Захитування: чому, коли та як з ним боротися?

Чому людину може захитувати?

Симптоми захитування, або «хвороби руху», яку також ще називають «кінетоз», уперше охарактеризовані грецьким лікарем Гіппократом, який писав: «Плавання в морі доводить, що рухи призводять до розладів в організмі» (Takov V. еt al., 2023).

Зокрема, сам термін «захитування» вперше використаний у 1881 р. для опису відповідного захворювання, яке розвивається внаслідок повторюваних коливальних рухів тіла, що можуть виникати під час подорожей повітрям, морем або землею, а також впродовж їзди в автомобілі, поїзді, ліфті, на атракціонах, гойдалках або, рідше, на тваринах, наприклад, на коні.

Попри те, що захитування зазвичай викликають низькочастотні вертикальні, бічні, кутові або обертальні рухи, до яких людина не адаптувалася, патологію також може спричинити рух віртуального стимулятора (наприклад гра у складні відеоігри на великих екранах, перегляд 3D стереоскопічних фільмів або використання гарнітур віртуальної реальності), до яких людина не адаптувалася (Leung A.K. еt al., 2019). Коли існує розбіжність між фактичними й очікуваними моделями вестибулярних, візуальних і кінестетичних даних, це ініціює каскад симптомів захитування (Takov V. еt al., 2023).

Якими є прояви захитування?

Початок захитування, як правило, є підступним і зазвичай розвивається після провокаційної події або впливу незнайомого руху.

Найбільш раннім і характерним симптомом захитування є нудота — неприємне відчуття, яке розвивається від відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці до усвідомлення неминучості блювання. Вираженість нудоти може збільшуватися при переповненому шлунку, наявності супутнього захворювання, задушливій атмосфері, курінні, впливі неприємних запахів, виді блювання, страху або хвилюванні.

До ранніх симптомів початкової хвороби руху належать загальний дискомфорт, нездужання, зниження пильності, збільшення вираженості млявості, часте позіхання, зітхання, підвищене слиновиділення, відрижка, головний біль, напруга очей, розмитість зору, сонливість, просторова дезорієнтація, труднощі зосередження, часте дихання та бажання залишитися наодинці. Прохолодне повітря може поліпшити стан лише короткостроково.

Холодне потовиділення та блідість обличчя або ж, навпаки, почервоніння, можуть виникнути, якщо людина продов­жує перебувати під дією провокаційного руху або тригера.

Якщо дія тригерів не припиняється, раптове погіршення стану може завершитися блюванням, після якого настає тимчасове полегшення, хоча симптоми можуть відновлюватися та призводити до повторних епізодів. У тяжких випадках можуть виникнути нестерпне блювання, постуральна нестабільність, нездатність ходити, втрата працездатності, зневоднення та електролітний дисбаланс.

Більшість осіб із захитуванням мають симптоми в легкій чи помірній формі, які усуваються самостійно протягом 24 год.

Інколи може відмічатися «синдром сопіту» — сукупність симптомів, зокрема глибока сонливість, втома, апатія, деп­ресія, нудьга, дратівливість, млявість, небажання працювати, порушення сну, безініціативність, бажання залишитися на­одинці та зниження участі в групових заходах, що може тривати від кількох годин до кількох днів після впливу рухових подразників.

Синдром дебаркменту (синдром висадки) є, можливо, пов’язаним розладом, що характеризується безперервним відчуттям самостійного руху та конгломератом симптомів, які тривають більше 1 міс від початку після висадки з транс­портного засобу.

Найпоширеніші ускладнення захитування включають зневоднення, електролітний дисбаланс, тривогу та депресію. Захитування знижує мотивацію та координацію м’язів і негативно впливає на працездатність людини, знижує когнітивні функції та здатність виконувати призначені обов’язки, особливо ті, які потребують постійної уваги (Leung A.K. еt al., 2019).

Чи всі страждають на захитування?

Практично кожна людина може зазнати симптомів захитування, проте індивідуальна сприйнятливість до нього у всіх різна.

Частіше захитування фіксується у жінок порівняно з чоловіками, зокрема під час гормональних «гойдалок» під час вагітності та менструації, у дітей (здебільшого у період з 6 до 12 років), у осіб з високим рівнем аеробної підготовки, що, ймовірно, пов’язано з вищою реактивністю вегетативної системи, у пацієнтів із запамороченнями, патологією вестибулярного апарату, хворобою Меньєра та мігренню тощо (Takov V. еt al., 2023).

