Валерію Костянтиновичу Печаєву — 75: професійний шлях і визначний внесок у розвиток фармацевтичної галузі України

Від технолога до архітектора української фармпромисловості

Валерій Костянтинович Печаєв народився 26 вересня 1949 р. у сонячному Баку (Азербайджан). У 1971 р. закінчив хіміко-технологічний факультет Ташкентського політехнічного інституту.

У 1975–1980 рр. Валерій Костянтинович працював на різних посадах в Одеському нафтопереробному заводі Міністерства нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР, вирісши з посади помічника оператора до начальника цеху. У 1980–1983 рр. — секретар партійної організації Нафтопереробного заводу Міністерства нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР.

У 1983 р. В. Печаєва перевели на посаду інструктора відділу промисловості Одеського обласного комітету Комуністичної партії України. Тоді Валерій Костянтинович курирував 8 хімічних заводів Одещини, зокрема 2 фармацевтичних — одеський завод «Біосимулятор», який на той час був одним із провідних заводів у Радянському Союзі, та «Одеський завод бактеріальних та вірусних препаратів». Тоді хімік-технолог уперше познайомився з фармацевтичною промисловістю.

У 1986 р. Валерія Костянтиновича перевели на посаду інструктора відділу хімічної промисловості Центрального комітету Комуністичної партії (ЦК КП) України (Київ), де він курирував уже всю фармацевтичну та мікробіологічну промисловість України. Остання на той час була представлена 18 мікробіологічними заводами, які, на жаль, знищені в період перебудови.

Які задачі на той час стояли перед фармацевтичною та мікробіологічною промисловістю України? Тоді готувалася постанова Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу (ЦК КПРС) і Ради Міністрів СРСР щодо подальшого розвитку фармацевтичної та мікробіологічної промисловості, яку погодили всі республіки Радянського Союзу, крім України. Тодішній міністр медичної і мікробіологічної промисловості СРСР В.О. Биков повідомив Валерія Костянтиновича про те, що поставлена задача забезпечити погодження документа з боку української сторони. Протягом наступних 2 років В. Печаєв відвідав 68 фармацевтичних заводів, з яких 18 — мікробіологічних з метою узгодження їх подальшого розвитку. Після погодження українською стороною ухвалено відповідну постанову, яка, на думку Валерія Костянтиновича, стала віхою розвитку фармацевтичної промисловості України та поштовхом для її підйому, оскільки країна отримала значущу фінансову підтримку. Завдяки цьому вдалося реконструювати фармацевтичні заводи, такі як «Фармак», Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод, Трипільський біо­хімічний завод та ін.

У березні 1988 р. Валерія Костянтиновича Печаєва призначено генеральним директором новоствореного НПО «Укрмедбіопром» (потім — концерн «Укрмедбіопром», який у 1991 р. перейменовано в Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості України).

Створення НПО «Укрмедбіопром» Валерій Костянтинович відзначає як наступну віху розвитку вітчизняної фармацевтичної промисловості, оскільки це дозволило сконцентрувати всі заводи в єдине управління, залучити ресурси України для розвитку промисловості. Зусиллями НПО «Укрмедбіопром» в Україні створено програму розвитку виробництва лікарських засобів, разом з Національною академією наук України розроблено програму ресинтезу субстанцій. Крім того, за керівництва Валерія Костянтиновича «Укрмедбіопром» у складі 50 республіканських підприємств перший отримав право на ведення зовнішньоекономічної діяльності. Тоді вдалося перейняти європейський досвід, налагодити міжнародну співпрацю, торговельний оборот, залучити зовнішні ресурси та поліпшити матеріально-технічне забезпечення українських фармацевтичних підприємств.

У період розпаду СРСР Валерій Костянтинович зумів об’єднати всі фармацевтичні підприємства України в НПО «Укрмедбіопром», яке фактично виконувало функції Міністерства медичної промисловості.

Початок 1991 р. Валерія Костянтиновича викликає перший секретар ЦК КП України С.І. Гуренко та ставить завдання: «Землю — селянам, заводи — робітникам».

