Реформи, співпраця та виклики війни: про що говорили на семінарах 33-ї медичної виставки Public Health?

Переосмислення мережі надання медичних послуг

Виставка виступила, зокрема, майданчиком для проведення форуму «Переосмислення та відновлення мережі надання медичних послуг України: фокус на потребах громад», організованого Всеукраїнською асоціацією об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Її відкрив виконавчий директор Тарас Добрівський, наголосивши на тому, що охорона здоров’я є важливим напрямом роботи асоціації у взаємодії з центральними органами виконавчої влади. В умовах вій­ни вкрай важлива підтримка ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та людей з особливими потребами, саме тому в об’єднанні та успішній взаємодії полягають сила та ефективність у досягненні успішних результатів.

Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко у своє­му вітальному зверненні зауважив, що підтримує подібні заходи як майданчики для дискусій з можливістю почути першоджерело тих рішень, які обговорюються в кулуа­рах чи соціальних мережах. Важливо, щоб всі розуміли причини ухвалених рішень, дискутували щодо них, шукали компроміс і разом рухалися вперед у розвитку надання медичної допомоги. Ключові постулати — доступність, якість та безоплатність медичної допомоги для пацієнта — мають бути наскрізними.

Робочу програму відкрив Євген Прилипко, експерт платформи «Охорона здоров’я» Всеукраїнської асоціації ОТГ та модератор форуму. Як зазначив доповідач, сьогодні система охорони здоров’я України переживає складний період трансформації, зумовлений одночасною дією ряду факторів, серед яких процес гармонізації українського законодавства з європейським, що триває, формування місцевого самоврядування, а також демографічні проблеми, які лише посилилися після повномасштабного вторгнення. Пріоритетними напрямами розвитку для органів місцевого самоврядування мають бути підвищення автономії, вдосконалення системи збору та аналізу даних на місцевому рівні, інтеграція медичних та соціальних послуг, координація, переосмислення та відновлення мереж медичних послуг, а також цільове залучення міжнародної підтримки. Доповідач підкреслив, що чисельність населення понад 80% територіальних громад в Україні становить менше 30 тис. осіб. Це переважно сільська місцевість та населені пункти з низькою щільністю населення. Як правило, вони мають такі проблеми, як низька доступність медичних послуг, погана якість дорожнього покриття, брак медичного персоналу, застаріла медична інфраструктура, обмежена фінансова спроможність громад, брак компетенцій та ресурсів у органів місцевого самоврядування. Спікер також поділився проміжними результатами опитування органів місцевого самоврядування та закладів охорони здоров’я щодо викликів та потреб у сфері охорони здоров’я, яке стартувало в березні 2024 р. Так, заклади охорони здоров’я високо оцінюють потребу органів місцевого самоврядування підвищувати знання у сфері управління здоров’ям громад. А також високо оцінена потреба в таких ініціативах, як впровадження місцевих програм підтримки системи охорони здоров’я та розробка основ муніципального співробітництва громад у сфері охорони здоров’я.

Під час реформи децентралізації органи місцевого самоврядування отримали не лише додаткові повноваження, а й свою зону відповідальності в медицині. Про це представники органів державної влади говорили під час панельної дискусії «Стратегічні пріоритети відновлення та розвитку системи медичних послуг: міжвідомча взаємодія центральних органів виконавчої влади та співпраця з органами місцевого самоврядування».

В. Ляшко наголосив, що органи місцевого самоврядування мають дотримуватися того соціального діалогу, який був на початку реформ. «Ми всі в одному човні і повинні турбуватися про здоров’я українців, адже для цього й існує охорона здоров’я, і це є фундаментом нашого з вами майбутнього. Тому ми маємо сідати за стіл переговорів, знаходити способи пріоритезувати сферу охорони здоров’я і подолати всі виклики», — зазначив міністр. Він нагадав, що обсяги фінансування Програми медичних гарантій щороку збільшуються. Втім, жодна країна світу не може профінансувати на 100% систему охорони здоров’я. Варто розуміти, що повномасштабна війна приносить свої виклики, у тому числі атаки на інфраструктуру системи охорони здоров’я. Спікер зауважив, що допомога держави з матеріально-технічною базою лікарень не знімає відповідальності з органів місцевого самоврядування, які володіють цими лікарнями, стосовно того, що відбувається на місцевому рівні.

В. Ляшко не зміг обійти увагою і надзвичайно резонансну тему останніх тижнів, а саме вимогу, закладену в проєкті Державного бюджету на 2025 р. щодо переведення медичних закладів на казначейські рахунки. Зокрема, висловлювалися побоювання, що у разі впровадження такої вимоги в системі охорони здоров’я може статися колапс через те, що медичні заклади не зможуть оперативно розпоряджатися власними коштами. Як зазначив міністр, відбулася неправильна інтерпретація того, що подав Уряд як пропозицію до державного бюджету на 2025 р. «Ми запропонували перевести обслуговування певних надавачів медичних послуг на небюджетні казначейські рахунки. Небюджетні казначейські рахунки — це банк, який працює в елект­ронному банкінгу, де платіжка не розбивається на КЕКВ і не потребує підтверджувальних документів. Якщо її передано до 15:30, наступного ранку казначейство проводить платіж. Найближчим часом ми організуємо вебінари, де Державна казначейська служба покаже, як працюють небюджетні казначейські рахунки», — повідомив спікер.

Навіщо ця ініціатива? Це потрібно для ліквідності єдиного казначейського рахунку. Наприклад, коли працівнику поступає заробітна плата на карту, навряд він її витрачає усю одразу — частина коштів продовжує лежати на картці. Для держави ці кошти, які «лежать», забезпечують ліквідність казначейського рахунку та дозволяють робити наступні проплати. Необхідно дискутувати й обговорювати, за яких умов виконання цієї вимоги можливе, наприклад, за умов покращення банкінгу, забезпечення безперервної роботи тощо.

Михайло Радуцький, голова Комітету Верховної Ради України з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування (Комітет), зазначив, що децентралізація — це не лише свобода, повноваження і права. Це ще й відповідальність. Громада, якій належить медичний заклад, призначає головного лікаря, а також погоджує з ним фінансовий план розвитку лікарні. Але якщо виникають скарги, то громадяни їх надсилають не в громаду, а до Міністерства охорони здоров’я або Комітету. Але вони не мають права втручатися, а лише можуть надіслати звернення до керівника громади.

Стосовно проблеми кадрового голоду. Медичних кад­рів не вистачає всюди, не лише в сільській місцевості, але й навіть у великих містах. У проєкті Державного бюджету України на 2025 р. передбачено 100 млн грн на погашення лізингових кредитних платежів для медиків, які відправляються працювати до медзакладів у селах за критичними спеціальностями. Але органи місцевого самоврядування мають пропонувати медикам стимули для роботи в певному регіоні, опікуватися питанням залучення медичних працівників, оскільки це їх відповідальність перед громадою.

У законі про систему громадського здоров’я чітко простежується питання співпраці та спільної відповідальності всіх суб’єктів громадського здоров’я, зазначив Олексій Даниленко, заступник генерального директора Центру громадського здоров’я. «Серед основних принципів громадського здоров’я — участь і відповідальність, а також міжгалузева співпраця. Забезпечення громадського здоров’я — це спільне завдання всіх стейкхолдерів, у тому числі органів місцевого самоврядування. Одними з основних завдань та оперативних функцій системи громадського здоров’я є епіднагляд за інфекційними і неінфекційними захворюваннями, захист здоров’я населення, забезпечення наукового співробітництва, фінансування, санітарно-просвітницька робота тощо», — прокоментував спікер. Важливим механізмом і платформою для реалізації програмних заходів громадського здоров’я є регіональні координаційні ради з питань громадського здоров’я. Центр громадського здоров’я здійснює моніторинг створення таких рад і їх функціо­нування. Майже в кожному регіоні такі громадські ради вже є. До засідань залучаються і органи місцевого самоврядування.

