Переводимо годинник на зимовий час: чи є в цьому сенс?

Про літній та зимовий час

Літній час — це сезонна зміна часу, за якої годинники встановлюються раніше стандартного часу протягом частини року. Двічі на рік переведення годинника є загальноприйнятою процедурою в більшості країн Європи та Північної Америки, а також у деяких частинах Південної Америки, Австралії та Нової Зеландії (понад 70 країн світу) (рисунок¹). Загалом його здійснюють понад 1 млрд осіб у світі. У більш як 60% усіх країн світу діє стандартний (зимовий) час — місцевий час у певному регіоні¹. По всій Україні (окрім окупованих територій) до цьогорічного скасування діяв літній час, тобто здійснювалися сезонні переведення годинника².

Рисунок. — Території, де станом на 01.10.2024 р. були чинними сезонні переведення годинника¹

Історичні передумови

Уперше переводити стрілки годинника у 1784 р. запропонував посол Сполучених Штатів Америки (США) у Франції Бенджамін Франклін (Benjamin Franklin). Така пропозиція мала не меті продовжити світловий день для працівників, економлячи при цьому використання свічок на виробництві. Більш ніж через 100 років відповідну ідею висунув новозеландський вчений Джордж Вернон Хадсон (George Vernon Hudson), пропонуючи 2-годинну зміну часу вперед у жовтні та назад у березні. Торкався цього питання й британський активіст Вільям Віллетт (William Willett), який у 1907 р. опублікував памфлет під назвою «Економія світлового дня», в якому запропонував переводити годинники на 1 год уперед навесні та назад восени, обґрунтувавши свою пропозицію зміни часу збереженням денного світла. Проте всі зазначені ідеї науковців так і не були втілені в той час на практиці. До теми переведення годинників світ повернувся на початку XX ст.¹

30 квітня 1916 р., у розпал Першої світової війни, стрілки годинників у Німецькій імперії перевели на 1 год вперед, щоб розпочати перший у світі офіційний період літнього часу. Обґрунтування полягало в тому, щоб звести до мінімуму використання штучного освітлення та заощадити паливо для військових зусиль. Звичайно, у істориків є певні сумніви щодо першості цієї ідеї, адже існують згадки про більш ранні практичні експерименти із сезонним переведенням годинника в Канаді. Проте, як би не було, саме німецьким законодавцям того часу вдалося започаткувати тенденцію, яка незабаром поширилася всією Європою та за її межі: впродовж 2 років переведення годинників підтримали США, а згодом — ще більш ніж 100 країн у світі. З часом ентузіазм щодо годинникових переведень помітно спав, та були періоди як відміни, так і відновлень такого рішення серед деяких держав. Остаточну крапку поставила світова енергетична криза 1973 р., спричинена нафтовим ембарго, яка змусила більшість країн впроваджувати заходи з енергозбереження, одним з яких було повернення до літнього часу. Так, з метою економії енергоносіїв у 1975 р. Греція, а пізніше й інші країни Європи знову почали переводити годинники двічі на рік. Зокрема, щоб забезпечити постійне стабільне зміщення часу на єдиному ринку, Європейський Союз (ЄС) теж синхронізував свій графік переходу на літній час у 1980 р. Україна, яка на той час входила до складу Радянського Союзу, почала переводити годинники у 1981 р¹. Після здобуття незалежності літній час офіційно запроваджений у нашій державі Кабінетом Міністрів України (КМУ) у 1996 р.²

Проблематика сезонних переведень

Коли навесні здійснюється переведення годинника вперед, день здається довшим. Проте ілюзія тривалішого вечора за рахунок додавання 1 год впливає лише на цивільний годинник людини, ніяк при цьому не змінюючи курсу сонця, часу сходу та заходу або тривалості доби, які змінюються лише поступово зі зміною пір року протягом року. Додаткова година денного світла спонукає людей до більшої активності, а також, як це вважалося раніше, є економією енергоносіїв. Проте сучасне суспільство з його комп’ютерами, телевізорами та кондиціонерами споживає більше енергії незалежно від того, сходить сонце чи ні. На цьому тлі енергозбереження за рахунок часових переходів є досить незначним: не більше ~0,34% від загального об’єму електроенергії при переході на літній час (Havranek Т. et al., 2018). А що ж з осіннім переходом? Він, можливо, не такий енергоефективний, проте точно припаде до душі любителям поспати, адже вони отримають у прямому сенсі бонус — ще 1 год насолоди поніжитися у своєму ліжку, звичайно, на противагу тим, хто працює в нічні зміни і кому цю робочу ніч доведеться відпрацювати на годину довше.

Проте переваги та недоліки часових переведень — це не лише про чиїсь уподобання чи економічну вигоду. Одне з досліджень виявило зниження рівня задоволеності життям після часових переходів (Kountouris Y. et al., 2014). За результатами проведеного опитування встановлено, що 76% усіх респондентів вважають зміни часу негативним досвідом, — це відповідає вищезгаданому дослідженню, при цьому 84% усіх опитаних підтримують скасування сезонних переведень годинника (Föh B. et al., 2019), які, як виявляється загалом, є потенційно шкідливими для організму людини, адже можуть значно погіршувати як фізичний стан, так і ментальне здоров’я людини (Labarca G. et al., 2024).

Про біоритми в житті людини

На діяльність людини впливають 3 годинники: внутрішній біологічний (циркадний), сонячний та соціальний. В ідеалі всі 3 годинники мають бути узгоджені, щоб забезпечити належну функціональність та продуктивність. Внутрішній біологічний годинник людини регулюється розподілом світла і темряви (сонячним годинником), що потім надає ритмічності різноманітним поведінковим, фізіологічним (наприклад сну, температурі тіла, частоті серцевих скорочень, обміну речовин, секреції гормонів) і нейроповедінковим процесам, а також дозволяє організму передбачати щоденні повторювані зміни навколишнього середовища, зокрема, щоб бути синхронізованим із циклом день — ніч. У повсякденному житті час впливу світла зазвичай пов’язаний із соціальним годинником, зумовленим такими соціальними зобов’язаннями, як школа чи робота. Коли ж екзогенні фактори, наприклад, зміна часу, не узгоджуються з ендогенними циркадними ритмами, виникає циркадний дисбаланс. Враховуючи широкий спектр фізіологічних процесів, що регулюються циркадним годинником, його збій може негативно впливати на здоров’я людини. Зокрема, викликаючи порушення сну, пильності, низьку працездатність, розлади артеріального тиску та навіть розвиток аномальних запальних процесів в організмі. У довгостроковій перспективі циркадні розбіжності пов’язані з вищим ризиком розвитку ожиріння, цукрового діабету, метаболічного синдрому, дисбактеріозу кишечнику, симптомів синдрому подразненого кишечнику, підвищеної кишкової проникності, онкопатології, серцево-судинних захворювань, когнітивних розладів і хвороби Альцгеймера. Епідеміологічні дані свідчать про зв’язок сезонних змін часу з підвищенням частоти гострого інфаркту міокарда, ішемічного інсульту та депресії (Föh B. et al., 2019; Caliandro R. et al., 2021; Zolfaghari S. et al., 2023; Rishi M.A. et al., 2024).

Який час є правильним?

На відміну від зимового, при переході на літній час більше половини дорослих відчувають сильну втому (опитування 2019 р., проведене Американською академією медицини сну (American Academy of Sleep Medicine — AASM); за перші кілька днів зростає на 6% кількість смертельних дорожньо-транспортних пригод (Nohl A. et al., 2021); протягом тижня на 18% збільшується кількість несприятливих медичних подій, пов’язаних із людською помилкою (Kolla В. et al., 2021); фіксується більше травм на виробництві (Barnes C.M. et al., 2009); підвищується ризик викиднів у жінок, які проходили екстракорпоральне запліднення (Liu C. et al., 2017); зростає кількість госпіталізацій через інсульт та інфаркт міокарда (Sipilä J.O. et al., 2016).

У наявних даних доведено усунення сезонних часових змін на користь фіксованого цілорічного зимового часу, який узгоджується з біологічним годинником людини (Rishi M.A. et al., 2024).

Варто відмітити, що AASM ще у 2019 р. висунула пропозицію підтримати скасування літнього часу та перейти на постійний стандартний (зимовий) час, пояснюючи це тим, що стандартний час більше узгоджується з щоденними ритмами внутрішнього годинника організму, а його введення сприятиме зниженню ризиків для життя та здоров’я, які можуть зумовлювати циркадні порушення, спровоковані часовими трансформаціями (Rishi M.A. et al., 2024). Позицію AASM щодо переходу на літній час схвалено низкою міжнародних організацій, що займаються вивченням сну, серед яких і Всесвітня академія сну (World Sleep Academy — WSА). У тому ж році Європарламент теж проголосував за проєкт директиви Комітету Європейського Союзу (ЄС) щодо скасування переведення годинника на 1 год в Євросоюзі, згідно з яким кожна держава-член вирішуватиме, залишатися назавжди на літньому часі чи перевести свої годинники на постійний стандартний час.

Серед країн світу, які вже не переводять годинник, є такі, як Японія, Китай, Індія, Сінгапур, Туреччина, Ісландія, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Узбекистан, Вірменія, Азербайджан¹ тощо.

Варто зауважити, що Україна стала однією з перших країн у європейському регіоні, яка цьогоріч офіційно ухвалила законопроєкт³ про скасування літнього часу та вже з наступного року житиме за єдиним стандартним (зимовим) часом, на який перейде в ніч з 26 на 27 жовтня 2024 р.

У межах фармопіки

Попри скасування переведення годинника, щоб остаточно перейти на постійний стандартний час, українцям доведеться ще один раз стикнутися зі зміною часу. Звичайно, що разом із цим учергове організм зазнає впливу стресу.

У разі появи після переведення годинника таких симптомів стресу, як втома, млявість, роздратованість, зниження концентрації уваги, безсоння, депресія, апатія, агресивність, полегшити стан можуть безрецептурні препарати відповідної дії — седативні та снодійні засоби, зокрема комбіновані (валеріана, пустирник, пасифлора, валеріана, доксиламін), анксіолітики (мебікар), антидепресанти (рослинного походження), засоби, що діють на нервову систему (гліцин)⁴.

Не варто забувати, що, окрім фармакопідтримки, полегшити часовий перехід може повноцінний відпочинок, достатня тривалість сну (не менше 8–9 год), оптимізація режиму харчування (з відмовою від алкоголю), достатня фізична активність, зокрема на повітрі, поєднання фізичної та психічної релаксації, планування діяльності або ж зміна характеру діяльності. Ну і найголовніше — за можливості потрібно уникати стресових ситуацій у майбутньому⁴.

Пресслужба «Щотижневика АПТЕКА»

¹За даними інформаційного інтернет-ресурсу www.timeanddate.com.
²Постанова КМУ від 13.05. 1996 р. № 509  «Про порядок обчислення часу на території України».
³Законопроєкт «Про обчислення часу в Україні» (реєстр. № 4201) від 16.07.2024 р.
⁴Протоколи фармацевта (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 5.01.2022 р. № 7).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!