Про температуру тіла та терморегуляцію
Температура тіла — життєво важливий для здоров’я показник, що в сукупності з артеріальним тиском, частотою серцевих скорочень і дихання відіграє вирішальне значення при оцінці фізіологічного стану людини1 (Balli S. еt al., 2023).
За своєю суттю підвищена температура тіла (пірексія, гіпертермія) — це підвищення внутрішньої температури тіла людини вище «заданої точки», яка регулюється центром терморегуляції тіла в гіпоталамусі. Встановлено, що підвищення температури тіла опосередковується пірогенною активністю простагландинів, які, своєю чергою, впливають на специфічні нейрони в гіпоталамусі, що допомагають здійснювати терморегуляцію. Підвищення внутрішньої температури тіла діє як система оповіщення для активації імунного нагляду за допомогою різних типів клітин, включно з природними клітинами-кілерами, дендритними клітинами, макрофагами, Т- і В-лімфоцитами, нейтрофілами та ендотеліальними клітинами судин (Balli S. еt al., 2023).
Здебільшого підвищення температури тіла є багатофакторною патофізіологічною реакцією на вплив зовнішніх чинників (інфекційних або неінфекційних факторів (запалень, злоякісних пухлин, аутоімунних процесів), прийом деяких ліків (наприклад антипсихотиків)) (Young P.J. еt al., 2019). До гіпертермії може також призвести вплив надмірно високих температур навколишнього середовища, збільшення виробництва тепла в організмі (наприклад через підвищений метаболізм або частіше — підвищену м’язову роботу) (Del Bene V.E. еt al., 1990). Часта зміна температури тіла є одним з потенційно значущих факторів в етіології депресії (Ashley E. еt al., 2024).
Яка температура тіла має бути?
Важливо відмітити, що визначення температури тіла на основі пальпації (прикладання долоні до лоба) є ненадійним та неточним методом у близько 40% усіх осіб. Якщо є підозра — слід провести заміри за допомогою термометра (Balli S. еt al., 2023).
Вимірювання можна здійснювати на різних ділянках тіла за допомогою різних видів термометрів, вибір яких може різнитися залежно від особистих уподобань людини.
Тривалий час вважалося, що здоровий організм найліпше функціонує за температури тіла близько 37 °C, але виявляється, що у кожної людини своя індивідуальна «норма» (InformedHealth.org, 2006). І не через помилкові вимірювання, а через кореляцію з демографічними показниками, супутніми захворюваннями та фізіологією людини (Mullainathan S. еt al., 2017).
Зокрема, серед здорових людей середня добова температура може відрізнятися на 0,5 °C, а добові коливання можуть становити 0,25–0,5 °C (Del Bene V.E. еt al., 1990). Ця зміна є наслідком нормальних фізіологічних процесів в організмі людини, включно з метаболічними змінами, циклами сну / неспання, мінливістю гормонів і зміною рівнів активності. Однак у разі патологічного підвищення температури тіла це коливання є значно більшим (Balli S. еt al., 2023).
Сучасні дослідження підтверджують, що температура тіла:
- відрізняється залежно від місця вимірювання: оральна становить 33,2–38,2 °С, ректальна — 34,4–37,8 °С, барабанної перетинки у вусі — 35,4–37,8 °С, у пахвовій ділянці — 35,5–37 °С (Sund-Levander M. еt al., 2002);
- має тенденцію до зниження (за останні 200 років стає ближчою до 36,4 °С) (Protsiv М. еt al., 2020);
- може змінюватися протягом доби (як правило, найнижча о 4:00 год, а найвища — о 18:00 год) (Osilla E.V. еt al., 2023);
- залежить від статі, віку, росту та маси тіла (наприклад у жінок температура тіла вища, ніж у чоловіків, а у молоді вища порівняно з особами літнього віку) (Ley C. еt al., 2023).
Враховуючи багато факторів, які впливають на показники температури тіла, говорити про її єдине, загальноприйняте граничне значення буде не зовсім правильним (Balli S. еt al., 2023).
Першочергово варто звернути увагу на терморегуляцію дітей молодшого віку, у яких порівняно зі старшими нижчий рівень потовиділення, тому вони частіше реагують підвищеними показниками температури тіла. Це пояснюється тим, що площа поверхні їхнього тіла більша щодо маси тіла, і у них більш активний метаболізм. Тому у новонароджених нормальним вважається температурний діапазон 36,5–37,5 °C. У дорослих допустимими є показники <37,9 °C. При цьому потрібно брати до уваги місце вимірювання: середня нормальна температура тіла в пахвовій западині становить 35,97 °C, ротовій порожнині — 36,57 °C, сечі — 36,61 °С, у вусі — 36,64 °C і ректально — 37,04 °С (Balli S. еt al., 2023).
Підвищення температури тіла до показника ≥38 °С у дорослих вважається патологічною підвищеною температурою, >39,5 °C — високою, а >41 °C — піретичною (гіперпірексія). Діти вважаються такими, що мають підвищену температуру, якщо вона у них становить ≥38,5 °C. А от для немовлят від народження до 3 міс високою температурою є показник ≥38 °C (InformedHealth.org, 2006–2022).
За певних умов може бути корисним моніторинг характеру температури тіла. Наприклад, її підвищення кожні 48–72 год зазвичай фіксується за деяких типів малярії, а підвищення переважно ввечері — типово для туберкульозу. У багатьох випадках гарячки підкреслюються щоденні показники підвищеної та низької типової температури тіла. Температурно-пульсова дисоціація може виникати при черевному тифі, бруцельозі, лептоспірозі або прийомі деяких ліків. Гіперпірексія може виникнути при тепловому ударі та у пацієнтів із тяжкими формами інфекцій та крововиливами в головний мозок, що може призвести до підвищення внутрішньочерепного тиску, ішемічного ураження, набряку головного мозку і навіть смерті (Balli S. еt al., 2023).
Що може порадити першостільник при підвищеній температурі тіла?
Перед тим як ухвалити рішення про прийом антипіретиків, варто врахувати, що підвищення температури тіла може бути як шкідливим, так і корисним, адже може включати зниження росту бактерій і стимулювання синтезу імунних антитіл і цитокінів. Окрім того, свідоме пригнічення температурної реакції антипіретиками без належних на те показань може погіршувати терапевтичні результати (Kushimoto S. еt al., 2014).
За відсутності загрозливих симптомів (таблиця) у разі значного підвищення температури тіла (≥38 °С) у дітей віком до 15 років можуть бути рекомендовані анальгетики та антипіретики на основі парацетамолу, а також нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) з ібупрофеном (дітям віком старше 12 років можна рекомендувати комбіновані лікарські засоби, які містять анальгетики та антипіретики). Що стосується дітей віком старше 15 років та дорослих, то, окрім вищевказаних препаратів, терапевтичний діапазон у цієї категорії може бути розширений анальгетиками та антипіретиками на основі ацетилсаліцилової кислоти, метамізолу натрію або парацетамолу, або НПЗП з мефенаміновою кислотою, або ж комбінованими препаратами, які їх містять2.
| 1. У дітей віком <15 років — температура тіла >38 °С або у діапазоні 37–37,5 °С, що утримується >1 тиж.
2. У дітей віком >15 років та у дорослих — температура тіла >39 °С або >38 °С, яка зберігається протягом 3–5 днів, або >37,5 °С, що триває >2 тиж. 3. Підвищення температури тіла супроводжується частим і важким диханням, кашлем, хрипами і свистом під час дихання, вираженим головним болем, порушеннями сечовиділення, ковтання, значним тремтінням, судомами, розладами свідомості, блюванням або діареєю, шкірним висипом, болем у грудній клітці, животі або попереку, задишкою. 4. Якщо наявні ознаки злоякісної гіпертермії, що проявляється підвищенням температури тіла >40 °С, «мармуровим» кольором шкіри, холодними кінцівками. До лікаря також потрібно звернутися пацієнтам з бронхіальною астмою, а також тим, у кого відмічалися епізоди бронхоспазму, є схильність до алергії, кровотеч, наявні хвороби шлунково-кишкового тракту, хронічні захворювання серцево-судинної та нервової систем, ревматичні патологічні стани, підвищена збудливість2. Особливо уважно слід ставитися до показників температура тіла у дітей та вагітних. |
Тривалість самостійного застосування жарознижувальних ліків не має перевищувати 72 год!2
Винятки, за яких прийом жарознижувальних препаратів може здійснюватися за температури тіла <38 °С, становлять стани, що супроводжуються значно вираженим болем, тяжкими захворюваннями серцево-судинної та нервової систем, у осіб похилого віку (≥65 років) або із судомами в анамнезі2.
Варто зауважити, що зниження підвищеної температури тіла слід починати з фізичних методів охолодження (обтирання водою кімнатної температури, обдування прохолодним повітрям, обкладання льодом, провітрювання приміщення)2.
Не варто забувати й про достатню гідратацію, адже при підвищеній температурі тіло втрачає багато рідини. Так, для дітей залежно від віку та маси тіла добова потреба в рідині може коливатися в межах 350 мл — 2, 4 л, а у дорослих за відсутності загрозливих симптомів — в діапазоні 2,7–3,7 л (Faizan U. еt al., 2023).
Що буде, якщо підвищену температуру тіла не знижувати?
Тривала підвищена температура тіла може призвести до розвитку ускладнень з боку багатьох систем та органів: тривалої дисфункції мозочка, артеріальної гіпотензії з підвищеним серцевим викидом, зменшення кровотоку до шлунково-кишкового тракту, вивільнення прозапальних цитокінів, ушкодження клітин печінки, розвитку гострого ураження нирок, пригнічення агрегації тромбоцитів, спонтанних кровотеч тощо (Balli S. еt al., 2023–2025). А в разі підвищення температури тіла >41,1 °C можуть відмічатися різкі та непоправні зміни у структурі, функціях органів та навіть смерть (Del Bene V.E. еt al., 1990).
2Протоколи фармацевта (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 05.01.2022 р. № 7).
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим