Стрес-менеджмент: основні аспекти, які варто знати фармацевту

Фізіологія стресу

Повідомляється, що близько 65% людей упродовж життя зазнають впливу як мінімум однієї травматичної події, а багато осіб зазнають впливу ≥2 подій, таких як значна катастрофа, вій­ни, сексуальне або фізичне насилля, дорожньо-транспортна пригода, тортури тощо, які пов’язані із загрозою для власного життя (або життя іншої людини) і зумовили значний страх, безпорадність або жах*, тобто зазнають стресу.

Термін «стрес» був широко популяризований у його біологічному значенні в 1936 р. науковцем Гансом Сельє (Hans Selye), який визначив його як «неспецифічну реакцію організму на будь-який вплив, який порушує його внутрішню рівновагу». Ця відповідь еволюційно сформувалася як механізм виживання — реакція «бий або біжи» («fight or flight»).

Однак у світі емоцій стрес — це не просто реакція на подію, а глибоко особисте сприйняття (наприклад для одних — виступ перед аудиторією — це виклик, для інших — жах). Психологічні реакції на стресогенну подію виникають у всіх людей, але можуть відрізнятися за ступенем вираженості та наслідками для загального стану*. Тобто потрібно вміти правильно інтерпретувати стресор, адже важливо не лише те, що сталося з людиною, а й як вона це сприймає. При зіткненні з будь-яким чинником, що викликає стрес, активується симпатична нервова система та гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь (ГГНВ). Унаслідок цього відбувається викид стресових гормонів — адреналіну, норадреналіну та кортизолу («гормони боротьби та втечі»). Це спричиняє підвищення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, рівня глюкози в плазмі крові, напруження м’язів — тіло готується до дії. Зокрема, саме завдяки їм людина швидше бігає, краще запам’ятовує й навіть іноді ухвалює доволі доленосні рішення. Тож у короткостроковій перспективі реакція на стрес є адаптивною і допомагає мобілізуватися (еустрес). Проте, коли стресові чинники діють постійно або є надмірно інтенсивними, організм знаходиться у стані хронічної активації (дистрес).

Тривалий вплив стресових гормонів та постійна мобілізація внутрішніх ресурсів призводять до так званого алостатичного навантаження — зносу усіх систем організму, включно із серцево-судинною, дихальною, ендокринною, шлунково-кишковою, нервовою, м’язовою та репродуктивною системами (клінічно може проявлятися у вигляді розвитку головного болю, проблемами зі сном, розладами травлення, зниженням імунітету, підвищенням ризику розвитку серцево-судинних та метаболічних порушень, поглибленням тривожних і деп­ресивних станів). Зокрема, у дослідженні виявлено, що високий рівень щоденного негативного афекту та афективної реактивності на стресори може призводити до розвитку тривоги та депресивних розладів. З огляду на це мета управління стресом — не тільки уникнення стресових ситуацій, а й, що не менш важливо, зменшення руйнівного впливу стресової відповіді, коли сам стресор є неминучим (Chen J.A. et al., 2017; Kostav К., 2022; Ramanathan R. et al., 2022; Chu B. et al., 2024).

Варто відзначити, що залежно від часу, який минув з моменту травматичної події, виділяють гостру реакцію на стрес — від 2 днів до 1 міс після травматичного інциденту та посттравматичний стресовий розлад — не раніше, ніж через 1 міс*.

Про деякі стратегії подолання наслідків стресу

Хоча повністю виключити стрес із життя неможливо, розуміння того, яку він чинить дію на організм людини на фізіологічному рівні, дає змогу свідомо обирати стратегії, які протидіють цій реакції. Використання комплексного підходу, що поєднує психологічні техніки (усвідомленість, когнітивна переоцінка), фізіологічні методи (режим регулярної фізичної активності, дотримання режиму дня та гігієни сну, здорове харчування, уникнення вживання алкоголю*, релаксація) та фармакологічне втручання дозволяє не лише боротися з наслідками стресу, але й «загасити» надмірну стресову відповідь та формувати психологічну стійкість організму проти негативного впливу ззовні. Це процес, який потребує часу та практики, але є критично важливим для підтримки довготривалого фізичного та психічного благополуччя в умовах сучасного сповненого стресу життя.

Подекуди стрес виникає через відчуття перевантаження та нездатності контролювати ситуацію. Вміння говорити «ні», делегувати повноваження та розставляти реалістичні пріоритети допомагає відновити відчуття контролю та зменшити вплив зовнішніх вимог (Schneiderman N. et al., 2005). Так, усвідомленість, або здатність зосереджувати увагу на теперішньому моменті без осуду (Kiken L.G. et al., 2017), як встановлено в дослідженні, може змінювати структуру головного мозку, збільшуючи об’єм префронтальної кори (пов’язаної з регуляцією емоцій) та зменшуючи розмір мигдалеподібного тіла (Calderone A. et al., 2024).

