Про звичку гризти нігті та варіанти, як її можна позбутися

Чому люди гризуть нігті?

Звичка гризти нігті (оніхофагія) є хронічним розладом повторюваної поведінки, орієнтованої на власне тіло. Вона визначається як хронічне обкушування нігтьової пластини, нігтьових складок, нігтьового ложа та/або кутикули. Окрім пошкодження нігтів, хворий на оніхофагію може відчувати значний фізичний та психосоціальний дискомфорт. Визначено, що цей розлад зафіксовано у близько 30% населення в цілому і до 45% дітей віком від 10 років (Baghchechi M. et al., 2020; Lee D.K. et al., 2022).

Етіологія оніхофагії достеменно невідома і, ймовірно, багатофакторна. При цьому деякі особи усвідомлюють свою звичку гризти нігті, тоді як інші несвідомо гризуть нігті за певних причин або обставин (Baghchechi M. et al., 2020). Вважається, що оніхофагія може передаватися спадково: у більшості (63%) пацієнтів, які гризли нігті, був принаймні один член родини з оніхофагією. На додаток до генетичних впливів, фактори навколишнього середо­вища, такі як імітація поведінки батьків або братів і сестер, можуть спричиняти розвиток звички. Так, у частині досліджень виявлено зв’язок оніхофагії з низкою супутніх психічних розладів, таких як синдром дефіциту уваги та гіперактивність (СДУГ), опозиційно-зухвалий розлад, тривожний розлад, енурез, тиковий та обсесивно-компульсивний розлади, а також симптомами тривоги та наявністю інших шкідливих оральних звичок (Lee D.K. et al., 2022). Зокрема, деякі люди можуть гризти нігті у стані напруження або нервозності, щоб зняти стрес (McClanahan T.M., 1995), а інші — коли нудьгують або знаходяться у стані бездіяльності, аби чимось зайняти вільні руки (Williams Т.I. et al., 2007), або недостатньо рухаються (Ghanizadeh A., 2011). Вважається, якщо дитина почала гризти нігті в ранньому віці, вона може перенести цю поведінку в доросле життя (Ghanizadeh A., 2011).

Провокувальними факторами розвитку оніхофагії може бути також штучне вигодовування дитини з пляшечки протягом тривалого періоду часу разом із використанням, а також смоктання великого пальця. Попри те що такі форми поведінки зазвичай поступово припиняються до віку 3 років, проте саме на заміну їм може прийти гризіння нігтів (Baghchechi M. et al., 2020).

Якими є наслідки оніхофагії?

Хоча, на перший погляд, звичка гризти нігті може здаватися нешкідливою, вона може призвести до низки серйозних проб­лем зі здоров’ям.

Рівень стигматизації для тих, хто кусає нігті, вищий порівняно з тими, хто цього не робить. У маленьких дітей соціальні та сімейні вимоги припинити гризти нігті можуть негативно вплинути на якість життя та викликати поведінкові та емоційні проб­леми. Дорослі, які мають оніхофагію, можуть повідомити про наростання напруги, намагаючись протистояти бажанню вкусити, після чого настає полегшення або задоволення після укусу. Важливо відмітити, що наслідки обкушування нігтів не обме­жуються лише особами, що мають цю звичку, а зазвичай впливають на членів сім’ї. Іноді батьки або інші члени родини відчувають сором за поведінку своїх дітей або братів і сестер. Над дітьми чи дорослими з оніхофагією інші можуть сміятися або «клеймити» їх. Окрім психологічних наслідків, мають місце й соціальні незручності — покусані нігті виглядають неестетично, що впливає на самооцінку хворого.

І, звичайно, що існує виражений фізичний дискомфорт. Ускладнення хронічного компульсивного гризіння нігтів варіюють від очевидного викривлення нігтьового ложа до інфекції нігтя та ротової порожнини. Візуально у пацієнтів з оніхофагією визначаються аномально короткі та нерівні нігті, відсутні або обірвані кутикули та нігтьові складки на різних стадіях загоєння. Інші видимі зміни в нігтьовій та навколонігтьовій ділянках включають лінійні та точкові крововиливи, поздовжню меланоніхію, поперечні борозни, ламкість, рубці в мат­риці нігтів тощо.

Ускладнення, пов’язані з обкушуванням нігтів, не обмежуються нігтьовою пластиною, а можуть уражати навколонігтьову ділянку і ротову порожнину. Так, хронічна травма нігтьової одиниці може спричинити прогресуюче вкорочення нігтя поєднано з дегенерацією віддаленого нігтьового ложа. Пароніхія, або інфекції м’яких тканин навколо нігтьового ложа, є поширеним наслідком хронічного компульсивного гризіння нігтів. При хронічному гризінні нігтів може статися часткова або повна втрата нігтьової пластини, оголюючи нігтьове ложе. У результаті нігтьове ложе кератинізується, що призводить до необоротного вкорочення нігтьової пластини. Хронічна травма мат­риці нігтя може спричинити меланоцитарну активацію, яка клінічно проявляється поздовжньою меланоніхією. Сіро-коричневі поздовжні смуги різної ширини можуть охоп­лювати 1 або декілька нігтьових пластин. Гризіння нігтів також може викликати розвиток вторинних інфекцій. Гостра пароніхія, як правило, є наслідком інокуляції бактерій з рота на пальці. М’які тканини, що оточують нігтьове ложе, стають еритематозними, теплими та чутливими, з ризиком розвитку абсцесу або рідко остеомієліту. Хронічна пароніхія проявляється втратою кутикули та нечутливою еритемою нігтьових складок, але не спричинена бактеріями, на відміну від гострої пароніхії. До інших навколонігтьових інфекцій належать герпетичні ураження та піднігтьові бородавки.

