Скарги на м’язовий біль у практиці фармацевта

Про біль у м’язах

Біль є однією з найбільш поширених проблем. Згідно з підрахунками, 20% дорослих у всьому світі страждають від болю, а у 10% щорічно вперше виявляють хронічний больовий синдром. З одного боку, біль є суб’єктивним явищем, який погано піддається будь-якій об’єктивізації, але водночас він завдає людям значних страждань. Міжнародна асоціація з вивчення болю (The International Association for the Study of Pain — IASP) визначила біль як «неприємне відчуття та емоційне переживання, пов’язане з дійсним або можливим ушкодженням тканин». Тобто будь-який патологічний процес в органах та тканинах організму, зокрема й у м’язах, здатний спричинити значний дискомфорт.

М’язовий біль може проявлятися в різних формах, наприклад таких, як:

• відчуття ниючого болю у всьому тілі;
• локалізовані больові відчуття;
• тяжка форма болю і скорочення м’язів після фізичного навантаження (судоми);
• припухлість;
• м’язові спазми;
• безпричинний біль у м’язах (Mense S., 2008; Queme L.F. et al., 2017).

Причини розвитку болю у м’язах

Біль у м’язах (міалгія) є сигналом про якесь порушення в роботі чи функціональному стані м’язової системи, що спрямований на якнайшвидше виявлення патологічного вогнища для його усунення. Він може турбувати людину будь-якого віку і з будь-яким станом здоров’я. Визначено, що від 60 до 85% усього населення деякий час протягом свого життя можуть відчувати біль у м’язах спини, тоді як майже 30% можуть зіткнутися з міалгією, спричиненою міофасціальними тригерними точками (Mense S., 2008). Що стосується хронічного м’язового болю, то він уражує від 11 до 24% усього населення світу, причому більшість людей відчувають його в певний період свого життя. Особи похилого віку, які ведуть малорухливий спосіб життя, безробітні та малоосвічені люди, що знаходяться в постійному стресі, можуть частіше страждати від хронічного больового синдрому та повідомляти про зниження продуктивності аж до повного припинення виконання своїх трудових обов’язків (Gregory N.S. et al., 2014). У деяких випадках цей симптом є фізіологічною нормою (наприклад як реакція на зовнішній подразник). Проте може й бути симптоматичним проявом патології.

Більшість етіологій міалгії можна розподілити на основі дифузних або вогнищевих симптомів, хоча міалгія також може бути багатофакторною. Найбільш поширеними причинами дифузних міалгій є системні інфекції, вакцинація, ревматичні захворювання, фіброміалгія, синдром хронічної втоми, прийом певних ліків, захворювання печінки, деякі метаболічні, психіатричні та ендокринні розлади. Причиною локальних міалгій може стати надмірне або виснажливе фізичне навантаження або ж захворювання м’яких тканин (наприклад бурсит, травма або інфекція), піоміозит, міофасціальний больовий синдром, інфаркт м’яза, компартмент-синдром тощо. Наприклад, гострий початок із значно вираженими конституціональними симптомами свідчить про інфекцію (таку як бактеріальний сепсис, піоміозит, грип або гострий гепатит В). Гострий початок міалгії в зоні шиї, плечей, сідниць і стегон у осіб літнього віку характерний для ревматичної поліміалгії, особливо якщо супроводжується ранковою скутістю. Підгостра міалгія є типовою причиною, спричиненою прийомом ліків (наприклад застосуванням статинів). Прихований початок і хронічні симптоми характерні для хронічного гепатиту С, гіпотиреозу, гіпер­кальціємії, дефіциту вітаміну D, фіброміалгії, синдрому хронічної втоми тощо. Піоміозит, абсцес, компартмент-синдром можуть викликати вогнищеву чутливість м’язів (Shmerling R.H. et al., 2024). Окрім того, що м’язовий біль може бути пов’язаний із прямим ушкодженням м’язової тканини, її спазмом або певними станами організму і загальними порушеннями, спричиняти його можуть й певні фізіологічні процеси (наприклад тривале інтенсивне фізичне навантаження, періодичний біль у жінок (менструації), незбалансоване харчування, біль у осіб підліткового віку (біль росту) (Søgaard K. et al., 2017; Lee J.W. et al., 2015; Zhou R. et al., 2023; Pavone V. et al., 2019; Momodu I.I. et al., 2023; Pingel J. et al., 2017; Milgrom D.P. et al., 2017; Crum-Cianflone N.F., 2008).

Важливо відмітити, що гостра міалгія, як правило, короткочасна і з нею здебільшого нескладно впоратися. Однак хронічна міалгія часто є провідним симптомом серйозних захворювань м’язів і кісток, що потребують тривалого комплексного лікування.

