Якщо дитина кашляє

Кашель здебільшого є рефлекторним актом організму, що сприяє очищенню дихальних шляхів від різних подразників (приміром слизу чи пилу). Проте він може викликати значне занепокоєння у батьків, коли вони виявляють його у своєї дитини. І їх занепокоєння частково має сенс (Shields M.D. et al., 2013; Weinberger M., 2023). Як відомо, двоє з трьох дітей віком до 4 років принаймні 1 раз на рік потрапляють на прийом до лікаря зі скаргами на респіраторні захворювання, у 75% випадків яких одним з провідних симптомів є кашель (Worrall G., 2011). Ігнорування та несвоєчасне лікування цього прояву може призвести до прогресування серйозної патології або розвитку хронічних респіраторних захворювань (Shields M.D. et al., 2013). Про те, що може порекомендувати фармацевт дитині з кашлем та як діяти батькам, коли вони помітили відповідний симптом у свого малюка, — докладно в нижченаведеній статті.

Чому виникає кашель?

Кашель — це захисна реакція організму, що сприяє очищенню слизової оболонки дихальних шляхів від подразників (пилу, дрібних речей, води, їжі, накопиченого слизу тощо)¹. Здорова дитина шкільного віку, у якої в анамнезі не було респіраторних захворювань протягом попередніх 4 тиж, може кашляти до 34 р/добу (Lamasa А. et al., 2014).

Проте кашель може бути й проявом низки захворювань. Зокрема, кашльовий рефлекс може бути пов’язаний зі зниженням порогу чутливості, зокрема при прийомі деяких ліків (наприклад інгібіторів аденозинперетворювального ферменту), або з рідкісними розладами здоров’я (наприклад муковісцидозом, імунодефіцитами, первинними розладами циліарного епітелію, затяжним (бактеріальним) бронхітом, періодичною аспірацією, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ), анатомічними вадами розвитку, глистною інвазією тощо). Хоча алергія здебільшого супроводжується чханням і свербежем в очах, вона також може проявлятися у вигляді постійного кашлю та бути потенційним фактором ризику розвитку хронічного кашлю (Chung K.F. et al., 2022). Окрім хвороб, спровокувати напади кашлю у дитини може фізичне навантаження, вдихання холодного повітря, положення лежачи, годування тощо¹.

Попри вищезазначені причини, переважна кількість випадків кашлю як у дорослих, так і дітей пов’язана з гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ)^{1, 2}.

Види кашлю

Кашель оцінюють за його тривалістю, передбачуваною етіологією та якістю (Alsubaie H. et al., 2015).

За тривалістю кашель розподіляється на гострий (до 3 тиж), підгострий (3–8 тиж) та хронічний (дов­ше ніж 8 тиж)¹. Варто відмітити, що визначення хронічного кашлю у дітей може варіювати і становити від 3 до 12 тиж, адже класифікація здебільшого спирається на наявні дані щодо кашлю, пов’язаного з ГРВІ, при якому до 40% усіх дітей шкільного віку продовжують кашляти через 10 днів, а 10% дітей дошкільного віку продовжують кашляти більше 25 днів (Alsubaie H. et al., 2015) і у них може фіксуватися до 10 епізодів гострого кашлю на рік (Lamasa А. et al., 2014).

Гострий кашель, що супроводжується хрипами, може свідчити про бронхіальну астму, надривний — про трахеомаляцію, ларингомаляцію або круп, нападоподібний зі стридором або без нього — про кашлюк, уривчастий може бути викликаний інфекцією Chlamydia trachomatis або Mycoplasma pneumoniae, а пронизливий мати психогенне походження. У більшості випадків підгострий кашель спричинений тривалою або ускладненою ГРВІ, або бактеріальною інфекцією. У дітей дошкільного віку з хронічним кашлем найпоширенішою причиною його розвит­ку є персистуючий бактеріальний бронхіт (40%), спонтанне зникнення тривалих або частково накладених ГРВІ, тоді як лише 10% усіх випадків — бронхіальна астма, синдром кашлю у верхніх дихальних шляхах або ГЕРХ. У школярів — бронхіальна астма (25%), затяжний бактеріальний бронхіт (23%), синдром кашлю у верхніх дихальних шляхах (20%) та ГЕРХ (5%) (Lamasa А. et al., 2014).

За етіологією кашель може бути нормальний (очікуваний), який має очевидну причину (наприклад після перенесеного ГРВІ) та не потребує подальшого втручання; специфічний, при якому вдається чітко ідентифікувати причину; та неспецифічний — за відсутності ідентифікованого респіраторного захворювання відомої етіології (Alsubaie H. et al., 2015).

У дітей також може відмічатися психогенний кашель, що включає кашель-звичку, характерний для періоду одужання (пов’язаний зі звичкою дитини кашляти, що виник­ла впродовж хвороби), який проходить через декілька тижнів, та сигнальний кашель, коли дитина, не усвідомлюючи того, намагається привернути до себе увагу осіб з оточення (припиняється уві сні або коли дитина зосереджується на чомусь)¹.