Реформи децентралізації та медичної сфери розпочалися одночасно. У центрі уваги обох була і залишається людина / пацієнт, нагадала Наталія Гусак, голова Національної служби здоров’я України (НСЗУ). Важливо зазначити, що реформи в Україні відбуваються на фоні трьох викликів — супротив систем, пандемія і війна. Жодна медична система світу не проходила такого складного шляху. Важливим питанням наразі є верифікація пацієнтів. Адже суть медичної реформи полягає в тому, що гроші мають іти за пацієнтом. Відповідно до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2024 р. з 1 жовтня 2024 р. до базової капітаційної ставки за обслуговування одного пацієнта, який уклав декларацію, застосовується коригувальний коефіцієнт 0, якщо такий пацієнт не має статусу «Успішна верифікація» в Реєстрі пацієнтів в електронній системі охорони здоров’я. У випадку якщо дані не будуть оновлені — оплата за декларації таких пацієнтів не буде здійснена.

Під час семінару «Сучасні виклики надання первинної допомоги, управлінські інновації та комунікація між ланками» Н. Гусак зазначила, що 4,9% пацієнтів мають статус «Неуспішна верифікація», 12,9% потребують верифікації. У надавачів, в яких частка неуспішно верифікованих пацієнтів становить більше 15%, НСЗУ проведе позаплановий моніторинг.

Реєстрація медичних виробів та косметики

Вікторія Мороз, фахівчиня по роботі з ключовими клієнтами компанії «Кратія», та Микола Матлаєв, головний ауди­тор департаменту оцінки відповідності Українського наукового інституту сертифікації «UniCert», провели семінар на тему реєстрації медичних виробів. Відповідно до технічних регламентів, затверджених постановами КМУ від 2.10.2013 р. № 753 та № 754, введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється тільки у разі, коли вони повністю відповідають вимогам відповідних технічних регламентів.

Існує декілька стратегій легалізації медичних виробів:

• ліцензійна угода. При цьому виробником є оригінальний завод (де за фактом виготовляється обладнання), дозвільні документи належать йому;
• схема OBL-OEM. OBL — own brand labeler — компанія, яка є власником торгової марки та замовляє виготовлення товарів у OEM-компаній. OEM — original equipment manufacturer — виробнича ділянка, де за фактом виготовляється обладнання. У цьому варіанті виробником виступає власник торгової марки, і дозвільні документи належать йому. OBL не розробляє весь пакет технічних документів та не виготовляє фізично медичні вироби. OBL-виробник може мати багато OEM-виробників щодо n-кількості видів медичних виробів;
• власне виробництво. При цьому виробником є оригінальний завод, дозвільні документи належать йому, торгова марка оригінального виробника;
• легалізація медичного виробу іноземного виробника під його торговою маркою. Виробником є іноземна компанія, дозвільні документи належать іноземному виробнику.

Якщо іноземний виробник має впроваджену та сертифіковану систему управління якістю згідно з ISO 13485 нотифікованим органом в ЄС, повторно це робити в Україні не потрібно. Проведення національної оцінки відповідності є обов’язковим. Вид процедури залежить від цільового призначення та класифікації медичних виробів. Виробнику-нерезиденту необхідно призначити уповноваженого представника в Україні, якому буде доручено ряд обов’язків та зобов’язань згідно із законодавством. Обов’язкова вимога щодо призначення уповноваженого представника для виробника — нерезидента України пов’язана з наданням органам влади можливості контакту з особою, яка несе відповідальність за розміщення виробу на ринку України, особливо в надзвичайних випадках.

Медичні вироби I класу потенційного ризику (нестерильні, без вимірювальних функцій) та діагностичні засоби in vitro (IVD), перелік «інше» підлягають самодекларуванню виробником без залучення органу оцінки відповідності. Підлягають сертифікації з обов’язковим залученням органу оцінки відповідності класи Is, Im, IIa, IIb, III, IVD, переліки А, В, IVD для самоконтролю, активні медичні вироби, які імплантують.

Існує декілька варіантів проведення процедури оцінки відповідності із залученням органу оцінки відповідності — шляхом оцінки системи управління якістю (за допомогою аудиту), шляхом визнання СЕ-сертифіката (спрощена процедура для виробів, що мають європейський сертифікат), процедура перевірки проєкту (для медичних виробів та IVD для самоконтролю) та попартійна оцінка (проводиться для деяких нестерильних медичних виробів). В умовах повномасштабної війни аудит може бути проведений як на місці, так і дистанційно.

Особливості реєстрації косметики окреслила Оксана Олійнічук, керівниця відділу FMCG компанії «Кратія». 3 серпня 2024 р. вступив у дію Технічний регламент на косметичну продукцію. Проте дворічний перехідний період (до 03.08.2026 р.) дозволяє поки вводити в обіг продукцію, яка може не відповідати вимогам регламенту. Після його завершення вся косметична продукція, яка буде розміщуватися на ринку, має відповідати вимогам цього регламенту. Косметичною продукцією вважається будь-яка речовина або суміш, призначена для нанесення на зовнішні ділянки тіла, зуби, слизову оболонку ротової порожнини виключно або переважно з метою очищення, ароматизування, зміни зовнішнього вигляду, захисту, збереження в задовільному стані або коригування запаху тіла.

Психічне здоров’я під час війни

Тема психічного здоров’я надзвичайно актуалізувалася у зв’язку з повномасштабною війною. Напевно, кожен українець так чи інакше стикався зі значними стресовими ситуаціями, втратами, сумом, тривогою, почуттям втрати безпеки тощо.

Про стресасоційовані розлади розповіла Ганна Кожина, завідувачка кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та соціальної роботи Харківського націо­нального медичного університету. Війна з усіма її проявами є надзвичайно потужним стресовим чинником, який чинить вплив на психіку людини, і він може продовжуватися і після завершення бойових дій. Навіть ті, хто зміг стабільно перенести перші місяці повномасштабного вторгнення рф, можуть стикнутися з ментальним виснаженням, адже звикання до постійного перебування в умовах війни також може негативно позначитися на психічному здоров’ї. Як свідчать результати дослідження Українського інституту майбутнього, втома, тривога та проблеми зі сном — найпоширеніші сьогодні стани для більшості українців.

До розладів, пов’язаних із травмою та стресом, належать, зокрема, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), гострий стресовий розлад та розлади адаптації. ПТСР розвивається як відстрочена та/або затяжна реакція на екстремальну (травматичну) подію загрозливого або катастрофічного характеру, що може зумовити загальний дистрес. Нейробіологічні моделі ПТСР свідчать, що контекстуальна пам’ять щодо травматичних подій порушується через дисфункцію системи гіпокампа, тоді як пам’ять про сенсорні деталі посилюється через вплив мигдалини на сенсорну кору. Гострий стресовий розлад може виникати у деяких людей після травматичного досвіду, бути провісником ПТСР. Розлад адаптації характеризується дезадаптивною реакцією на психосоціальний стресор чи множинні стресори, надмірною заклопотаністю стресовою подією або її наслідками, повторюваними думками про стресор.

Інна Черненко, старша ординаторка психіатричного відділення клініки психіатрії Національного військово-медичного клінічного центру «ГКВКГ», підполковниця медичної служби, повідомила, що кількість людей з ПТСР у 2023 р. зросла майже в 4 рази порівняно з 2021 р. Спікерка наголосила, що важливими елементами профілактики ПТСР у військовослужбовців є своєчасна ротація із зони бойових дій (кожні 3 міс), належний відпочинок та час для відновлення, своєчасне лікування гострої реакції на стрес та розладів адаптації.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!