Бути сильною — не означає терпіти: уся правда про дисменорею

Основні інсайти менструального болю

Дисменорея — медичний термін, який позначає у жінок періодичний спазматичний або тупий біль у нижній частині живота, що може супроводжуватися нудотою, блюванням, слабкістю, головним болем, перепадами настрою, порушеннями травлення, а у деяких випадках — запамороченнями або навіть непритомністю¹.

Факторами розвитку дисменореї є такі чинники, як вік (зазвичай первинна дисменорея виникає до віку 30 років), куріння, вживання алкоголю, спроби схуднути, вищий або нижчий за нормальний індекс маси тіла, депресія, тривога, більш тривалі менструальні цикли, ранні менархе, нульпарність (відсутність пологів), сексуальне насильство, кесарів розтин з неповним загоєнням рубця на матці, тривалі та рясні менструальні виділення, звуження цервікального каналу, генетична схильність тощо (Bernardi M. et al., 2017; Nagy H. et al., 2023; Kyaw T.M. et al., 2025).

За статистикою, 50–90% усіх жінок репродуктивного віку відчувають певний рівень дискомфорту щомісяця під час менструації, а у близько 15% осіб біль настільки виражений, що потребує медичної допомоги (McKenna K.A. et al., 2021).

Тягар дисменореї є більшим, ніж у будь-якої іншої гінекологічної скарги. Це не просто незначний дискомфорт, а розлад, який може суттєво знизити якість життя жінки не лише в «ці» дні, а й в довготривалій перспективі, призводячи до значних емоційних, психологічних і функціональних проблем зі здоров’ям та впливаючи на повсякденну діяльність, працездатність та соціальні взаємодії (Francavilla R. et al., 2023). При цьому важливо відмітити, що наслідки поширюються не тільки на окремих жінок, але й на суспільство, призводячи до значної втрати продуктивності (Bernardi M. et al., 2017).

Класифікація дисменореї

Дисменорею можна класифікувати на первинну або вторинну (Kyaw T.M. et al., 2025).

Первинна дисменорея — рецидивний біль внизу живота (інколи іррадіює у внутрішню частину стегон і спину), який виникає під час менструального циклу (частіше у дів­чат-підліток через близько 2 роки після менархе (першої менструації) або після встановлення овуляторних цик­лів), що не пов’язаний з іншими захворюваннями. Супутніми симптомами можуть бути нудота, блювання, головний біль, запаморочення, втомлюваність та проблеми зі сном, розвиток яких зазвичай корелює зі значним негативним емоційним, психологічним та функціональним впливом на здоров’я жінки.

Основною причиною розвитку первинної дисменореї на сьогодні вважаються простагландини, підвищені рівні яких були зафіксовані в менструальній рідині й тканині ендометрія жінок з болісними менструаціями та які викликають звуження кровоносних судин матки й порушення її скорочувальної діяльності, що може призводити до ішемії, гіпоксії матки та підвищення чутливості нервових закінчень. Встановлено прямий зв’язок між рівнем простагландинів і ступенем тяжкості менструального болю, що пояснює доцільність застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які блокують вироблення простагландинів. Окрім того, менструацію можна розглядати як запальний процес, оскільки під час її тривалості відмічається інвазія лейкоцитів і подальше виробництво медіаторів запалення (Barcikowska Z. et al., 2020; Itani R. et al., 2022; Leon-Larios F. et al., 2024).

Вторинна дисменорея пов’язана з ідентифікованими основними хворобами, такими як захворювання органів малого таза, що може уражувати жінок різного віку в будь-який час після менархе та супроводжуватися такими симптомами, як диспареунія, менорагія, міжменструальна кровотеча та пост­коїтальна кровотеча. Існує багато поширених причин вторинної дисменореї, включно з ендометріозом (у 29% випадків), великою нішею після кесаревого розтину, міомою, аденоміозом, поліпами ендометрія, інтерстиціальним циститом, запальними захворюваннями органів малого таза, застосуванням контрацептивів, аномаліями репродуктивних органів (майже у 4% жінок молодого віку) тощо (Nagy H. et al., 2023).

Терапевтичний менеджмент періодичного болю

Лікування дисменореї спрямоване на забезпечення адекватного зменшення вираженості болю, щоб жінки мог­ли виконувати більшу частину своєї повсякденної діяльності, та включає як фармакологічні, так і немедикаментозні терапевтичні методи (Nagy H. et al., 2023).

Прийом системних НПЗП є одним з провідних терапевтичних варіантів тимчасового зменшення вираженості симптомів дисменореї. Вони чинять дію шляхом інгібування циклооксигенази (ЦОГ) — ферменту, відповідального за синтез простагландинів, зменшене вироблення яких знижує силу скорочень матки, таким чином мінімізує дискомфорт у жінок. Дослідження свідчать, що лікування дисменореї за допомогою НПЗП є найефективнішим, якщо воно починається за 1–2 дні до початку менструації (Barcikowska Z. et al., 2020).