Так, у 1991–1992 рр. за ініціативи «Укрмедбіопром» 60 фармацевтичних підприємств з 68 передані в оренду трудовим колективам з подальшим їх викупом у держави за рахунок власного прибутку, тобто була приватизована майже вся фармацевтична промисловість України, що, зі свого боку, за словами Валерія Костянтиновича, дало новий потужний поштовх розвитку галузі. Окрім того, саме фармацевтика стала першою галуззю промисловості України, яка пройшла приватизацію. Це дозволило не лише не занапастити промисловість під час розпаду СРСР, а й підняти її. Фармацевтичні заводи вдалося зберегти, вони стали самостійними в питаннях бюджетування, вкладали гроші у власний розвиток. Уперше на пострадянському просторі НПО «Укр­медбіопром» на базі заводу «Київмедпрепарат» організовано виробництво двох генеричних препаратів: цефалоспоринових антибіотиків цефазоліну та цефотаксиму, що стало, без перебільшення, революцією у фармацевтичній промисловості та віхою в подальшому розвитку галузі.

До сьогодні фармацевтична промисловість України — одна з найбільш стабільно працюючих, яка протягом більше 30 років продовжує розвиватися і навіть в умовах війни стабільно забезпечує українців необхідними лікарськими засобами. Якщо у 1991 р. номенклатура ліків українських заводів становила трохи більше 1 тис., то наразі — близько 5 тис.

Власна справа: від ідеї до реалізації

Налагодивши стабільну роботу вітчизняної фармацевтичної промисловості, восени 1992 р. Валерій Костянтинович розпочав власну справу і з нуля створив компанію «Лекхім», обіймаючи посаду генерального директора до 2008 р., а потім — голови Ради директорів групи фармацевтичних компаній «Лекхім».

Озираючись назад, Валерій Костянтинович мав чітке бачення того, чим займатиметься його підприємство, і поставив курс на виробництво генеричних лікарських засобів, зокрема шляхом передачі зарубіжних фармацевтичних технологій і постачання якісних субстанцій провідним українським виробникам.

У 1995 р. створено виробниче підприємство «Лекхім-Харків» (Харків), де запущено перше в Україні промислове виробництво супозиторіїв. У 1999 р. АТ «Лекхім» придбало виробниче підприємство «Технолог» (Умань). У 2018 р. розпочато будівництво 3-го заводу в м. Обухів, що на Київщині, яке у 2024 р. введено в експлуатацію і вже здійснює виробництво препаратів.

На сьогодні ці 3 промислові підприємства входять у групу компаній «Лекхім», працюють стабільно і забезпечують робочими місцями понад 1,5 тис. українців.

Говорячи не тільки про власний внесок Валерія Костянтиновича, а і групи компаній «Лекхім» у збереження здоров’я українців, не можна не згадати про те, що «Лекхім» став єдиним офіційним імпортером вакцини CoronaVac® проти COVID-19 в Україні. Ще до оголошення Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) поширення COVID-19 світовою пандемією, «Лекхім» розпочав переговори з декількома виробниками вакцини і налагодив співпрацю з китайським виробником вакцини Sinovac Life Sciences Co., Ltd, в межах якої ввезено близько 15 млн доз вакцини проти COVID-19.

Дуже важливе значення в компанії приділяється зовнішньоекономічній діяльності. На сьогодні продукція компанії представлена в близько 50 країнах світу, зокрема країнах Європейського Союзу (ЄС), СНД, Африки, Латинської Америки та ін.

За словами Валерія Костянтиновича, хочеться більшої представленості лікарських засобів в ЄС, але всередині ЄС існує своя висока конкуренція і більш жорсткі правила, на тлі чого доступність виходу на ринки країн Сходу — вища. У зв’язку з цим група компаній «Лекхім» розпочала і проводить активні роботи з будівництва сучасного фармацевтичного виробництва готових лікарських форм у Республіці Узбекистан.

Лідерство В. Печаєва в «Лекхімі» стало рушійною силою для трансформації компанії в один із провідних фармацевтичних холдингів України. За час його діяльності «Лекхім» значно розширив свої виробничі потужності, активно впроваджуючи сучасні технології та підходи у виробництво ліків. Валерій Костянтинович неодноразово підкреслював важливість забезпечення громадян України якісними та доступними препаратами, що залишається його головним пріоритетом протягом усієї професійної кар’єри.

На захисті інтересів вітчизняної фармацевтичної промисловості

3 2001 р. і понині В.К. Печаєв — президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України (ООРММП України), основною метою діяльності якого є представництво та захист інтересів організацій роботодавців — членів об’єднання в економічній, соціально-трудовій та інших сферах, зокрема у їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства, підтримка і захист інтересів вітчизняної фармацевтичної промисловості.

