Викликати фармакофобну поведінку може мала віра в традиційну терапію в цілому та фізичний страх перед складом діючих речовин, зумовлений відсутністю достатніх знань щодо механізму їх дії. А предикторами патологічного стану можуть бути очікування неприємних відчуттів, що можуть спричинити певні форми випуску через попередній досвід застосування (Petelinšek A. et al., 2020).
Щоб визначити, від чого насправді слід оберігатися у разі призначення гормонотерапії, потрібно бути обізнаним, як вона діє на організм людини, про що й спробуємо дізнатися в нижченаведеній статті на прикладі глюкокортикоїдів (одна з груп гормонів, що утворюються в корі надниркових залоз), а саме їх представника — дексаметазону.
Загальна інформація1
В інструкціях для медичного застосування лікарських засобів, які містять дексаметазон, представлених у Державному реєстрі лікарських засобів, зазначається, що цей засіб є потужним глюкокортикоїдом тривалої дії з незначною здатністю утримувати натрій, тому прийнятний, зокрема, для застосування у пацієнтів із серцевою недостатністю та артеріальною гіпертензією. Його протизапальна дія у 7 разів сильніша, ніж преднізолону. Дексаметазон чинить виражену антиалергічну, жарознижувальну та імуносупресивну дію, що дає можливість лікарям призначати його при низці хвороб, зокрема при алергії1.
Дексаметазон: від чого та для кого1
Серед показань до застосування дексаметазону – низка онкологічних, гематологічних, ендокринних та ревматологічних хвороб, колагенози, дерматологічні, алергічні, очні, шлунково-кишкові захворювання та хвороби дихальних шляхів, стани, що супроводжуються набряком, діагностичні втручання тощо. Призначається цей препарат як дорослим, так і дітям від народження, з урахуванням низки чинників, серед яких вікові особливості, тип захворювання, його тяжкість та інші.
Різні форми випуску: чому це важливо
Дексаметазон випускається у формі ін’єкцій («уколів»), таблеток та крапель, а також він може входити до складу топічних лікарських засобів1, що потенційно дає можливість лікарю розширити терапевтичний діапазон його застосування та підібрати кращий варіант лікування в конкретному клінічному випадку.
- Таблетки з дексаметазоном: від чого
В інструкції для медичного застосування таблеток, основною діючою речовиною яких є дексаметазон, вказано, що вони можуть застосовуватися для паліативного лікування пухлин та профілактики і лікування еметогенного блювання, викликаного цитостатиками, в поєднанні із протиблювальними засобами2.
- У яких випадках призначають «уколи» з дексаметазоном
Ін’єкційний дексаметазон (в ампулах) можна застосовувати, як вказано в інструкції для застосування препарату, у невідкладних випадках, а також коли неможливе пероральне застосування препарату, — внутрішньовенно, внутрішньом’язово, внутрішньосуглобово або місцево (у місце ураження) при ендокринних порушеннях, колагенозах, захворюваннях шкіри, алергічних, ревматичних, очних, гематологічних, онкологічних, шлунково-кишкових захворюваннях, патології дихальних шляхів, станах, що супроводжуються набряком, для лікування коронавірусної хвороби COVID-19, з метою діагностичного дослідження функції надниркових залоз, при набряку головного мозку, туберкульозному менінгіті, трихінозах та низці інших патологічних станів2.
- Дексаметазон у формі очних крапель: для чого потрібний
Показаннями до застосування очних крапель на основі дексаметазону є лікування чутливих до стероїдів неінфекційних запальних та алергічних станів кон’юнктиви, рогівки та переднього сегмента ока, включаючи реакції запалення в післяопераційний період.
Варто наголосити, що після того, як відкрито флакон з краплями дексаметазону, термін їх придатності скорочується до 28 діб2.
Скільки часу діє дексаметазон?
- Дексаметазон добре всмоктується при пероральному застосуванні. Піковий рівень у плазмі крові досягається в межах 1–2 год після застосування і демонструє широкий діапазон міжіндивідуальної варіабельності. Середній період напіввиведення становить 3,6±0,9 год2.
- Після внутрішньовенного введення максимальна концентрація дексаметазону фосфату у плазмі крові досягається всього за 5 хв, а після внутрішньом’язового введення — через 1 год. При місцевому застосуванні у формі ін’єкцій у суглоби або м’які тканини всмоктування відбувається повільніше. Дія препарату починається швидко після внутрішньовенного введення. При внутрішньом’язовому введенні клінічний ефект виявляється через 8 год після введення. Діє препарат тривалий час: 17–28 днів — після внутрішньом’язового введення і від 3 днів до 3 тиж — після місцевого застосування. Біологічний період напіввиведення дексаметазону становить 24–72 год2.
- При офтальмологічному застосуванні після закапування в кон’юнктивальний мішок максимальна концентрація дексаметазону у внутрішньоочній рідині досягається через 2 год і становить 30 нг/мл. Зв’язування з білками плазми крові (альбуміном) становить 77–84%. Період напіввиведення — 3–4 год2.
Про побічну дію дексаметазону1
Глюкокортикоїд дексаметазон, попри широкий терапевтичний діапазон, може при застосуванні провокувати розвиток низки побічних реакцій. Зокрема, з боку кровотворної, лімфатичної, імунної, ендокринної, кістково-м’язової системи, репродуктивної та сполучної тканини, з боку серця та судин, органа зору, центральної нервової системи, шкіри та підшкірних тканин, шлунково-кишкового тракту, провокувати розвиток психічних порушень та інфекцій, розлади метаболізму, загальні порушення та розлади в місці введення та інші2.
Варто наголосити, що у пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час надто швидкого зниження дози можуть виникати синдром відміни та недостатність надниркових залоз, артеріальна гіпотензія або летальний наслідок. У деяких випадках ознаки синдрому відміни можуть бути подібними до погіршення стану або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався.
Чому не можна поєднувати дексаметазон з алкоголем?
При лікуванні дексаметазоном варто уникати вживання напоїв, що містять алкоголь1. Причин тому декілька.
Зокрема, дексаметазон може впливати на роботу шлунково-кишкового тракту, спричиняючи подразнення слизової оболонки шлунка та підвищення ризику розвитку виразок та перфорацій, провокувати психологічні зміни (ейфорія, депресія, психотичні реакції, схильність до суїциду), виявляти імунодепресивні властивості (пригнічує імунну систему та підвищує сприйнятливість до інфекцій)1. Алкоголь також може подразнювати слизову оболонку шлунка (Bishehsari F. et al., 2017, викликати психічні порушення (Shivani R. et al., 2002) та послаблювати імунну систему (Sarkar D. et al., 2015). Комбінація цих сполук може підвищити ризик розвитку побічних ефектів та їх тяжкість.
Окрім того, дексаметазон метаболізується в печінці1, як і алкоголь (Hyun J. et al., 2021). Одночасне їх потрапляння в організм може підвищити навантаження на печінку та гепатотоксичний ризик.
Допомагає лише дексаметазон: чому так?
На це та інші запитання, що стосуються застосування лікарських засобів, може відповісти лише спеціаліст.
Попри те, що призначення лікарських засобів на основі дексаметазону є виключною прерогативою лікаря, вагоме місце займає раціональна фармацевтична опіка. Фармацевт може під час відпуску призначеного препарату проконсультувати щодо основних аспектів застосування та обговорити з відвідувачем найбільш хвилюючі моменти рекомендованої терапії, тим самим сприяючи підвищенню рівня комплаєнсу (прихильності до лікування) та розвіявши (за наявності) фармакофобні нахили пацієнта.
Варто пам’ятати, що застосування фармакологічної підтримки, зокрема, призначення лікарем за наявності відповідних показань гормональної терапії — не «вирок», а при дотриманні рекомендацій — потенційна можливість допомогти організму побороти недугу.
Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»
1За даними Державного реєстру лікарських засобів (www.drlz.com.ua).
2Ознайомитися з показаннями, протипоказаннями, способом застосування та дозуванням, побічними реакціями та іншою інформацією, що стосується застосування препаратів, основною діючою речовиною яких є дексаметазон, можна в чинних інструкціях для медичного застосування до лікарських засобів (www.drlz.com.ua).
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим