Вчені наближаються до розгадки вираженості алергічних реакцій

У напрямку розгадки «таємниць» алергії

Головним ідентифікатором патогенів та ініціатором тривалої імунної відповіді проти них в організмі є імунна система. Однак у випадку алергії, здається, імунна система відходить на другий план після сенсорної нервової системи. У осіб, які раніше не стикалися з алергенами, їхні чутливі нерви реагують безпосередньо на ці алергени, викликаючи свербіж і запускаючи місцеві імунні реакції, а у пацієнтів з хронічною алергією ці сенсорні нерви можуть викликати постійний свербіж. У попередньому дослідженні зафіксовано, що сенсорна нервова система шкіри, зокрема нейрони, які викликають свербіж, безпосередньо виявляють алергени за допомогою протеазної активності, ферментного процесу, спільного для багатьох алергенів. Дослідники припустили, що клітини вродженого імунітету можуть встановлювати певний «поріг» чутливості в сенсорних нейронах для реактивності на алергени, а від активності цих клітин залежить схильність до розвитку та вираженість алергії. Проведені різні клітинні аналізи та генетичне секвенування, щоб спробувати ідентифікувати залучені механізми. Вони виявили, що погано вивчений специфічний тип імунних клітин шкіри, який вони назвали клітинами GD3, виробляє молекулу під назвою IL-3 у відповідь на екологічні тригери, зокрема мікроби, що зазвичай живуть на шкірі. IL-3 діє безпосередньо на підмножину сенсорних нейронів, що викликають свербіж, з ціллю підвищити їхню чутливість навіть до низьких рівнів протеазних алергенів із звичайних джерел, таких як кліщі домашнього пилу, екологічна цвіль і комарі. IL-3 робить сенсорні нерви більш сприйнятливими до алергенів, щоб вони не викликали прямого свербежу. Встановлено, що цей процес містить сигнальний шлях, який збільшує виробництво певних молекул, що призводить до початку алергічної реакції. Потім вони провели додаткові експерименти на моделях тварин та виявили, що видалення клітин IL-3 або GD3, а також блокування їхніх сигнальних шляхів, що йдуть вниз, зробили тварин стійкими до свербежу та імунної активації алергенів. У майбутньому, якщо вченим вдасться виявити конкретні фактори, що активують клітини GD3 і створюють ланцюг, опосередкований IL-3, можна буде втрутитися в ці фактори і не тільки остаточно зрозуміти механізм сенсибілізації організму, а й запобігати її розвитку (Cameron H.F. et al., 2024).

Як зменшити вираженість симптомів алергії?

Поки дослідження вчених ще тривають, а ліків, які б змогли повністю позбавити від алергії, поки не існує, чільне місце в лікуванні алергічного риніту та кропив’янки належить антигістамінним лікарським засобам, які можуть контролювати алергічне запалення, блокуючи Н₁-рецептори гістаміну в організмі. Зокрема, препаратами вибору є антигістамінні засоби 2-го покоління, які через обмежений потенціал проходження через гематоенцефалічний бар’єр, а отже, низьку взаємодію з Н₁-рецепторами в центральній нервовій системі, майже не викликають більшість побічних ефектів, притаманних препаратам 1-го покоління (Wang X.Y. et al., 2016; Wise S.K. et al., 2023).

У низці досліджень підтверджено ефективність антигістамінних препаратів 2-го покоління при лікуванні гострої кропив’янки, зокрема лоратадину, який застосовується в клінічній практиці з 1980-х років (Lee E.E. et al., 2001; Tiligada E. et al., 2020).

Лоратадин: від чого та для кого?

Лоратадин — це трициклічний антигістамінний засіб 2-го покоління із селективною активністю щодо периферичних Н₁-рецепторів. При застосуванні у рекомендованій дозі він не чинить клінічно значущої седативної та антихолінергічної дії. Виробниками препаратів, що його містять, зазначається, що після тривалого лікування за допомогою лоратадину не виявлено жодних клінічно значущих змін у показниках життєво важливих функцій, лабораторних дослідженнях, даних фізикального обстеження хворого або в електрокардіограмі. Лоратадин не чинить значущого впливу на активність Н₂-гістамінових рецепторів, не блокує захоплення норепінефрину та фактично не впливає на серцево-судинну систему або на активність водія ритму¹.

На українському ринку для зручності прийому лоратадин від алергії представлений у 2 оральних формах випуску — таблетки та сироп. Зокрема, лоратадин, як зазначено в інструкціях для медичного застосування лікарських засобів, що його містять, показані для симптоматичного лікування алергічного риніту та хронічної ідіопатичної кропив’янки у дітей від 2 років та дорослих¹.

