Пелюшковий дерматит: як лікувати та як попереджати?

Про пелюшковий дерматит

Пелюшковий дерматит — одне із найпоширеніших шкірних захворювань, яке визначається проявами запалення та висипом під підгузком в ділянці сідниць, пері­анальної та генітальної ділянок, на внутрішній поверхні стегон та талії (Yildiz I. et al., 2023). Захворювання здебільшого відмічають у дітей, які не здатні контролювати випорожнення сечового міхура або кишечнику, у результаті чого вологе середовище разом з незрілою шкірою може спричинити у підгузку сприятливі умови для колонізації та розмноження низки патогенів (наприклад Candida albicans, Staphylococcus aureus або Staphylococcus pyogenes) (Yildiz I. et al., 2023). Різноманітні фактори можуть полегшити або посилити попрілості. До них належать частота сечовипускання та дефекації, гігієнічні практики та процедури очищення шкіри, продукти, що наносяться на шкіру, вид підгузків, харчування, деякі ліки, наявність супутніх хвороб (Blume-Peytavi U. et al., 2018).

На початку захворювання з’являються еритематозні папули та мацерація, що в міру прогресування стають більш вираженими, їх можуть супроводжувати поверхневі ерозії і дискомфорт. Тяжкий перебіг характеризується появою вогнищ запалення або ерозій з піднесеними межами, папулами і вузлами. У разі грибкового ураження визначаються вогняно-червоні плями з різкими краями з папулами і пустулами, а при бактеріальному інфікуванні — поверхневі везикули або були, ерозії, еритематозні папули на фолікулярній основі та пустули (Yildiz I. et al., 2023).

Чому виникають попрілості?

Від зовнішніх подразників шкіру людини захищає роговий шар епідермісу. Але за певних умов (наприклад фізичні пошкодження, надмірний вплив ультрафіолету, тривалий контакт з водою) його захисту може виявитися недостатньо. Ускладнити ситуацію може генетична недостатність білків шкіри, особливості будови, ранній вік, стрес, порушення трофіки, нераціональне харчування, неправильний догляд за шкірою тощо.

Діти мають іншу структуру, склад та функції шкіри порівняно з дорослими. У немовлят незрілий роговий шар більш тонкий, що робить його ще більш вразливим до пошкодження (Yildiz I. et al., 2023). Шкіра в ділянці підгузка постійно контактує з випорожненнями, які, своєю чергою провокують підвищення вологості та олужнення дерми. Тривалий вологий вплив призводить до мацерації рогового шару шкіри, а зміна рН шкіри, викликана тривалим впливом випорожнень, спричиняє посилення активності фекальних протеаз та ліпаз, які посилюють подразнення шкіри, викликають порушення мікрофлори в місці подразнення, а разом з цим — порушення рогового шару (Blume-Peytavi U. et al., 2018). Сприяти проникності потенційних подразників може пошкодження шкірних покривів через тертя від мокрих підгузків та пелюшок (Hebert A.A., 2021).

Пелюшковий дерматит, асоційований з нетриманням сечі, поширений також серед літніх людей. Він має багато спільного з дитячим варіантом. Але, окрім наслідків, пов’язаних з фекальним впливом, вікові зміни шкіри призводять до тривалого відновлення та розвитку ксерозу. Крім того, обмежити репаративні реакції може дефіцит мікро­елементів в організмі, що є поширеним явищем серед людей похилого віку (Hebert A.A., 2021).

Як розв’язати проблему пелюшкового дерматиту?

Терапія пелюшкового дерматиту базується на 2 основних напрямах: прискорення загоєння пошкодженої шкіри та запобігання повторному висипу (Blume-Peytavi U. et al., 2018).

Основною стратегією у цьому контексті є емпіричний підхід «ABCDE»:

«A» (air) — повітря

Ділянка підгузка повинна якомога частіше провітрюватися: для зменшення часу тертя підгузки слід періодично знімати та давати можливість шкірі «подихати» («повітряні ванни» до 15 хв), що дає можливість зменшити час контакту із подразниками (Yildiz I. et al., 2023).

«B» (barriers) — бар’єр

Застосування бар’єрних пом’якшувальних засобів у ділянці підгузків застосовується як для профілактики, так і лікування попрілостей. Ці засоби утворюють захисний шар на поверхні шкіри та зсередини, проникаючи в міжклітинні простори рогового шару та таким чином запобігаючи впливу вологи та подразників, та сприяючи його відновленню (Blume-Peytavi U. et al., 2018).

«С» (cleaning) — очищення

Належна гігієна необхідна для запобігання руйнуванню шкірного бар’єру. Шкіра дитини потребує делікатного очищення водою (без мочалки), використовуючи м’які мийні засоби, бажано з кислим рівнем рН, схожим на рН шкіри (5–5,5), та висушування чистим рушником або м’якою тканиною (Blume-Peytavi U. et al., 2018; Yildiz I. et al., 2023).

Варто зазначити, що використання деяких видів дитячих серветок для очищення може викликати контактну сенсибілізацію і викликати збільшення вираженості запалення у ділянці підгузка (Yildiz I. et al., 2023). Попри те, що дані досліджень свідчать, що дитячі вологі серветки нешкідливі, все залежить від їх складу. Вони мають містити pH-буфери, щоб протидіяти лужній сечі та підтримувати незначну кислотність шкіри в ділянці підгузка, але не містити потенційних подразників (спирт, ароматизатори, ефірні олії, агресивні мийні засоби), які дійсно можуть призвести до розвитку сенсибілізації (Blume-Peytavi U. et al., 2018). З огляду на потенційні ризики обґрунтованим є очищення ділянки підгузків теплою водою, а при тимчасовій відсутності водопостачання — вологими серветками на водній основі з дозволеним гіпосенсибілізуючим складом (Yildiz I. et al., 2023).

