділяють багато різних хімічних речовин через сечу, анальні екскременти, дихання, геніталії, слину та шкірні залози. Більшість прихильників концепції феромонів людини припускають, що усі три головні залози шкіри — апокринові потові залози, еккринні потові залози та сальні залози — є джерелом активних феромонів, які можуть сприйматися нюховою, смаковою або трійчастою нейронними системами або потрапляти в загальний кровообіг через судинну систему носа, пазух, ротової порожнини та легень. Таким чином, феромони надсилають підсвідомі сигнали сексуального аромату протилежній статі, а ці сигнали, своєю чергою, сприяють сексуальному бажанню, розпалюють романтичні почуття і підвищують привабливість. Ці хімічні речовини не є біологічно активними до статевого дозрівання. Зміна активності під час статевого дозрівання свідчить про те, що люди можуть спілкуватися за допомогою запахів (Doty R.L., 2014).

Наприклад, андростерон — чоловічий феромон, який створює відчуття сили чоловіка, захищеності, безпеки, надійності та має властивість посилювати дію інших сексуальних феромонів.

До андростадієнону більш чутливі жінки, він відомий як феромон, що впливає на увагу та соціальну сферу пізнання, викликає бажання близькості та комфорту, збільшує бажання піклуватися, бути чуттєвою і ніжною (Verhaeghe J. et al., 2013).

Щодо жіночих феромонів, то науковці приписують таку роль копуліну, що є сумішшю вагінальних кислот, які виділяються у піхву в оптимальних співвідношеннях протягом овуляції з метою приваблювання чоловіка до сексуального контакту. Цей феромон підвищує рівень тестостерону у чоловіків до 150% за присутності жінки (Semwal A. et al., 2013; Williams M.N. et al., 2016).

Естратетраєнол є жіночим аналогом чоловічого андростадієнону, який стимулює вомероназальний орган, що підвищує чоловікові настрій, дає відчуття радості (Oren C. et al., 2019).

Андростенол викликає романтичні почуття, дружню прихильність до власника запаху, роблячи його більш доступним у плані спілкування та прихильності до себе оточуючих (Kern D.W. et al., 2023).

Поки немає жодних достовірних даних, чому саме ця особа була обрана як потенційний партнер, але проведено достатньо досліджень, які описують сам хімізм ініціації і розвитку цього емоційного стану.

Зокрема, фенілетиламін при зустрічі з особою, яка візуально сподобалася, змушує шалено битися серце, викликає спітніння долонь, енергетичний та емоційний підйом і збудження. Але найголовніше — виділення цієї сполуки паралізує здатність до критичного мислення, тому в момент візуального контакту з об’єктом «обожнювання» весь світ споглядається через «рожеві окуляри». Коли закохана людина розуміє, що їй відповідають взаємністю, в кров надходить один із найсильніших гормонів — дофамін (допамін), що викликає почуття щастя й ейфорії, заряджає людину силою, енергією, збуджує та штовхає на ризиковані вчинки. Коли настає час «серйозних» стосунків, залученими стають адреналін, норадреналін та кортизол. Адреналін відповідальний за частий пульс та мокрі долоні, гострі відчуття і натхнення, кортизол — за підвищення рівня глюкози у крові, що сприяє підвищенню заряду енергії та пристрасті. Туга та сумніви, які супроводжують закоханих, зумовлені виробленням гормону серотоніну. Ендорфіни та енкефаліни вивільняються при фізичному контакті з об’єктом кохання, надаючи відчуття благополуччя та захищеності. Окситоцин та вазопресин — це гормони ніжності та прихильності, які починають вироблятися у молодих людей, коли їхні стосунки переходять у фазу взаємного кохання та впевненості один в одному (Янченко В.О. та ін., 2023).

Ось така складна хімічна взаємодія різних біологічних речовин супроводжує таке солодке почуття, як кохання!

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!