Ротова порожнина має вищу сприйнятливість до інфекцій і травм у пацієнтів із хронічним компульсивним гризінням нігтів. Відомо, що ця популяція має вищий бактеріальний тягар, зокрема штам Enterobacteriaceae. Встановлено зв’язок між хронічним гризінням нігтів і розладами скронево-нижньощелепного суглоба (біль і дисфункція).

Не варто забувати й про потенційні проб­леми із зубами та вірогідність інфікування організму (під нігтями накопичується безліч бактерій, які можуть потрапити до організму через рот, що підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових інфекцій). Гігієна зубів, як правило, не належним чином підтримується пацієнтами з розладами кусання нігтів, і на зубах можуть виникати відколи або надрізи разом із запаленням ясен. Тиск укусу може призвести до невеликих надломів на краях різців, апікальної резорбції кореня, деструкції альвеол або гінгівіту. Крім того, безперервні нефізіологічні механічні сили можуть зумовити клінічне скупчення зубів, ротацію або неправильний прикус (Ghanizadeh A., 2011; Baghchechi M. et al., 2020; Lee D.K. et al., 2022).

Отже, нездатність припинити гризіння, видимі деформації нігтів, збільшення часу, витраченого на кусання, та ураження нігтів спричиняють значне зниження якості життя хворих на оніхофагію. А уявна стигма може зумовити затримку лікування, оскільки пацієнти можуть відчувати сором і уникати медичного огляду (Lee D.K. et al., 2022).

Як позбутися звички гризти нігті?

Хоча гризти нігті — це поведінка, яку доволі важко змінити, мультидисциплінарний підхід може допомогти впоратися з нею.

У дітей оцінка ступеня тяжкості захворювання важлива перед тим, як приступити до офіційного втручання, оскільки болісний процес гризіння нігтів має важкий психосоціальний компонент. Діти з легкою формою кусання нігтів зазвичай переростають цю активність, бачачи однолітків з більш здоровою гігієною нігтів і бажанням бути схожими на них. Щодо оніхофагії у підлітків та дорослих, то у них боротьба зі звичкою неможлива без сторонньої допомоги та має включати комплексний підхід.

Однією з основних рекомендацій є аверсивна терапія (терапія відрази), що передбачає нанесення неприємних на смак спеціальних покриттів на нігті. Зокрема, можуть використовуватися засоби, які містять 1% розчин кліндаміцину, четвертинні амонієві сполуки та 4% розчин хініну, розчиненого в нафті. Дітям можна наносити на нігті оливкову олію, смак якої, як виявлено, також сприяє зменшенню кількості спроб кусати нігті. Важливо відзначити, що більшість косметичних засобів для нігтів, призначених для аверсивного лікування, можуть зумовлювати ефект як від засобів для лікування оніхофагії, так і як метод маскування тяжкої форми дистрофії нігтів під час загоєння.

Додатково для пацієнтів, у яких встановлено тяжку форму дистрофії нігтів, у нагоді може стати використання лейкопластиру для покриття пошкоджених пальців і нігтів, щоб допомогти запобігти подальшому їх пошкодженню, а також бинтування пальців або ж носіння рукавичок.

Профілактика шляхом гігієни нігтів залишається ключовим фактором уникнення інфекцій нігтів та їх наслідків. Догляд за підстриженими нігтями та частий манікюр чи нарощування захищають нігті та зменшують задоволення від їх обгризання. Зокрема, правильна гігієна нігтів включає їх регулярне підстригання та підпилювання. А професійний манікюр може мотивувати хворих зберегти його вигляд, а також приховати дистрофічні ураження, поки нігті відростають.

Важливу роль у лікуванні оніхофагії відіграє когнітивна поведінкова терапія, що може сприяти розв’язанню проблеми нав’язливої ​​поведінки, та комбінуватися з гіпнотерапією. Терапія функціонального аналізу зумовлює користь, зосереджуючись на зміні звички та покладаючись на припущення, що гризти нігті є навченою поведінкою.

Важливе місце займає й замісна терапія усунення звички (наприклад жування), що, як зафіксовано в дослідженнях, сприяє знач­ному збільшенню довжини нігтів при використанні порівняно з плацебо. Зі свого боку, жувальна гумка на основі сорбіту, а не цукрова, може допомогти запобігти карієсу.

Фармакотерапія оніхофагії є другорядною та призначається лікарем у разі неефективності попередніх методів. Зокрема, лікар може призначати селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), трициклічні антидепресанти та модулятори глутамату N-ацетилцистеїну (Baghchechi M. et al., 2020; Lee D.K. et al., 2022).

Гризти нігті може бути хронічною та виснажливою звичкою, яка може зберігатися в дорослому віці, і може бути причиною розвитку багатьох хвороб. Знання відповідних профілактичних заходів і планів лікування може допомогти позбутися цієї стійкої звички та сприятиме підтримці здоров’я людини. Проте важливо знати, що, незалежно від обраного варіанта допомоги, побороти оніхофагію буде можливо тільки в разі, коли хворий усвідомлюватиме свою проблему, хотітиме її позбутися та його підтримає оточення.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!