Зокрема в Україні фармацевт може порекомендувати при скаргах на періодичний біль безрецептурні НПЗП на основі ібупрофену, мефенамінової кислоти², дексибупрофену, напроксену (220–275 мг)³, а також анальгетики і антипіретики (метамізол натрію, парацетамол)² або їх комбінації (ібупрофен + парацетамол, ацетилсаліцилова кислота + парацетамол + кофеїн, метамізол натрію + пітофенону гідрохлорид + фенпіверинію бромід)³.

У дослідженнях встановлено, що профілактичне застосування ібупрофену є ефективним засобом терапії у окремих жінок, у яких відмічається тяжка первинна форма дисменореї, що призводить до інвалідизації (Pedrón Nuevo N. et al., 1998). При цьому важливо підкреслити, що прийом ібупрофену або напроксену є ефективнішим, ніж парацетамолу (Christopoulos Р. et al., 2021; Daniels S.E. et al., 2019). Проте парацетамол усе ще можна застосовувати як альтернативу, особливо коли НПЗП протипоказані (Nagy H. et al., 2023). Зі свого боку, мефенамінова кислота може мати дещо вищу ефективність, ніж похідні фенілпропіонової кислоти, оскільки діє у 2 напрямках: блокує продукцію простагландинів та пригнічує їхню дію, дозволяючи хворим зберігати свою повсякденну діяльність та якість життя (Frahman U.F. et al., 2023; Nagy H. et al., 2023).

Допоміжним безрецептурним варіантом зменшення вираженості менструального болю можуть бути спазмолітики (дротаверин)^2–3. У рандомізованому контрольованому дослідженні застосування спазмолітиків у комбінації з НПЗП зумовило кращі результати, ніж монотерапія НПЗП (Nagy H. et al., 2023).

У пошуку альтернативи

Хоча НПЗП можуть знизити ступінь тяжкості менструального болю, близько 18% жінок з дисменореєю не реагують на них, що змушує їх та їхніх лікарів використовувати менш вивчені немедикаментозні стратегії, такі як теп­лові процедури (грілка, тепла ванна), акупунктура, йога, масаж, фізіотерапія, лікувальна фізкультура, черезшкірна електрична стимуляція нервів тощо (Barcikowska Z. et al., 2020; Oladosu F.A. et al., 2018). Зокрема, використання впливу тепла на нижню частину живота, наприклад за допомогою грілки або пляшки з гарячою водою, може допомогти розслабити м’язи матки та зменшити вираженість переймоподібного болю (Jo J. et al., 2018); регулярні помірні фізичні вправи (ходьба, плавання або йога) — сприяти покращенню кровообігу, зменшенню стресу та потенційно знижувати ступінь тяжкості менструального болю (Armour M. et al., 2019), а техніки зменшення впливу стресу, такі як йога, медитація, глибоке дихання, — впоратися з больовими відчуттями та покращити загальне самопочуття (Kanchibhotla D. et al., 2023; Saadah N. et al., 2024). Додатково рекомендується обмежити вживання кофеїну, алкоголю та солоних продуктів, а також збільшити споживання продуктів, багатих на омега-3 жирні кислоти (сприяє зменшенню вираженості симптомів первинної дисменореї (Rahbar N. et al., 2012) та магній, який поєднано з піридоксином є ефективним лікарським засобом не лише дисменореї, а й передменструального синдрому (ПМС) (Fathizadeh N. et al., 2010; Nagy H. et al., 2023). Аналогічний результат, а саме зменшення дискомфорту при менструації та ПМС, пов’язане також зі споживанням достатньої кількості білка (з акцентом на рибу), вітаміну B₁₂, вітаміну D та цинку (Naraoka Y. et al., 2023).

Не варто забувати й про достатній та якісний сон. Дослідження підтверджують важливість здорової гігієни сну в лікуванні ПМС та дисменореї у дівчат-підліток (Jeong D. et al., 2023).

У разі якщо вищезазначені методи не сприяють полегшенню стану, а менструальний біль продовжує «нависати» важким тягарем, жінці варто звернутися по допомогу до лікаря, який може призначити⁴ гормональну терапію (естрогени, гестагени), блокатори кальцієвих каналів, антагоністи рецепторів вазопресину та окситоцину, налоксон (Barcikowska Z. et al., 2020), агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону, інгібітори ароматази (Oladosu F.A. et al., 2018), вазодилататори (Nagy H. et al., 2023). Хірургічне втручання є обґрунтованим у разі, якщо немає задовільної відповіді на проведену медикаментозну терапію (Nagy H. et al., 2023).

Важливо пам’ятати, що будь-який вид болю, зокрема періодичний біль у жінок, — це не те, з чим варто миритися та який потрібно терпіти. Своєчасно надана раціональна фармакологічна підтримка — можливість уникнути потенційних ускладнень та насолоджуватися повноцінним життям навіть у «ці» дні. Однак коли менструація викликає серйозний дискомфорт або ж прийом запропонованих фармацевтом ліків не зумовив полегшення стану, жінці варто обов’язково звернутися за консультацією до лікаря.

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!