Важливу роль ООРММП України відіграло на етапі впровадження в Україні системи належної виробничої практики (Good manufacturing practice — GMP), переконуючи вітчизняних виробників у тому, що за цим — майбутнє. Відповідність вимогам GMP, зокрема, дала можливість вітчизняним виробникам експортувати продукцію в різні країни світу.

Протягом діяльності ООРММП України ініційовано та розроблено низку необхідних для розвитку і вдосконалення регулювання фармацевтичної галузі нормативно-правових актів. Представники ООРММП України беруть активну участь у роботі профільних робочих груп, засідань за участі органів влади.

— Наразі нас турбує питання створення нового органу державного контролю. Я з тугою думаю, що цей надсерйозний процес може вплинути на якість функціонування системи контролю за обігом лікарських засобів. Існує великий корупційний ризик. Створення цієї організації проштовхують за різними сценаріями. Хтось пропонує брати за основу модель американського Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами (Food and Drug Administration — FDA). Можливо, це і добре, але не у всіх країнах є єдиний орган. Ламати систему, яка створена і функціонує, на мій погляд, — це зовсім несвоєчасно. З іншої сторони, ми як законо­слухняні громадяни сприяємо створенню нового органу, а от який буде результат — ми побачимо.

— По суті, ми в одних руках об’єднуємо реєстрацію лікарських засобів, ліцензування господарської діяльності і контроль за обігом препаратів. На сьогодні ці функції виконують ДП «Державний експертний центр МОЗ України», Державна служба України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, над якими стоїть Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України. Тож будемо уважно слідкувати і, у разі необхідності, підказувати. Власне, для цього і потрібні професійні організації.

— Свого часу проведено велику роботу над системою ціноутворення на лікарські засоби. Наразі ООРММП України також намагається знайти рішення в контексті централізації аптечних мереж. Під централізацією розуміється відсутність в окремих населених пунктах конкуренції між різними аптечними закладами. Натомість у країнах ЄС впроваджена норма, яка обмежує власника в кількості аптек, які він може відкривати. Відтак, аптеки конкурують між собою, знижуючи вартість ліків.

Тож, це серйозне питання, яке потрібно розв’язувати. Необхідно створювати правила, які дозволять забезпечувати конкуренцію в ціноутворенні.

— Ця ідея не нова. Уперше ініціатива запровадити обов’язкове маркування упаковок препаратів унікальним ідентифікатором з’явилася ще у 2013 р. Друга спроба — у 2017 р. На реалізацію ініціатив щоразу планувалося виділити бюджетні кошти. Однак жодні з ініціатив так і не були реалізовані.

Тож, враховуючи невдалий попередній досвід, ми поставили запитання таким чином, аби взяти за основу європейську систему верифікації лікарських засобів для інтеграції її в Україні. Маємо надію, що вдасться впровадити цю систему до вступу України в ЄС, аби мати єдиний простір з відстеження обігу ліків з Європою.

— Нас хвилює питання відсутності контролю за обігом дієтичних добавок. Тут теж потрібно наводити порядок. Оскільки через відсутність системи державного контролю фіксуються зловживання з боку недобросовісних суб’єктів господарювання, які не здійснюють реєстрацію лікарських засобів та реалізовують їх під виглядом дієтичних добавок.

Маємо надію, що ухвалення законопроєкту щодо удосконалення регулювання виробництва та обігу харчових доповнювачів (реєстр. № 11389 від 01.07.2024 р.) сприятиме розв’язанню цієї проблеми. Слід розробити і ухвалити низку підзаконних нормативно-правових актів. Ми тримаємо це питання на контролі.

Загалом, ООРММП України продовжує активну роботу і залучається до участі в напрацюванні та впровадженні багатьох державних ініціатив. Остання з таких — експериментальний проєкт щодо надання державної грошової допомоги покупцям товарів та послуг українського виробництва в межах Всеукраїнської економічної платформи «Зроблено в Україні». Мета цього проєкту — підтримка внутрішнього попиту на вітчизняні товари та послуги, збільшення обсягу внутрішнього виробництва. Водночас українці можуть щомісяця отримувати 10% компенсацію або до 3000 грн кешбеку за купівлю вітчизняних товарів.

— Закінчення війни. Тоді ми все обов’язково відбудуємо і наша країна стане ще кращою, аніж була.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!