Ідеальні форми тіла: до чого прагнути та яким чином досягти?

Чому люди набирають «зайве» та які у цього наслідки?

Зовнішній вигляд безпосередньо впливає на самооцінку та рівень впевненості у собі. Люди, які почуваються комфортно у своєму тілі, мають вищий рівень самоповаги, менше комплексують і більше відкриті до спілкування з іншими. Натомість надмірна маса тіла може спричиняти дискомфорт, змушуючи людей виправити ситуацію.

Надмірна маса тіла та ожиріння є результатом дисбалансу між споживанням енергії та її витратами, що проявляється атиповим або надмірним накопиченням жиру, становлячи ризик для здоров’я. Зокрема, повідомляється, що у 2022 р. близько 2,5 млрд дорослих мали надмірну масу тіла, у тому числі у понад 890 млн відмічено ожиріння. При цьому у період 1990–2022 рр. поширеність ожиріння у всьому світі зросла більш ніж удвічі, створюючи глобальну загрозу. У тому числі й серед дітей, які з самого дитинства стикаються з серйозними проблемами, що провокують «зайві кілограми»¹.

Спровокувати набір «зайвого» може низка чинників, серед яких незбалансований раціон харчування, пасивний спосіб життя, переїдання, стрес, гормональний дисбаланс, супутні хвороби, генетична схильність, вік тощо (Panuganti K.K. et al., 2023).

Варто зазначити, що надмірна маса тіла та ожиріння — це не лише про зовнішній вигляд. Людям з надмірною масою тіла загрожує більша кількість захворювань, ніж з нормальною. Зокрема, доведено зв’язок між ожирінням і такими загрозливими для життя захворюваннями, як цукровий діабет ІІ типу, артеріальна гіпертензія, атеросклероз, деякі види злоякісних пухлин, порушення репродуктивної функції, захворювання шлунково-кишкового тракту та опорно-рухового апарату (Greenway F.L., 2015). Одним із поширених психологічних наслідків, які можуть відчувати люди з пишними формами, є невдоволення своїм тілом — поширене у сучасному суспільстві явище (особливо серед молоді), що розглядається як важливий фактор ризику розвитку таких розладів харчової поведінки, як анорексія та булімія (Honary M. et al., 2019).

Тож у багатьох випадках бажання схуднути — це не стільки про модельну зовнішність, скільки про підтримку стану свого здоров’я. Доведено, що навіть відносно незначне зменшення маси тіла, наприклад, на 5%, може покращити самопочуття і функціональність, та виступати каталізатором подальших позитивних змін (Fruh S.M. et al., 2017).

Кому варто задуматися про схуднення?

Усі люди індивідуальні, як і особливості їхніх тіл. Навіяні ж суспільством критерії за типом «90–60–90» — більше вигадка б’юті-індустрії, що не має обґрунтування. Як і схуднення без реальної у тому потреби, наприклад, з метою наслідування свого «ідеалу», є повністю безпричинним та навіть може призводити до серйозних ускладнень з боку здоров’я. Тож перш ніж встановлювати собі якісь «межі», слід визначити, у якому реальному стані знаходиться організм та чи дійсно варто змушувати його «стресувати», зазнаючи схуднення.

Діагноз надмірної маси тіла та ожиріння встановлюють шляхом вимірювання маси тіла та зросту, а також шляхом обчислення індексу маси тіла (ІМТ): ІМТ (кг/м²) = маса тіла (кг): (ріст (м) · ріст (м)). Зокрема, про надмірну масу тіла у дорослих свідчить показник ІМТ ≥25, а на ожиріння вказує ІМТ ≥30^1,2.

Варто зауважити, що для дітей при оцінці стану необхідно враховувати ще й вік. Окрім цього, важливою є оцінка ризиків для здоров’я, асоційованих із надмірною масою тіла або ожирінням, яка має проводитися за допомогою обчислення ІМТ й окружності талії разом із загальноклінічним обстеженням^3,4.

Тож коли отримані показники потрапляють в діапазон норми, можна не хвилюватися. Проте якщо значення виходять за межі, тоді знадобиться «напружитися», щоб усунути надмірні кілограми.

Як потрібно худнути?

У той час як сотні, якщо не тисячі, стратегій схуднення, дієт, мікстур і пристроїв були запропоновані людям із надмірною масою тіла, її багатофакторна етіологія змушує практиків, дослідників і самих людей із надмірною масою тіла визначити постійні ефективні стратегії її зменшення та підтримки.

Звичайно, будь-яку патологію краще попередити, ніж займатися усуненням її наслідків. Не є винятком і надмірна маса тіла. Тому найважливішим компонентом ефективної програми контролю маси тіла має бути запобігання небажаному її збільшенню через надлишок жиру в організмі.

У разі коли людина все ж перетнула «межі» та має надмірну масу тіла або вже й ожиріння, одним із провідних показників успіху в довгостроковій боротьбі з надмірною масою тіла є підвищена фізична активність. Для конкретної людини інтенсивність, тривалість, частота та тип фізичної активності залежатимуть від існуючих захворювань, ступеня попередньої активності, фізичних обмежень та індивідуальних уподобань (Institute of Medicine Subcommittee on Military, 2004).

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує, щоб дорослі віком 18–64 років займалися щонайменше 150 хв фізичної активності середньої інтенсивності або 75 хв фізичної активності високої інтенсивності протягом тижня або еквівалентною комбінацією активності середньої та високої інтенсивності. Для додаткової користі для здоров’я дорослим слід збільшити час фізичної активності середньої інтенсивності до 300 хв на тиждень або еквівалент (Zamani Sani S.H. et al., 2016).

Поряд з фізичною активністю важливим є питання зміни харчових звичок. Збалансований, гіпокалорійний раціон, що складається з продуктів, які пацієнт зазвичай їсть, але в меншій кількості, є рекомендацією більшості дієтологів, які консультують пацієнтів, що бажають схуднути. При цьому важливо не лише те, що людина їсть, а й як вона це робить. Рекомендується надавати перевагу домашній низькокалорійній їжі, навчитися оцінювати порції та розпізнавати жирність позицій меню, відмовитися від куріння та мінімізувати споживання алкоголю (Institute of Medicine Subcommittee on Military, 2004).

Додатково раціон харчування може бути збагачений продуктами, які містять деякі рослинні екстракти, споживання яких може сприяти зменшенню маси тіла, на що вказують результати досліджень.

• Зокрема, визначено, що група пацієнтів, які вживали дієтичні добавки з екстрактом грейпфруту, продемонстрували значно більшу втрату маси тіла порівняно з плацебо (Fujioka K. et al., 2006).
• Іншим важливим дієтичним доповненням для схуднення є екстракт гарцинії, вживання якого, як визначено, сприяє зменшенню маси тіла в короткостроковій перс­пективі (Onakpoya I. et al., 2011).
• Помірний ефект на зменшення маси тіла та ІМТ у дорослих із надмірною масою тіла зумовлює споживання дієтичних добавок з L-карнітином (Talenezhad N. et al., 2020).
• Управління надмірною масою тіла може включати також використання дієтичних добавок, вживання яких спрямоване на подолання відчуття голоду. Зокрема, визначено, що 5-гідрокситриптофан, що міститься в екстрак­ті грифонії, збільшує відчуття ситості та асоціюється зі зниженням ІМТ (Rondanelli M. et al., 2012).
• Значне зменшення маси тіла, а також зниження ІМТ й окружності талії відмічають в осіб, які вживали високі дозування екстракту зеленого чаю (по 856,8 мг екстракту на добу) протягом 12 тиж (Chen I.J. et al., 2016).
• А от для пацієнтів з цукровим діабетом та ожирінням корисним доповненням до раціону можуть стати продукти, що містять екстракт ананасу. Згідно з отриманими даними, бромелайн, що міститься в його складі, покращує чутливість до інсуліну, а також виявляє протизапальний ефект у пацієнтів з цукровим діабетом та ожирінням, що означає, що він може стати в нагоді при лікуванні ожиріння у цієї категорії пацієнтів (Hasoon D.A.A.W. et al., 2022).

Попри харчування та спорт, при надмірній масі тіла не варто нехтувати й такими неінвазивними методиками, як сеанси психо­терапії (Institute of Medicine Subcommittee on Military, 2004).

Щодо додаткового фармакологічного втручання з метою схуднення, то воно має призначатися лікарем з урахуванням потенційних переваг та обмежень і тільки в осіб, які не досягли цільових показників зменшення маси тіла або досягли максимально можливих значень на тлі змін харчування, фізичної активності та поведінки. Зокрема, лікар може включити до схеми лікування засоби з периферичним механізмом дії, що застосовуються при ожирінні, або ж аналоги глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), які є фізіологічним регулятором апетиту та споживання їжі (Panuganti K.K. et al., 2024).

Важливо пам’ятати, що схуднення — це не просто данина моді, а важлива складова здорового та щасливого життя. Головне — обрати правильні методи, які будуть безпечними та ефективними, щоб не лише отримати бажану фігуру, а й покращити загальне самопочуття!

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!