Перспективи світової та української економіки

СВІТОВА ЕКОНОМІКА

Варто відмітити, що в глобальній боротьбі з інфляцією загалом вдалося здобути перемогу, незважаючи на збереження цінового тиску в деяких країнах. МВФ прогнозує, що загальна інфляція, яка досягла піку в 9,4% в річному обчисленні в ІІІ кв. 2022 р., до кінця наступного року знизиться до 3,5%, що трохи нижче від середнього показника за 2 десятиріччя до пандемії COVID-19. У більшості країн інфляція зараз близька до цільових показників центральних банків, що відкриває шлях до пом’якшення грошово-кредитної політики провідних центральних банків.

Протягом усього процесу дезінфляції світова економіка зберігала надзвичайну стійкість. У 2024 і 2025 рр. прогнозується збереження стабільних темпів економічного зростання на рівні 3,2% (таблиця), проте прогнози зростання для деяких країн з низьким доходом і країн, що розвиваються, були значно знижені, у багатьох випадках у зв’язку із загостренням конфліктів.

Щодо країн із розвиненою економікою, то у США фіксуються високі темпи зростання — 2,8% цього року, але у 2025 р. вони знизяться. У країнах Європи з розвиненою економікою наступного року очікується помірне відновлення економічного зростання. У країнах з ринком, що формується, і країнах, що розвиваються, перспективи зростання дуже стабільні та становлять близько 4,2% у цьому і наступному роках. При цьому в країнах Азії з ринком, що формується, зберігаються високі показники.

Зниження інфляції без глобальної рецесії — це значне досягнення. Зростання та подальше зниження інфляції пов’язані з унікальною сукупністю шоків: масштабними перебоями в поставках поєднано із підвищеним тиском з боку попиту після пандемії, за якими відбулося стрімке зростання цін на сировинні товари, викликане війною в Україні. У міру того, як перебої в постачаннях ослабли і посилення грошово-кредитної політики почало стримувати попит, нормалізація ситуації на ринках праці уможливила швидке зниження інфляції без суттєвого уповільнення економічної активності. Вочевидь, що дезінфляцію значною мірою можна пояснити зменшенням вираженості самих шоків поруч зі збільшенням пропозиції робочої сили, яка значною мірою пов’язана з імміграцією. Однак грошово-кредитна політика також відіграла значну роль, допомагаючи зберегти зафіксовані інфляційні очікування.

Незважаючи на те що інфляція знижується, ризики погіршення ситуації підвищуються і зараз домінують у прогнозах. Ескалація регіональних конфліктів, особливо на Близькому Сході, може створити серйозні ризики для сировинних ринків. Зрушення в бік небажаної торгової та промислової політики можуть призвести до значного зниження обсягу виробництва порівняно з базовим прогнозом МВФ. Грошово-кредитна політика може залишитися надто жорсткою протягом занадто тривалого часу, а глобальні фінансові умови можуть різко погіршитися.

Повернення інфляції до рівнів, близьких до цільових показників центральних банків, створює можливість для потрійного повороту в економічній політиці.

Перший поворот у грошово-кредитній політиці вже відбувається. З червня найбільші центральні банки країн з розвиненою економікою почали знижувати облікові ставки, перебудовуючи політику на нейтральний курс. Це підтримає економічну активність у той час, коли на ринках праці багатьох країн з розвиненою економікою відмічаються ознаки охолодження, зокрема зростання безробіття.

Зниження відсоткових ставок у найбільших за розміром економіки країнах зумовить пом’якшення тиску на країни з ринком, що формується, зі зміцненням їх валют щодо долара США і поліпшенням фінансових умов. Це допоможе знизити інфляцію, що імпортується, що дозволить цим країнам легше проводити свою політику дезінфляції.

Другий поворот пов’язаний із податково-бюджетною політикою. Бюджетні можливості є наріжним каменем мак­роекономічної та фінансової стабільності. Після багатьох років експансіоністської податково-бюджетної політики в багатьох країнах настав час стабілізувати динаміку боргу та відновити такі необхідні бюджетні резерви.

