Про фізіотерапію при захворюваннях опорно-рухового апарату

12 Лютого 2025 4:25 Поділитися
Біль — один з найпоширеніших симптомів, з яким доводиться стикатися пацієнтам із захворюваннями опорно-рухового апарату. Якщо взяти до уваги, що більшість таких порушень належать до хронічних станів, то без належного лікування хворий може отримати майже пожиттєвий дискомфорт. Проблема полягає ще й у тому, що через низку причин застосування знеболювальних засобів у пацієнтів може бути обмеженим, а також може бути потреба у сторонній нефармакологічній «підтримці». Зокрема, для полегшення больового синдрому та, відповідно, покращення якості життя хворих із захворюваннями опорно-рухового апарату може бути рекомендована фізіотерапія.

Що таке фізіотерапія?

Фізіотерапія (фізична терапія) — напрямок клінічної медицини, що ґрунтується на використанні впливу різних фізичних факторів (тепло, холод, електричний струм, ультрафіолетове, інфрачервоне випромінювання та ін.), а також за допомогою спеціальних приладів або без них, як з лікувальною метою, так і для профілактики багатьох захворювань. До фізіотерапевтичних підходів також належать лікувальна фізкультура, мануальна терапія, масаж. Загалом усі методи фізіотерапії можуть використовуватися для лікування гострих і хронічних симптомів, а також для запобігання майбутнім проблемам або для реабілітації після тривалих медичних проблем, операцій або травм. Найбільш підходящий підхід до фізіотерапії залежатиме від симптомів і конкретної медичної проблеми, а також від того, чи відчував, наприклад, пацієнт біль протягом короткого чи тривалого часу (InformedHealth.org, 2006).

Зокрема використання сучасних приладів для фізіотерапії може сприяти поліпшенню стану при хронічних хворобах (зокрема для усунення болю), дозволити скоротити застосування лікарських засобів, дати можливість покращити результативність призначеної терапії тощо. А от деякі фізіотерапевтичні процедури, у тому числі й ті, що потребують залучення спеціальних пристроїв, можуть використовуватися для сприяння процесу відновлення, наприклад, рухової функції чи чутливості певних ділянок тіла. Тому фізіотерапія може бути рекомендована при болю у спині, проблемах, викликаних зношеністю або травмами м’язів, сухожиль або суглобів (остеоартрит), проблемах тазового дна, як-от нетримання або підтікання сечі, або больових відчуттях при ревматоїдному артриті, серцево-судинних та респіраторних захворюваннях, деяких видах неврологічної патології (хвороба Паркінсона, інсульт, розсіяний склероз), проблемах з розвитком у дітей (наприклад тих, що впливають на м’язи або кістки). Окрім того, фізіотерапія також може бути використана, щоб допомогти людям, які потребують додаткового догляду, — наприклад, щоб практикувати виконання певних рухів у певному порядку, зміцнювати м’язи та запобігати падінням (InformedHealth.org, 2006).

Як можна полегшити біль за допомогою фізіотерапії?

Важливо, що саме до фізіотерапевтів та лікарів із фізичної та реабілітаційної медицини часто звертаються пацієнти при лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, у яких біль у суглобах може бути домінуючим проявом. Варто зауважити, що лише після ретельної оцінки стану пацієнта лікарем ухвалюється рішення про використання відповідного терапевтичного підходу, що, зокрема, може включати використання допоміжних фізіотерапевтичних приладів.

Здебільшого першочерговою рекомендацією в такому випадку є регулярна фізична активність, яка, як повідомляється, чинить як короткостроковий (наприклад за рахунок тимчасового поліпшення кровообігу), так і довгостроковий позитивний вплив на больові відчуття, сприяючи покращенню стану серцево-судинної системи (поліпшує настрій, полегшує вплив стресу, підвищує якість сну) та сексуальної функції. Фізичні вправи також можуть покращити мобільність (здатність рухатися), координацію та силу м’язів. Докази свідчать на користь від використання лікувальної фізкультури при низці хронічних хвороб, як-от остеоартрит, ревматоїдний артрит та фіброміалгія. Вправи для активного виконання певних рухів становлять значну частину фізіотерапії (InformedHealth.org, 2006; Fullen B.M. et al., 2023).

Окрім вправ, масажу та рухів руками для розслаблення м’язів і сполучної тканини, існують інші типи фізіотерапевтичних процедур, які базуються на фізичних стимулах. Вони включають мануальний лімфодренаж (масаж для виведення рідини з тканин), електротерапію (лікування слабким електричним струмом), теплотерапію (наприклад використання теплих ванн, теплих грязьових компресів, теплових ламп або ультразвуку), кріотерапію тощо. Частину з цих методів лікування можна комбінувати між собою (InformedHealth.org, 2006).

Зокрема, стратегія лікування захворювань опорно-рухового апарату може також включати мануальну терапію, обґрунтування якої наразі змінилося з суворої біомеханічної парадигми (зміна або вплив на соматичні тканини) на нейрофізіологічну. У цій парадигмі вважається, що мануальна терапія може сприяти полегшенню болю через добре встановлені низхідні модуляторні шляхи в центральній нервовій системі. Крім того, вона, швидше за все, впливає на біль через більш когнітивні та контекстуальні фактори, як-от професіоналізм клініциста, переконання, досвід та очікування пацієнта (Fullen B.M. et al., 2023).

У Кокранівському систематичному огляді продемонстровано, що повторювана транскраніальна магнітна стимуляція моторної кори головного мозку може забезпечити короткочасний знеболювальний ефект при низці захворювань, у тому числі при патології опорно-рухового апарату (Fullen B.M. et al., 2023).

Іншим досліджуваним видом фізіотерапії при захворюваннях опорно-рухового апарату є вібротерапія. Проведені дослідження продемонстрували, що лікування мікровібраціями може позитивно впливати на регуляцію обмінних процесів, зниження рівня фібриногену, нормалізацію судинної системи та активацію м’язових волокон. Незалежно від форми застосовуваного вібраційного подразника вказують на декілька механізмів дії вібрації на організм людини: тонічний вібраційний рефлекс, вплив на кровотік у судинному руслі через реологічну дію та посилення виділення судинорозширювальних факторів, вплив на проведення нервових сигналів у задніх рогах спинного мозку тощо. Для отримання максимальної користі від процедури рекомендується проводити її 45 хв (Pałka T. et al., 2023).

Звичайно, вищенаведені фізіотерапевтичні методики — це лише деякі з можливих прикладів терапевтичної підтримки при захворюваннях опорно-рухового апарату. Проте про їх існування та використання потрібно пам’ятати, у тому числі й фармацевтам. Адже працівники першого столу в межах фармопіки можуть додатково рекомендувати консультацію у фізіотерапевта відвідувачам зі скаргами на біль, зокрема при хронічній патології опорно-рухового апарату, та розповідати про користь, яку може принести фізіотерапія у їх клінічному випадку.

Інна Грабова

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті