Цистит у практиці фармацевта

Що таке цистит?

Гострий цистит — інфекційна патологія нижніх сечовивідних шляхів, здебільшого бактеріального походження, належить до найчастіших захворювань жінок. Однак хворіють і чоловіки. Важливість проблеми гострого циститу, крім поширеності та значних фінансових витрат, полягає в частому розвитку рецидивів захворювання. Статистичні дані свідчать, що кожна друга жінка хоча б раз у житті стикалася з цією проблемою, а майже у половини жінок виникають рецидиви¹.

Чому виникає та як проявляється цистит?

Цистит зазвичай розвивається внаслідок заселення слизової оболонки бактеріями фекальної або вагінальної флори та проникнення таких збудників у сечовий міхур. У переважній більшості серед ідентифікованих бактерій, що спричиняють випадки циститу, — кишкова паличка (70–95% випадків). Значно рідше інфекції сечовивідних шляхів викликають інші мікроорганізми, такі як Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Staphylococcus saprophiticus тощо (Li R. et al., 2023).

Провідними симптомами інфікування сечовивідних шляхів як у чоловіків, так і у жінок є дизурія, часте сечовипускання, імперативні позиви та надлобковий біль. Тривалість понад 7 днів, підвищення температури тіла, поява ознобу або болю в боку — симптоми, що теж виникають, але у більшості випадків їх поява вказує на розвиток ускладнень або прояв інших захворювань (наприклад пієлонефриту). Симптоми можуть бути малопомітними або нетиповими у дуже молодих і дуже старих. Наприклад, у пацієнтів із розсіяним склерозом іноді відмічають гостре неврологічне погіршення стану, тоді як у пацієнтів з пошкодженням спинного мозку можуть виникати вегетативна дисфункція або підвищена спастичність (Li R. et al., 2023).

Жінки більш сприйнятливі до захворювання через відносно коротку довжину уретри та її близькість до прямої кишки. Інфекції сечовивідних шляхів у чоловіків відмічають набагато рідше через довшу анатомічну уретру, більш сухе періуретральне середовище та антибактеріальний захист, який забезпечує простатична рідина. Встановлено, що близько ⅓ дорослих жінок пережили епізод симптоматичного циститу принаймні один раз у житті (Minardi D. et al., 2011).

Рецидиви циститу (2 документально підтверджені випадки протягом 6 міс або 3 протягом 1 року) ідентичним мікроорганізмом (так звані рецидивуючі інфекції) можуть вказувати на наявність сечових каменів. У чоловіків, окрім цього, повторні інфекції можуть відмічатися при хронічному бактеріальному простатиті (Li R. et al., 2023).

Серед факторів, що підвищують ризик розвитку гострого циститу, — підвищена статева активність, використання сперміцидів, часта зміна статевого партнера, наявні супутні інфекції сечовидільних шляхів, стан після менопаузи, генетична схильність тощо. У жінок літнього віку до цих факторів додаються нетримання сечі та атрофічний вагініт, зумовлений недостатністю естрогенів.

Відвідувач із симптомами циститу: дії фармацевта

При циститі наявність факторів ризику і відповідних проявів є комплексом скарг, що належить до «загрозливої» симптоматики. Тому фармацевт повинен першочергово рекомендувати пацієнту з відповідними проявами звернутися за консультацією до лікаря з метою остаточної діагностики та призначення раціонального лікування.

«Загрозливі» симптоми, які потребують негайного звернення до лікаря:

• позиви до сечовипускання з’являються кожні 3–5 хв;
• позиви на сечовипускання супроводжуються відчуттям печіння, різями та болем внизу живота;
• сеча мутна, іноді рожевого кольору, має неприємний запах, у ній виявляється осад у вигляді піску;
• біль у попереку супроводжується набряками кінцівок, підвищенням температури тіла;
• вираженість болю в попереку та дизуричних явищ збільшується;
• біль у попереку та дизуричні явища виникають у пацієнта, що приймає нестероїдні протизапальні препарати або антинеопластичні засоби.

Терапевтичний менеджмент гострого циститу

Враховуючи те, що причиною розвитку гострого циститу є здебільшого бактеріальне ураження, провідним терапевтичним підходом є антибактеріальна терапія.

Зокрема, у дослідженнях доведено, що клінічний успіх був більш імовірним у жінок з гострим неускладненим циститом при лікуванні антибіотиками порівняно з плацебо (Falagas M.E. et al., 2009). Також доведена ефективність короткострокових курсів антибактеріальної терапії для лікування гострого циститу (Lee R.A. et al., 2023).

Вибір та призначення антибактеріальних препаратів має здійснюватися лікарем, бути індивідуальним на основі чинників ризику пацієнта, включаючи алергію, побічні ефекти, переносимість, моделі місцевої бактеріальної резистентності, потенційну взаємодію з лікарськими засобами, функцію нирок, історію комплаєнсу та нещодавнє ймовірне застосування антибіотиків.

У разі призначення курсу антибіотиків при циститі фармацевту відводиться значна роль у питанні контролю над споживанням ліків. Саме фармацевт має можливість запобігти багатьом проблемам, одна з яких — антибіотикорезистентність, та донести до пацієнта інформацію про причини захворювання і необхідність призначення йому антибактеріальних препаратів, зосередивши увагу на режимі дозування й обов’язковості проходження повного курсу лікування.

Симптоми захворювання зазвичай зникають протягом близько 3 днів після початку антибіотикотерапії (Lala V. et al., 2023).

Навіть на фоні антибіотикотерапії цистит може супроводжуватися спазмами м’язів сечового міхура та вираженим больовим синдромом, який може значно погіршувати самопочуття людини. Тому у разі необхідності пацієнту при циститі може бути рекомендована симптоматична фармакотерапія: знеболювальні препарати (ненаркотичні анальгетики, нестероїдні протизапальні препарати) та спазмолітики, які сприятимуть зменшенню вираженості болю й хибних позивів до сечовипускання (тенезм), а також нормалізації процесу сечовипускання.

• Так, симптоматичне лікування анальгетиками може застосовуватися у пацієнтів із тяжкою дизурією (Li R. et al., 2023).
• Встановлено, що приблизно у половини пацієнтів симптоми інфікування сечовивідних шляхів зникають на фоні прийому нестероїдних протизапальних препаратів, що також вказує на потенціал їх застосування, у тому числі з метою зменшення призначення антибіотиків (Carey M.R. et al., 2020).

Потенційні неантибіотичні терапевтичні заходи при циститі можуть також включати зміни в поведінці та харчуванні, споживання дієтичних добавок (наприклад продукти з журавлини), пробіотиків, застосування лікарських засобів на рослинній основі, d- маннози, метенаміну гіпурату, естрогенів, внутрішньоміхурове введення глікозаміногліканів, прийом імуностимуляторів, вакцинацію, інокуляцію менш патогенними бактеріями тощо (Sihra N. et al., 2018).

Хворому на цистит рекомендуються щадний режим, молочно-рослинна дієта з виключенням гострих приправ, консервів, м’ясних відварів, вживання достатньої кількості рідини (сечогінні трави, чай, мінеральна вода, ягідні морси, киселі, сік журавлини), а також (крім випадків геморагічного циститу) теплові процедури — сидячі ванни, грілка, теплові мікроклізми та спринцювання відварами трав, фізіотерапевтичні процедури¹.

Чи можна попередити розвиток циститу?

Якщо фактори схильності не виявлені та своєчасно не усунені, цистит може призвести до більш серйозних наслідків, зокрема, до пошкодження нирок та ниркової недостатності (Minardi D. et al., 2011). Проте одним із кращих способів лікування буде повне уникнення «зустрічі» з циститом або «боротьба» з його першими проявами якомога швидше.

Фармацевт повинен нагадати про важливість споживання достатньої кількості рідини. Адже, як відомо, більшість неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів зникають спонтанно приблизно у 20% жінок, особливо якщо використовується підвищена гідратація (Lala V. et al., 2023). Важливими також є своєчасне випорожнення сечового міхура, обов’язкове випорожнення сечового міхура після статевого акту, дотримання правил гігієни зовнішніх статевих органів, уникнення переохолодження¹.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!