Про трансмісивну загрозу світового масштабу
Фактично кількість трансмісивних хвороб, що передаються членистоногими комахами, у світі невпинно зростає, становлячи близько 17% глобального тягаря1 інфекційних хвороб людини (Stone B.L. et al., 2017). Одним з найбільш небезпечних видів членистоногих є іксодові кліщі, що, зокрема, можуть переносити такі небезпечні інфекційні захворювання, як кліщовий енцефаліт та бореліоз (хвороба Лайма). Ці захворювання доволі часто фіксують і в Україні2.
Про кліщовий енцефаліт
Кліщовий енцефаліт — інфекційне захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що може призвести до смерті або віддалених неврологічних ускладнень у більше половини пацієнтів. Ця патологія характеризується раптовим підвищенням температури тіла, значно вираженими головним болем, болем у спині (часто пов’язаним із фокальною епілепсією та млявим паралічем, особливо плечового поясу), нудотою та блюванням. Початкова стадія хвороби зазвичай не пов’язана з інфекцією ЦНС, проте друга фаза, яка настає через близько 4–10 днів після очевидного одужання, характеризується підвищенням температури тіла та менінгоенцефалітом. Рівень летальності може досягати 20%1.
Про бореліоз3
Бореліоз (хвороба Лайма, лайм-бореліоз) — інфекційна патологія, яку викликає бактерія Borrelia burgdorferi, що передається людині через укуси інфікованих кліщів. Кліщі заражаються, коли харчуються птахами або ссавцями, які є носіями бактерії в крові. Захворювання можна зафіксувати в основному в Європі, Північній Америці та Азії з помірним кліматом. Типовими симптомами є підвищення температури тіла, головний біль, втома та характерний висип на шкірі, що називається мігрувальною еритемою («бичаче око»). Цей висип виникає у близько 60–80% інфікованих осіб і розвивається на місці укусу кліща через 3–30 днів. Відмінною рисою висипу є те, що він поступово розширюється по периферії протягом декількох днів. Якщо не лікувати, інфекція може поширитися на суглоби, серце та ЦНС3. Бореліоз наразі є найпоширенішою хворобою, що передається кліщами, у Північній півкулі, зокрема Центральній Європі (Huppertz H.-I. et al., 2016). Запізня діагностика, а разом з ним і несвоєчасне лікування бореліозу може стати причиною тяжкої форми інвалідності й навіть смерті (Marques A., 2022; Skar G.L. et al., 2024).
Кліщів можна виявити практично скрізь. Проте найбільш часто вони трапляються на луках, кущах і листяних деревах, а також лісових стежках, вкритих трав’янистою рослинністю. Ці комахи не бачать і не чують. Їх найбільш розвинене відчуття — це щось на кшталт нюху, що здійснюється органом Галлера, який здатний відчувати хімічні (наприклад видихуваний людиною вуглекислий газ, запах аміаку, поту, феромони), механічні (наприклад удари, спричинені наступанням) та теплові сигнали (зокрема тепло тіла) (Anderson J.F., 2002; Carr A.L. et al., 2019).
Життєвий цикл кліщів важливий для розуміння того, чи є вони заразними. Вони мають тривалість життя від 2 до 3 років і проходять 4 стадії життя: яйце, личинка, німфа та доросла особина. Личинка та німфа мають споживати кров, щоб перейти до наступної стадії життя, а самкам кліщів потрібна кров для розмноження. Під час цих прийомів їжі кліщі заражаються бактеріями. Кліщі прикріплюються до тваринного резервуара-хазяїна, як правило, птахів або інших дрібних ссавців, таких як миші та полівки, і харчуються від 3 до 7 днів (Skar G.L. et al., 2024). Цікаво, що кліщі є «гурманами» у виборі харчування. У результатах досліджень зазначено, що цих членистоногих найбільше приваблює група крові А, тоді як найменш бажаною є група В (Žákovská A. et al., 2018).
Інфіковані німфи та дорослі кліщі поширюють бактерії кожного разу, коли вони харчуються. Інфікування, як правило, відбувається пізньою весною, влітку та ранньою осінню, що збігається з активністю живлення німф і більшою взаємодією людей у просторі, що підвищує ризик укусу кліща. Віковий розподіл є бімодальним, уражуються частіше діти віком молодше 15 років і дорослі віком 45 років і старше. Вроджена та адаптована імунна система інфікованого хазяїна запускає знищення спірохет за допомогою макрофагів та антитіл. У деяких випадках імунна система може очистити інфекцію без ознак розвитку захворювання. Однак через складні механізми спірохети для ухилення від імунної відповіді хазяїна інфекція може зберігатися та розвиватися без клінічного вираження захворювання (Skar G.L. et al., 2024).
Попередити краще, ніж захворіти
Попередити таке трансмісивне захворювання, як кліщовий енцефаліт, можна, зробивши щеплення1. В Україні, зокрема, зареєстрована вакцина для профілактики кліщового енцефаліту4, щеплення якою не завадить пройти перед подорожжю в ендемічні райони (наприклад в Україні ендемічними до хвороби є Львівська та Волинська обл.)2. Але, якщо попередити розвиток кліщового енцефаліту можна, вакцинувавшись, то від хвороби Лайма вакцини не винайдено, і найкращим способом захисту є уникнення можливих контактів з потенційними переносниками патології.
Так, дотримуючись нижченаведених правил, можна уберегтися від потенційної кліщової «атаки» та знизити ризик бути покусаним.
Перед прогулянкою потрібно не забувати про обробку шкіри та одягу репелентами — засобами, що захищають від укусів комах, зокрема кліщів.
Стратегії запобігання укусам кліщів включають використання пестицидів (токсикантів), щоб знищити їх, коли вони шукають хазяїна в навколишньому середовищі, та потенційно знизити ймовірність «зустрічі» з кліщами, а також використання репелентів, нанесених на шкіру чи одяг, щоб знизити ймовірність інфікування кліщем (Eisen L., 2024).
Так, одяг та спорядження рекомендовано обробляти засобами, які містять 0,5% перметрин5, 6. На шкіру можна наносити засоби, що містять олію котячої м’яти, олію цитронелли, N,N-діетил-мета-толуамід (ДЕТА), пікардин, IR 3535 (3-[N-бутил-N-ацетил]-амінопропіонову кислоту, етиловий етер), олію лимонного евкаліпта, п-метан-3,8-діол (PMD) або 2-ундеканон5, 6 (Skar G.L. et al., 2024).
Варто відзначити, що при використанні сонцезахисних засобів спочатку потрібно наносити сонцезахисний крем, а потім — засіб від комах5, 6.
Однак тим, хто уникає хімічних речовин через їх ймовірну токсичність, можна порекомендувати використовувати для відлякування засоби, які містять інгредієнти, що не становлять значного ризику для здоров’я людини чи навколишнього середовища. Це можуть бути рослинні компоненти, такі як кориця, цитронелла, гвоздика, часник, м’ята, розмарин, кунжут, чебрець, перець; рослинні олії — касторова, кедрова, корична, цитронелли, гвоздична, кукурудзяна, евгенолова, часникова, герані, лемонграсу, льону, м’яти, розмарину, кунжуту, сої, чебрецю, а також деякі інші типи сполук — наприклад, лимонна кислота, лаурилсульфат, яблучна кислота, сорбат калію та хлорид натрію (Eisen L., 2024).
Важливий аспект — правильний одяг (штани заправляти в шкарпетки, одягати закрите високе взуття), надаючи перевагу світлим кольорам в одязі.
Безпосередньо під час прогулянки варто уникати місць проживання кліщів (не заходити у траву, намагатися триматися ближче до центру стежки) та періодично здійснювати огляд тіла.
Повернувшись додому, потрібно повторити огляд тіла (особливо на шкірі голови, навколо вух, у паху та сідницях), а одяг, що використовувався, випрати та випрасувати2, 5.
Оскільки домашні тварини теж можуть приносити кліщів у дім, їм теж потрібен захист (за порадою ветеринара) та огляд після прогулянки6.
Коли йдеться про ймовірність інфікування
Якщо ж уникнути небажаної «зустрічі» не вдалося і «непроханий гість» — кліщ таки був виявлений, потрібно його видалити якомога швидше (самостійно або в травмпункті). Оптимальний варіант — звернутися по допомогу до травмпункту. Проте, якщо це займе багато часу (людина знаходиться далеко від медичного закладу), то діставати кліща краще самостійно, адже чим менше часу кліщ перебуватиме на тілі, тим нижчий ризик розвитку хвороби (наприклад для інфікування збудниками бореліозу здебільшого потрібна принаймні доба від моменту укусу кліща). При цьому комаху після вилучення везти на аналіз немає необхідності, адже навіть якщо вона інфікована, це не означає, що вкушена людина теж хворітиме, як і невиявлення збудника захворювання у кліща не гарантує, що людина, яку він укусив, є здоровою2.
При самостійному видаленні краще використовувати спеціальний пінцет або можна зробити це пальцями, загорнутими в марлю. Крутити і різко смикати кліща не потрібно — його витягують перпендикулярно поверхні шкіри, схопивши ближче до хоботка (рисунок)3. Якщо хоботок залишився в шкірі — його дістають стерильною голкою, як скалку2. Варто уникати таких «народних» прийомів, наприклад, «фарбування» кліща лаком для нігтів або обробки вазеліном чи спиртом, або використання тепла, щоб змусити кліща відірватися від шкіри. Основна мета — видалити кліща якомога швидше, а не чекати, поки він відклеїться3.
Витягнутого кліща не можна роздавлювати пальцями (утилізація комахи відбувається шляхом поміщення її в розчин спирту, герметичний пакет / контейнер, щільно обернувши стрічкою, або змиття в каналізацію3.
Після видалення місце укусу потрібно промити водою з милом, обробити антисептичними засобами3 (діамантовим зеленим, етанолом, йодом, калію перманганатом, мiрамiстином, нітрофуралом, перекисом водню, повідон-йодом, хлоргексидином)7 та спостерігати за станом здоров’я постраждалого2.
При появі на місці укусу кліща невеликої червоної круглої плями, що не зникає та поширюється, або ж розвитку грипоподібних симптомів чи появі проблем з нервовою системою, суглобами та серцем — варто негайно звернутися по допомогу до лікаря, адже це може свідчити про розвиток бореліозу.2 Важливо зауважити, що при своєчасній діагностиці та раціональній терапії хвороба Лайма є виліковною. Зокрема, лікування передбачає застосування антибактеріальних засобів (доксицикліну, азитроміцину, цефтріаксону, цефотаксиму, пеніциліну), які лікар може призначити перорально або внутрішньовенно. Пацієнтам, у яких після укусу кліща симптоми відсутні, антибіотикотерапія не рекомендується, за винятком випадків, коли він походить від кліща високого ризику (Skar G.L. et al., 2024).
1За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (www.who.int).
2За даними пресцентру Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України (moz.gov.ua).
3За даними Центрів з контролю та профілактики захворювань (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) (www.cdc.gov).
4За даними Державного реєстру лікарських засобів (www.drlz.com.ua).
5За даними Агентства з охорони навколишнього середовища (Environmental Protection Agency — EPA) (www.epa.gov).
6За даними Національного інформаційного центру пестицидів (National Pesticide Information Center — NPIC) (npic.orst.edu).
7Протоколи фармацевта (наказ МОЗ України від 5.01.2022 р. № 7) (www.dec.gov.ua).
Коментарі
Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим