Прийшла весна, а з нею і алергія!

Деякі етіологічні особливості весняної алергії

Важливо відмітити, що алергіки вже мають бути напоготові, адже в Україні з березня починають цвісти такі алергенні представники флори, як ліщина, в’яз та вільха, з квітня — ясен, тополя, кульбаба, клен, кипарис, дуб, граб, верба, береза, а у травні — ясен, шовковиця, рослини з родини розоцвітих та злакові трави¹. Через значні кліматичні зміни останніх років деякі рослини зацвітають раніше та квітнуть довше, що збільшує кількість пилку в повітрі та тривалість сезону алергії. Окрім того, значно підвищують ймовірність розвитку алергічних розладів несприятлива екологічна ситуація, сучасні підвищені стандарти гігієни і той факт, що деякі інфекції стали менш поширеними в дитинстві (InformedHealth.org, 2006).

Пилок рослин — один із основних тригерів розвитку алергії навесні. При першому контакті з алергенним пилком у чутливої до нього людини в організмі виробляються антитіла, які зв’язуються з певними клітинами. Якщо ці клітини знову контактують з алергеном, вони здатні «відреагувати» вивільненням хімічних речовин, таких як гістамін, що є головним «гравцем» в етіології алергічних реакцій. Він вивільняється в основ­ному в результаті дегрануляції гладких клітин, яка може бути залежною від імуноглобуліну (Ig)E або незалежною від IgE, а потім може зв’язуватися з рецепторами гістаміну, що експресуються на різних тканинах і клітинах. Більшість важливих ефектів гістаміну при алергічному запаленні опосередковані Н₁-рецептором. Підвищена чутливість до пилку рослин зазвичай призводить до появи симптомів алергічного риніту («сінної лихоманки»), а також розвитку інших атопічних порушень, як-от кропив’янка, кон’юнктивіт або анафілаксія (Janeway C.A. Jr. et al., 2001; Schober A. et al., 2022; Linton S. et al., 2023).

«Лікбез» з антигістамінних засобів

Антигістамінні препарати є основними симптоматичними засобами для контролю симптомів алергічних розладів, блокувальна дія яких спрямована на основного «винуватця» — гістамін.

Існує декілька класифікацій антигістамінних препаратів, проте жодна з них не є загальноприйнятою. Зокрема, відповідно до класифікації, запропонованої Європейською академією алергології та клінічної імунології (European Academy of Allergy and Clinical Immunology — EAACI) у 2003 р., усі анти­гістамінні препарати поділяють на препарати «старого» й «нового» покоління. Вони відрізняються за механізмом дії, ступенем афінності до Н₁-гістамінових рецепторів, частотою виникнення і тяжкістю побічних ефектів, мають різний фармакокінетичний профіль. Крім того, за часом створення їх поділяють на препарати 1-го (азеластин, алімемазин, антазолін, дименгідринат, диметинден, дифенгідрамін, клемастин, мебгідролін, прометазин, тримеразин, фенірамін, хлоропірамін, хлорфенірамін) та 2-го покоління (акривастин, астемізол, біластин, ебастин, епінастин, левокабастин, лоратадин, мізоластин, оксатомід, рупатадин, терфенадин, фексофенадин). Варто зауважити, що ізомери 2-го покоління препаратів, як-от дезлоратадин або левоцетиризин, інколи виділяють в окреме 3-тє покоління, проте у більшості випадків вони належать до 2-го покоління (Зайченко Г.В. та ін., 2012).

Антигістамінні засоби 1-го покоління можуть зв’язувати Н₁-рецептори на нейронах і згодом викликати седацію, порушення концентрації, формування пам’яті та когнітивні порушення, блокувати передачу через мускаринові, α-адренергічні та серотонінові рецептори та через іонні канали, викликаючи небажані побічні ефекти з боку серцево-судинної системи, а також пригнічувати печінкові ферменти CYP 2D6 і потенційно змінювати метаболізм інших ліків, залежних від метаболізму CYP 2D6. Враховуючи підвищену вірогідність розвитку побічних ефектів, сьогодні антигістамінні засоби 2-го покоління не рекомендується застосовувати при алергічних розладах.

На відміну від 1-го покоління, численні дослідження та метааналізи встановили сприятливий профіль безпеки та ефективність антигістамінних препаратів 2-го покоління. Вони виявляють підвищену селективність до H₁-рецепторів, майже не проникають крізь гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ), а отже, менш імовірно спричиняють небажані побічні ефекти та можуть діяти тривалий час (Linton S. et al., 2023).

Який антигістамінний препарат обрати?

Ухвалюючи рішення про вибір конкретного антигістамінного засобу для відвідувача аптеки з проявами сезонної алергії, фармацевту необхідно орієнтуватися на вид алергічного розладу (здебільшого мова йде про такі поширені розлади, як алергічний ринокон’юнктивіт та кропив’янка), індивідуальні особливості пацієнта та враховувати численні наукові рекомендації.

Клінічні прояви алергічного риніту — чхання, закладеність носа та виділення слизу — спричинені впливом алергену на сенсибілізованих атопічних осіб та імунологічним каскадом, опосередкованим IgE. Цей каскад можна розділити на ранню стадію (відбувається протягом декількох хвилин) і пізню стадію реакції (відбувається протягом 4–8 год). Відповідно до Міжнародної консенсусної заяви з алергії та ринології (International Consensus Statement on Allergy and Rhinology — ICAR) та гайдлайнів та рекомендацій низки міжнародних організацій для лікування алергічного риніту (сезонного та цілорічного) настійно рекомендується розглядати пероральні антигістамінні препарати 2-го покоління. Своєю чергою, інтраназальні антигістамінні засоби при алергічному риніті можна радити для застосування додатково, як терапію 1-ї або 2-ї лінії. Місцеві антигістамінні препарати 2-го покоління рекомендовані також пацієнтам з очною алергією (алергічним кон’юнктивітом), що може виникати при потраплянні пилку на поверхню ока, та супроводжується свербежем, печінням, дискомфортом в органі зору, набряком повік, звуженням очної щілини, відчуттям стороннього тіла, «піску» в очах, сльозотечею тощо (Linton S. et al., 2023).