«D» (diaper) — підгузок

Зміну підгузків слід проводити, як тільки вони забрудняться — у новонароджених приблизно кожні 2 год протягом дня, у старших немовлят — кожні 3–4 год; в пріоритеті — одноразові дихаючі підгузки, які виготовляються з абсорбуючих та аераційних матеріалів (Yildiz I. et al., 2023).

«Е» (education) — освіта

Важливо, щоб батьки дитини були освічені щодо стратегій захисту від пелюшкового дерматиту, зокрема, правильного догляду за зоною під підгузком. Долучатися до просвітницької роботи можуть й фармацевти, які є одними з перших медичних працівників, до яких звертаються по допомогу. Батьки мають пам’ятати, що пелюшковий дерматит не є протипоказанням до грудного вигодовування (Yildiz I. et al., 2023).

А як щодо лікарських засобів?

Сучасні фармакологічні засоби можуть усувати та запобігати подразненню в ділянці підгузка, утворюючи захисну плівку від зовнішніх подразників і забезпечуючи додатковий зволожувальний та антиоксидантний захист як для дітей, так і для дорослих з пелюшковим дерматитом (Hebert A.A., 2021). Вибір необхідного засобу варіює залежно від клінічних проявів, тривалості шкірного висипу, супутніх вторинних інфекцій та основних захворювань дитини.

Провідним варіантом терапевтичної підтримки легкої форми пелюшкового дерматиту є топічні бар’єрні засоби із захисною і пом’якшувальною дією (наприклад які містять оксид цинку, ланолін, парафін, диметикон, декспантенол, екстракт гамамелісу віргінського), що можуть застосовуватися як для лікування, так і для профілактики, окремо або в комбінації. Наносити їх слід принаймні двічі на тиждень тонким шаром на ділянці підгузка, щоб уникнути оклюзії та застрягання в складках, що спричиняє порушення регуляції випаровування та мікробну колонізацію. Ефективним профілактичним методом є нанесення пом’якшувальних засобів на верхню частину підгузка, що, як доведено, може допомогти знизити частоту попрілостей (Blume-Peytavi U. et al., 2018).

Тяжкі форми пелюшкового дерматиту потребують ретельної медичної оцінки інших причин подразнення в цій ділянці, таких як алергічний контактний дерматит, грибкова або бактеріальна інфекція, з подальшим відповідним лікуванням. При тяжкому та надмірному запальному процесі лікар може призначити місцеві форми низькодозованих кортикостероїдів, протигрибкових (ністатин, клотримазол, міконазол, кетоконазол) чи антибактеріальних (мупіроцин) засобів (залежно від супутнього інфікування). Перораль­ний прийом антибіотиків показаний при більш тяжких інфекціях, наприкад періанальному стрептококовому дерматиті (Blume-Peytavi U. et al., 2018).

При відпуску вищевказаних рецептурних препаратів фармацевт має попередити про можливі ризики та порекомендувати, як їх уникнути. Зокрема, місцева стероїдна терапія в ділянці підгузків повинна бути обмежена короткими курсами (максимум 1 тиж) і супроводжуватися стероїдною «відпусткою», супутнім застосуванням пом’якшувальних засобів та профілактичними заходами (Blume-Peytavi U. et al., 2018). Причина в тому, що кортикостероїди при тривалому застосуванні можуть викликати побічні реакції, серед яких, наприклад, атрофія шкіри, пігментні зміни, пригнічення роботи надниркових залоз, резистентність патогенів тощо (Hebert A.A., 2021).

Варто уникати місцевих препаратів з подразнювальним або алергічним потенціалом (наприклад ароматизатори), а також продуктів, що містять борну кислоту, камфору, фенол, бензокаїн та саліцилати, через ймовірність розвит­ку системної токсичності та метгемоглобінемії (Blume-Peytavi U. et al., 2018).

У разі коли пелюшковий висип у дитини не зникає протягом 2−3 діб від початку застосування лікарських засобів, необхідно припинити лікування та звернутися за повторною консультацією до лікаря.

Альтернативний підхід

Для профілактики та лікування легких попрілостей за відсутності вищезазначених засобів можуть стати в нагоді тимчасові «народні» методи допомоги для полегшення стану: замочування ураженої ділянки в теплій воді на 10–15 хв декілька разів на день, відвар вівсянки (прямий анти­оксидантний та протизапальний ефект) (Reynertson K.A. et al., 2015), гамамеліс (Wolff H.H. et al., 2007), сіра глина (Adib-Hajbaghery M. et al., 2014), екстракт календули (Adib-Hajbaghery M. et al., 2014), алое вера, оливкова олія тощо (Hebert A.A., 2021).

Отже, правильний догляд, дотримання гігієни та раціо­нальний вибір доглядових засобів, що підтримують захисний бар’єр шкіри, застосування бар’єрної терапії, а за необхідності вузькоспрямованих лікарських засобів, орієнтованих на причину розвитку захворювання, — заходи, що можуть попередити розвиток пелюшкового дерматиту у немовлят і дітей раннього віку та допомогти боротися з уже наявними попрілостями.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!