Не менш важливою є й когнітивна переоцінка — психологічна техніка, сутність якої полягає у зміні погляду на стресову ситуацію. Замість того, щоб сприймати стрес як загрозу, можна спробувати подивитися на нього як на можливість для навчання (Wang Y.X. et al., 2023). Цей підхід є частиною когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), що, як визначено, сприяє зниженню активації мигдалеподібного тіла — зони головного мозку, відповідальної за формування страху та тривоги (Hermann A. et al., 2014). Окрім того, допомогти в цій ситуації може взаємодія з близькими, друзями чи колегами, під час розмови з якими про свої переживання можна переосмислити ситуацію та разом знай­ти шляхи розв’язання проблеми. Важливо зазначити, що соціальна підтримка є одним зі сприятливих факторів зниження рівня кортизолу та збільшення виділення окситоцину — гормону, що зумовлює заспокійливий ефект (Chen J.A. et al., 2017).

Свідоме використання технік, таких як глибоке діафрагмальне дихання, прогресивна м’язова релаксація або візуалізація, допомагає швидко зменшити вираженість фізіологічних проявів стресу, активуючи парасимпатичну нервову систему (Toussaint L. et al., 2021). Наприклад, повільне глибоке дихання безпосередньо впливає на вагусний нерв, сприяючи виникненню відчуття спокою (Gerritsen R.J.S. et al., 2018).

Щоденне прослуховування музики — тієї, яка зумовлює позитивні емоції, — теж шлях до одужання після отриманого стресу. Особливо, якщо прослуховування поєднувати з різними медитаційними техніками*.

У результатах досліджень зафіксовано, що такі неінвазивні підходи, як збалансоване харчування та заняття спортом, можуть сприяти позитивним результатам для підвищення стійкості центральної нервової системи (ЦНС) до травм, у тому числі впливу стресу, і для підтримки когнітивних здібностей (Gomez-Pinilla F. et al., 2011; Zhou S. et al., 2021). Зокрема, актуальним у стресовій ситуації є споживання продуктів та дієтичних добавок, що містять омега-3 жирні кислоти, магній, вітаміни групи B та антиоксиданти (Rathod R. et al., 2016; Kirkland A.E. et al., 2018; Baroni L. et al., 2021). При цьому важливо не забувати, що надмірне «захоплення» цукром та солодощами, кавою та споживання оброблених продуктів може стати тригером збільшення вираженості симптомів стресу (Richards G. et al., 2015; Jacques A. et al., 2019; Lane M.M. et al., 2022).

Сон є критично важливим для відновлення нервової системи та регуляції гормонального балансу, включно з гормонами стресу. Хронічне недосипання посилює стресову відповідь та робить організм більш вразливим до його наслідків. Дотримання гігієни сну (регулярний графік, сон у темній тихій кімнаті, відсутність гаджетів перед сном) може стати ключовою «цеглинкою» при побудові «фундаменту» стресостійкості (Kalmbach D.A. et al., 2018; Nollet M. et al., 2020).

Стрес очима фармацевта

Варто відмітити, що у випадках значного чи тривалого стресу без звернення до лікаря по допомогу, найвірогідніше,  не обійтися. Проте це не буде вважатися ознакою слабкості, а навпаки — вказуватиме на бажання людини підтримати своє здоров’я в належному стані та її готовність зробити свідомий крок на шляху до відновлення в разі здобутого стресового досвіду.

Фармацевт у межах фармдопомоги має з’ясувати, чи такі симптоми, як втома, млявість, роздратованість, зниження концентрації уваги, безсоння, депресія, апатія та агресивність, виник­ли після нервово-емоційного перевантаження (страху, значного нервового потрясіння, браку часу, складності у відносинах у сім’ї, на роботі). Якщо так, то за відсутності загрозливих симптомів (рисунок) необхідно порадити максимально мінімізувати за можливості вплив стресових факторів, а для зменшення вираженості проявів наявних симптомів — порекомендувати прийом безрецептурних препаратів відповідної дії:

• засоби, що діють на нервову систему (гліцин);
• анксіолітики (мебікар);
• рослинні антидепресанти (на основі трави звіробою)**.

Рисунок. Загрозливі симптоми

Фармакологічного втручання потребують також розлади сну і кошмарні сновидіння, якщо вони мають місце після перенесеного стресу*.

Зокрема, першостільник для тимчасового полегшення стану може порадити прийом снодійних та седативних засобів, які містять доксиламін, валеріану, пустирник, пасифлору**.

Однак фармакопідтримка стресу з боку фармацевта — це лише тимчасове терапевтичне рішення. Для повноцінної оцінки стану, встановлення діагнозу та призначення належного лікування постраждалий від стресу має звернутися до лікаря. Варто зазначити, що медикаментозна терапія стресу призначається індивідуально в разі потреби (переважно це антидепресанти з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)). У випадках відсутності відповіді на призначену фармакотерапію лікар може розглядати альтернативні препарати, комбіновану терапію та можливість додаткової психотерапії для оптимізації цільових результатів*.

Інна Грабова

*Уніфікований клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги (УКПМД) «Гостра реакція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації», затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 19.07.2024 р. № 1265 (www.dec.gov.ua).
**Протоколи фармацевта (наказ МОЗ України від 5.01.2022 р. № 7) (www.dec.gov.ua).

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!