Зокрема, у дослідженнях дезлоратадин продемонстрував сприятливий вплив на симптоми алергічного риніту, а також на об’єктивні показники закладеності носа та, певною мірою, на алергічне запалення (Canonica G.W. et al., 2007). Суттєво зменшує вираженість симптомів алергічного риніту порівняно з іншими антигістамінними препаратами левоцетиризин (Holgate S. et al., 2005), що також є значно ефективнішим щодо зменшення вираженості алергічних симптомів, ніж лоратадин (Mösges R. et al., 2011). Своєю чергою, фексофенадин зберігає свій корисний профіль щодо ознак і симптомів пацієнтів з алергічними станами, включаючи такі стани, як вагітність та дошкільний вік (Gómez R.M. et al., 2023). Також накопичуються численні докази на підтримку відносно нових препаратів групи — біластину та рупатадину. Дослідження порівняння ефектів біластину з цетиризином, фексофенадином і плацебо на загальну оцінку назальних симптомів виявило, що хоча біластин і фексофенадин чинять подібний вплив на загальну оцінку назальних симптомів протягом перших 4 год після введення, біластин і цетиризин були значно ефективнішими, ніж фексофенадин (Horak F. et al., 2010). Біластин у дозі 20 мг 1 раз на добу знач­но перевершував плацебо та був порівнянним із цетиризином у дозі 10 мг щодо полегшення симптомів цілорічного алергічного риніту, хоча він продемонстрував значно кращий профіль побічних ефектів, ніж цетиризин (Kuna P. et al., 2009). Також повідомлено про рандомізовані подвійні сліпі контрольовані дослідження, що показали сприятливе співвідношення ризику та користі при застосуванні рупатадину для лікування алергічного ринокон’юнктивіту (Compalati E. et al., 2013).

Варто зауважити, що інтраназальні антигістамінні препарати (наприклад антигістамінні лікарські засоби для місцевого застосування — азеластин та диметинден²), які також є зворотними агоністами Н₁-рецепторів, мають швидший початок дії (через 15–30 хв) порівняно з пероральними формами антигістамінних засобів (Linton S. et al., 2023).

Зокрема, назальний спрей азеластин має швидкий (15 хв) початок дії та перевершує як плацебо, так і назальний спрей з кортикостероїдом щодо зменшення вираженості назальних симптомів алергічного риніту, що виникають протягом 8 год після потрапляння в організм алергену (Patel P. et al., 2007). Порівняно з пероральними антигістамінними препаратами місцеве введення азеластину демонструє вищу ефективність і більш швидкий початок дії (Horak F. et al., 2008).

Для пацієнтів із помірним та тяжким алергічним ринітом, які не реагують на монотерапію, може рекомендуватися комбінована терапія антигістамінними препаратами та інтраназальними кортикостероїдами (Linton S. et al., 2023). Варто відмітити, що фармацевт може додатково порадити безрецептурні глюкокортикостероїди для локального (місцевого) застосування на основі беклометазону^2,3 .

Кропив’янка — це запальне дерматологічне захворювання, що характеризується набряками з оточуючим ангіо­невротичним набряком (загостренням), які можна класифікувати як гострі або хронічні залежно від тривалості симптомів. Існує переконливий міжнародний консенсус, заснований на доказах, що визначає антигістамінні препарати 2-го покоління як терапію 1-ї лінії кропив’янки на регулярній основі (Linton S. et al., 2023).

Подвійне сліпе дослідження показало, що біластин є екві­валентним з точки зору переносимості левоцетиризину, однак левоцетиризин зумовлював значно менше седативних побічних ефектів і був більш ефективним у зменшенні вираженості симптомів кропив’янки (Podder I. et al., 2020). Інше дослідження продемонструвало вищу ефективність та сприятливіший профіль безпеки рупатадину порівняно з левоцетиризином (Maiti R. et al., 2011). Важливо відмітити, що пацієнти із хронічною кропив’янкою, які не реагують на стандартне дозування антигістамінних препаратів 2-го покоління, можуть отримувати 4-кратно підвищену дозу лікування 2-ї лінії майже без ризику розвитку токсичності (Linton S. et al., 2023).

Додаткові поради щодо полегшення симптомів весняної алергії

Попри визначену фармакопідтримку пацієнтів із сезонними проявами алергії, важливо, щоб вони при цьому мінімізували контакт з алергенами, залишаючись вдома у дні з високою концентрацією пилку, тримали вікна та двері зачиненими, використовували очищувачі повітря, частіше проводили вологе прибирання, приймали душ та пере­одягалися після перебування на вулиці. Корисним втручанням можуть бути регулярне промивання носової порожнини сольовими розчинами та використання сонцезахисних окулярів для захисту очей від пилку. Не менш важливо дотримуватися здорового способу життя для зміцнення імунної системи та дотримання гіпоалергенної дієти².

Попри значну поширеність у сучасному світі сезонних алергічних розладів, їх симптоми можна контролювати, застосовуючи раціональну фармакологічну терапію. Так, першостільник має акцентувати увагу хворих з проявами сезонної алергії на антигістамінних препаратах 2-го покоління, ефективність та сприятливий профіль безпеки яких доведено численними дослідженнями та рекомендується низкою міжнародних настанов.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!