Лоратадин схвалено Управлінням з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами (Food and Drug Administration — FDA) для зменшення вираженості та терапії алергічного риніту і кропив’янки, його можна застосовувати для зниження ступеня тяжкості таких симптомів алергії, як свербіж, сльозотеча, нежить та чхання (Sidhu G. et al., 2023). Зокрема, у дослідженні зазначено, що при прийомі таблетки лоратадину вже через 75 хв починає зменшуватися вираженість назальних та очних симптомів у дорослих із сезонним алергічним ринітом (Mark W. Tenn et al., 2018).

Особливості застосування

• Скільки разів на добу можна приймати лоратадин?

Як зазначено в інструкціях для медичного застосування лікарських засобів, що містять лоратадин, його показано приймати 1 р/добу¹.

• Як рекомендується приймати лоратадин?

Прийом сиропу та таблеток лоратадину не обмежується вживанням їжі¹.

Дорослим та дітям віком від 12 років рекомендується, як зазначено в інструкції, приймати по 10 мл сиропу (10 мг лоратадину) або по 1 таблетці (10 мг лоратадину) 1 р/добу. На дозу препарату дітям від 2 до 12 років впливає їх маса тіла: дітям з масою тіла >30 кг рекомендовано приймати по 10 мл сиропу (10 мг лоратадину) або по 1 таблетці (10 мг лоратадину) 1 р/добу, а дітям з масою тіла <30 кг препарат показано застосовувати у формі сиропу — по 5 мл сиропу (5 мг лоратадину) 1 р/добу¹.

Оскільки ефективність та безпека застосування лоратадину у дітей віком до 2 років не встановлені, у цій віковій категорії його застосування не здійснюється¹.

Зокрема, у дослідженні виявлено, що від комбінованого застосування лоратадину із назальним спреєм на основі глюкокортикостероїду, відмічається значна клінічна ефективність при лікуванні бронхіальної астми у дітей із сезонним алергічним ринітом, чого раніше не фіксувалося при монотерапії гормональними спреями. Так, лоратадин додатково сприяє відновленню максимальної швидкості видиху, зменшує вираженість симптомів риніту та бронхіальної астми у дітей. Важливо, що застосування такої комбінації не підвищує ризик розвитку побічних реакцій у педіатричних пацієнтів, що свідчить про його сприятливий профіль безпеки (Yang H. et al., 2023).

• Чи можна приймати лоратадин при вагітності та грудному вигодовуванні (ГВ)?

Оскільки даних про застосування лоратадину у вагітних дуже мало, бажано уникати його прийому у період вагітності. Така ж ситуація щодо ГВ. Враховуючи, що фізико-хімічні дані свідчать про виведення лоратадину та його метаболітів із грудним молоком, краще уникнути ймовірного ризику для дитини та не застосовувати його в період годування грудьми¹.

Лоратадин від кашлю: від теорії до практики

Існує думка, що прийом антигістамінних препаратів, зокрема таблеток чи сиропу з лоратадином, може сприяти зменшенню вираженості кашлю, але такого ефекту немає в інструкції із їх застосування¹. З іншої сторони, ця теорія може мати місце. Зокрема, відомо, що до розвитку подразнювального сухого кашлю може призводити постназальне затікання слизу. У цьому випадку прийом таблеток чи сиропу з лоратадином може сприяти підсушуванню слизу в носі, від чого зменшуватиметься вираженість подразнення в горлі і, відповідно, кашлю.

Але повернемося від теорії до практики. Виявляється, перспективи не за оральними формами лоратадину. Адже, як відомо, лоратадин є високоліпофільним і практично нерозчинним у воді засобом, що має низьку біодоступність при пероральному прийомі. Як встановлено в комплексному дослідженні наногубки, заповненої лоратадином, доданої в гель для місцевого застосування за допомогою повного факторного дизайну, такий виріб є багатообіцяючим «кандидатом» для трансдермальної доставки ліків з покращеними терапевтичними результатами (Sivadasan D. et al., 2024).

Сподіваємося, що подальші дослідження та клінічні випробування незабаром зможуть допомогти здолати проблему алергії і, можливо, сприяти цьому зможе як розширення знань про механізм розвитку алергічної реакції, так і терапевтичний потенціал наявних антигістамінних засобів.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»,
за матеріалами www.healthline.com та www.ncbi.nlm.nih.gov

¹За даними Державного реєстру лікарських засобів України (www.drlz.com.ua).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!