Про особливості літніх харчових токсикоінфекцій

Літо — пора відпочинку, а ще — період гострих кишкових інфекцій та харчових токсикоінфекцій. Це й не дивно, адже в ці спекотні дні підвищується ризик розмноження та передачі низки патогенів, які можуть спровокувати розвиток небезпечних захворювань. Про те, як передаються кишкові інфекції, які їх прояви та за допомогою чого можна знизити тяжкість їх перебігу, можна було дізнатися під час вебінару «Харчові токсикоінфекції в практиці фармацевта» від Громадської організації (ГО) «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «КУМ ДЕО» в межах проєкту «Професійна школа фармацевта» за участю кандидатки медичних наук, доцентки кафедри клінічної фармації та клінічної фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, членкині ГО «Вінницька обласна асоціація фармацевтів «КУМ ДЕО» Лариси Вознюк.

За даними Центру контролю та профілактики захворювань (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) щороку хвороби харчового походження, зокрема гострі кишкові інфекції, спричиняють близько 128 000 госпіталізацій і близько 3000 смертей.

Гострі кишкові інфекції (харчові отруєння) — це захворювання, розвиток яких може викликати вживання недоброякісних продуктів, що містять різні патогенні або умовно-патогенні бактерії та їхні токсини. Воно характеризується короткочасним перебігом із симптомами гострого гастроентериту, загальної інтоксикації та водно-електролітних розладів.

Провідну роль у передачі кишкових інфекцій відіграє фекально-оральний механізм, коли мікроби можуть потрапити до організму із забрудненою водою, їжею чи через безпосередній контакт з хворою людиною чи носієм.

Викликати гострі кишкові інфекції можуть різні види бактерій (сальмонели, шигели, єрсинії, ешерихії, клостридії, стафілококи), віруси (ротавірус, аденовірус, ентеровірус), найпростіші (амеби, лямблії) та грибки (кандиди, аспергіли).

Розірвати ланцюг зараження може правильна обробка продуктів перед споживанням, зокрема й дотримання усіх умов приготування їжі. Проте інколи, особливо в умовах обмеженого доступу до води, засобів гігієни та при скупченні людей, зокрема в літні спекотні дні, підвищується ризик розмноження та передачі низки патогенів і, відповідно, ризик розвитку патологічних станів.

Фармопіка при діарейному синдромі

Вираженість проявів при кишкових інфекціях залежить від локалізації запального процесу та типу захворювання. Проте є й такі симптоми, які є спільними для більшості з них. Підвищення температури тіла, нудота, блювання, біль у животі та діарея — ознаки, які вказують, що у людини, ймовірно, розвивається кишкова хвороба.

Тож у випадку, коли до аптеки звертається відвідувач зі скаргами на рідкі часті випорожнення, фармацевт першочергово має дізнатися у хворого про супутні симптоми, оцінити складність ситуації, зокрема ймовірність інфікування певним інфекційним захворюванням, про що може свідчити наявність загрозливих симптомів, а після цього запропонувати відповідну фармакопідтримку:

• антидіарейні мікробні препарати;
• ентеросорбенти;
• засоби, які пригнічують перистальтику;
• препарати електролітів з вуглеводами, сольові сполуки для пероральної регідратації.

У разі, якщо у хворого відмічається тяжкий загальний стан через діарею, вона триває більше 48 год, до того ж супроводжується підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, виділенням великої кількості слизу, у калі наявна кров, фіксуються часті болісні позиви, ознаки загального зневоднення (виражена спрага, відчуття сухості в роті, зморщена шкіра, втрата маси тіла, значне зменшення кількості сечі) або ж коли йдеться про діарею у вагітних чи дітей віком до 1 року, або ж одночасно у декількох членів родини, пацієнта варто направити до лікаря для уточнення діагнозу та призначення раціонального лікування. Не виключеною є ймовірність розвитку небезпечних інфекційних захворювань.

Приклади небезпечних інфекційних захворювань (поширених кишкових інфекцій)

Черевний тиф — небезпечна для життя інфекційна патологія, яка характеризується ураженням лімфоїдного апарату тонкої кишки із розвитком бактеріємії, симптомів інтоксикації, розеольозного висипу та збільшенням печінки і селезінки.

Інкубаційний період триває в середньому 1–2 тиж. На початковій стадії захворювання воно проявляється поступово з розвитком симптомів загальної слабкості, нездужання, зниження апетиту, головного болю. Температура тіла досягає свого максимуму до 3–5 доби, знаходячись у межах 37,8–38,5 °С із незначними коливаннями протягом доби. У розпалі хвороби стан пацієнта поступово погіршується, порушується сон, а температура тіла сягає 39,5 °С. На 8–10-й день патології на шкірі передньої черевної стінки та на бічній поверхні грудної клітини розвивається розеольозний висип округлої форми з чіткими краями. При цьому у хворого діагностують роздутий, болісний при пальпації живіт, бурчання в правій здухвинній ділянці та позитивний синдром Падалки. Варто зауважити, що під час хвороби закреп може змінюватися діареєю до 2–5 разів на добу. Черевний тиф може ускладнитися кишковою кровотечею, перфорацією кишечнику, інфекційно-токсичним шоком, менінгоенцефалітом, колапсом, міокардитом тощо.

Сальмонельоз має 2 клінічних форми — гастроінтестинальну та генералізовану (тифоподібний, септичний варіант). Інкубаційний період зазвичай короткий — від кількох годин до 2–3 днів.

У пацієнта відмічається інтоксикація (підвищення температури тіла, головний біль, озноб, ломота в тілі), біль у животі, нудота, багаторазове блювання, діарея (водянисті пінисті з неприємним запахом і зеленим відтінком випорожнення). На тлі діареї та блювання може розвинутися зневоднення.

Холера — особливо небезпечна антропонозна інфекційна хвороба, яка характеризується епідемічною поширеністю, викликає масивну втрату рідини зі швидким розвитком зневоднення.

Інкубаційний період патологічного стану становить від 1 до 5 діб. Перший симптом — діарея. Позиви до дефекації з’являються раптово і вони не болісні. Випорожнення — рясні, водянисті, за типом «рисового відвару». Після діареї виникає інтенсивне блювання, що здебільшого розвивається без попередньої нудоти та не супроводжується болем у животі. Через масивну втрату рідини у хворого швидко розвиваються симптоми зневоднення.

Амебіаз (амебна дизентерія) — це інфекційне паразитарне захворювання, яке викликають найпростіші мікроорганізми.

Після інкубаційного періоду (від 1–2 тиж до кількох місяців) у пацієнта може фіксуватися субфебрильна температура тіла, втомлюваність та ознаки проксимального коліту (біль у правій здухвинній ділянці, спазм сліпої та висхідної кишки), випорожнення за типом «малинового желе», коли кров перемішена зі слизом, інколи з домішками гною тощо. У рідкісних випадках паразит може поширитися в печінку й інші органи та призвести до розвитку низки кишкових (проривів амебних виразок в органи, що знаходяться поруч, невеликих кишкових кровотеч) та позакишкових (абсцесів у різних органах, тканинах, уражень шкіри і геніталій) ускладнень та навіть смерті.

Гепатит А — інфекційне захворювання, спричинене вірусом гепатиту А, що уражує печінку.

Хворі після інкубаційного періоду, що триває від 7 до 50 днів, зазвичай скаржаться на слабкість та втомлюваність, підвищення температури тіла, втрату апетиту, діарею, блювання, дискомфорт у животі, відчуття тяжкості у правому підребер’ї, жовтяницю, що калові випорожнення світлішають, сеча темніє.

Шигельоз — бактеріальна патологія, яка характеризується ураженням дистального відділу кишечнику, гемоколітом та симптомами інтоксикації.

Виділення збудника шигельозу з фекаліями триває весь клінічний період аж до загоєння слизової оболонки кишечнику (декілька тижнів або місяців). Інкубаційний період становить від 1 до 7 днів. Тяжкість перебігу залежить від рівня температури, ступеня тяжкості інтоксикації та інтенсивності діареї.

Ботулізм — харчова токсикоінфекція, викликана ботулотоксином, що може призвести до тяжких наслідків, зокрема дихальної недостатності та навіть смерті.

Спори збудника ботулізму в анаеробних умовах, наприклад, у консервованих продуктах, перетворюються на вегетативну форму і починають виділяти дуже сильний екзотоксин. Людина інфікується при споживанні продукту із цим токсином.

Серед симптомів ботулізму відмічають порушення близького зору, значно виражену сухість у роті, утруднене мовлення, підвищену стомлюваність, м’язову слабкість, запаморочення, короткочасні ознаки ураження травної системи (нудоту, блювання, діарея), які можуть змінюватися стадією парезу кишечнику (здуттям живота, закрепом), ураження м’язів шиї та кінцівок тощо.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!