Оцінюючи кашель у дитини, також важливо звернути увагу на його звучання та наявність виділень, відповідно до чого кашель визначають, як сухий (без мокротиння) або вологий (Alsubaie H. et al., 2015). Наприклад, про залучення до патологічного процесу нижніх дихальних шляхів свідчить дихальна недостатність із задишкою, вологі хрипи або свистяче дихання, лаючий кашель допомагає відрізнити круп від епіглотиту, а нав’язливий спастичний кашель (удень і вночі) може вказувати на поствірусний стан після ГРВІ. Наявність поперечної складки носа («алергічний салют»), покашлювання впродовж дня, збільшення вираженості кашлю при зміні положення тіла, контакті з алергеном є ознакою алергічного риніту з постназальним затіканням. Тривалий продуктивний (вологий) кашель характерний для хронічної патології легень, що супроводжується виділенням гнійного мокротиння (наприклад при муковісцидозі). Неспецифічний ізольований кашель має місце при рецидивних вірусних бронхітах або психогенному кашлі¹.

Як допомогти дитині з кашлем?

Результат лікування кашлю у дитини залежить від правильної діагностики захворювання, що його спонукало, та раціональності використання відповідних терапевтичних прийомів.

Оскільки у більшості дітей, у яких фіксується кашель, етіологія пов’язана з ГРВІ, симптоми яких можуть включати нежить, чхання, головний біль, загальне нездужання, сльозотечу, біль у горлі, підвищення температури тіла (Worrall G., 2011), то лікування має передбачати симптоматичні заходи: достатню гідратацію (рясне пиття), промивання носа розчинами натрію хлориду (Alsubaie H. et al., 2015), аспірацію виділень (Lamasa А. et al., 2014) та фармакопідтримку: прийом протикашльових та відхаркувальних засобів, а за потреби — антигістамінних, протинабрякових та жарознижувальних засобів (Goldman R.D., 2014), яку фармацевт може порекомендувати за умови задовільного загального стану хворої дитини та враховуючи характер кашлю, об’єм мокротиння, вік дитини, та уточнень, як давно розвинулося захворювання, яка його тривалість, які заходи, можливо, уже вжито перед зверненням до аптеки та які лікарські засоби вже застосовано для полегшення стану.

Зокрема, для полегшення відходження мокротиння фармацевт може рекомендувати муколітичні засоби прямої (ацетилцистеїн) та непрямої дії (амброксол, бромгексин, карбоцистеїн), експекторанти (алтея лікарська, гвайфенезин, листя евкаліпта, подорожник великий, корінь солодки, листя плюща, трава чебрецю) або комбіновані лікарські засоби рослинного походження. У разі сухого кашлю показаними до застосування є ненаркотичні протикашльові засоби (бутамірат, глауцин, окселадин, преноксдіазин)³.

Відпускаючи ліки від кашлю для дитини, фармацевт має пам’ятати, що застосування безрецептурних протикашльових та муколітичних засобів обмежено віком до 2 років (Alsubaie H. et al., 2015), та він має надати рекомендації щодо їх застосування, особливостей прийому, терміну лікування, правил зберігання, а також повідомити про ймовірні побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо³.

Батькам потрібно наголосити, що потрібно максимально обмежити контакт дитини з аероподразниками (наприклад пасивним вдиханням тютюнового диму), частіше провітрювати приміщення, в якому перебуває хвора дитина, давати дитині пити багато рідини, що сприятиме полегшенню відходження мокротиння тощо¹.

Додатково можна рекомендувати інгаляції з ізотонічним розчином натрію хлориду, які можуть сприяти зменшенню вираженості функціональних ознак загрозливої легеневої обструкції, та зволоження сольовим розчином носової порожнини, що можуть бути клінічно корисними для дітей із респіраторними проблемами легкого ступеня тяжкості (Barski P. et al., 2020).

Що стосується харчування, то до нього можна додати мед, який є ефективнішим, ніж плацебо, у лікуванні кашлю, пов’язаного з ГРВІ (Lamasa А. et al., 2014), та який при кашлі можна рекомендувати дітям віком старше 1 року по 2,5 мл перед сном (Goldman R.D., 2014).

Не варто нехтувати й гарячими напоями, які можуть зменшити вираженість симптомів ГРВІ, зокрема негайне та тривале зниження тяжкості перебігу нежитю, кашлю, чхання, болю в горлі, ознобу та втоми (Sanu A. et al., 2008).

Батькам доцільно нагадати, що, попри доступні сучасні методи фармакопідтримки, від низки захворювань, які можуть спровокувати розвиток кашлю у дітей, можна захиститися шляхом щеплення. Наприклад, від дифтерії, коклюшу, гемофільної інфекції, кору, краснухи, туберкульозу, грипу, пневмококової інфекції, вітряної віспи, менінгококової інфекції¹.

Загрозливі симптоми

Якщо у дитини, окрім кашлю, наявні підвищення температури тіла >38,5 ºС, важке дихання, підвищена частота дихання, прискорений пульс, кровохаркання, існує підозра на заковтування стороннього тіла, стан погіршився після травми грудної клітки, фіксуються симптоми, схожі на грип, або дитина захворіла під час епідемії грипу, чи хворіє >3 діб та стан її здоров’я не покращується — потрібно терміново скерувати її з батьками по медичну допомогу до лікаря¹.

Що стосується хронічного кашлю, то всі зусилля мають бути спрямовані на визначення точної основної причини та здійснюватися лікарем згідно з визначеними протоколами лікування відповідних нозологій (Alsubaie H. et al., 2015).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!