Незважаючи на те що зниження директивних ставок сприятливо впливає на навантаження на бюджет за рахунок зниження вартості фінансування, цього буде недостатньо, особливо з огляду на те, що довгострокові реальні відсоткові ставки, як і раніше, значно вищі, ніж до пандемії. У багатьох країнах необхідно поліпшити первинні баланси, тобто різницю між доходами бюджету та державними видатками за вирахуванням витрат на обслуговування боргу.

У деяких країнах, включно із США та Китаєм, поточні бюджетні плани не забезпечують стабілізацію динаміки боргу. У багатьох інших країнах усе частіше відмічаються ознаки відхилення від цілей.

Третій (і найскладніший) поворот у політиці пов’язаний із реформами, спрямованими на прискорення економічного зростання. Необхідно зробити набагато більше для поліпшення перспектив зростання і підвищення продуктивності, оскільки це єдиний спосіб розв’язати безліч завдань, що стоять перед країнами: відновлення бюджетних резервів, розв’язання проблем, пов’язаних зі старінням і скороченням чисельності населення в багатьох частинах світу, перехід до економіки, що чинить менший вплив на клімат, підвищення стійкості, а також поліпшення життя найбільш уразливих верств населення в кожній країні та скорочення нерівності між країнами.

На жаль, перспективи темпів зростання через 5 років залишаються слабкими — на рівні 3,1%, що є найнижчим показником за кілька десятиріч. Це значною мірою пов’язано з більш незначними перспективами розвитку Китаю, проте середньострокові перспективи розвитку в інших регіонах, зокрема Латинській Америці та Європейському Союзі, також погіршилися.

УКРАЇНА

Як зазначається в повідомленні МВФ за підсумками 6-го перегляду програми механізму розширеного фінансування (Extended Fund Facility — EFF) для України, економіка нашої країни продовжує демонструвати стійкість, незважаючи на руйнівні виклики, пов’язані з війною. МВФ дещо покращив свої прогнози щодо розвитку економіки України й очікує, що зростання реального валового внутрішнього продукту (ВВП) у 2024 р. становитиме 4%, проте у 2025 р. прогнозується уповільнення темпів зростання до 2,5–3,5%. Зниження динаміки відображає потенційні наслідки пошкодження енергетичної інфраструктури, а також нестачу робочої сили в Україні.

Раніше МВФ прогнозував максимальне зростання економіки України у 2024 р. на рівні 3,0%, а у 2025 р. — не вище 2,5%.

Водночас Національний банк України (НБУ) дає більш оптимістичні прогнози на наступні роки. В інфляційному звіті за жовтень 2024 р. зазначається, що зростання економіки триває, хоча й залишається обмеженим через вплив війни. Хвилі атак росії на енергетичну інфраструктуру, пожвавлення міграції та брак трудових ресурсів гальмували відновлення економіки, однак реальний ВВП надалі зростав — як у II, так і III кв. 2024 р. Причому менший, ніж очікувалося, дефіцит електроенергії та дещо вищі врожаї ранніх зернових культур дали змогу НБУ підвищити прогноз зростання реального ВВП у 2024 р. до 4%.

Значні бюджетні стимули, підкріплені суттєвими обсягами міжнародного фінансування, зростанням доходів домогосподарств, а також нарощування випуску в рослинництві та стійкий зовнішній попит сприятимуть подальшому зростанню української економіки — на 4,3–4,6% у 2025–2026 рр.

Щодо підвищення цін, то наступними місяцями ціновий тиск зберігатиметься через подальший вплив чинників з боку пропозиції продовольчих товарів, розширення бюджетних видатків, високі темпи зростання заробітних плат і збільшення енергодефіциту під час опалювального сезону. У результаті інфляція сягне 9,7% наприкінці 2024 р. Водночас навесні 2025 р. інфляція почне знижуватися. Сповільненню темпів зростання цін наступного року сприятимуть зважена монетарна політика НБУ, зниження зовнішнього цінового тиску, поліпшення ситуації в енергосекторі й збільшення врожаїв. Прогноз НБУ передбачає зниження інфляції до 6,9% наприкінці 2025 р. та її приведення до мети в 5% у 2026 р.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!