Як зменшити вираженість болю у м’язах?

Фармацевту, до якого звертаються відвідувачі зі скаргами на м’язовий біль, потрібно вміти диференціювати цей симптом та визначати, проявом норми чи патології він є, адже від цього буде залежати тактика надання подальшої фармакологічної допомоги.

Немає встановлених рекомендацій чи консенсусу експертів щодо того, як найефективніше лікувати міалгію. Терапія міалгії будь-якої етіології має розпочинатися з виявлення основної причини — тобто з діагностики та встановлення основного діагнозу лікарем. Про це фармацевт має обов’язково нагадати відвідувачу, який уперше звернувся по допомогу до аптеки із відповідним проявом.

У разі наявності загрозливих симптомів (таких як біль у м’язах, що супроводжується підвищенням температури тіла (за відсутності інших симптомів гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ)), болю у ділянці шиї, плечового поясу, грудної клітки, задишки, оніміння (порушення чутливості) однієї або обох кінцівок, ослаблення їх м’язової сили, судом, болю в грудній клітці, що іррадіює під лопатку, порушення сечовиділення, відмічається біль у спині, вираженість якого збільшується при кашлі або чханні, або що триває довше 5–7 діб та іррадіює в ногу або литкові м’язи, чи йдеться про гострий біль у спині у вагітних, хворого необхідно негайно скерувати на прийом до лікаря. Варто підкреслити, що в разі, коли причиною міалгії є травмування або ж прийом деяких лікарських засобів (наприклад діуретиків, антигіпертензивних засобів, препаратів кальцію, вітаміну D), пацієнта теж потрібно скерувати до лікаря для корекції лікування*.

За відсутності загрозливих симптомів перед тим, як рекомендувати ліки для тимчасового зменшення вираженості м’язового болю, фармацевт має уточнити вік хворого, дізнатися, як давно виникло нездужання і скільки часу триває, яких заходів, можливо, вже було вжито перед зверненням до аптеки та які лікарські засоби вже застосовувалися для полегшення стану^*.

Якщо травмування незначне або йдеться про наслідки фізичного навантаження або переохолодження, для полегшення стану, зокрема зниження ступеня тяжкості м’язового болю, постраждалому при нагоді стануть анальгетики (ацетилсаліцилова кислота, метамізол натрію, парацетамол) або нестероїдні протизапальні препарати системної (ібупрофен, мефенамінова кислота) або місцевої (диклофенак, ібупрофен, індометацин, німесулід) дії.

Додатково для симптоматичного лікування міалгії фармацевт може запропонувати препарати, які стимулюють рецептори слизових оболонок, шкіри та підшкірних тканин (наприклад капсаїцин, бджолину або зміїну отруту) ^*.

Відомо, що міалгія, спричинена надмірним навантаженням, або, наприклад, фіброміалгія, добре реагує на такі альтернативні способи полегшення стану, як масаж або легкі вправи на розтяжку (Antunes M.D. et al., 2022).

У разі якщо через 2–3 доби стан пацієнта не покращиться, необхідно звернутися до лікаря^*, який може призначити такі фармакологічні втручання, як антидепресанти, протисудомні препарати та м’язові релаксанти (Ram P.R. et al., 2023).

Чи можна попередити розвиток м’язового болю?

У численних дослідженнях підтверджено користь від включення до програми лікування та профілактики міалгій спортивної фізкультури, мультидисциплінарної реабілітації, акупунктури, психологічних практик та масажу, використання яких може послідовно покращити стан людини та сприяти зменшенню вираженості патологічних проявів (Skelly A.C. et al., 2020). Зокрема, одним з провідних профілактичних заходів є активний спосіб життя з дозованими навантаженнями і правильним їх виконанням. Зокрема, заняття ранковою гімнастикою можуть допомогти попередити розвиток хвороб, які викликають біль у м’язах. Спортивні вправи можуть бути сплановані у такий спосіб, щоб сприяти зміцненню здоров’я та підвищенню м’язової сили, витривалості та стійкості (Søgaard K. et al., 2017).

Серед нефармакологічних втручань важливими є й зміни способу життя (наприклад поліпшення гігієни сну та зменшення впливу стресу) (Ram P.R. et al., 2023). Не забуваймо й про вирішальну роль харчування для загального здоров’я. Дотримання збалансованого та поживного раціону корелює з численними перевагами для здоров’я, зокрема й профілактикою захворювань, що можуть спричиняти міалгію (Zhou R. et al., 2023).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!