У захитування може бути й психологічний підтекст. Наприклад, у деяких осіб симптоми захитування розвиваються після посадки на корабель навіть до відплиття, тоді як в інших прояви розвиваються уже в морі при розгойдуванні судна. Крім того, коли в однієї особи в групі розвивається «хвороба руху», подібні симптоми можуть відмічатися й в інших людей (Leung A.K. еt al., 2019).

З іншого боку, танцюристи, канатоходці, акробати та особи зі двосторонньою втратою функції лабіринту зазвичай не схильні до «хвороби руху» (Dai M. еt al., 2007; Leung A.K. еt al., 2019).

Як боротися з проявами захитування?

Хоча точний нейробіологічний механізм патогенезу захитування до кінця не зрозумілий, на сьогодні розроблено низку способів, які можуть профілактувати та полегшувати цей стан (Takov V. еt al., 2023).

Альтернативне лікування

Будь-яку хворобу краще профілактувати, а не лікувати, тому у випадку захитування наголос повинен бути зроб­лений саме на поведінкових заходах та уникненні тригерів (Takov V. еt al., 2023).

Так, споживання продуктів з високим вмістом вуглеводів і низьким — жирів може зменшити вираженість симптомів захитування (Takov V. еt al., 2023). Проте сприйнятливим особам варто уникати важкої їжі, вживання кофеїну, алкоголю, їжі з високим вмістом гістаміну або великої кількості рідини перед поїздкою (Leung A.K. еt al., 2019).

Споживання імбиру та дієтичних добавок, що його містять, потенційно може допомогти зменшити вираженість симптомів блювання, що можуть відмічатися при захитуванні. Зокрема, у дослідженнях встановлено, що вживання кореня імбиру зменшувало схильність до блювання та холодного потовиділення краще, ніж плацебо (Anh N.H. еt al., 2020; Nikkhah Bodagh M. еt al., 2018; Leung A.K. еt al., 2019).

Додатковий прийом вітаміну С, як виявлено, був ефективним для зниження ступеня тяжкості симптомів захитування, особливо у чоловіків і жінок віком до 27 років (Jarisch R. еt al., 2014).

Пацієнти, які мають намір подорожувати, повинні звикати до руху та звести до мінімуму стимули руху. Зокрема, рекомендуються зміни постави тіла (зменшення кількості рухів голови, обмеження рухів плечей, стегон і колін), уникання читання в транспорті, що рухається, сидіння в транспорті в положенні обличчям вперед, на передньому сидінні або за кермом, зосередження на стабільному горизонті, контрольоване, усвідомлене дихання, відмова від куріння (курцям), прослуховування приємної музики, уникання подорожей у турбулентних умовах або за поганої видимості (Takov V. еt al., 2023). Положення лежачи на спині також може зменшити сприйнятливість до захитування (Leung A.K. еt al., 2019).

У ситуаціях, коли вплив рухових подразників є неминучим, поступове підвищення інтенсивності рухової стимуляції можна використовувати для запобігання розвитку захитування (Leung A.K. еt al., 2019). Попри те, що звикання є ефективним методом, воно вважається довгостроковою та трудомісткою протидією. До того ж, якщо інтервали між тренувальними впливами триватимуть більше 1-го тиж, довготривалого звикання можна не досягнути (Takov V. еt al., 2023).

Фармакопідтримка

Для зменшення вираженості захитування рекомендуються антихолінергічні, антигістамінні та симпатоміметичні засоби, які є ефективними при профілактичному застосуванні або ранньому прояві його симптомів (Takov V. еt al., 2023).

В Україні наразі в аптечному асортименті представлений під різними торговими назвами безрецептурний антигістамінний засіб 1-го покоління дименгідринат, який показаний для запобігання й усунення нудоти та блювання як проявів морської та повітряної хвороб, що також можна застосовувати під час проведення променевої терапії, прийому лікарських засобів (окрім таких, що застосовують для хіміотерапії при онкологічних захворюваннях), після операцій та для симптоматичного лікування хвороби Меньєра та інших порушень вестибулярного апарату*.

Попри те, що в дослідженнях встановлено, що антигістамінні препарати 2-го покоління мають значно менш виражений побічний седативний ефект порівняно з такими ліками 1-го покоління, вони є неефективними при «хворобі руху» (Takov V. еt al., 2023).

Прийом вищезазначених лікарських засобів доцільно застосовувати поєднано зі зміною поведінки та середовища (Leung A.K. еt al., 2019).

Отже, при правильній підготовці, взявши до уваги зазначені в статті поради, можна починати планувати свою відпустку та подорож, не побоюючись, що його зіпсує захитування.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!